Постанова суду № 272/174/22 від 24.09.2024 про визнання права на земельну частку (пай)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 272/174/22

провадження № 61-104св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2022 року у складі судді Чуб І. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року ускладі колегії суддів Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай).

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Волицька сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивовано тим, що рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року ОСОБА_1 було продовжено строк для прийняття спадщини після смерті його брата - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю один місяць з дня набрання рішення суду законної сили. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

08 жовтня 2021 року позивач звернувся до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Старосільське" в с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області позивач надав державному нотаріусу сертифікат на право на земельну частку (пай) № 0330254, який виданий Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області 24 травня 2002 року на підставі рішення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 жовтня 1996 року № 329.

28 січня 2022 року державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А. І. постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну частку (пай), оскільки рішення та сертифікат на земельну частку (пай) видано після смерті ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Старосільське" в с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2, згідно сертифікату серії ЖТ № 03302254 та увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Позивач просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП "Старосільське" площею 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території с. Стара Котельня, Волицької сільської ради на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254 від 24 травня 2002 року, як на спадщину за законом після смерті брата - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Андрушівський районний суд Житомирської області рішенням від 16 червня 2022 року позов задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП "Старосільське" площею 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території с. Стара Котельня Волицької сільської ради, на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254 від 24 травня 2002 року, як на спадщину за законом після смерті брата - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя правомірно набув право на земельну частку (пай) та на його ім`я було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 03302254, однак він не отримав відповідний сертифікат, оскільки він був виданий після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний сертифікат є дійсним, жодних доказів визнання його недійсним суду не надано. Тому вказаний сертифікат є документом, який надає позивачу право на отримання спадкового майна у виді земельної частки (пай) після смерті брата ОСОБА_2 .

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та враховуючи неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 .

Житомирський апеляційний суд постановою від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргуВолицької сільської ради задовольнив частково.

Змінив рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2022 року, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, право на земельну частку (пай), належну останньому на підставі Сертифікату на право на земельну частку серії ЖТ № 0330254 як члену колективного сільськогосподарського підприємства "Старосільське" (місцезнаходження с. Ст. Котельня Старокотельнянської с/р Андрушівського району Житомирської області) у землі, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Старосільське" розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) і вартість якої становить чотирнадцять тисяч триста три грн".

В решті рішення залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач набув право на земельну частку (пай), належну його померлому брату.Разом з тим, задовольнивши позов, місцевий суд самостійно визначив місце розташування земельної ділянки, право на частку у якій мав ОСОБА_2, тому апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення у відповідній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, Волицька сільська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Андрушівського районного суду Житомирської області.

24 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не мав законних підстав на отримання оригіналу сертифікату на право власності на земельну частку (пай), крім того рішенням Андрушівського районного суду від 17 липня 2019 року у справі № 272/691/19 спадщину ОСОБА_2 визнано відумерлою.

Рішення Старокотельнянської сільської ради (29 сесія 7 скликання) від 13 листопада 2019 року "Про прийняття в комунальну власність Старокотельнянської сільської ради відумерлої спадщини земельної частки (пай)" є чинним і не скасованим.

КСП "Старосільське" до розгляду справи залучено не було.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а. с. 6).

Позивач ОСОБА_1 є рідним братом померлого ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом другої черги відповідно до статті 530 ЦК Української РСР 1963 року, родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження позивача та довідкою, виданою в.о. начальника відділу РАЦС Андрушівського РУЮ Житомирської області Сушицькою О. А. від 21 жовтня 2008 року (а. с. 5, 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому на день смерті майно, зокрема, на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП "Старосільське", на яку 24 травня 2002 року на ім`я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку серії ЖТ № 0330254 (а. с. 8).

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2019 року у цивільній справі № 272/691/19 за заявою керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, заінтересована особа - Андрушівська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання спадщини відумерлою, заяву було задоволено, визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з сертифіката серії ЖТ № 0330254 на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га за рахунок земель колективної власності КСП "Cтаросільське", що знаходиться на території Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та вирішено передати право на вказану земельну частку (пай) територіальній громаді Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, в особі Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2019 року скасовано, заяву керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волицької сільської ради Житомирської області, заінтересована особа - Андрушівська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду (а. с. 73-76).

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року ОСОБА_1 було продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю один місяць з дня набрання рішення суду законної сили (а. с. 9-11).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 12, 13).

Позивач звернувся до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Старосільське" в с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Позивач надав державному нотаріусу сертифікат на право на земельну частку (пай) № 0330254, який виданий Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області 24 травня 2002 року на підставі рішення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 жовтня 1996 року № 329.

28 січня 2022 року державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А. І. постановою відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на вище вказану земельну частку (пай), оскільки сертифікат на дану земельну частку (пай) видано після смерті ОСОБА_2, що позбавляє позивача права оформити спадкові права на земельну частку (пай) в позасудовому порядку (а. с. 14).

Із матеріалів спадкової справи № 457/2021 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право щодо земельної частки (пай), оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) видано після смерті ОСОБА_2 (а. с. 30-45).

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Порядок паювання земель). У цьому разі необхідно враховувати, що згідно із пунктом 17 Перехідних положень ЗК України 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 1 Порядку паювання земель паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно із пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до статей 5, 22 ЗК України 1990 року кожний член КСП у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), право власності на яку виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із статтею 23 ЗК України 1990 року державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у його власності і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, щоправо особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. У разі неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 був включений до списку громадян - членів КСП "Старосільське" (а. с. 19).

24 травня 2002 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254 на ім`я ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Старосільське" розміром 3,64 га (а. с. 8).

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц вказував, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя правомірно набув право на земельну частку (пай) та на його ім`я було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 03302254, однак він не отримав відповідний сертифікат, оскільки він був виданий після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, суди встановили, що вказаний сертифікат є дійсним, доказів визнання його недійсним суду не надано. Рішення місцевого суду у справі № 272/691/19 про визнання спадщини відумерлою було скасоване Житомирським апеляційним судом.

Тому докази скаржника щодо відсутності у позивача права на земельну частку (пай) є безпідставними.

Доводи про незалучення до участі у справі КСП "Старосільське" Верховний Суд відхиляє, оскільки вказана юридична особа судові рішення у цій справі не оскаржує.

Відповідно до вказаного, оскільки спадщина включає в себе всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і які не припинилися внаслідок його смерті, і враховуючи те, що позивач не мав можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи вказану справу, суди звернули увагу на те, що права та обов`язки спадкодавця автоматично переходять до спадкоємців, якщо вони не були припинені до моменту його смерті. Оскільки позивач не зміг оформити свої спадкові права через нотаріальну контору, суди обґрунтовано вирішили визнати його спадкоємцем у судовому порядку. Це рішення ґрунтується на законодавчих нормах, що регулюють спадкування та відповідно до законних прав позивача на земельну частку (пай), що належала спадкодавцеві.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

................

Перейти до повного тексту