Постанова суду № 918/822/23(559/2823/23) від 24.09.2024 про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/822/23(559/2823/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 - адвокат Корень О.М.

ОСОБА_2 - адвокат Дробот Д.М., адвокат Сокол О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024

у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуючий), Крейбух О.Г., Саврій В.А.

та рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024

у складі судді: Марач В.В.

та за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024

у справі № 918/822/23(559/2823/23)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн

в межах справи № 918/822/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс",-

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 звернувся до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 540 822,55 доларів США, 50 000,00 євро та відсотки за користування коштами у розмірі 7 101 001,83 гривні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі

№ 918/822/23(559/2823/23) в задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.

Рух касаційної скарги

5. 19.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23), сформована в системі "Електронний суд" 19.06.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 918/822/23(559/2823/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23) залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 21 472,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23).

8. 09.07.2024 ОСОБА_1 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив платіжну інструкцію № 2807117104 від 09.07.2024, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 21 472,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23).

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 918/822/23(559/2823/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024, та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 10.09.2024 о 10:30 год.

10. 24.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 918/822/23(559/2823/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.06.2024.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23) залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. 22.07.2024 ОСОБА_2 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Ухвалою від 20.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 918/822/23(559/2823/23) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23); призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на 10.09.2024 о 10:30 год.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 918/822/23(559/2823/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024, та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 до 14:15 год. 24.09.2024.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

16. Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 Судом апеляційної інстанції порушено положення статті 274 Господарського процесуального кодексу України та право позивача відмовитися від позову.

17.2 Судом апеляційної інстанції порушено право позивача на участь у судовому засіданні, чим було порушено принцип рівності сторін, оскільки при наявності обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи судом було продовжено розгляд апеляційної скарги.

17.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що предметом договору поруки було і залишається забезпечення виконання зобов`язань за Контрактами, з урахуванням додаткових угод від 13.09.2021, які до них були підписані, а не лише зобов`язань, які виникали у боржника з умов укладених 13.09.2021 додаткових угод.

17.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що факт розірвання договору на підставі судового рішення впливає лише на зобов`язання щодо поруки, які могли б виникнути в майбутньому, та не призводить до припинення поруки в тій частині, яка забезпечує виконання зобов`язання з оплати заборгованості за основною угодою, що виникла до моменту розірвання договору на підставі судового рішення. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, від 29.10.2019 у справі № 1/503-9/147, від 18.01.2021 у справі № 904/3251/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20.

18. Також, не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій останній просить змінити постанову суду апеляційної інстанції виклавши її мотивувальну частину в редакції касаційної скарги, в іншій частині постанову залишити без змін.

19. Касаційну скаргу, з урахуванням заяви про усунення недоліків, мотивовано наступним.

19.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ні сума у розмірі 491 000 дол. США, ні залишок 49 000 дол. США вже 23.02.2022 не могли бути перераховані на користь ТОВ "Евервелле" по Контракту № 24-01-18 через введені НБУ обмеження на грошові валютні перекази у зв`язку із введенням воєнного стану. Тому, зобов`язання ТОВ "Традєкс", які виникли із Додаткових угод від 13.09.2021 до Контрактів не є та не були простроченими.

19.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що з огляду на наявність обставин непереборної сили, які завадили ТОВ "Традєкс" виконати зобов`язання за Контрактами у повному обсязі, строки виконання таких зобов`язань продовжено. Вказаним спростовуються висновки суду апеляційної інстанції про невиконання ТОВ "Традєкс" своїх зобов`язань за Контрактами в редакції Додаткових угод від 13.09.2021 станом на 31.12.2022 та у зв`язку з цим правомірність застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин пункту 7.5 Договору поруки в частині автоматичного продовження строку дії зазначеного договору. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 13.03.2024 у справі

№ 686/16312/22. Також, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 559 та частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України.

19.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що у попередньому засіданні 23.04.2024 у справі № 918/822/23 про банкрутство ТОВ "Традєкс" було включено грошові вимоги в розмірі 41 646 639,94 грн, заявлені на підставі договору від 13.09.2021 про надання поручительських послуг за договором поруки. При цьому, судом було частково відхилено грошові вимоги ОСОБА_2 з підстав здійснення їх розрахунку поза межами строку дії поруки - 31.12.2022.

19.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що рішенням від 13.07.2023 у справі № 918/201/23 розірвано додаткові угоди до контрактів та відповідно стягнуто з ТОВ "Традєкс" саме безпідставно отримані кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а не суму передплати, отриманої за Контрактами, оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 14.09.2023 вказане рішення не змінювалося. При цьому, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 276 ГПК України.

20. Представники скаржників в судових засіданнях 10.09.2024 та 24.09.2024 підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них.

Узагальнений виклад позиції учасників справі щодо касаційних скарг

21. ОСОБА_2 подано відзив на вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення, з підстав викладених у касаційній скарзі - без змін.

22. ОСОБА_1 подав відзив на вказану касаційну скаргу ОСОБА_2 в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 закрити.

23. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано додаткові письмові пояснення.

Розгляд клопотань Верховним Судом

24. ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову в якій останній просить прийняти його відмову від позову, визнати нечинними рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі. Вказана заява з посиланням на положення статей 14, 42, 46, 191, 231, 274, 307 ГПК України мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права в оскаржуваній постанові відмовив позивачу у задоволенні заяви про відмову від позову. При цьому, позивач зазначає про бажання скористатися своїм правом на відмову від позову і в суді касаційної інстанції.

25. Представник ОСОБА_1 в судових засіданнях 10.09.2024 та 24.09.2024 підтримала вказану заяву.

26. Представники ОСОБА_2 в судових засіданнях 10.09.2024 та 24.09.2024 заперечили проти вказаної заяви.

27. Розглянувши вказану заяву колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

27.1 Відповідно до пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

27.2 Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

27.3 Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

27.4 Згідно статті 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог [ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20).

27.5 Відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства.

27.6 Водночас, принцип диспозитивності не є беззастережним, оскільки ця норма передбачає активну роль суду, який зобов`язаний перешкоджати діям сторін щодо порушення законодавства і прав інших осіб. Перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов`язком суду. Якщо суд установить, що реалізація права позивача на відмову від позову призводить до порушення закону та прав інших осіб, він зобов`язаний відмовити в реалізації цих прав і розглянути справу по суті, адже, відповідно до частини третьої статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

27.7 Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

27.8 Так, під злов живанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єк тивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по спра ведливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи, що також впливає на права інших учасників судового процесу стосовно безперешкодного і своєчасного вирішення спору. Правова конструкція "зловживання правом" передба чає, насамперед, активні дії учасників процесу та їх представ ників, що знаходять свій прояв у здійсненні процесуальних дій чи поданні процесуальних документів (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18).

27.9 Для потреб кваліфікації дій осіб як зловживань процесу альними правами необхідно встановлювати і такий елемент у складі правопорушення, як систематичність, коли судом чітко відслідковується певний алгоритм дій учасника справи (як правило, спрямований на затягування розгляду справи, ство рення перешкод для розгляду). Якщо розглядати відмову від позову на етапі касаційного оскарження, яке було ініційоване для перевірки правильно сті застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суду необхідно брати до уваги дії позивача під час розгляду справи у попередніх інстан ціях.

27.10 При цьому необхідно враховувати, що відповідно до частини другої статті 2 ГПК Укра їни суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь- якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

27.11 Якщо виходити з абсолютності права позивача на відмову від позову як підставу для закриття провадження у справі, не зважаючи на права та законні інтереси інших осіб у справі, то тоді право відповідача на ініціацію відходу від пози ції Верховного Суду за аналогічними справами стало б ефемер ним, позаяк у позивача завжди зберігалася б мож ливість заблокувати відповідний перегляд власними заявами про відмову від позову. У свою чергу, виходячи із принципу ad absurdum, це заперечувало б рівність процесуальних прав відповідача та позивача на справедливий суд.

27.12 Зловживання пра вом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилеж ними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

27.13 Систематичні дії позивача, якщо вони вчиняються з метою недопущення перегляду і можливого відступлення Верховним Судом від висновків у справах, рішення у яких ухвалені, шляхом вчинення повторюваної дії - подання заяви про відмову від позову, спотворюють дійсне призначення права на відмову від позову, яке зазвичай спрямовано на вре гулювання спору, усунення правового конфлікту на майбутнє. На противагу цьому у випадку, коли судом буде встановлено, що позивач відмовляється від позову з іншою нелегітимною метою - запобігти можливому відступленню від позицій в уже ухвалених справах.

27.14 Процесу альні права надаються законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду у розгляді справ, правильному вирішенню спору. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягу вання розгляду, для створення перешкод опоненту) вона вихо дить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18).

27.15 Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливої форми процесуальне правопорушення, тобто умисні недобросо вісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом сто совно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирі шити справу.

27.16 Не можна ігнорувати за даних обставин і загальні засади процесуальної економії в діяльності судової системи на розгляд ініційованих позивачем та іншими особами подібних справ без забезпечення одноманітності судової практики з конкрет ного правового питання.

27.17 Формальний підхід щодо абсолютиза ції права позивача на відмову від позову та закриття прова дження у справі суперечить й практиці ЄСПЛ. Як зазначається в рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправ лення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фак тично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фунда ментальних порушень.

27.18 Якщо суди попередніх інстанцій порушили один з осново положних принципів правосуддя, Верховним Судом має бути виправлена можлива помилка. При цьому, функція правосуддя здійс нюється компетентним органом із метою забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у гро мадськість (рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain).

27.19 Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досяг ненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18).

27.20 З огляду на принципи верховенства права і справедливо сті, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін тощо, функції судової системи, гарантії судочинства та процесуальні засоби не можуть засто совуватися виключно задля забезпечення інтересів лише однієї зі сторін господарської справи. Адже суд, розглядаючи позов конкретної особи, не обслуговує інтереси конкретного пози вача, а діє відповідно до принципу верховенства права, спра ведливості та завдань судочинства.

27.21 Інтерпретація права на відмову від позову у господарському процесі як абсолютного процесуального права, яке не може бути обмежене судом у зв`язку із наявністю у діях позивача ознак зловживання процесуальним правом із відповідними наслідками, означатиме порушення положень статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирі шення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізич них та юридичних осіб, держави, коли завдання господарського судочинства превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

27.22 Приймаючи заяву про відмову від позову, суд має пересвід читись не тільки у тому, чи не суперечать дії законного пред ставника інтересам особи, яку він представляє, а й у тому, чи буде забезпечений баланс інтересів відповідача, який в силу формальних умов буде позбавлений права перегляду рішень судів попередніх інстанцій Верховним Судом. Адже зловживання правом на відмову від позову позивачем може мати за мету не справжню відмову від вимог до відповідача, а й інші неправомірні цілі. Має також враховуватися, що продовження розгляду справи по суті обу мовлюється потребами правової визначеності прав та законних інтересів значної кількості осіб - сторін процесу, третіх осіб, що заявляють або не заявляють самостійних вимог щодо пред мета спору тощо. Адже правильність відповідних правових позицій колегій КГС ВС може бути забезпечена лише під час остаточного касаційного розгляду справи

27.23 Колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у цій справі здійснюється за двома касаційними скаргами - позивача та відповідача, які обґрунтовані різними обставинами та містять різні вимоги.

27.24 Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

27.25 Тому, такі дії позивача щодо подання заяви про відмову від позову, подану до суду касаційної інстанції, після подання її вперше до суду апеляційної інстанції і розгляду її ним, в цьому випадку, суд розцінює як намагання позивача позбавити іншого скаржника (відповідача) його конституційного права на касаційне оскарження судового рішення, оскільки наслідком задоволення вказаної заяви буде визнання нечинними оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у цій справі, що в свою чергу унеможливить розгляд касаційних скарг по суті.

27.26 Окрім того, враховуючи мотиви вказаної заяви, які стосуються того, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права в оскаржуваній постанові відмовив позивачу у задоволенні заяви про відмову від позову, колегія суддів вважає, що така заява про відмову від позову, з мотивів викладених у ній, є нічим іншим як намаганням скасувати (визнати нечинними) оскаржувані судові рішення, які ухвалені не на користь позивача, у позапроцесуальний спосіб, оскільки аналогічні аргументи викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 (пункт 17.1 цієї постанови).

27.27 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про те, що подання позивачем вказаної заяви, в цьому випадку, є зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії позивача не свідчать про відмову від позову як таку, що є наслідком його відмови від майнових вимог до відповідача. Натомість такі дії свідчать про намагання переглянути судові рішення у позапроцесуальний спосіб, позбавити відповідача конституційного права на касаційне оскарження та законного права застосувати положення статті 75 ГПК України щодо преюдиціальності фактів встановлених судами в оскаржуваних рішеннях, які внаслідок відмови позивача від позову визнаються нечинними, при поданні позивачем в майбутньому нових позовів щодо того ж предмету позову - стягнення 65 953 537,47 грн.

27.28 Наведене в цілому є проявом зловживання правом на шкоду іншому учаснику судового процесу, що забороняється положеннями частини першої статті 43 ГПК України.

27.29 Відповідно до частини третьої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

27.30 Враховуючи наведене, Суд залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 про відмову від позову, з підстав викладених у ній.

28. Також, як вже було зазначено, у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 виклав клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою.

29. Вказане клопотання з посиланням на положення статей 287, 296 ГПК України мотивовано тим, що наведені ОСОБА_2 підстави для касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, що є підставою для закриття касаційного провадження, оскільки в касаційній скарзі не наведено жодного обґрунтування підстав касаційного оскарження.

30. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 10.09.2024 підтримала вказане клопотання.

31. Представники ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.09.2024 заперечили проти вказаного клопотання.

32. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

32.1 Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

32.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

32.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

32.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

32.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

32.6 Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, з урахуванням заяви про усунення недоліків, які стосуються не врахування змісту судових рішень у справах № 918/822/23 та № 918/201/23, неврахування правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, відсутністю висновків Верховного Суду, а також неповноти дослідження обставин справи, передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.

32.7 Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 20.08.2024 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 918/822/23(559/2823/23) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024.

Позиція Верховного Суду

33. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

34. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

36.1 Між ТОВ "Традєкс" (продавець/відповідач за первісним позовом) та ТОВ "Евервелле" (покупець/позивач за первісним позовом) було укладені наступні контракти:

- 24.01.2018 укладено контракт № 24-01-18-DUX, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2019.

- 19.06.2018 укладено контракт № 19-06-2018-DPB, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2019.

- 29.05.2019 укладено контракт № 29-05-2019, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2020.

- 03.07.2019 укладено контракт № 03-07-2019-ЕPB, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме: пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох (далі - товар). Відповідно до п.11.2 контракту, останній діє до 31.12.2020.

36.2 В подальшому, у зв`язку із припиненням зацікавленості в подальших поставках товару, 13.09.2021 між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "Евервелле" до Контрактів від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, від 19.06.2018 № 9-06-2018-DPB, від 29.05.2019 № 29-05-2019, від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB укладено додаткові угоди (далі - додаткові угоди від 13.09.2021).

36.3 На момент укладення додаткових угод від 13.09.2021 сума передоплати за товар:

- за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX складала 1 591 463,87 дол. США,

- за контрактом від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB - 789 172,27 дол. США;

- за контрактом від 29.05.2019 № 29-05-2019 - 105 000,00 дол. США;

- за контрактом від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB - 50 000,00 євро.

36.4 Вказаними додатковими угодами від 13.09.2021 до контрактів від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 № 29-05-2019, від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB врегульовано порядок повернення передоплат, їх прощення, відповідальність за порушення зобов`язання, зокрема:

- Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 1 591 463,87 дол. США наступним чином: передоплата у розмірі 1 480 000,00 дол. США має бути повернута в строк до 23.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути залишок передоплати у розмірі 111 463,87 доларів США, якщо сума 1 480 000,00 дол. США буде сплачена до 23.02.2022 включно, а у випадку несвоєчасної або неповної сплати вказаної суми, продавець (ТОВ "Традєкс") зобов`язаний повернути залишок передплати до 28.02.2022 включно.

- Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 786 172,27 дол. США наступним чином: передоплата у розмірі 786 172,27 дол. США має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати, у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за контрактом від 24.01.2018 №24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

- Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 29.05.2019 № 29-05-2019 врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 105 000,00 дол. США наступним чином: передоплата у розмірі 105 000,00 дол. США має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

- Додатковою угодою від 13.09.2021 до контракту від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 50 000,00 євро наступним чином: передоплата у розмірі 50 000,00 євро має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за Контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

36.5 13.09.2021 між ОСОБА_2 (поручитель/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (кредитор/третя особа) був укладений договір поруки № 2 (далі- договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед ТОВ "Евервелле" за виконання ТОВ "Традєкс" зобов`язань за контрактами:

- від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 1 591 463,87 доларів США;

- від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 789 172,27 доларів США;

- від 29.05.2019 № 29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 105 000,00 доларів США;

- від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕРВ, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 50 000,00 євро.

36.6 Відповідно до розділу 2 договору поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором ТОВ "Евервелле" у тому ж обсязі, що і боржник ТОВ "Традєкс"; відповідальність поручителя включає: зобов`язання повернути суму отриманої боржником передоплати на умовах і в порядку, передбачених контрактами та додатковими угодами до них від 13.09.2021 та зобов`язання сплатити відсотки за користування коштами відповідно до додаткової угоди від 13.09.2021.

36.7 01.02.2023 між ТОВ "Евервелле (цедент/третя особа) та ОСОБА_1 (цесіонарій/позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги належне цедентові, і стає кредитором за договором поруки № 2 від 13.09.2023 між цедентом та ОСОБА_2 (боржник).

36.8 За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків:

а) виконання зобов`язань за наступними контрактами:

- від 29.05.2019 № 29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 105 000,00 доларів США;

- від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕРВ, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021, сума зобов`язання складала 50 000,00 євро.

б) належного виконання зобов`язань за договором поруки № 2 від 13.09.2023 (п.2 договору про відступлення права вимоги).

36.9 20.04.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Корень О.М. звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов`язання, у відповідності до п.3.2 договору поруки від 13.09.2023, до якої долучено копію договору поруки № 2 від 13.09.2021 та копію договору цесії від 01.02.2023.

36.10 23.05.2023 на адресу ОСОБА_2 представником ОСОБА_1 - адвокатом Корень О.М. було направлено повторну вимогу про виконання зобов`язання у відповідності до п.3.2 договору поруки від 13.09.2023, яку ОСОБА_2 отримав 28.07.2023.

36.11 Оскільки зобов`язання за вищевказаними контрактами з урахуванням додаткових угод від 13.09.2021 ні боржником - ТОВ "Традєкс", ні ОСОБА_2, як поручителем, виконано не було, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 65 953 537,47 грн, з яких:

- 1 540 822,55 доларів США, що по курсу НБУ (36,88 грн за 1 дол. США) становить 56 825 555,64 грн та відсотків за користування коштами за період з 01.08.2022 по 01.08.2023 в розмірі 6 856 429,01 грн;

- 50 000,00 євро, що по курсу НБУ (40,54 грн за 1 євро) становить 2 027 000,00 грн та відсотків за користування коштами за період з 01.08.2022 по 01.08.2023 в розмірі 244 572,82 грн.

37. Аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункти 17.3, 17.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

37.1 Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

37.2 Згідно статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

37.3 Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

37.4 Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. А відтак, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

37.5 Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п.7.1 договору поруки, договір діє до моменту припинення поруки.

37.6 Таким чином, договором поруки визначено, що договір припиняється лише внаслідок припинення поруки.

37.7 Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору поруки встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Кредитор не відмовлявся від прийняття зобов`язання. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель поручився за нового боржника (п.п. 7.3, 7.4 договору поруки). Пунктом 7.5 договору поруки встановлено, що строк дії договору поруки до 31.12.2022. У випадку продовження невиконання боржником умов контракту строк дії договору поруки автоматично продовжується на період такого прострочення боржника.

37.8 Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі № 918/201/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про розірвання додаткових угод до контрактів і стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 50 096,30 Євро та 1 540 822,55 доларів США, а також збитків у розмірі 10 019,20 Євро та 496 164,44 доларів США - задоволено частково.

37.9 Розірвано додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 24-01-18-DUX від 24.01.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 19-06-2018-DPB від 19.06.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 29-05-2019 від 29.05.2019, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019.

37.10 Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" кошти у розмірі 1 540 822 (один мільйон п`ятсот сорок тисяч вісімсот двадцять два) дол. США 55 центів та 50 000 (п`ятдесят тисяч) Євро 00 центів. У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" 708 031,34 грн судового збору.

37.11 У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" про визнання відсутнім права вимоги - відмовлено.

37.12 Відповідно до частин другої, третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

37.13 Враховуючи, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі № 918/201/23, яким були розірвані Додаткові угоди від 13.09.2021 до Контрактів, набрало законної сили 14.09.2023, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що усі зобов`язання, що виникли із Додаткових угод від 13.09.2021, а також, і самі угоди є припиненими.

37.14 При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що вказаними додатковими угодами від 13.09.2021 до Контрактів від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 № 29-05-2019, від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB було врегульовано порядок повернення передоплат, їх прощення, відповідальність за порушення зобов`язання.

37.15 Так, пункт 2 Додаткових угод від 13.09.2021 до Контрактів прямо вказує, що з моменту підписання Додаткових угод:

- повністю припиняються всі зобов`язання з поставки товару;

- зобов`язання з поставки товару змінюються на нове зобов`язання - повернення передоплати в порядку та строки вказані у Додатковій угоді.

37.16 Пункт 5 Додаткових угоди від 13.09.2021 до Контрактів прямо вказує, що з моменту підписання Додаткових угод:

- всі умови Контрактів, не врегульованих Додатковими угодами втрачають юридичну силу за виключенням розділів "форс-мажорні обставини", "врегулювання спорів в судовому порядку", "додаткові умови", "місцезнаходження і банківські реквізити сторін", які не містять жодних обов`язків ТОВ "Традєкс" та умов з поставки товару;

37.17 Враховуючи наведене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що додаткові угоди від 13.09.2021 не доповнюють Контракти, а повністю їх змінюють, припиняючи зобов`язання з поставки товару та встановлюючи нове зобов`язання з повернення передоплати в порядку та на умовах саме, і виключно, Додаткових угод. Припинені зобов`язання із поставки товару в жодному випадку не можуть існувати на момент укладення договору поруки, зміст якого беззаперечно вказує на забезпечення одного і єдиного зобов`язання ТОВ "Традєкс" - повернення передоплати на умовах та в порядку визначених Додатковими угодами. Отже, розірвання Додаткових угод повертає в дію попередню редакцію Контрактів та попередні зобов`язання сторін (з поставки товару), які на момент укладення договору поруки - не існували, і відповідно взагалі не могли бути охоплені порукою ОСОБА_2 за договором поруки.

37.18 З огляду на викладене та враховуючи те, що основне зобов`язання - Додаткові угоди від 13.09.2021 до Контрактів, на забезпечення виконання яких був укладений договір поруки, припинено в зв`язку з розірванням їх у судовому порядку, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що порука у відповідності до вимог частини першої статті 559 Цивільного кодексу України є припиненою з 14.09.2023 (дата набрання рішенням суду законної сили), а відтак обов`язок ОСОБА_2, як поручителя, щодо виконання основного зобов`язання (повернення передоплати на умовах та в порядку визначених Додатковими угодами) є припиненим, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 попередньої оплати та відсотків за користування коштами в розмірі 65 953 537,47 грн, та відповідно задоволення позовних вимог.

37.19 При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, від 29.10.2019 у справі № 1/503-9/147, від 18.01.2021 у справі № 904/3251/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20 скаржник ( ОСОБА_1 ) послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 918/822/23(559/2823/23) доказів та встановлених фактичних обставин.

38. Аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункт 17.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

38.1 Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23). Призначено справу до розгляду на 29.05.2024 о 12:00 год.

38.2 Як встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, 29.05.2024 о 10 год. 48 хв. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з необхідністю підготовки письмової заяви про відмову від позову та отримання для цього консультацій правників.

38.3 29.05.2024 о 11 год. 50 хв. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просив суд прийняти відмову від позову ОСОБА_1 у справі № 918/822/23(559/2823/23), визнати нечинним рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 року у справі № 918/822/23(559/2823/23), провадження у справі № 918/822/23(559/2823/23) закрити.

38.4 Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про відмову від позову та просила суд її задоволити.

38.5 В судовому засіданні 29.05.2024 оголошувалась перерва з 12 год. 54 хв. до 14 год. 05 хв.

38.6 Як встановлено судом апеляційної інстанції, після перерви від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з різким погіршенням здоров`я.

38.7 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

38.8 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

38.9 Провадження за вказаною апеляційною скаргою у цій справі було відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.04.2024 та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 29.05.2024 о 12:00 год.

38.10 З наведеного убачається, що позивач мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді апеляційної інстанції.

38.11 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді апеляційної інстанції.

38.12 Також, ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.04.2024 явку повноважних представників сторін в судове засідання залишено на розсуд сторін.

38.13 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

38.14 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

38.15 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

38.16 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

38.17 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

38.18 З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

39. Аргументи скаржника ( ОСОБА_2 ) (пункти 19.1, 19.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що такі аргументи стосуються обставин щодо фактичного виконання ТОВ "Традєкс" своїх зобов`язань перед ТОВ "Евервелле", що було предметом дослідження судами у справі № 918/201/23, тоді як у цій справі

№ 918/822/23(559/2823/23) судами досліджувалося питання наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1 540 822,55 доларів США, 50 000,00 євро та відсотків за користування коштами у розмірі 7 101 001,83 гривні на підставі договору поруки. Враховуючи наведене, також помилковими є посилання скаржника на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22 щодо продовження строку виконання зобов`язань внаслідок існування форс-мажору.

40. Аргументи скаржника ( ОСОБА_2 ) (пункти 19.3, 19.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

40.1 Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в мотивувальній частині постанови від 14.09.2023 у справі № 918/201/23 Північно-західний апеляційного господарський суд погодився з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Традєкс" попередньої оплати за Контрактами від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 № 29-05-2019 у розмірі 1 545 636, 14 дол. США та 50 000, 00 Євро за Контрактом від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB, але не на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, про що зазначив суд першої інстанції, а на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

40.2 При цьому, суд апеляційної інстанції в постанові від 14.09.2023 зазначив, що вказані Контракти не були розірвані сторонами чи визнані недійсними у судовому порядку, а відтак кошти, які позивач просить стягнути як попередню оплату, набуті відповідачем за наявності правової підстави, та не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. А відтак, враховуючи те, що спірні правовідносини сторін виникли з Контрактів, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, зазначена стаття 693 Цивільного кодексу України є спеціальною, а тому саме її положення (частини другої), а не статті 1212 цього ж Кодексу, підлягають застосуванню у цьому випадку.

40.3 При цьому, посилання скаржника ( ОСОБА_2 ) на те, що судом першої інстанції у справі № 918/201/23 стягнуто з ТОВ "Традєкс" саме безпідставно отримані кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а не суму передплати, отриманої за Контрактами, оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 14.09.2023 вказане рішення не змінювалося, є помилковими з огляду на те, що не зазначення судом апеляційної інстанції про зміну рішення суду першої інстанції, в цьому випадку, не спростовує обставин щодо того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме положень статті 693 Цивільного кодексу України, чим фактично вказав про помилковість висновків суду першої інстанції у названій справі щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

40.4 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

40.5 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

40.6 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

40.7 Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

40.8 Разом з тим, скаржником не доведено обставин спростування таких висновків суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 14.09.2023 у справі № 918/201/23, судом касаційної інстанції у вказаній справі, як не доведено і наявність самого факту оскарження вказаної постанови в касаційному порядку.

41. Аргументи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 559, частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України та статті 276 Господарського процесуального кодексу України визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

42. Щодо аргументів скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункт 17.1 постанови) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

42.1 Як встановлено судом апеляційної інстанції, 29.05.2024 о 11 год. 50 хв. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову ОСОБА_1 у справі № 918/822/23(559/2823/23), визнати нечинним рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23), провадження у справі № 918/822/23(559/2823/23) закрити.

42.2 Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з наступного:

- позивач, вважаючи своє право чи/або охоронюваний законом інтерес порушеними, звернувся з даним позовом до суду;

- за результатами розгляду даної справи Господарським судом Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23) прийнято рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в сумі 65 953 537,47 грн відмовлено;

- при цьому, відповідач погодився з висновками та доводами, викладеними в даному рішенні. Вказаним рішенням для відповідача у даній справі встановлена правова визначеність щодо певних фактів та обставин, досліджених судом першої інстанції при розгляді спору;

- крім того, згідно заяви про відмову від позову, остання обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду даної справи було встановлено підстави для закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Також позивач у вказаній заяві зазначив, що звернувся до ТОВ "Евервелле" з пропозицією розірвати договір про відступлення права вимоги від 01.02.2023;

- суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття судом відмови від позову має наслідком, в тому числі, закриття провадження у справі;

- відмова від позову має легітимну мету завершення спору, усунення правового конфлікту між сторонами. Відповідно, відповідач, як сторона у даній справі, набуває певних гарантій того, що позивач вже не звернеться до суду з таким позовом до відповідача;

- колегія суддів зазначає, що відповідач, як сторона у справі, має не лише обов`язки, а і права, зокрема це легітимне очікування досягнути результати з вирішення даного спору;

- однак, зі змісту заяви про відмову від позову не вбачається бажання позивача припинити спір, а лише призупинити такий спір, та в подальшому ініціювати нові спори;

- колегія суддів враховує те, що даний спір розглядається в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", провадження у якій здійснюється за спеціальною процедурою у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства;

- при цьому, розгляд позовних вимог в межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс" має специфічний характер, оскільки результати їх розгляду, як і обставини, які встановлені/будуть встановлені під час розгляду даного спору, впливають/можуть вплинути в майбутньому на права та/або обов`язки інших учасників справи, в тому числі учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс";

- колегія суддів, погодилася з доводами представника відповідача, що в даному випадку заявлена позивачем відмова від позову порушує права та охоронювані законом інтереси учасників даної справи, а також учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", в межах якої розглядається даний спір.

42.3 Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно заяви про відмову від позову, поданої до суду апеляційної інстанції, остання мотивована тим, що ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду даної справи було встановлено підстави для закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Також позивач у вказаній заяві зазначив, що звернувся до ТОВ "Евервелле" з пропозицією розірвати договір про відступлення права вимоги від 01.02.2023.

42.4 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про те, що подання позивачем вказаної заяви, в цьому випадку, є зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії позивача не свідчать про відмову від позову як таку, що є наслідком його відмови від майнових вимог до відповідача. Натомість такі дії свідчать про намагання переглянути судові рішення у позапроцесуальний спосіб, позбавити відповідача конституційного права на касаційне оскарження та законного права застосувати положення статті 75 ГПК України щодо преюдиціальності фактів встановлених судами в оскаржуваних рішеннях, які внаслідок відмови позивача від позову визнаються нечинними, при поданні позивачем в майбутньому нових позовів щодо того ж предмету позову - стягнення 65 953 537,47 грн.

42.5 Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що зі змісту заяви про відмову від позову не вбачається бажання позивача припинити спір, а лише призупинити такий спір, та в подальшому ініціювати нові спори.

42.6 Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вказаної заяви, оскільки вважає, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції, встановивши обставини зловживання позивачем своїми процесуальними правами, повинен був застосувати положення частини третьої статті 43 ГПК України та залишити вказану заяву без розгляду, з підстав наведених у пунктах 27.5 - 27.12, 27.14 - 27.17, 27.19 - 27.22, 27.27 - 27.29 цієї постанови Верховного Суду, а не відмовляти у задоволенні цієї заяви.

43. Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із правильністю прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, якою було змінено рішення суду першої інстанції, але вважає помилковими мотиви прийнятої постанови в частині розгляду заяви позивача про відмову від позову.

44. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

45. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

46. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують та правомірного рішення суду апеляційної інстанції.

47. Відповідно статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

48. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23) задоволенню не підлягає.

49. Також, враховуючи наведене, оскільки скаржник ( ОСОБА_2 ) у своїй касаційній скарзі просив змінити постанову суду апеляційної інстанції, то вказана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, в частині розгляду заяви позивача про відмову від позову, підлягає зміні, проте не з підстав наведених у вказаній касаційній скарзі, а з підстав наведених у пунктах 42.1 - 42.5 цієї постанови Верховного Суду.

50. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції, в частині розгляду заяви позивача про відмову від позову, слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду, а резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції залишити без змін.

51. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

................

Перейти до повного тексту