ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8115/19 (910/14657/21)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Ай-Тек Україна" - Лисак Т.Л.,
ПрАТ "НЕК "Укренерго" - Яковченка Р.Г.,
ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" - Літвінова О.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024
та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023
у справі № 910/8115/19 (910/14657/21)
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна"
про визнання договору недійсним,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Триватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна"
про визнання договору недійсним
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним
в межах справи №910/8115/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021, перебуває справа № 910/8115/19 за заявою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс".
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору про відступлення права вимоги № 01/07 від 01.07.2016 недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ліквідатор зазначав, що оспорюваний правочин є фіктивним та таким, що порушує законні права боржника, оскільки дії сторін під час його укладання направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених Договором, а на фіктивний перехід права пред`явлення вимоги в рамках позову до НЕК "Укренерго" (справа № 910/27184/14) з метою приховування грошових коштів від наступного подальшого унеможливлення звернення стягнення коштів з банкрута у рахунок виконання рішення суду про стягнення з боржника заборгованості, що є підставою, на думку ліквідатора, про визнання недійсним вказаного договору.
Ліквідатор стверджував, що незважаючи на умови Договору, за яким відповідач отримав право вимоги до ДП "НЕК "Укренерго" на суму 54 743 678, 1 грн та зобов`язався протягом 1095 днів сплатити суму продажу в розмірі 1 000 000 грн, проведеним ним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ "Зв`язоктехсервіс" не встановлено жодної ознаки здійснення будь-яких фінансових операцій між боржником та ТОВ "Ай-Тек Україна" у 2016 році. Вказана господарська операція не відображена у жодному фінансовому або статистичному звіті підприємства.
На думку ліквідатора не відображення вищезазначеної фінансової операції у жодному звіті, встановлення умов про відстрочення платежу суми боргу строком на 1095 днів, а також те, що боржник здійснив відчуження активу на загальну суму майже 55 млн. грн. (54 734 678, 61 грн., 3% річних і інфляційні втрати) за ціною у 55 разів нижчою від реальної - 1 000 000 грн, яка так і не була сплачена після спливу строку, встановленого умовами договору, дають обґрунтовані підстави вважати Договір фіктивним, укладеним з наміром невиконання судового рішення в іншій справі та направлений на шкоду кредиторам.
29.11.2021 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"), як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, надійшла позовна заява про визнання недійсним оспорюваного Договору.
Обґрунтовуючи свої вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначало, що 25.02.2019 сплатило на користь боржника заборгованість за Договором підряду № 335/01-11 від 14.12.2011 в розмірі 47 109 317,69 грн, натомість наразі ТОВ "Ай-Тек Україна" на підставі оскаржуваного Договору набуло статус правонаступника ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та намагається повторно стягнути вказану заборгованість із ПрАТ "НЕК "Укренерго" в межах судової справи № 910/27184/14.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" вважає оспорюваний правочин фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладання неправлені не на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а на створення можливостей для подальшого приховування грошових коштів, отриманих від НЕК "Укренерго" та унеможливлення їх стягнення на користь кредиторів відповідача, зокрема ТОВ "Систем Пауер Інжинірінг".
ПрАТ "НЕК "Укренерго" стверджує, що Договір укладено в період існування значної заборгованості у ТОВ "Зв`язоктехсервіс"; ціна продажу права вимоги значно занижена; узгоджена значна відстрочка оплати за відступлення права вимоги; безоплатність; відсутність намірів виконання Договору, введення в оману ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо чинності такого договору та суперечлива поведінка; приховування справжніх намірів сторін Договору.
Обґрунтовуючи строки звернення з позовом до суду ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказує, що не є стороною оскаржуваного Договору, а тому не могло довідатись про його укладення та порушення свого права з дати його укладення, тобто з 01.07.2016, а довідалось про його існування 28.11.2018, тобто з дати отримання повідомлення відповідача. В зв`язку з чим позовна заява подається в межах визначених законом строків.
25.01.2022 від ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" (попередня назва ТОВ "Система Пауер Інжиніринг") як третьої особи, яка заявляє вимоги на предмет спору, надійшла позовна заява про визнання недійсним оспорюваного Договору.
В цілому доводи позовної заяви ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві ПрАТ "НЕК "Укренерго". Позивач, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" також наголошує на заниженні ціни продажу права вимоги, значній відстрочці оплати за відступлене право, укладення Договору в період існування значної заборгованості у боржника, тощо.
При цьому, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" вказує, що є підстави вважати, що оспорюваний Договір фактично виготовлений і підписаний сторонами в період часу- початок 2020 року - 28.09.2020, а не 01.07.2016, про що свідчить той факт, що під час розгляду справи № 910/27184/14, ні боржник, ні ТОВ "Ай-Тек Сервіс" не подали суду відповідної заяви про вчинення вказаного правочину, хоча представники обох сторін приймали участь в розгляді справи, що підтверджується ухвалами господарського суду міста Києва від 01.02.2017, 06.02.2017, 15.03.2017.
Обґрунтовуючи строки звернення до суду, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" зазначає, що не є стороною Договору, а тому не могло довідатись про його укладання та порушення свого права з дати його укладення, тобто з 01.07.2016 року. ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" довідалося про існування оскаржуваного Договору з ухвали господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі № 910/27184/14 з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 05.10.2020 року, в зв`язку з чим на думку ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" позовна заява подається в межах встановленого законодавством строку.
ТОВ "Ай-Тек Україна" заперечувало проти заявлених позовних вимог та просило відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, позовні заяви: ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є.В. до ТОВ "Ай-Тек Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання договору недійсним; третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "Зв`язоктехсервіс", ТОВ "Ай-Тек Україна" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним; третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" ТОВ "Зв`язоктехсервіс", ТОВ "Ай-Тек Україна" про визнання договору недійсним задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.07.2016 № 01/07, укладений між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ТОВ "Ай-Тек Україна".
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на статті 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про існування підстав для визнання оспорюваного Договору відступлення недійсним як фраудаторного.
Судами враховано, що:
- згідно з Договором відступлення право вимоги на суму 54 734 678, 61 грн. разом з правом вимагати 3% річних від суми боргу за час прострочення оплати та інфляційні втрати було відступлене за 1 000 000 грн, що становить менше 2% від номінальної заборгованості, оплата ТОВ "Ай-Тек Україна" відступленого права вимоги була відстрочена на 1095 днів, а також не була здійснена ТОВ "Ай-Тек Україна" після спливу строку відстрочення, що свідчить про відсутність у сторін договору дійсного наміру його виконання та відсутність у них правомірної економічної мети при його укладенні, зокрема з боку боржника;
- спірний Договір було укладено менше ніж за шість місяців до настання строку повернення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ "Брукхаймер Інвестментс", а на момент настання такого строку розмір заборгованості становив 46 298 506, 95 грн, що свідчить про наявність у сторін цього договору мети уникнути виконання зобов`язань ТОВ "Зв`язоктехсервіс" щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором від 23.12.2014 №ГТ-762/14;
- укладення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" після укладення Договору відступлення інших договорів про відступлення цього ж права вимоги на користь ПП "Сейлз Промоушен" та ПП "Радоніт 2017", що свідчить про суперечливу поведінку ТОВ "Зв`язоктехсервіс" у частині розпорядження відповідним правом вимоги.
При прийнятті рішення та постанови судами першої та апеляційної інстанції враховано правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних, зокрема й на підставі загальних засад цивільного законодавства, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).
Щодо дотримання ПрАТ НЕК "Укренерго" позовної давності суди зазначили, що перебіг позовної давності за відповідною вимогою розпочався від дня, коли позивач дізнався про існування підстав для його захисту, тобто з моменту заміни ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/27184/14 позивача ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на ТОВ "Ай-Тек Україна".
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
ТОВ "Ай-Тек Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №910/8115/19(910/14657/21), в якій (з урахуванням додаткових письмових пояснень) просить скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Зв`язоктехсервіс", третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс" відмовити.
В обґрунтування своєї правової позиції з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Стверджуючи про порушення норм процесуального права скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення позовної заяви ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є.В. в підготовчому засіданні, що є порушенням положень статті 185 ГПК України.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права стосуються необхідності розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів.
На думку скаржника, висновки щодо можливості визнання правочину фраудаторним на підставі загальних норм права (статті 3, 13, 234 ЦК України), сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі 369/11268/16-ц (яка застосована попередніми судовими інстанціями), стосуються позаконкурсного оспорювання правочинів - тобто в разі відсутності спеціальної правової норми, (такої як стаття 42 КУзПБ або стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), задля досягнення повного та всебічного рівня судового захисту кредиторів, поза залежністю від наявності спеціального правового регулювання (тобто з метою виконання функції усунення прогалин законодавства).
Скаржник стверджує, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій мали застосувати передбачений статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спеціальний обмежений період оскарження угод боржника, враховуючи, що позов ліквідатора стосується правочину, що знаходиться поза межами однорічного періоду, передбаченого спеціальною нормою, а отже такий правочин не може бути визнаний фраудаторним на підставі загальних норм права.
За доводами скаржника, на даний момент відсутній висновок Верховного Суду щодо питання пріоритету спеціальної норми права (стаття 42 КУПБ) перед загальними нормами щодо визнання недійсними фраудаторних правочинів (статті 3, 13. 234 ЦК України).
ТОВ "Ай-Тек Україна" зазначає, що господарські суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, зокрема:
- Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17 (щодо застосування статті 42 КУзПБ та/або статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності - боржника або визнання його банкрутом");
- Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/8115/19(910/13492/21) (щодо застосування статей 6, 627, 632 ЦК України);
- Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц; у постанові Цивільного касаційного Суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 (щодо застосування статті 234 ЦК України);
- Цивільного касаційного Суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17; у постанові Цивільного касаційного Суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 693/624/19 (щодо визначення сукупності обставин, які дозволяють кваліфікувати договори як фраудаторні);
- Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19;
- Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19);
- Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 (щодо кола осіб які мають право звернутися із позовом про недійсність правочину у зв`язку із його фраудаторністю).
ТОВ "Ай-Тек Україна" також вказує, що судами не було застосовані положення статей 261 та 267 ЦК України щодо строків позовної давності до позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго"., що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Ай-Тек Україна", в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає доводи Скаржника помилковими і безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими.
Твердження скаржника про те, що висновок судів про фраудаторність договору відступлення суперечить судовій практиці, вважає помилковими, адже Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, дійшла висновку, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (постанова від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц).
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ай-Тек Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/8115/19(910/14657/21), касаційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.07.2024.
24.07.2024 розгляд вказаної касаційної скарги не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму (не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи), у зв`язку з чим, ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 розгляд касаційної скарги ТОВ "Ай-Тек Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №910/8115/19 (910/14657/21) призначено на 21.08.2024.
21.08.2024 через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку з викликом директора ТОВ "Ай-Тек Україна" Низовського В.Ю. до слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області для допиту в якості свідка в рамках кримінального провадження.
З метою забезпечення належної реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, Верховний Суд ухвалою від 21.08.2024 задовольнив клопотання ТОВ "Ай-Тек Україна", розгляд касаційної скарги ТОВ "Ай-Тек Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/8115/19(910/14657/21) відклав на 11.09.2024, про що повідомлено всіх учасників судової справи.
11.09.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Ай-Тек Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване терміновою необхідністю заміни представника ТОВ "Ай-Тек Україна", у зв`язку з чим виникла необхідність для ознайомлення новим представником з матеріалами справи.
Представник скаржника, який з`явився в судове засідання 11.09.2024, підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.
Присутні в судовому засіданні представники ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" заперечили проти клопотання ТОВ "Ай-Тек Україна" про відкладення справи.
Надаючи оцінку на предмет обґрунтованості наведеним скаржником у клопотанні про відкладення розгляду справи причинам, Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи завчасно призначити іншого представника.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України, та з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи.
Відсутність у нового представника скаржника можливості завчасно ознайомитися з матеріалами справи, визначити та погодити з клієнтом правову позицію, підготувати відповідні пояснення, не є підставою для відкладення розгляду справи відповідно до частини другої статті 202 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, чого касаційним судом у даному випадку не встановлено.
Скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце відкладеного за його ж клопотанням на 11.09.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі; процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи; участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні судом касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавалася; матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
До вказаного колегія суддів вважає за необхідне додати, що, ініціювавши у цій справі касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції, скаржник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним в межах справи про банкрутство правочину за участю боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частин першої, пятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої, другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
Отже, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника та розпорядник майна боржника, мають право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) вказано, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Господарські суди у цій справі встановили, що між ДП "НЕК "Укренерго" (правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго") і ТОВ "Зв`язоктехсервіс", в особі колишнього керівника Плакидюка В.М., було укладено Договір підряду від 14.12.2011 № 335/01-11 (далі - Договір підряду), згідно з п. 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2013 № 9) ТОВ "Зв`язоктехсервіс" (Генпідрядник) зобов`язався у 2011 - 2014 роках на свій ризик власними або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої ДП "НЕК "Укренерго" (Замовником) проектно-кошторисної документації виконати та здати Замовнику в установлений цим Договором строк закінчені роботи - об`єкт будівництва, а Замовник зобов`язався надати Генпідрядникові фронт робіт, передати проектно-кошторисну документацію та іншу необхідну дозвільну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 3.3 Договору підряду (в редакції додаткової угоди від 25.03.2014 №10) загальна ціна робіт (об`єкта будівництва) складає 96 724 452,56 грн. (з ПДВ).
23.12.2014 між ТОВ "Грінтек Енерджи", яке в подальшому перейменоване на ТОВ "Систем Пауер Інжинірінг" та на ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" (позикодавець), та ТОВ "Зв`язоктехсервіс" (позичальник) укладено договір про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу №ГТ-762/14, згідно з яким позикодавець надав позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 60 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути суму фінансової допомоги у строк до 31.12.2016 (з урахуванням додаткової угоди від 09.12.2015).
На виконання вказаного договору позикодавець перерахував на поточний рахунок позичальника поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 59 498 506,95 грн, тоді як позичальник свої зобов`язання у частині її своєчасного повернення виконав частково в сумі 13 200 000,00 грн, заборгованість на момент спливу строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги становила 46298506,95 грн.
01.07.2016 між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ТОВ "Ай-Тек Україна" укладено оспорюваний Договір про відступлення права вимоги № 01/07 (далі - Договір відступлення).
Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення Первісний кредитор (ТОВ "Зв`язоктехсервіс") зобов`язується відступити Новому кредиторові (ТОВ "Ай-Тек Україна") Право вимоги, а Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору Суму продажу. Новий кредитор набуває право на отримання від Боржника (ДП "НЕК "Укренерго") усієї суми Боргу та право на отримання будь-яких інших сум, що виникнуть у майбутньому з Права вимоги.
Згідно з п. 1.1 Договору відступлення:
"Право вимоги" означає всі права вимоги Первісного кредитора до Боржника за Договором підряду;
"Борг" означає заборгованість Боржника за Договором підряду, в тому числі: заборгованість за обладнання та програмне забезпечення, поставлене згідно Договору підряду в розмірі 17 335 901, 01 грн, заборгованість за виконані роботи за Договором підряду у розмірі 37 398 777, 60 грн, 3% річних від суми боргу за час прострочення оплати та інфляційні втрати;
"Сума продажу" становить 1 000 000 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору відступлення Право вимоги переходить від Первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання Сторонами цього Договору, а згідно з п. 3.1 Договору відступлення сплата Суми продажу Новим кредитором здійснюється протягом 1095 днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
30.05.2018 до ДП "НЕК "Укренерго" надійшло повідомлення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" від 29.05.2018 № 29.05/2 про відступлення права вимоги за Договором підряду на користь ПП "Сейлз Промоушен", у зв`язку з чим ТОВ "Зв`язоктехсервіс" просило ДП "НЕК "Укренерго" здійснити оплату заборгованості за Договором підряду на користь ПП "Сейлз Промоушен".
20.06.2018 до ДП "НЕК "Укренерго" надійшло повідомлення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" від 29.05.2018 № 29.05/3, згідно з яким ТОВ "Зв`язоктехсервіс" дало дозвіл на залишення у розпорядженні ДП "НЕК "Укренерго" 3% від суми заборгованості за Договором підряду, решту заборгованості просило сплатити на користь ПП "Сейлз Промоушен" як нового кредитора.
22.10.2018 до ДП "НЕК "Укренерго" надійшло повідомлення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" від 22.10.2018 № 2210/01 про відступлення права вимоги за Договором підряду на користь ПП "Радоніт 2017", у зв`язку з чим ТОВ "Зв`язоктехсервіс" просило ДП "НЕК "Укренерго" здійснити оплату заборгованості за Договором підряду на користь ПП "Радоніт 2017", а лист ТОВ "Зв`язоктехсервіс" від 29.05.2018 №29.05/3 вважати таким, що втратив юридичну силу.
28.11.2018 до ДП "НЕК "Укренерго" надійшло повідомлення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" № 01/07 від 01.07.2016 про відступлення права вимоги за Договором підряду на користь ТОВ "Ай-Тек Україна".
05.12.2018 до ДП "НЕК "Укренерго" надійшло повідомлення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" № 05/12-18-1 про припинення раніше укладених договорів про відступлення права вимоги, а саме: розірвання Договору про відступлення права вимоги № 01/07 від 01.07.2016 між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ТОВ "Ай-Тек Україна" згідно з додатковою угодою від 29.05.2018; розірвання Договору про відступлення права вимоги № 05/2018-01 від 29.05.2018 між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ПП "Сейлз Промоушен" згідно з додатковою угодою від 22.10.2018; розірвання Договору про відступлення права вимоги № 10/2018-01 від 22.10.2018 між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ПП "Радоніт 2017" згідно з додатковою угодою від 29.11.2018.
25.03.2019 ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ДП "НЕК "Укренерго" підписали Спільне рішення до Договору підряду та мирову угоду у межах справи 910/27184/14, згідно з якими ТОВ "Зв`язоктехсервіс" підтвердило, що не має претензій до ДП "НЕК "Укренерго" за Договором підряду, зокрема, відносно сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також є належним кредитором за Договором підряду, права вимоги за яким не відступлені на користь третіх осіб. У цей же день ДП "НЕК "Укренерго" перерахувало на користь ТОВ "Зв`язоктехсервіс" 47 109 317,69 грн у рахунок заборгованості за Договором підряду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/27184/14 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ДП "НЕК "Укренерго" про затвердження мирової угоди від 25.03.2019, задоволено заяву ТОВ "Ай-Тек Україна" про заміну позивача, замінено ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на його правонаступника ТОВ "Ай-Тек Україна" у зв`язку з відступленням на його користь права вимоги відповідно до оскаржуваного Договору про відступлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відкрито провадження у справі №910/8115/19 про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс".
Позивач зазначає, що на сьогодні ТОВ "Ай-Тек Україна" пред`являє вимоги до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про сплату коштів на підставі Договору підряду, з урахуванням Договору відступлення, щодо якого є підстави для визнання недійсним і стороною якого є ТОВ "Зв`язоктехсервіс"".
Врахувавши перерахування 25.03.2019 ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Зв`язоктехсервіс" коштів у розмірі 47 109 317,69 грн на виконання Договору підряду після укладення оспорюваного Договору відступлення, а також заперечення ТОВ "Ай-Тек Україна" щодо належності такого виконання у межах справи № 910/27184/14, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" має законний інтерес у розумінні частини першої статті 2 ГПК України та частини третьої статті 215 ЦК України оспорювати дійсність Договору відступлення.
При цьому суди встановили, що твердження ТОВ "Ай-тек Україна" про відсутність доказів оплати ПрАТ "НЕК "Укренерго" коштів у розмірі 47 109 317, 69 грн саме на користь ТОВ "Зв`язоктехсервіс", спростовується листами АТ "Айбокс Банк" від 02.03.2023 № 732/12-03, ПАТ "Розрахунковий центр" від 26.05.2023 № 194, АТ "Сенс Банк" від 28.06.2023 № 11172-БТ-44.2/2023, згідно з якими саме ТОВ "Зв`язоктехсервіс" отримало вказані кошти в своє розпорядження та спрямувало їх в подальшому на оплату придбаних цінних паперів згідно з договором комісії від 25.03.2019 № БК-19-14, укладеним із АТ "Айбокс Банк".
Щодо підстав визнання недійсними оспорюваного договору про права вимоги, то суди першої та апеляційної інстанцій погодилися із доводами позивачів про їх фраудаторність.
Господарські суди у цій справі виходили з того, що згідно з Договором відступлення право вимоги на суму 54 734 678,61 грн. разом з правом вимагати 3% річних від суми боргу за час прострочення оплати та інфляційні втрати було відступлене за 1000000,00 грн, що становить менше 2% від номінальної заборгованості, оплата ТОВ "Ай-Тек Україна" відступленого права вимоги була відстрочена на 1095 днів, а також не була здійснена ТОВ "Ай-Тек Україна" після спливу строку відстрочення, що свідчить про відсутність у сторін договору дійсного наміру його виконання та відсутність у них правомірної економічної мети при його укладенні, зокрема з боку боржника.
Крім того, судами враховано, що спірний Договір було укладено менше ніж за шість місяців до настання строку повернення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ "Брукхаймер Інвестментс", а на момент настання такого строку розмір заборгованості становив 46 298 506,95 грн, що свідчить про наявність у сторін цього договору мети уникнути виконання зобов`язань ТОВ "Зв`язоктехсервіс" щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором від 23.12.2014 №ГТ-762/14.
Укладення ТОВ "Зв`язоктехсервіс" після укладення Договору відступлення інших договорів про відступлення цього ж права вимоги на користь ПП "Сейлз Промоушен" та ПП "Радоніт 2017", що свідчить про суперечливу поведінку ТОВ "Зв`язоктехсервіс" у частині розпорядження відповідним правом вимоги.
Крім того, належними доказами не підтверджена та судами не встановлено жодної економічної доцільності укладення такої угоди з боку боржника саме за півроку до наближення строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відступаючи співмірне право вимоги за півроку до настання строку виконання зобов`язання за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та в подальшому неможливість провести відповідні розрахунки, відповідачі діяли недобросовісно, з метою ухилення від виконання вказаних зобов`язань. Суди обґрунтовано врахували занижену ціну продажу права вимоги, значну відстрочку оплати за відступлене право вимоги, нездійснення скаржником жодної оплати на користь ТОВ "Зв`язоктехсервіс", не підтвердження доцільності під час укладання вказаного договору саме за півроку до наближення строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що господарські суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) в частині вже наданої оцінки обставинам заниженої ціни продажу, безоплатності, значної відстрочки оплати за відступлене право вимоги.
У справі № 910/8115/19 (910/13492/21) розглядався позов ТОВ "Зв`язоктехсервіс" про визнання недійсним Договору відступлення з інших підставах. Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що оскаржуваний Договір відступлення мав ознаки факторингу, тому його укладення суперечило вимогам статей 203, 215, 227, частині третій статті 1079 ЦК України, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", пункту 11 частини першої статті 4, частини п`ятої статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що є підставою для визнання Договору відступлення недійсним.
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядала справу у межах заявлених предмету та підстав позову, а саме у межах вимог про визнання Договору відступлення недійсним внаслідок його кваліфікації як факторингової операції, та згідно зі статтею 300 ГПК України виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги НЕК "Укренерго".
Щодо доводів про незастосування судами положень статей 261 та 267 ЦК України до позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" колегія суддів зазначає.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов (згідно з висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Оскільки звертаючись з цим позовом ПрАТ НЕК "Укренерго" захищає свій законний інтерес, перебіг позовної давності за відповідною вимогою розпочався від дня, коли позивач дізнався про існування підстав для його захисту, у даному випадку, як встановили суди, з моменту заміни ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/27184/14 позивача ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на ТОВ "Ай-Тек Україна", у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про подання ПрАТ НЕК "Укренерго" позовної заяви у межах позовної давності.
Додатково колегія суддів зауважує, що скаржник не заявляв про сплив позовної давності щодо позовних вимог, зокрема, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс", що є аналогічними до вимог НЕК "Укренерго".
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, прийняття рішення про задоволення позовної заяви ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є.В. в підготовчому засіданні, що є порушенням положень статті 185 ГПК України", були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується колегія суддів.
Суд апеляційної інстанції дослідив технічний запис судового засідання від 23.08.2023 та встановив, що судом першої інстанції досліджувалось питання щодо можливості закінчення підготовчого провадження, про що судом з`ясовувалась думка сторін, за наслідками обговорення було оголошено про закінчення підготовчого провадження без виділення окремих заяв третіх осіб або окремого визначення позову ліквідатора боржника.
Крім того, з матеріалів справи апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції під час підготовчого провадження не призначались окремі судові засідання щодо позову боржника та третіх осіб і всі засідання відбувались в одні дати та час.
Водночас, наведені скаржником доводи в цій частині вимог зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Аргументи скаржника про помилковість позиції судів попередніх інстанцій про вирішення спору у даній справі із застосуванням основоположних засад приватного права з посиланням на статті 3, 13, 234 ЦК України та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання пріоритету спеціальної норми права (статті 42 КУзПБ або статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") перед загальними нормами щодо визнання недійсними фраудаторних правочинів (статті 3, 13, 234 ЦК України) є необґрунтованими та спростовуються сталою судовою практикою Верховного Суду.
Колегія суддів наголошує, що позовні заяви у цій справі №910/8115/19(910/14657/21) заявлено не на підставі спеціальної норми статті 20 Закону про банкрутство чи статті 42 КУзПБ, а на загальних підставах і згідно з нормами Цивільного кодексу України.
Верховний Суд неодноразово досліджував питання визнання недійсним договору, укладеного з боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про його банкрутство, як на підставі Кодексу України з процедур банкрутства, так і на підставі загальних норм Цивільного кодексу України.
Верховний Суд вказував на можливість визнання недійсним договору (направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника) на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України); такі позовні вимоги визнаються належним способом захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц), від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 908/3091/16 (908/1041/21), від 10.10.2023 у справі № 910/2116/21 (910/12050/21), від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21). Відповідна правова позиція Верховного Суду врахована судами першої та апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови.
У контексті вказаної судової практики Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17 від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).
Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду в частині наявності підстав для скасування оскаржених судових рішень щодо задоволення позову, які, за твердженням скаржників не були враховані попередніми судами, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтоване посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані рішення та постанову у цій справі без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
У наведених скаржником справах постанови Верховного Суду були прийняті, виходячи з інших підстав позову, за іншої, ніж у цій справі фактично-доказової бази та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами згідно з вимогами процесуального закону доказами, залежно від яких й були прийняті судові рішення. Відтак, зазначені скаржником справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.
Колегія суддів зазначає, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Отже, доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у наведених ним постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
Зважаючи на викладене у сукупності, оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.