ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/1389/22
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ПАТ "Промінвестбанк" - Сушко Т.В.,
ліквідатора ТОВ "Галантос" арбітражного керуючого Содаткіна І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024
та постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023
у справі № 908/1389/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос" (далі - ТОВ "Галантос", Боржник), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Солдаткіна Ігоря В`ячеславовича, вирішено інші процесуальні питання.
30.08.2022 за № 69172 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Галантос".
До Господарського суду в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк) на суму 37 609 416,71 грн (вимоги забезпечені заставою майна боржника); ОСОБА_1, на суму 837 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2022 у задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про визнання забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" відмовлено. Визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Галантос" на суму 4 962,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 837 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2023, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про визнання його забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" на загальну суму 37 609 416,71 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення.
Заяву ПАТ "Промінвестбанк" про визнання його забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" задовольнити частково. Визнати ПАТ "Промінвестбанк" забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" на загальну суму 37 609 416,71 грн. Визнати грошові вимоги ПАТ "Промінвестбанк" у сумі 4 962,00 грн сплаченого судового збору за подання заяви про визнання забезпеченим кредитором. В решті вимог заяви ПАТ "Промінвестбанк" про визнання його забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" відмовлено.
До Господарського суду Запорізької області від розпорядника майна ТОВ "Галантос" арбітражного керуючого Солдаткіна І.В. надійшло клопотання про припинення процедури розпорядження майна боржника, визнання ТОВ "Галантос" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Солдаткіна І.В.
Від ПАТ "Промінвестбанк" надійшла заява про надання дозволу на реалізацію майна боржника, що перебуває в іпотеці.
Окрім того, до Господарського суду Запорізької області надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про звернення стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки для задоволення вимог за якими припинено дію мораторію.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023:
- затверджено звіт арбітражного керуючого Солдаткіна І.В. про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Галантос" за період з 25.08.2022 по 31.05.2023 у розмірі 179 100,00 грн та звіт про понесені ним витрати у розмірі 4000,00 грн.;
- клопотання розпорядника майна ТОВ "Галантос" задоволено;
- припинено процедуру розпорядження майном боржника;
- припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Галантос" - арбітражного керуючого Солдаткіна І.В.;
- визнано ТОВ "Галантос" банкрутом;
- відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців;
- ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Солдаткіна І. В. та покладено на нього повноваження керівника банкрута;
- скасовано арешти, та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно ТОВ "Галантос";
- відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про звернення стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки для задоволення вимог за якими припинено дію мораторію та заяви ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про надання дозволу на реалізацію майна боржника, що перебуває в іпотеці.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 01.07.2024 залишив без змін постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що зважаючи на встановлений у процедурі розпорядження майном фінансовий стан Боржника, який характеризується ознаками неплатоспроможності, недостатність майнових активів Боржника для задоволення вимог кредитора, наявність рішення зборів кредиторів про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відсутність пропозицій від інвесторів для участі у санації ТОВ "Галантос", клопотання розпорядника майна Боржника про припинення процедури розпорядження майном, визнання Боржника банкрутом, відкриття його ліквідаційної процедури підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про звернення стягнення на майно Боржника, що є предметом іпотеки, для задоволення вимог, за якими припинено дію мораторію та заяви ПАТ "Промінвестбанк" про надання дозволу на реалізацію майна боржника, що перебуває в іпотеці, суди виходили з того, що реалізація заставного майна банкрута має відбуватись в межах провадження у справі про банкрутство, за участі заставного кредитора та під керуванням ліквідатора, а також під контролем суду, який розглядає справу про банкрутство, що повністю відповідає приписам та меті Кодексу України з процедур банкрутства та інтересам забезпеченого кредитора.
Судові рішення щодо основної винагороди арбітражного керуючого мотивовані тим, що заявлена до оплати розпорядником майна сума складає встановлений статтею 30 КУзПБ мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого за період виконання ним обов`язків розпорядника майна; звіт арбітражного керуючого Солдаткіна І.В. про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Галантос" за період з 25.08.2022 по 31.05.2023 у загальному розмірі 179 100,00 грн та звіт про понесені ним витрати у розмірі 4000,00 грн, був схвалений на засіданнях зборів кредиторів 04.11.2022, 17.03.2023, 20.06.2023.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
ПАТ "Промінвестбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 скасувати, справу передати до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує про відсутність висновку щодо застосування норм Кодексу, які стосуються встановлення господарським судом ознак неплатоспроможності боржник (співставлення даних активу та пасиву боржника) у поєднанні з пунктом 10 частини першої статті 90 КУзПБ.
На думку скаржник, сума забезпечених вимог ПАТ "Промінвестбанк" у розмірі 37609 416,71 грн не має включатися у загальний розмір пасиву боржника та сума боргу за основним зобов`язанням не має впливати під час встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника, оскільки ТОВ "Галантос" не є боржником за основним зобов`язанням, а є майновим поручителем.
Включення всієї суми заборгованості за основним зобов`язанням, яка є забезпеченою в цілому, до загального розміру пасиву боржника у справі про банкрутство майнового поручителя значно збільшує розмір заборгованості такого боржника та призводить до такої ситуації, коли боржник вважає себе банкрутом тільки на тій підставі, що "приписує" собі весь розмір заборгованості за основним зобов`язанням, (особливо, коли мова йде про порушення справи про банкрутство за заявою самого боржника), що нівелює приписи частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку". Заборгованість за основним зобов`язанням не є заборгованістю майнового поручителя, оскільки майновий поручитель не є солідарним боржником.
Відтак, в касаційній скарзі скаржник ставить під сумнів наявність ознак неплатоспроможності ТОВ "Галантос" станом на день визнання його банкрутом, звертаючи увагу Верховного Суду на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів та з`ясування фактичних обставин справи, оскільки суди не встановили та не прослідкували зв`язок певних фактів та обставин у цій справі.
Банк вважає, що при здійсненні аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, судами не встановлено вчинення розпорядником майна всіх передбачених законом дій у процедурі розпорядження майна, а формалізований підхід суду до перевірки фінансово-майнового стану боржника є підставою для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майна.
Крім того, скаржник посилається на те, що збори кредиторів про перехід до наступної судової процедури відбулися 17.03.2023, тобто до визнання його заставним кредитором, що, на його думку, могло вплинуло на вирішення питання щодо введення ліквідаційної процедури.
Скаржник вважає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні заяв приватного виконавця Сивокозова О.М. та ПАТ "Промінвестбанк" про звернення стягнення на майно боржника та надання дозволу на реалізацію майна боржника, що є предметом іпотеки, оскільки згідно з частиною восьмою статті 41 КУзПБ на задоволення вимог забезпеченого кредитора дія мораторію припинилася.
Заперечуючи висновки судів в частині основної винагороди арбітражного керуючого скаржник зазначає про відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про проведену арбітражним керуючим Солдаткіним І.В. роботу, в тому числі в квітні та травні, з виконання своїх повноважень в розумінні статей 12 та 30 Кодексу (за яку слід нарахувати та виплатити основну грошову винагороду).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Кредитор ОСОБА_1 та ліквідатор ТОВ "Галантос" арбітражний керуючий Солдаткін І.В. подали відзиви на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк", у яких просять відмовити у її задоволенні з викладених у відзивах підстав, оскаржувані постанови залишити без змін.
ОСОБА_1 зазначає, що в цій справі суди виконали завдання підсумкового засідання, про що свідчить опис обставин, із посиланням на докази, в мотивувальних частинах постанов; перевірили майновий стан Боржника, дані про його активи та розмір пасиву, встановили перевищення розміру пасиву Боржника над його активами, недостатність наявного у Боржника майна для задоволення вимог кредиторів, відсутність пропозицій від інвесторів для участі у санації боржника, тобто з`ясували дійсну наявність ознак неплатоспроможності та наявність можливості визначення наступної судової процедури, а саме ліквідаційної процедури.
За змістом наведених у відзиві доводів ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Солдаткін І.В. (який виконував обов`язки розпорядника майна Боржника) доводить необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги ПАТ "Промінвестбанк", вказує, що в матеріалах справи були подані розпорядником майна усі документи, на підставі яких судами проводилось дослідження фінансового стану Боржника для з`ясування можливості переходу до наступної (ліквідаційної) процедури.
Крім того ліквідатор зазначає, що оскільки в цій справі ТОВ "Галантос" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, тому законні підстави для допуску господарським судом до процедури продажу майна такого банкрута, будь-кого, окрім ліквідатора, відсутні. Повноваження, обов`язки та відповідальність в такій процедурі законом покладені саме на ліквідатора ТОВ "Галантос", а не на приватного виконавця.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2022 у задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про визнання забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" на суму 37 609 416,71 грн відмовлено. Визнані грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Галантос" на суму 4 962,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 837 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про визнання його забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" на загальну суму 37 609 416,71 грн та визнано ПАТ "Промінвестбанк" забезпеченим кредитором ТОВ "Галантос" на загальну суму 37 609 416,71 грн.
17.03.2023 проведено засідання зборів кредиторів, про що оформлено протокол засідання зборів кредиторів, на якому розпорядник майна ТОВ "Галантос" арбітражний керуючий Солдаткін І.В. доповів, що проведений аналіз фінансово - господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на товарних ринках боржника ТОВ "Галантос" свідчить про неможливість погашення вимог кредиторів без спеціальних заходів, в тому числі і в рамках процедури банкрутства (санація, розпорядження майном, ліквідація) з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. За час процедури розпорядження майном не подавались заяви від інвесторів про участь у санації боржника. Можливості відновлення платоспроможності ТОВ "Галантос" не виявлені. Станом на дату проведення зазначених зборів кредиторів - граничний строк процедури розпорядження майном ТОВ "Галантос" вже був таким, що сплив, у зв`язку з чим, вирішено звернутись до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Солдаткіна І.В. для призначення його ліквідатором у справі № 908/1389/22 про банкрутство ТОВ "Галантос".
Із наданого розпорядником майна звіту суди встанови, що з метою отримання інформації щодо майнового стану ТОВ "Галантос", ним були направлені запити до ГУ статистики у Запорізькій області; Департаменту ДАБІ у Запорізькій області; Державного космічного агентства України; Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя; Державної авіаційної служби України; Управління Держпраці у Запорізькій області: ГУ Держпрожспоживслужби в Запорізькій області; ГУ ДПС у Запорізькій області; АТ "Укрзалізниця"; ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області; Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області; Морської адміністрації; Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільною захисту населення Запорізької міської ради; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ "Галантос" на праві власності зареєстровано комплекс будівель та споруд загальною площею 6 771,4 кв.м,, що розташований в м.Запоріжжя.
Відповідно до листа від 20.09.2022 з ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, за ТОВ "Галантос" трактори, самохідна сільськогосподарська та інша техніка не зареєстровані.
Відповідно до листа від 19.09.2022 з ГУ Держпраці в Запорізькій області, за ТОВ "Галантос" великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби не зареєстровані.
Відповідно до листа від 14.09.2022 з РСЦ ГСЦ МВС в Запорізькій області, за ТОВ "Галантос" транспортні засоби не зареєстровані.
Відповідно до листа від 14.09.2022 з Державного космічного агентства України, за ТОВ "Галантос" об`єкти космічної діяльності не зареєстровані.
Відповідно до листа від 14.09.2022 з АТ "Українська залізниця", вагони, локомотиви, під`їзди і колії за ТОВ "Галантос" не зареєстровані.
Листом від 20.09.2022 Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради повідомило, що захисні споруди цивільного захисту в управлінні за ТОВ "Галантос" не зареєстровано.
Листом від 13.09.2022 Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі повідомив, що на примусовому виконанні у відділі не перебувало виконавче провадження де боржником є ТОВ "Галантос".
Розпорядником майна проведено аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на товарних ринках боржника ТОВ "Галантос", за висновками якого на початку дослідного періоду підприємство можна охарактеризувати як платоспроможне та фінансово стійке, але під кінець періоду на підприємстві спостерігаються ознаки виникнення залежності від позикового капіталу, неефективне використання власних ресурсів. Тож при збереженні існуючої тенденції неефективного використання власного капіталу, ситуація в подальшому буде погіршуватися.
Структуру оборотних активів по підприємству в 2022 році можна вважати оптимальною з точки зору платоспроможності. В загальній сумі оборотних активів станом на 30.06.2022 року основні частки займають дебіторська заборгованість - 51,3% та Грошові кошти - 48,3%. При цьому доля Інших оборотних активів в загальній структурі оборотних активів досить незначна (0,4%).
Аналіз показників, що характеризують ділову активність підприємства, показує, що у періоді, що аналізується, майже всі показники ділової активності свідчать про її зниження на підприємстві, окрім показників часу обороту та оборотності кредиторської заборгованості.
По всіх показниках рентабельності підприємства у 2021 - 30.06.2022 рр. спостерігається негативна тенденція розвитку. Взагалі проведений аналіз свідчить нестабільність господарської діяльності Товариства, негативну тенденцію розвитку та збитковість підприємства станом на 30.06.2022.
На підприємстві відсутні економічні ознаки дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства. Також, можна зробити висновок про те, що на підприємстві відсутні ознаки щодо приховування банкрутства.
Проведений аналіз становища підприємства на товарних ринках свідчить про те, що ТОВ "Галантос" не є монополістом на українському, Дніпропетровському та Запорізькому ринках послуг з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, і більш того, його доля в цих ринках майже нульова.
Проведений аналіз фінансово-господарської, інвестиційної діяльності та становища підприємства на товарних ринках свідчить про неможливість на сьогоднішній день погашення вимог кредиторів без спеціальних заходів, в тому числі і в рамках процедури банкрутства (санація, розпорядження майном, мирова угода, ліквідація) з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Розпорядником майна була проведена інвентаризація активів боржника, відповідно до якої встановлено наступне: на праві власності за ТОВ "Галантос" обліковується комплекс будівель та споруд, залишковою вартістю 316 666,50 грн; інші основні засоби залишковою вартістю 19515,59 грн; дебіторська заборгованість 461 026,44 грн; залишок грошових коштів на рахунку АТ "Укрсиббанк" станом на складав 127 929,21 грн. Разом з тим, згідно реєстру вимог кредиторів, Боржник має кредиторську заборгованість у загальній сумі 38446416,71 грн.
Станом на дату судового засідання пропозицій від інвесторів для участі у санації ТОВ "Галантос" не надходило.
Позиція Верховного Суду
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Вирішуючи питання щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду постанови суду першої інстанції, якою, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та звіт про понесені ним витрати; визнано ТОВ "Галантос" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Солдаткіна І.В.; відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки для задоволення вимог за якими припинено дію мораторію та заяви ПАТ "Промінвестбанк" про надання дозволу на реалізацію майна боржника, що перебуває в іпотеці, Верховний Суд зазначає таке.
Реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини третьої статті 9 КУзПБ, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений в частині 3 статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Відтак, можливість касаційного оскарження у цій справі постанови суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, в частині затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та звіту про понесені ним витрати; в частині відмови у задоволенні заяви приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки для задоволення вимог за якими припинено дію мораторію та заяви про надання дозволу на реалізацію майна боржника, що перебуває в іпотеці, не передбачена частиною 3 статті 9 КУзПБ.
Відтак, з урахуванням положень частини третьої статті 9 КУзПБ касаційний перегляд постанови суду першої інстанції від 12.12.2023 та постанови суду апеляційної інстанції від 01.07.2024 здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги в частині визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для визнання Боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.
Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статті 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (висновок у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Таким чином на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відповідно відсутність пропозицій щодо санації боржника.
При цьому положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.
Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №910/1800/22).
В аспекті обов`язковості проведення аналізу господарської діяльності боржника у відповідності з Методичними рекомендаціями №14 колегія суддів спирається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 31.05.2023 у справі №904/9428/21 та від 11.07.2023 по справі № 904/4790/21, на які посилається скаржник.
Так, згідно з пунктом 5 Розділу І Методичних рекомендацій №14 під час проведення аналізу визначаються: стан фінансово-господарської діяльності підприємства, структура його балансу (задовільна чи незадовільна) та обґрунтованість визнання підприємства неплатоспроможним; тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства; можливість використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану; наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
Системний аналіз норм КУзПБ та Методичних рекомендацій № 14 дає підстави для висновку, що виявлення господарським судом у підсумковому засіданні ознак неплатоспроможності боржника відбувається на підставі дослідження та правової оцінки доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника, фінансової звітності боржника (балансу підприємства (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів) тощо (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19).
Тобто, перелік доказів на підставі яких судом встановлюється наявність ознак неплатоспроможності боржника не є вичерпним та жоден із доказів (джерел інформації) на підставі яких здійснюється такий аналіз не є визначальним. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється судом на підставі комплексного дослідження сукупності всіх наявних у справі доказів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 911/529/22).
З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (що наведено в описовій частині цієї постанови) такі обставини:
- факт неспроможності Боржника підтверджено недостатністю його майнових активів для задоволення вимог кредиторів (пасив значно перевищує актив Боржника). При цьому нерухоме майно Боржника перебуває в заставі у забезпеченого кредитора;
- розпорядником майна здійснено аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника та наявність ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Галантос", результати якого свідчить про неможливість на сьогоднішній день погашення вимог кредиторів без спеціальних заходів, в тому числі і в рамках процедури банкрутства (санація, розпорядження майном, мирова угода, ліквідація) з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів);
- 17.03.2023 зборами кредиторів Боржника було прийнято оформлене відповідним протоколом рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- процедура розпорядження майном Боржника триває понад 170 днів, однак на дату підсумкового засідання зборами комітету кредиторів рішення щодо схвалення плану санації та переходу до відповідної процедури прийнято не було;
- станом на дату підсумкового засідання пропозицій від інвесторів для участі у санації ТОВ "Галантос" не надходило.
Ураховуючи вимоги статей 48, 49, 58 КУзПБ та зазначені вище встановлені судами обставини, які свідчать про неспроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами та про перевищення встановленого законом строку процедури розпорядження майном, а також зважаючи на рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій інвесторів щодо санації Боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ТОВ "Галантос" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
При цьому, на переконання колегії суддів, визнаючи Боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином здійснив аналіз повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном.
В частині доводів про наявності у Боржника інших активів, крім предмета забезпечення, основних засобів, дебіторської заборгованості, грошових коштів на рахунку, скаржник не зазначає, які дії щодо виявлення активів не вжив розпорядник майна (враховуючи абзац 8 частини першої статті 61 КУзПБ) та/або орган управління (враховуючи частину другу статті 40 КУзПБ), а також власне самостійно не надає доказів наявності інших активів.
Відхиляються касаційним судом доводи Банка про порушення порядку проведення розпорядником майна зборів кредиторів боржника, які відбулись 17.03.2023, тобто до визнання його заставним кредитором, що на думку скаржника, вплинуло на вирішення питання щодо введення ліквідаційної процедури.
Адже згідно частини десятої статті 48 КУзПБ проведення зборів кредиторів у зв`язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
У відповідності до приписів частини першої статті 48 КУзПБ, у зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу, зокрема кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника. Тому, відсутність скаржника (з правом дорадчого голосу) на зборах кредиторів, оскільки станом на дату проведення він не був кредитором, не може бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятого зборами рішення.
Більше того, відповідно до положень частини четвертої статті 49 КУзПБ суду надано право навіть за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності визначних КУзПБ обставин (наявність ознак банкрутства та за відсутністю пропозицій щодо санації) прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Отже, у разі наявності чи відсутності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, за результатами підсумкового засідання господарський суд, з застосуванням судового розсуду, приймає одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 49 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20).
Надаючи оцінку доводам скаржника з посиланням на пункт 10 частини першої статті 90 КУзПБ, Верховний Суд зазначає, що скаржник помилково ототожнює своє припущення щодо можливої наявності у боржника інших активів, крім предмета забезпечення, за рахунок яких можна було б погасити вимоги конкурсного кредитора, з поняттям відсутності у боржника грошових зобов`язань, строк виконання яких настав, а відтак, й відсутності ознак неплатоспроможності, оскільки вказане припущення щодо ймовірності погашення вимог конкурсного кредитора, внесених до реєстру вимог кредиторів боржника, не охоплюється поняттям погашених вимог кредиторів, який визначений приписами статті 1 КУПБ.
У справі № 904/1360/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2021 детально розкрив питання щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель, який не є боржником в основному зобов`язанні).
Верховний Суду здійснив системне тлумачення, зокрема частини першої статті 3, частини шостої статті 12 ГПК України, статті 1 КУзПБ, статей 572, 575, 576, 583, 589 ЦК України, статей 1, 3, 4, 11, 19, 28 Закону України "Про заставу", статей 1, 3, 7, 11 Закону України "Про іпотеку", та виснував, що іпотекодержатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Верховний Суд у цій постанові також розглянув питання застосування статті 45 КУзПБ щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника (майновий поручитель, який не є боржником у основному зобов`язанні), та виснував, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором іпотеки та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі іпотеки. Забезпечений кредитор самостійно визначає модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими (з урахуванням умов відповідного договору іпотеки, однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів.
Тому вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя включаються до загального розміру пасиву боржника, а суд, визнаючи боржника банкрутом, при встановленні його неоплатності, тобто недостатність майна для задоволення вимог усіх кредиторів, з`ясовує усі його активи і пасиви та співставляє відомості щодо обох величин.
У цій справі суди встановили, що розмір усіх активів ТОВ "Галантос" становить 925136,74 грн, а усіх пасивів - 38 446 416,71 грн, тобто кредиторські вимоги становлять суму, яка більш ніж в 38 разів перевищує активи боржника; у боржника відсутні активи для повного погашення вимог кредиторів, що є достатньою підставою для введення ліквідаційної процедури.
Водночас, запропонований скаржником підхід не враховує те, що при вирішенні питання подальшої долі процедури банкрутства, обов`язком суду є питання врахування інтересів всіх кредиторів, аби забезпечити їх законний інтерес у погашенні своїх вимог. У даному випадку такими суттєвими інтересами є інтереси конкурсного кредитора з вимогами, перспективи задоволення яких, з огляду на намагання заставного кредитора закрити провадження у справі про банкрутство, залишились би невизначеними (постанова Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/794/19).
Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно встановивши обставини справи у їх сукупності, надали обґрунтовану оцінку у процедурі банкрутства щодо неплатоспроможності боржника, в тому числі критично дослідили твердження скаржника про передчасність переходу в ліквідаційну процедуру, з урахуванням повного, об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, наданих на їх підтвердження, а також з врахування думки розпорядника майна та кредиторів боржника.
Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови першої та апеляційної інстанції ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.