ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15002/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Шевченко А. В., Кушнаренко Д. В.,
відповідача-1 - Сидорченко В. В.,
відповідача-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" та Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (колегія суддів: Гаврилюк О. М. - головуючий, Ткаченко Б. О., Майданевич А. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"
до: 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
2) Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - ТОВ ""Оіліндустрія ЛТД") звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"; відповідач-1) та Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банк, відповідач-2) про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії від 07.06.2023 № 33028, виданої Банком (далі - банківська гарантія).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банківська гарантія, на переконання позивача, не підлягала виконанню, оскільки позивач не порушив умов основного зобов`язання і відсутній сам гарантійний випадок, що зумовлює безпідставність перерахування Банком-гарантом на користь відповідача-1 (бенефіціара) гарантійного платежу за банківською гарантією. Також позивач посилався на неналежне представлення вимоги бенефіціаром.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у задоволенні позову відмовив.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що: замовник (АТ "Укргазвидобування") не створив належних умов для надання послуг виконавцем (ТОВ "Оіліндустрія ЛТД"); в діях позивача відсутні порушення умов основного зобов`язання, а отже, встановлена відсутність настання гарантійного випадку та, відповідно, підстава для виплати Банком платежу згідно з банківською гарантією; надана бенефіціаром вимога про сплату суми за гарантією не становить належного представлення. Водночас, оскільки гарантія є виконаною банком-гарантом фактом сплати гарантійного платежу та припинена відповідно до умов частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відсутні правові підстави для визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання
3.1 Касаційна скарга відповідача (у новій редакції) подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). АТ "Укргазвидобування" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та змінити рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 шляхом виключення з його мотивувальної частини наведеного у касаційній скарзі тексту стосовно аргументів позивача, які не відносяться до предмета спору. Так, відповідач-1 просив виключити такий текст:
"Одержана вимога/повідомлення бенефіціара є достатньою умовою для банку - гаранта сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії, натомість якщо суд встановить відсутність умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, недостовірність пред`явленої вимоги та/або порушення (недотримання) кредитором умов гарантій, то у такому разі підстави для сплати банком гарантійної суми відсутні.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пп.11 п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями. Відповідно до п. 36 Положення Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Зокрема, з наданих матеріалів вбачається, що бенефіціар надав банку-гаранту вимогу від 12.09.2023 про сплату суми в розмірі 4 523 078,02 грн. (чотири мільйони п`ятсот двадцять три тисячі сімдесят вісім грн. 02 коп.) за гарантією у спосіб, передбачений гарантією. Разом з тим, шляхом аналізу змісту наданої бенефіціаром вимоги, суд дійшов висновку про відсутність у вимозі зазначення у чому полягає порушення позивачем основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, не вказано, який саме обов`язок принципал не виконав та/або неналежно виконав. Таким чином, бенефіціаром не дотримана умова гарантії щодо вказівки в чому полягає порушення принципалом зобов`язань.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що надана бенефіціаром вимога про сплату суми за гарантією не становить належного представлення.
Із заяв по суті, наданих сторонами, вбачається, що вимога про сплату суми за гарантією була надана бенефіціаром у зв`язку із тим, що позивач на думку бенефіціара не здійснив мобілізацію обладнання та персоналу на перший об`єкт надання послуг.
Відповідно до п. 12.2.8. Договору Виконавець зобов`язується провести мобілізацію в порядку та строки, визначені Договором. Строк мобілізації складає не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання листа від Замовника про мобілізацію на об`єкт.
Договором не наводиться визначення поняття "мобілізація". З наданих сторонами пояснень суд дійшов висновку, що мобілізацією в розумінні договору вважається первісне переміщення обладнання та персоналу виконавця на перший об`єкт надання послуг.
Згідно з п. 10.1.1. договору замовник зобов`язаний направити виконавцю засобами електронного зв`язку на електронну адресу виконавця, вказану у Розділі 24 договору, лист про мобілізацію на об`єкт. В строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів до дня початку надання послуг, виділити виконавцю майданчик для надання послуг, визначених цим договором. Передати виконавцю підготовлені до надання послуг майданчик і свердловину по акту приймання-передачі майданчику.
Відповідно до п.10.1.3.2. договору замовник зобов`язаний забезпечити виконавцю наступні умови для надання послуг: підготувати під`їзні шляхи до свердловин, схеми підземних і наземних комунікацій і передати по акту приймання-передачі майданчик до переїзду бригади виконавця.
Відповідно до п. 1.44 договору "послуги" - послуги (в тому числі роботи), що надаються виконавцем за цим договором по капітальному ремонту та освоєнню свердловин та які передбачені цим договором.
Згідно з п. 1.1.2. розділу 1 технічного завдання (додаток 1 до Договору) виконавець зобов`язаний надавати послуги з капітального ремонту нафтових та газових свердловин, що включає, але не обмежується, наступними роботами:
- Первинна мобілізація підйомного верстату, обладнання та персоналу виконавця до місця надання послуг.
- Монтування ПВ та обладнання на усті свердловини.
- Облаштування вахтового містечка.
- Введення ПВ в експлуатацію.
- Цілодобове надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин.
- Спуско-підйомні операції з насосно-компресорними і бурильними трубами різних діаметрів.
- Аварійно-ловильні роботи, включаючи ходіння.
- Фрезерування металевих предметів;
- Розбурювання піщаних пробок, цементних стаканів;
- Випробування на герметичність обсадних колон, бурильного інструменту, противикидного обладнання, гирлового обладнання, міжколонних просторів та іншого обладнання на вимогу Замовника.
- Сприяння та участь у проведенні спеціалізованих робіт під керівництвом сервісних компаній та замовника, а саме: гідророзрив пласта, геофізичні дослідження свердловини; ловильні роботи; роботи колтюбінгової установки; переміщення обладнання третіх осіб по території місця надання послуг; монтування обладнання третіх осіб на місці надання послуг та проведення інших спеціалізованих видах робіт.
- Інженерно-технологічний супровід всіх операцій, які виконує виконавець.
- Щодобова звітність.
- Демонтування ПВ та обладнання.
- Очищення місця надання послуг.
- Передислокація ПВ, обладнання та вахтового містечка на наступне місце надання Послуг.
- Демобілізація остаточна (після завершення надання послуг, вказаного в пункті 2 цього тз).
За змістом п. 1.37. договору "майданчик" - територія, на якій знаходиться об`єкт, що передається перед початком надання послуг замовником виконавцю на період надання послуг, що включає в себе земельну ділянку, розташовану під об`єктом і прилеглу до об`єкту.
За п. 2.6. договору строки надання послуг за цим договором: загальний строк надання послуг по договору - з дати направлення замовником листа виконавцю про мобілізацію на об`єкт і до 31.12.2024р. включно.
Відповідно до п. 12.2.7. договору замовник надає додаткове письмове повідомлення про дату первинної мобілізації.
Відповідно до документів, наявних в матеріалах справи, відповідач 1 надіслав позивачеві лист №13.1-031-2931 від 19.06.2023 з додаванням плану-замовлення на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини № 32 Підлісківського НГКР. В листі №13.1-031-2931 від 19.06.2023 зазначається про необхідність провести мобілізацію у встановлені строки договором після облаштування майданчика.
У заявах по суті позивач стверджує, що відповідач 1 не здійснив підготовку під`їзних шляхів та не передав майданчик за актом приймання-передачі до надання послуг, таким чином не створивши умов для надання послуг виконавцем.
Зі змісту листа №13.1-031-2931 від 19.06.2023 вбачається, що даний лист був наданий відповідно до п. 12.2.7. договору. Разом з тим, відповідачем 1 не доведено, що ним надавався лист позивачу відповідно до п. 10.1.1. договору.
За інформацією, наведеною у плані-замовленні на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини № 32 Підлісківського НГКР, під`їзні дороги потребують будівництва.
04.07.2023 позивач отримав від відповідача 1 електронне повідомлення про готовність майданчика з додаванням Акту передачі-приймання виконаних робіт по облаштуванню майданчика на свердловині №32 Підлісківського (Куличихівського) ГКР від 22.06.2023. Зазначений акт підписаний представниками УБМР "Укргазспецбудмонтаж" та ТПУ "Полтавагазвидобування". Зі змісту акту вбачається, що підрядник УБМР "Укргазспецбудмонтаж" передав, а ТПУ "Полтавагазвидобування" прийняв роботи по облаштуванню майданчика, а саме: майданчик КРС із плит ПД2-9,5С в кількості 157 шт., роботи з підготовки під`їзних шляхів не зазначені як такі, що виконувалися підрядником, та не вказана кількість використаних плит для під`їзних шляхів.
Крім того, за умовами договору замовник в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів до дня початку надання послуг, мав виділити виконавцю майданчик для надання послуг та передати виконавцю підготовлені до надання послуг майданчик і свердловину по акту приймання-передачі майданчику.
З доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається відсутність такого акту.
На підставі вищенаведеного, суд встановив, що відповідачем 1 не були підготовлені під`їзні шляхи відповідно до умов договору та не був переданий майданчик за актом приймання-передачі. Враховуючи те, що зазначені дії мали бути вчинені відповідачем 1 з метою забезпечення виконавцю умов для подальшого надання послуг, суд дійшов висновку, що замовником не були створені належні умови для надання послуг виконавцем. Протилежного відповідачем 1 не доведено.
Відповідач 1 стверджує про порушення позивачем умов основного зобов`язання. Разом з тим позивач зазначає про відсутність документів, якими зафіксовані факти порушення ним умов договору.
Згідно п. 13.7. договору факт порушення виконавцем його має бути підтверджений одним з наступних документів:
- протоколом геолого-технічної наради;
- актом-приписом фахівців АТ "Укргазвидобування" або представником замовника (супервайзер), що здійснює виробничий контроль;
- відповідним актом або приписом контролюючих і наглядових органів;
- актом, складеним працівниками замовника і/або працівниками інших осіб, залучених замовником для надання відповідних послуг.
При цьому договір не встановлює винятків щодо незастосування порядку, визначеного п.13.7. договору.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчать про фіксацію факту порушення позивачем умов основного зобов`язання. Доказів іншого відповідачем 1 не надано.
На підставі всього вищевказаного, судом встановлено, що в діях позивача відсутні порушення умов основного зобов`язання, а отже, встановлена відсутність гарантійного випадку, як підстави для сплати банком-гарантом платежу за гарантією.
Разом з тим позивачем зазначається, що відповідач 1 висловив намір провести аудит на базі виконавця, у зв`язку із чим надав лист б/н від 02.08.2023 з проханням надати інформацію щодо мобілізації обладнання з капітального ремонту та персоналу та інформацію (дату) щодо готовності до проведення аудиту перед початком надання послуг за договором на базі виконавця.
Відповідно до п. 12.2.2. договору замовник має право провести аудит (перевірку) обладнання, матеріалів, персоналу та технічних засобів виконавця, включаючи перевірку кількості, типу і технічних характеристик зазначеного обладнання, кількості і статусу персоналу, наявності обладнання для безпечного надання послуг. Виконавець повинен забезпечити отримання всіх дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень і аналогічних документів до початку надання Послуг і надати зазначені документи для перевірки.
Згідно з п. 12.2.3. договору аудит повинен бути здійснений до початку надання послуг за цим договором. замовник проводить оцінку і перевірку завершеності виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором, а також готовності та здатності виконавця приступити до надання послуг, в такому випадку виконавець зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ до його бази замовнику (уповноваженим представникам замовника) на час проведення такого аудиту. Аудит може бути проведено на базі виконавця.
Листом вих. №03/08/23-1 від 03.08.2023 позивач повідомив про готовність до аудиту в будь-який час, призначений замовником.
З матеріалів справи вбачається, що зазначений аудит не був проведений замовником.
Разом з тим, замовником було вирішено провести аудит інформації, скан-копій технічної документації, на виконання якого позивач, надіслав скан-копії документів на обладнання. За результатами такої перевірки відповідачем 1 надіслано лист від 29.08.2023 №13.1-031-4097, яким позивача повідомлено про висновок відповідача 1 про наявність близько 60% обладнання та інструментів, зазначеного в додатку №18 та додатку №19 договору. У відповідь позивач надіслав лист №30/08/23-2 від 30.08.2023 з проханням провести аудит у порядку, передбаченому Договором.
Шляхом аналізу умов договору, судом встановлено, що зазначений вид аудиту не передбачений договором, з метою проведення аудиту не було створено належної комісії та не складено акту за результатами такого аудиту. Крім того, зі змісту листа від 29.08.2023 №13.1-031-4097 не очевидно якого обладнання позивачу не вистачає. Враховуючи те, що аудит інформації, скан-копій технічної документації не передбачений договором, а аудит у відповідності до п.12.2.2. та п.12.2.3. договору не був проведений, висновки, наведені у листі від 29.08.2023 №13.1-031-4097, не можуть братися судом до уваги з метою встановлення наявності чи відсутності обладнання, необхідного для надання послуг, у позивача.
Позивач також заявляє про свідому суперечливу поведінку відповідача 1 та зловживання правами останнім. На обґрунтування зазначеного позивач вказує на створення відповідачем 1 умов, за яких позивач перебував у полі правової невизначеності, що вбачається із листування між сторонами, яке наявне в матеріалах справи. Разом з тим, позивач додав до позовної заяви копії протоколів робочих зустрічей від 09.08.2023 та від 15.09.2023 на підтвердження багаторазової зміни позиції відповідача 1. Відповідачем 1 також були додані копії зазначених протоколів до відзиву.
З вищенаведеного випливають обґрунтовані припущення про свідомі дії відповідача 1, вчинені всупереч інтересам позивача, дані припущення відповідачем 1 не спростовані".
3.2 Відповідач-1 зазначає, що погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині підстав відмови позивачу у задоволені позову. Однак з огляду на предмет спору вважає, що суди не повинні були в оскаржуваних рішеннях надавати оцінку тим аргументам, які очевидно не відносяться до предмета спору.
3.3 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами статей 560, 562, 563, 564, 566, 568, 569 ЦК України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
3.4 ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
3.5 Касаційна скарга позивача подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.6 Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначив про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 у справі № 910/5989/18, у подібних правовідносинах.
3.7 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача-1 заперечує викладені в ній доводи і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Укргазвидобування". ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" вважає, що доводи відповідача-1 фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, встановлення переваги одних доказів над іншими, а також зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та бажанням виключити встановлені обставини з тексту рішення.
3.8 Також у відзиві позивач посилається на обставини розгляду господарськими судами аналогічної справи № 910/14987/23 за позовом ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" до АТ "Укргазвидобування" та Банку про визнання банківської гарантії від 07.06.2023 № 33027 такою, що не підлягає виконанню. Подібно до справи, що розглядається, у справі № 910/14987/23 суди першої та апеляційної інстанцій правильно, на думку позивача, встановили відсутність гарантійного випадку та неналежне представлення вимоги банком-гарантом. У зазначеній справі Верховний Суд постановою від 27.06.2024 відмовив АТ "Укргазвидобування" у задоволенні касаційної скарги щодо виключення з мотивувальної частини рішення суду наведеного у касаційній скарзі тексту, що стосується висновків про відсутність порушення позивачем договірних зобов`язань через недотримання замовником зустрічного обов`язку із забезпечення належних умов для надання послуг (прострочення кредитора).
3.9 АТ "Укргазвидобування" у відзиві на касаційну скаргу позивача просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" відмовити і зазначає, що правовідносини у наведеній позивачем справі № 910/5989/18 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
3.10 Верховний Суд ухвалою від 08.08.2024 справу № 910/15002/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2024 у cправі № 910/14987/23, щодо відсутності підстав для виключення з мотивувальної частини судового рішення обставин, пов`язаних з виконанням боржником (позивачем) зобов`язання, забезпеченого гарантією.
3.11 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 03.09.2024 справу № 910/15002/23 за касаційними скаргами ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" та АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
3.12 Від позивача 20.09.2024 та від відповідача-1 23.09.2024 до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 07.06.2023 ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" (принципал) та Банк (банк-гарант) уклали договір про надання гарантії (гарантія виконання) № 33028/ЮГ-23 (далі - договір виконання) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами закупівлі " 23П-115 76110000-7 - Послуги пов`язані з видобуванням газу (Послуги з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування", а саме за лотом 7 - ДК 021:2015 76110000-7 -Послуги, пов`язані з видобуванням газу (Послуги з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування") (оголошення № UA-2023-04-21-001638-a від 21.04.2023), укладеного принципалом з АТ "Укргазвидобування" (бенефіціар).
4.2 Далі, 13.06.2023, ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" (виконавець) та АТ "Укргазвидобування" (замовник) уклали договір № УГВ360/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" (далі - договір). Вказаний договір укладений за результатами участі позивача у процедурі публічних закупівель.
4.3 Відповідно до договору виконання:
гарантійним випадком є невиконання / неналежне виконання позивачем перед першим відповідачем основного зобов`язання, а саме невиконання / неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором, що укладається за результатами закупівлі (пункт 1.2);
надана в межах цього договору гарантія є безумовною, безвідкличною та надається у вигляді електронного документа, підписаного КЕП (кваліфікований електронний підпис) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта та надана через програмний комплекс "M.E.doc", яким накладено КЕП (пункт 1.3);
сума і валюта гарантії: за лотом № 7 - 4 523 078,02 грн (далі - гарантійна сума; пункт 2.1);
строк дії гарантії з 07 червня 2023 року по 14 квітня 2025 року (пункт 2.2).
4.4 Банк на підставі договору виконання видав банківську гарантію № 33028 від 07.06.2023, згідно з якою гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі відповідача-1, що не перевищує за лотом № 7 - 4 523 078,02 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання Вимоги відповідача-1, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення позивачем зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
4.5 За умовами банківської гарантії вимога відповідача-1 надається у паперовій формі: рекомендованим листом або кур`єром; та/або в електронній формі: ключованим SWIFT повідомленням.
4.6 Також суди попередніх інстанцій встановили, що 12.09.2023 АТ "Укргазвидобування" направило SWIFT повідомлення на адресу Банку з вимогою сплатити суму в розмірі 4 523 078,02 грн за банківською гарантією на користь відповідача-1. Вимога АТ "Укргазвидобування" обґрунтована невиконанням позивачем зобов`язань у повному обсязі та терміни, передбачені пунктом 12.2.8 договору та додатками до договору, що є невід`ємними частинами договору.
4.7 14.09.2023 позивач був поінформований Банком про наявність такої вимоги АТ "Укргазвидобування" шляхом отримання SWIFT повідомлення.
4.8 Листом від 15.09.2023 вих. № 15/09/23-2 щодо виконання зобов`язань за Договором про надання гарантії № 33028/ЮГ-23 від 07.06.2023 позивач звернувся до Банку та висловив свою незгоду з наданою вимогою відповідача-1.
4.9 Водночас 20.09.2023 Банк здійснив оплату гарантійного платежу на користь АТ "Укргазвидобування" за банківською гарантією № 33028 від 07.06.2023 у розмірі 4 523 078,02 грн.
4.10 Позивач вважає вимогу АТ "Укргазвидобування" безпідставною, а банківську гарантію № 33028 від 07.06.2023 на суму 4 523 078,02 грн такою, що не підлягає виконанню, посилаючись на неналежне представлення цієї вимоги відповідачем-1 та відсутність гарантійного випадку. При цьому позивач переконаний, що він жодним чином не порушив умови основного зобов`язання, відсутній сам гарантійний випадок, що зумовлює безпідставність перерахування Банком гарантійного платежу на користь першого відповідача.
4.11 За таких обставин ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" звернулося до суду з позовом у цій справі.
4.12 Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при вирішенні цього спору у предмет доказування входить також дослідження наявності чи відсутності гарантійного випадку - порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд - замовник (АТ "Укргазвидобування") не створив належних умов для надання послуг виконавцем (ТОВ "Оіліндустрія ЛТД"); в діях позивача відсутні порушення умов основного зобов`язання, а отже, встановлена відсутність настання гарантійного випадку та, відповідно, підстава для виплати Банком платежу згідно з банківською гарантією; надана бенефіціаром вимога про сплату суми за гарантією не становить належного представлення.
4.13 Водночас, оскільки гарантія є виконаною банком-гарантом шляхом сплати гарантійного платежу та припинена відповідно до умов частини 1 статті 568 ЦК України, суд першої інстанції виснував, що відсутні правові підстави для визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
4.14 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.15 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).
4.16 Касаційне провадження у справі за обома скаргами відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
4.18 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, АТ "Укргазвидобування" посилається на постанову Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, предметом розгляду у якій була вимога компанії про стягнення з банку 2 500 000,00 грн. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані порушенням відповідачем умов банківської гарантії в частині сплати повної суми гарантії у розмірі 2 500 000,00 грн за неналежне виконання товариством зобов`язань за договором поставки.
4.19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, повертаючи ухвалою від 03.09.2024 справу № 910/15002/23 на розгляд колегії у цій справі, звернула увагу, що:
висновки щодо застосування положень статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України сформульовані в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20;
відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічну норму містять положення частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
крім того, господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду;
враховуючи що відступу від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 не було і об`єднана палата наразі не вбачає таких підстав, то наведені в ній висновки щодо застосування статті 200 ГК України, статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України у подібних правовідносинах підлягають врахуванню.
4.20 Так, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформував висновки щодо застосування статті 200 ГК України, статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України та зазначив, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а отже і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.
4.21 У пункті 70 постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що наведені вище норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.
4.22 Колегія суддів вважає, що об`єднана палата у справі № 910/17772/20 сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права, який за своїм викладенням і формулюванням має узагальнюючий та концептуальний характер та зводиться фактично до того, що "при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією", що має враховуватись судами з огляду на вимоги пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України, відповідно до якого у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
4.23 На підставі викладеного вище, оскільки до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов`язання, забезпеченого гарантією, колегія суддів вважає, що у цьому випадку суди попередніх інстанцій не мали давати правової оцінки обставинам, які стосуються наявності чи відсутності порушення ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" основного зобов`язання та наводити міркування з цього питання.
4.24 Отже, з мотивувальної частини рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів потребують виключення посилання на правову оцінку обставин, пов`язаних з виконанням боржником (позивачем) зобов`язання, забезпеченого гарантією, та міркування судів з цього питання (пункт 3.1 цієї постанови).
4.25 Водночас зазначена правова оцінка суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, аргументів позивача, які очевидно не відносяться до предмета спору, не вплинула на результат вирішення спору по суті (про відмову в позові).
4.26 Наведені у касаційній скарзі доводи АТ "Укргазвидобування" у контексті необхідності виключення з рішення суду означених у прохальній частині касаційної скарги фрагментів тексту судового рішення, зводяться до того, що такі висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, можуть створити, як вважає відповідач-1, преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження.
4.27 Перевіряючи доводи АТ "Укргазвидобування" у цій частині, колегія суддів виходить з такого.
4.28 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8).
4.29 Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду.
4.30 За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
4.31 Отже, наведений відповідачем-1 у касаційній скарзі зазначений довід не знайшов підтвердження.
4.32 Зі свого боку позивач в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 у справі № 910/5989/18, у контексті можливості обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів, як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
4.33 При цьому скаржник зазначив, що саме такий спосіб захисту, як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, згідно з наведеною судовою практикою звільняє принципала від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант звертається до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією.
4.34 Однак висновки у справі № 910/5989/18 обумовленні встановленими у цій справі конкретними обставинами, а саме: встановлення рішенням суду факту виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у відповідній кількості та якості; звернення бенефіціара до банка-гаранта про виконання гарантії, у задоволенні якого банк відмовив; закінчення строку гарантії, яка є предметом спору у цій справі.
4.35 Подібних обставин у справі, що розглядається, не встановлено. Як вбачається зі встановлених у справі обставин, згідно з умовами договору про надання гарантії № 33028/ЮГ-23 від 07.06.2023 строк дії гарантії з 07.06.2023 по 14.04.2025. Отже, на час звернення відповідача-1 до Банку, строк дії гарантії не закінчився. Тобто фактичні обставини у справі № 910/5989/18 та у справі № 910/15002/23 є різними.
4.36 Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
4.37 Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи позивача про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаній скаржником справі і у справі, яка переглядається, є різними, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
4.38 Верховний Суд бере до уваги доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій ухвалі.
4.39 За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.40 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
4.41 Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
4.42 За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.
4.43 Отже, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга АТ "Укргазвидобування" підлягає залишенню без задоволення з мотивів наведених вище; відповідно мотивувальні частини оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі підлягають зміні з викладенням в редакції цієї постанови.
4.44 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений АТ "Укргазвидобування" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на відповідача-1.
4.45 У зв`язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача, судовий збір, сплачений останнім при зверненні з касаційною скаргою, покладається на ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд