ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5482/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.)
від 09.07.2024
у справі № 910/5482/22
за позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
до Фізичної особи-підприємця Антоненко Валентини Степанівни
про розірвання договору та стягнення 245 640, 28 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Бончева О.С.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Антоненко Валентини Степанівни (далі - ФОП Антоненко В.С.) про розірвання між сторонами договору від 08.11.2021 № КМ1/21 (далі - договір) та стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 245 640,28 грн, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за даним договором.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо поставки позивачу товару у визначені договором строки, чим порушені істотні умови договору, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на підставі пунктів 6.2, 6.3 договору в розмірі 245 640,28 грн та розірвання укладеного між сторонами у справі договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір від 08.11.2021 № КМ1/21, укладений між АРМА та ФОП Антоненко В.С. Присуджено до стягнення з ФОП Антоненко В.С. на користь АРМА 60 520,07 грн пені, 62 300,07 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
1.4. До прийняття постанови судом апеляційної інстанції (10.10.2023) Фізична особа-підприємець Антоненко Валентина Степанівна подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомила, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які нею понесено у зв`язку з апеляційним розглядом справи становить 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору № 27/09/23 від 27.09.2023 про надання правової (професійної правничої) допомоги, рахунку на оплату № 157 від 27.09.2023, квитанції до платіжної інструкції № 75 від 28.09.2023. Перелічені документи додані до відзиву.
1.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №910/5482/22 апеляційну скаргу АРМА залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 - без змін.
При цьому судом апеляційної інстанції відзначено, що рішення місцевого господарського суду оскаржувалось позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу з підстав незгоди з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Разом з тим, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов сторонами не оспорювалось.
1.6. Постановою Верховного Суду від 17.04.2024 касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (в оскаржуваній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №910/5482/22 - без змін.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі №910/5482/22 заяву Фізичної особи-підприємця Антоненко Валентини Степанівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 задоволено частково. Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Фізичної особи-підприємця Антоненко Валентини Степанівни витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 750,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
2.2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши принципи співмірності та розумності, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, дійшов висновку, що заявлені витрати підлягають відшкодуванню у сумі 5 750,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі №910/5482/22, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подало касаційну скаргу, якою просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того скаржник зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності. Також зазначає, що заявником не надано детального розрахунку (калькуляції) понесених витрат та не вказано часу, витраченого на підготовку документів у справі.
При цьому також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
4.3. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
4.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.7. Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
4.8. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
4.9. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
4.10. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.11. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
4.12. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
4.13. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
4.14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець Антоненко Валентина Степанівна до прийняття постанови подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомила, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які нею понесено у зв`язку з апеляційним розглядом справи становить 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору №27/09/23 від 27.09.2023 про надання правової (професійної правничої) допомоги, рахунку на оплату №157 від 27.09.2023, квитанції до платіжної інструкції №75 від 28.09.2023. Перелічені документи додані.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 31.10.2023 (встановлено судом апеляційної інстанції на підставі звукозапису судового засідання від 31.10.2023) було заслухано позицію представників позивача та відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та оголошено про часткове задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу і стягнення з позивача на користь відповідача 5 750,00 грн, однак відповідні висновки про стягнення витрат на правничу допомогу, мотиви часткового задоволення заяви відповідача у повному тексті постанови суду апеляційної інстанції відображені помилково не були.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що прийняття додаткового рішення є, зокрема, засобом усунення недоліків основного рішення (зазначене стосується випадків, коли при прийнятті основного рішення не було вирішено якусь із позовних вимог, чи питання щодо розподілу судових витрат), а також керуючись пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу цій справі може бути вирішене судом шляхом прийняття додаткової постанови.
Зазначене скаржником не оспорюється.
4.15. По суті заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ФОП Антоненко В.С. (замовник) та Адвокатським об?єднанням "ЛІГАЛ АЙК?Ю ГРУП" (Адвокатське об?єднання) 27.09.2023 укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №27/09/23, відповідно до пункту 1.1 якого Адвокатське об?єднання зобов?язується надавати замовнику послуги (правову допомогу), а саме: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду у справі №910/5482/22 за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі за позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Фізичної особи-підприємця Антоненко Валентини Степанівни про розірвання договору та стягнення 245 640,28 грн; участь у судових засіданнях у справі №910/5482/22 (в тому числі в режимі відеоконференції) у Північному апеляційному господарському суді без обмеження їх кількості та часу, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об?єднання гарантує надання послуг за цим договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців у галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до статуту Адвокатського об?єднання.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 даного договору вартість послуг (гонорар) за даним договором складає 11 500,00 грн. Замовник зобов?язується здійснити оплату вартості послуг протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту підписання цього договору.
Відповідно до пункту 4.3 договору у випадку мотивованої відмови замовника прийняти надані послуги сторонами складається акт з переліком претензій до замовника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у наданих послугах.
Адвокатським об?єднанням "ЛІГАЛ АЙК?Ю ГРУП" виставлено ФОП Антоненко В.С. рахунок на оплату від 27.09.2023 № 157 на суму 11 500,00 грн (за надання правової (професійної правничої) допомоги за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги N 27/09/23 від 27.09.2023).
Відповідач сплатив на користь Адвокатського об?єднання "ЛІГАЛ АЙК?Ю ГРУП" грошові кошти у сумі 11 500,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 28.09.2023 № 75.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов пункту 1.1 договору представником відповідача - адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, на підтвердження повноважень якої у матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1063611, виданий 10.10.2023 Адвокатським об?єднанням "ЛІГАЛ АЙК?Ю ГРУП", було підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача.
Також під час апеляційного перегляду справи було проведено одне судове засідання (31.10.2023), участь в якому в режимі відеоконференції як представник відповідача приймала адвокат Матвійчук Анастасія Сергіївна.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні 31.10.2023 та у поданих до суду запереченнях від 08.07.2024 позивач вказував на те, що вартість виконаних робіт представником заявника є завищеною та не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру з огляду на розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, об`єму наданих послуг, ціні позову.
Верховний Суд зазначає, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані відповідачем до заяви про розподіл судових витрат докази та висловлені позивачем заперечення, суд апеляційної інстанції, враховуючи зміст відзиву на апеляційну скаргу, незмінність правової позиції, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, дійшов висновку, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи є завищеною.
З огляду на викладене та враховуючи подані Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів заперечення проти розподілу судових витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, з урахуванням рівня складності справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви ФОП Антоненко В.С. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 750,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.
Проте, посилаючись на невідповідність стягнутої судом апеляційної інстанції суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, позивач (скаржник) не навів жодного обґрунтування наявності підстав для відмови у стягненні цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення відповідачем витрат на надання правової допомоги у задоволеному до відшкодування розмірі.
Також Верховний Суд, розглянувши постанови, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.