Постанова суду № 922/2555/21 від 24.09.2024 про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2555/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Гудкова Д. В. (за посвідченням),

відповідача-1 - Замніус М. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

відповідача-4 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 (суддя Хотенець П. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 (головуючий - Чернота Л. Ф., судді Барбашова С. В., Зубченко І. В.) у справі

за позовом виконувача обов`язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни,

4) ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 25.06.2021 виконувач обов`язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна Харківської міськради, Управління, відповідач-2), фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни (далі - ФОП Ільїна Т. М., Підприємець, відповідач-3) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1., відповідач-4) про:

1) визнання незаконним та скасування пункту 60 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення Харківської міськради від 06.07.2016, оспорюване рішення);

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.11.2016 № 5404-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна Харківської міськради та ФОП Ільїною Т. М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2618 (далі - договір № 5404-В-С, оспорюваний договір);

3) витребування в ОСОБА_1 на користь об`єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25- 1, 25а- 1, 26- 2 загальною площею 97,1 м2, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б- 2" за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), та зобов`язання Харківської міськради прийняти їх, посилаючись на положення статей 21, 203, 215, 216, 345, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), статей 2, 3, 51, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 06.03.2018), статей 3, 4, 9, 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі-1- 3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на порушення відповідачами-1- 3 норм законодавства про приватизацію у ході прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору № 5404-В-С, що зумовлено фактичним нездійсненням ФОП Ільїною Т. М. невід`ємних поліпшень спірних нежитлових приміщень у період їх перебування в оренді, проте, зважаючи на подання Міськрадою, Підприємцем і Мирошніком В. С. заяв про застосування наслідків спливу позовної давності, суди на підставі статей 257, 261, 267 ЦК України дійшли висновку про відмову в позові саме з підстав спливу позовної давності, оскільки:

1) представники органів прокуратури могли бути присутніми на пленарному засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення, в зв`язку з чим прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо в день прийняття цього рішення - 06.07.2016 або ж у день його оприлюднення на офіційному сайті Міськради;

2) усупереч положенням статей 73, 74, 86 ГПК України позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які (матеріали) в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 було вилучено в Управління на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;

3) прокурор у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 ще з моменту відкриття зазначеного кримінального провадження 04.01.2017 мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав лише через 2 роки (в лютому 2019 року), а з позовом в межах цієї справи звернувся лише 25.06.2021, тобто зі спливом більше ніж 4 років з моменту відкриття кримінального провадження.

Крім того, на підтвердження підстав самостійного представництва прокурором інтересів держави суд першої інстанції з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначив, що прокурор у позовній заяві обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, посиланням на те, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, та Управління комунального майна Харківської міськради в даному випадку вчинили дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому є відповідачами в цій справі, що виключає одночасне об`єднання ними процесуальних статусів позивачів і відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 261, 267 ЦК України, статей 11, 13, 14, 53, 73, 76- 79, 86, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 у справі № 619/1923/13-ц;

2) оскільки Прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міськради, а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, Прокурором строк позовної давності не пропущено. Адже порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Ільїною Т. М. спірних нежитлових приміщень, Прокурором виявлено лише за результатами опрацювання доказів (матеріалів приватизаційної справи), отриманих на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Харківська міськрада та ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу просять в її задоволенні відмовити повністю з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Управління комунального майна Харківської міськради та ФОП Ільїна Т. М. не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/2555/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 16.08.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 зупинено касаційне провадження в справі № 922/2555/21 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 922/2555/21 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.09.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2024 розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/2555/21 відкладено на 24.09.2024.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 05.02.2015 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (орендодавець) і ФОП Ільїною Т. М. (орендар) було укладено договір оренди № 1929 (далі - договір № 1929), за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спірні нежитлові приміщення (технічний паспорт Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа від 22.08.2014 № 403), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображаються на балансі Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 04.02.2015 № 45 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.08.2010, виданого виконавчим комітетом Харківської міськради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 29.07.2010 за № 2094. Майно передається в оренду з метою використання під розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню. Вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 185 600 грн без ПДВ станом на 13.11.2014.

Пунктами 4.8, 5.3, 5.6, 10.1 договору № 1929 передбачено, що орендар зобов`язаний: здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця; за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого згідно з чинним законодавством; здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міськради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства; після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою заміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 1-го місяця після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди. Орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість. Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Цей договір діє з 05 лютого 2015 року до 05 січня 2018 року.

Акт прийому-передачі орендованого майна складено 05.02.2015.

10. 23.03.2016 ФОП Ільїна Т. М. звернулася з листом (вхідний № 4621) до Управління комунального майна Харківської міськради про надання дозволу на приватизацію орендованої нежитлової будівлі. В заяві про приватизацію орендованого майна (та інших заявах), відповідачем-3 не вказано, яким саме способом потрібно провести процедуру приватизації, адже визначення способу проведення приватизації належить виключно до компетенції Управління.

11. Згідно з пунктом 60 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 06.07.2016 спірні нежитлові приміщення підлягають приватизації шляхом викупу Підприємцем.

Матеріали справи містять звіт про оцінку спірних нежитлових приміщень, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31 серпня 2016 року без ПДВ становить 170 900 грн.

12. У подальшому, 30.11.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (продавець) та ФОП Ільїною Т. М. (покупець) укладено договір № 5404-В-С, за умовами пунктів 1, 2, 4.1, 4.2 якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти спірні нежитлові приміщення, орендовані Підприємцем згідно з договором № 1929. Оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужується, визначена відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки, затверджених Управлінням 23.09.2016 і становить 170 900 грн. Право власності переходить до покупця лише за умови сплати у повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлені цим договором. передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

05.12.2016 нежитлову будівлю літ. "Б- 2" загальною площею 97,1 м2, розташовану на АДРЕСА_1, було передано Підприємцю згідно з актом прийому-передачі № 5404-В-С.

13. З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 31.01.2017 на підставі договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М., зареєстрованим за № 172, право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

Так, відповідно до пунктів 1, 3, 4 договору дарування нежитлових приміщень від 31.01.2017 Ільїна Тетяна Миколаївна подарувала ОСОБА_2 спірні нежитлові приміщення. Цей дар сторонами оцінюється в сумі 210 000 грн. Ринкова вартість нерухомого майна (нежитлових приміщень) згідно з висновком, виданим суб`єктом оціночної діяльності - Товарною біржою "УРТБ", станом на 30.01.2017 становить 210 000 грн.

14. Згідно з договором дарування нежитлових приміщень від 02.04.2018, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. і зареєстрованим за № 689, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 спірні нежитлові приміщення.

08.10.2019 ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. і зареєстрованого за № 2008, продає ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) спірні нежитлові приміщення за суму 339 850 грн.

У подальшому, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І. М. видала ОСОБА_4 дублікат договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.10.2019, що має силу оригіналу замість втраченого та зареєстровано його в реєстрі за № 2338.

15. 18.11.2019 між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.10.2019 за реєстровим № 2008 (дублікат видано приватним нотаріусом Кривошеїною І. М. за реєстровим № 2338), згідно з пунктом 3 якого на час підписання цього договору ОСОБА_4 передано ОСОБА_2 як представнику ОСОБА_1 спірні нежитлові приміщення.

16. Таким чином, ФОП Ільїна Т. М. придбала спірне нерухоме майно в ході приватизаційної процедури, а надалі спірні нежитлові приміщення безоплатно набуто ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідно.

З інформаційної довідки від 23.06.2021 № 262818513 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 18.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. внесено відомості щодо права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення на підставі договору дарування від 02.04.2018, зареєстрованого за № 689 (рішення від 18.11.2019 № 49726187, номер запису про право власності - 34189930).

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про пропуск прокурором строку позовної давності без поважних причин, що за умов подання Міськрадою, Підприємцем і ОСОБА_1 заяв про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.

При цьому зазначений висновок судів попередніх інстанцій зумовлений передусім тим, що:

19. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог повністю виключно з підстав спливу позовної давності з огляду на таке.

20. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

21. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

22. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

23. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. У пунктах 8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 сформульовано такі релевантні до спірних правовідносин правові висновки:

................

Перейти до повного тексту