ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1782/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Керничного Н. І. (за посвідченням),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - Шафоростова В. О. (адвокат),
розглянув касаційні скарги Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Інвест Плюс", Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 (суддя Добреля Н. С.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 (головуючий - Істоміна О. А., судді Попков Д. О., Радіонова О. О.) у справі
за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Інвест Плюс"
про скасування рішення в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 12.05.2021 керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна Харківської міськради, Управління, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Інвест Плюс" (далі - ТОВ "Альфа Інвест Плюс", Товариство, покупець, відповідач-3) про:
1) визнання незаконним та скасування пункту 4 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення Харківської міськради від 06.07.2016, оспорюване рішення);
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2016 № 5429-В-С, укладеного між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міськради, від імені якої діяло Управління комунального майна Харківської міськради, та ТОВ "Альфа Інвест Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 424 (далі - договір № 5429-В-С, оспорюваний договір), з одночасним припиненням права власності Товариства (запис про право власності 18660595) на зареєстроване за ним на підставі згаданого договору нежитлове приміщення 1-го поверху № 5-а загальною площею 19,7 м2 (далі - спірне нерухоме майно, спірне нежитлове приміщення), розташоване в житловому будинку літ. "А-3" на вул. Благовіщенській (колишня назва - Карла Маркса), 2/15 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401682363101) судовим рішенням відповідно до вимог абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
3) зобов`язання ТОВ "Альфа Інвест Плюс" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міськради спірне нежитлове приміщення шляхом складання акту приймання-передачі та зобов`язання Міськради прийняти вказане приміщення, посилаючись на положення статей 21, 203, 215, 216, 327, 345, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), статей 2, 3, 51, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 06.03.2018), статей 3, 4, 9, 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та в ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі-1- 3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова.
На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, в цьому випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Міськрада є відповідачем у цій справі.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, позов задоволено в повному обсязі.
4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на допущені відповідачами-1- 3 порушення норм законодавства про приватизацію в ході прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору № 5429-В-С, що зумовлено фактичним нездійсненням ТОВ "Альфа Інвест Плюс" невід`ємних поліпшень спірного нежитлового приміщення в період його перебування в оренді. В зв`язку з цим позбавлення Товариства майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), тобто внаслідок недобросовісних дій самого покупця.
При цьому суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначив про відсутність пропуску прокурором цього строку, оскільки:
1) прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оспорюваного рішення (висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, тому перебіг позовної давності розпочався лише з 06.02.2019, тобто з моменту отримання відповідних приватизаційних документів, доступ до яких прокурор отримав в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, а саме на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, та спливає 06.02.2022;
2) заперечення відповідачів щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міськради від 06.07.2016 у день його прийняття або з відкритих джерел мережі "Інтернет" не заслуговують на увагу, оскільки в цьому випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об`єкта комунальної власності, про які можливо було дізнатися лише з відповідної погоджувальної документації, яка була отримана під час кримінального провадження, а не із самого рішення про відчуження такого об`єкта.
Водночас з огляду висновок про відсутність спливу позовної давності питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності за заявою прокурора суд першої інстанції не розглядав.
Крім того, на підтвердження підстав самостійного представництва прокурором інтересів держави суд апеляційної інстанції з урахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19, зазначив, що прокурор у позовній заяві обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, посиланням на те, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, та Управління комунального майна Харківської міськради в цьому випадку вчинили дії з безпідставного продажу комунального майна на неконкурентних засадах, які порушують економічні інтереси держави (внаслідок недоотримання значних коштів місцевим бюджетом), а також права та інтереси мешканців територіальної громади міста Харкова.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 29.11.2021 ТОВ "Альфа Інвест Плюс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 02.12.2021 Управління комунального майна Харківської міськради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 06.12.2021 Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (далі - скаржник-1) посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 261, 267 ЦК України, наголошуючи на тому, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України (в контексті визначення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/3069/17, від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20.
Зокрема, скаржник-1 зазначає, що оскільки право власності територіальної громади міста Харкова на спірне нежитлове приміщення було порушено в момент його вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, тобто перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли прокурор довідався або міг довідатися про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи, то в такому разі прокурор із дня укладення договору № 5429-В-С (27.12.2016) та вибуття майна з комунальної власності міг довідатися про порушення інтересів держави та реалізувати функцію представництва інтересів держави в суді.
На обґрунтування вимог касаційної скарги Управління комунального майна Харківської міськради (далі - скаржник-2) посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 261, 267 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 226 ГПК України, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не врахував:
1) висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо питання наявності підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді), у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (особа, яку прокурор визначив відповідачем у вказаній справі, не позбавлена права самостійно звернутися до суду з позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення її такого права) та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (щодо визначення прокурором уповноваженого органу позивачем, а не відповідачем у справі);
2) висновків щодо застосування норми статті 261 ЦК України (в контексті визначення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20.
Зокрема, скаржник-2 вважає, що прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області передчасно, без попереднього звернення до Харківської міськради чи її виконавчого органу, без будь-якого обґрунтування бездіяльності Міськради, в зв`язку з чим не обґрунтував та не довів наявності підстав для представництва інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду, а тому подана прокурором позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
У свою чергу, на обґрунтування вимог касаційної скарги Міськрада (далі - скаржник-3) посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 261, 267 та частини 2 статті 777 ЦК України, частини 1 статті 289 ГК України, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), статті 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували викладеного в ухвалі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 922/3014/19 висновку щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах;
2) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (щодо необґрунтованості та недоведеності підстав представництва прокуратурою інтересів держави в суді);
3) суди не врахували висновку щодо обрання такого неефективного способу захисту, як позов про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міськради, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20 у подібних правовідносинах;
4) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 261, 267 ЦК України (в контексті необхідності застосування наслідків спливу позовної давності), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17;
5) існує необхідність відступлення від висновку щодо пріоритетного застосування норми права, а саме положення пункту 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018) як норми спеціального закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 (щодо винних дій орендаря при викупі орендованого нерухомого майна в процедурі приватизації).
Зокрема скаржник-3 зазначає, що з огляду на відсутність внесення змін до частини 1 статті 289 ГК України та частини 2 статті 777 ЦК України (правило щодо обов`язку внесення яких, за умови регулювання проектом закону цивільних відносин інакше, встановлено частиною 2 статті 4 ЦК України), та за відсутності будь-яких інших застережень при прийнятті Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", положення вказаного закону (пункт 1 частини 1 статті 182) не суперечить, не скасовує, не звужує обсягу (змісту) та не регулює по-іншому відносини приватизації орендованого нерухомого майна у співвідношенні як з частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), якою врегульовано відносини щодо викупу (приватизації) об`єкта оренди і надано орендарю право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, так і з частиною 2 статті 777 ЦК України, відповідно до якої наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Тобто положенням пункту 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" встановлено додаткову підставу (поліпшення орендованого майна), яка надає право застосувати викуп орендованого майна, але яка (підстава) до цього не існувала. При цьому вказана норма не скасовує та не змінює право орендаря на викуп орендованого майна, яке (право) передбачено договором оренди. Відтак законом встановлено наступні самостійні та не пов`язані між собою підстави для викупу орендованого майна орендарем:
1) право викупу передбачено договором оренди;
2) здійснення орендарем за власні кошти та за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Водночас позивачем не наведено наявності такого суспільного інтересу та потреби держави у спірному майні, який дозволяв би дійти висновку про наявність підстав для втручання у майнові права відповідача-3 як добросовісного набувача об`єкта приватизації.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
7. Харківська обласна прокуратура у відзивах на касаційні скарги Харківської міськради та ТОВ "Альфа Інвест Плюс" просить залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Альфа Інвест Плюс" і Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 922/1782/21 та зупинено касаційне провадження в цій справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління комунального майна Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 922/1782/21 та зупинено касаційне провадження в цій справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.
Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міськради, ТОВ "Альфа Інвест Плюс" та Управління комунального майна Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 922/1782/21 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.09.2024.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 10.02.2015 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (орендодавець) і ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (орендар) було укладено договір оренди № 3076 (далі - договір № 3076), за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спірне нежитлове приміщення (технічний паспорт Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа від 05.02.2014 № 31792), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 08.07.2014 № 45 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.07.2014, виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. Майно передається в оренду з метою використання під офіс. Вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 51 296 грн без ПДВ станом на 26.08.2014.
Пунктами 5.2, 5.3, 5.6, 10.1 договору № 1929 передбачено, що орендар має право: здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проєктами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міськради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства. Орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість. Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Цей договір діє з 10 лютого 2015 року до 10 січня 2018 року.
10. 03.03.2015 Товариство звернулося з листом (вхідний № 4106) до Управління про надання дозволу на приватизацію орендованого приміщення.
Згідно з пунктом 4 додатку до рішення Харківської міськради від 06.07.2016 спірне нежитлове приміщення включено до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем.
11. Матеріали справи містять звіт про оцінку спірного нежитлового приміщення, складений 31.10.2016 фізичною особою-підприємцем Буйницьким М. В. на виконання укладеного з ТОВ "Альфа Інвест Плюс" договору на проведення оцінки від 25.10.2016 та затвердженого 22.11.2016 начальником Управління комунального майна Харківської міськради. Відповідно до цього звіту ринкова вартість зазначеного приміщення станом на 31.10.2016 становила 51 700 грн.
12. На виконання рішення Харківської міськради від 06.07.2016 Товариство звернулося до Управління із заявою про приватизацію шляхом викупу від 19.10.2016 № 3392.
13. 27.12.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (продавець) та ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (покупець) укладено договір № 5429-В-С, за змістом пунктів 1, 2, 4.1, 4.2 якого покупець приватизував спірне нежитлове приміщення за ціною 62 040 грн (з ПДВ).
14. На підставі договору № 5429-В-С та акта приймання-передачі нерухомого майна від 06.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. 18.01.2017 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "Альфа Інвест Плюс" на спірне нежитлове приміщення (номер запису про право власності: 18660595).
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови про задоволення позову повністю покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про допущені відповідачами-1- 3 порушення норм законодавства про приватизацію в ході прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору № 5429-В-С, що зумовлено фактичним нездійсненням ТОВ "Альфа Інвест Плюс" невід`ємних поліпшень спірного нежитлового приміщення в період його перебування в оренді, в зв`язку з чим позбавлення Товариства майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), тобто внаслідок недобросовісних дій самого покупця.
При цьому суд першої інстанції залишив без задоволення заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшовши висновку про відсутність пропуску прокурором цього строку, оскільки:
1) прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оспорюваного рішення (висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, тому перебіг позовної давності розпочався лише з 06.02.2019, тобто з моменту отримання відповідних приватизаційних документів, доступ до яких прокурор отримав в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, а саме на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, та спливає 06.02.2022;
2) заперечення відповідачів щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міськради від 06.07.2016 у день його прийняття або з відкритих джерел мережі "Інтернет" не заслуговують на увагу, оскільки в цьому випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об`єкта комунальної власності, про які можливо було дізнатися лише з відповідної погоджувальної документації, яка була отримана під час кримінального провадження, а не із самого рішення про відчуження такого об`єкта.
17. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів попередніх інстанцій про незастосування наслідків спливу позовної давності з огляду на таке.
18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
19. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про нового набувача цього майна.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (скаржника-1)
20. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 5429-В-С і зобов`язання ТОВ "Альфа Інвест Плюс" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міськради спірне нежитлове приміщення та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України (в контексті визначення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, з огляду на таке.
21. У пунктах 7.19, 7.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (зі спору про захист права комунальної власності місцевої територіальної громади) викладено такі загальні висновки щодо застосування норми статті 261 ЦК України:
"7.19. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.
7.20. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням".
22. У свою чергу, в пункті 29 постанови від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20 (предмет позову - визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 № 5433-В-С і зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" повернути територіальній громаді м. Харкова придбані нежитлові приміщення), тобто зі спору, що виник із подібних приватизаційних правовідносин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого Прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи. Адже закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (схожий за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).
23. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24. Проте, помилково не врахувавши зазначені правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про відсутність спливу позовної давності з посиланням на початок перебігу цього строку з 06.02.2019 (з дня прийняття ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, якою оформлено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо спірного нежитлового приміщення), і спливу позовної давності 06.02.2022
25. Водночас аналіз наведених норм матеріального права (щодо "інституту позовної давності") в сукупності з нормами ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині додаткової оцінки доказів та обставин справи, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу позовної давності, однак і не обмежують його в перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 925/538/19, проте суд першої інстанції не врахував такого висновку, внаслідок чого, достовірно не встановивши початку та закінчення перебігу позовної давності, передчасно застосував наслідки її спливу до позовних вимог про визнання недійсним договору № 5429-В-С і зобов`язання ТОВ "Альфа Інвест Плюс" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міськради спірне нежитлове приміщення та відмовив в їх задоволенні.
26. Вказані правові висновки Верховного Суду колегія суддів вважає за необхідне застосувати на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги відповідача-3 з метою врахування при вирішенні цього господарського спору, позаяк зазначені постанови Верховного Суду ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання касаційної скарги Товариства в цій справі (29.11.2021).
27. Таким чином, усупереч вимогам статей 86, 236, 237, 269 ГПК України суди попередніх інстанцій не відхилили та не спростували доводів скаржника-1 про те, що оскільки право власності територіальної громади міста Харкова на спірне нежитлове приміщення було порушено в момент його вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, тобто перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли прокурор довідався або міг довідатися про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи, то в такому разі прокурор із дня укладення договору № 5429-В-С (27.12.2016) та вибуття майна з комунальної власності міг довідатися про порушення інтересів держави та реалізувати функцію представництва інтересів держави в суді.
28. Як наслідок, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не врахували та не з`ясували обставин справи, пов`язаних із фактом обізнаності або об`єктивної можливості позивача бути обізнаним щодо порушення інтересів держави, а відтак і обставин справи, пов`язаних із визначенням початку перебігу і закінчення зазначеного строку за позовними вимогами про визнання недійсним оспорюваного договору та зобов`язання Товариства повернути придбане нежитлове приміщення, які (вимоги) звернуто до відповідача-3, та який у відзиві на позов від 03.06.2021 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
29. Однак колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/3069/17, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 487/10132/14-ц, 922/3069/17 і в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.
30. Так, ухвалюючи постанову від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (предмет позову - визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки водного фонду (в межах прибережної захисної смуги)), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів першої й апеляційної інстанцій, які дослідивши обставини початку перебігу позовної давності (у березні 2013 року), встановили, що прокурор не пропустив строк на звернення до суду з дня, коли дізнався або мав дізнатися про порушення права комунальної власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.
В свою чергу, ухвалюючи постанову від 29.05.2018 у справі № 922/3069/17 (предмет позову заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - визнання незаконними та скасування розпоряджень Зміївської районної державної адміністрації), якою залишено без судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин обізнаності прокуратури про оспорювані розпорядження з моменту отримання листів Зміївської районної державної адміністрації від 10.01.2012 № 01-24/88 і від 16.09.2013 № 01-32/2762, погодився з висновком місцевого господарського суду про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки в цьому випадку держава мала можливість дізнатись про порушення своїх прав з часу прийняття органом державної влади оспорюваних розпоряджень.
31. Таким чином, у цій справі та інших справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник-1 у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 922/1782/21 та в справах № 487/10132/14-ц і № 922/3069/17.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник-1 на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.
32. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин справи в частині застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним договору № 5429-В-С і зобов`язання ТОВ "Альфа Інвест Плюс" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міськради спірне нежитлове приміщення, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних рішення і постанови в частині відмови в задоволенні зазначеної позовної вимоги та передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції, якому слід надати належну оцінку доводам скаржника, достеменно встановивши початок і закінчення перебігу такого строку.
33. Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 4 додатку до рішення Харківської міськради від 06.07.2016 з таких підстав.
34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.
Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143).
35. Водночас у пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, на неврахування інших правових висновків в якій посилається скаржник-1, зазначено таке: