ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 2040/5474/18
касаційне провадження № К/9901/7561/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 (суддя Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Лілія" до Головного управління ДФС у Харківській області, радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньова Андрія Володимировича, радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Лілія" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньова Андрія Володимировича, радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича (далі - посадові особи контролюючого органу), в якому просило: визнати протиправними дії радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Шепарньова Андрія Володимировича, радника податкової та митної справи III рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Юнусова Тимура Альфредовича при здійсненні наміру провести фактичну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Лілія"; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 05.07.2018 №4782 "Про проведення фактичної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оспорюваний наказ контролюючого органу видано з порушенням норм діючого законодавства та процедури проведення перевірки, а посадовими особами контролюючого органу вчинено протиправні дії щодо здійснення наміру проведення фактичної перевірки Підприємства, оскільки представнику Підприємства не було надано копію наказу, що слугувало підставою для недопуску посадових осіб до проведення такої перевірки. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду задля захисту своїх порушених прав.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, позов задовольнив: визнав протиправними дії посадових осіб контролюючого органу щодо не вручення представнику Підприємства копії наказу Управління від 05.07.2018 №4782; визнав протиправним та скасував наказ Управління від 05.07.2018 №4782.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у відповідача на момент прийняття наказу на проведення фактичної перевірки була відсутня інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, а тому, у податкового органу були відсутні підстави для призначення фактичної перевірки Підприємства з вказаних питань.
Відповідач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки на момент видання оспорюваного наказу у відповідача була інформація про те, що у позивача працювали працівники без укладання трудових договорів, що потребує відповідної перевірки. В доводах касаційної скарги відповідач послався на безпідставність тверджень позивача щодо відсутності в спірному наказі підстав для призначення фактичної перевірки, оскільки зі змісту наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки, з огляду на існування в його тексті посилань на відповідні положення ПК України. При цьому, скаржник зазначив, що нормами ПК України не передбачено такої вимоги до наказу на проведення фактичної перевірки, як перелічення та зазначення в його тексті наявної інформації чи джерел її походження, достатнім є лише зазначення в тексті наказу підстави, що визначена приписами ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 25.09.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, у зв`язку з наявністю інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати Підприємством доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, видано наказ від 05.07.2018 №4781, відповідно до якого наказано провести фактичну перевірку Підприємства з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за адресою: вул. Шкільна буд. 9, с. Дмитрівка, Коломацький район, Харківська область за період з 01.01.2018 по теперішній час. Також вказано, що фактична перевірка має бути проведена з 06.07.2018 тривалістю 10 діб.
На виконання цього наказу контролюючим органом було видано направлення на перевірку від 06.07.2017 №1624, №1625.
Посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу Управління від 05.07.2018 №4781 та направлень на проведення перевірки від 06.07.2017 №1624, №1625 здійснено виїзд за адресою вул. Шкільна, буд.9, с. Дмитрівка, Коломацького району Харківської області з метою проведення фактичної перевірки підприємства позивача.
Представнику за дорученням (довіреністю) Підприємства пред`явлено для ознайомлення копію оспорюваного наказу, однак представником позивача не було допущено посадових осіб до проведення перевірки, про що складено акт недопуску посадових осіб Управління до проведення фактичної перевірки Підприємства від 06.07.2018 №5143/20-40-13-14/37469196, в якому зафіксовано, що представником Підприємства було відмовлено у наданні бухгалтерських документів та у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
В поясненнях щодо причин не допуску контролюючого органу до проведення фактичної перевірки було зазначено, що перевіряючими було пред`явлено для ознайомлення оспорюваний наказ, однак копію наказу представнику Підприємства не було вручено. Також вказано, що при ознайомленні із пред`явленим наказом встановлено, що документи відповідача оформлені з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки наказ є безпідставним та протиправним, з огляду на те, що з його змісту неможливо встановити фактичну підставу проведення перевірки, відсутнє зазначення фактів порушень позивача та конкретного складу правопорушення або ж обставин, які б свідчили про порушення податкового, валютного чи іншого законодавства. З огляду на зазначене, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення відповідної перевірки.
Надаючи оцінку правомірності діям контролюючого органу та прийняття ним оскаржуваного наказу, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/а