ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 826/11111/18
касаційне провадження № К/9901/12500/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018 (суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хомер Україна" (далі - Товариство) про застосування арешту коштів платника податків,
У С Т А Н О В И В:
Управління 18.07.2018 звернулось до суду із позовом до Товариства, у якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Товариства.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Управління послалося на те, що Товариство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно наказу начальника Управління від 11.06.2018 № 9784, за наявності законних підстав для її проведення.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: на дату ухвалення судового рішення у даній справі не було діючого рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства; під час судового розгляду справи контролюючим органом не надано доказів наявності у Товариства податкового боргу та відсутності у відповідача майна, яке може слугувати джерелом погашення такого податкового боргу.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у контролюючого органу були усі законні підстави щодо проведення перевірки Товариства, призначеної згідно наказу начальника Управління від 11.06.2018 № 9784, тоді як Товариство протиправно не допустило перевіряючих до проведення перевірки. Також, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки такі правовідносини врегульовані положеннями статті 94 цього Кодексу.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.09.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що начальником Управління на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України був виданий наказ від 11.06.2018 № 9784 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства".
На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 12.06.2018 №979 фахівцем контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.
представник Товариства - Назарець Д.А. не допустив фахівця контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт №952/26-15-14-04-05 від 12.06.2018.
13.06.2018 о 16:00 год. начальником Управління було прийняте рішення №27254, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства.
Управління звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна Товариства, яку ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 було повернуто Управлінню. Вказана ухвала суду першої інстанції набрала законної сили 13.07.2018.
З огляду на не допуск фахівця контролюючого органу до проведення перевірки, Управління звернулось до суду із даним позовом.
Підпунктами 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернен