Постанова
Іменем України
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 953/4109/22
провадження № 51-368км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в кримінальному провадженні № 12022220000000226 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 і ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Київського районного суду м. Харкова від 01 травня
2023 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 2 ст. 255 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;ч. 4 ст. 28 і ч. 3 ст. 190 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
3. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
4. Оскарженим вироком Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного їй покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, за яким призначено ОСОБА_7 покарання за: ч. 2 ст. 255 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 4 ст. 28 і ч. 3 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
5. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю. Постановлено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк перебування її під вартою з 30 червня 2021 року до 29 грудня 2021 року включно. В решті вирок залишено без змін.
6. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що вона разом із особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, упродовж 2020-2021 років, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, у складі злочинної організації, відповідно до заздалегідь затвердженого злочинного плану, розподілених ролей та функцій, під приводом купівлі-продажу товарів потерпілих на різних вебсайтах у мережі Інтернет, під виглядом покупців товару отримували їх персональну інформацію, а саме - номери банківських карток, після чого під виглядом співробітника служби безпеки банку, шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволодівали грошовими коштами за допомогою електронного переказу грошових коштів з банківських карток потерпілих на підконтрольні банківські картки. При цьому ОСОБА_7 відводилась роль "покупця" товарів з метою отримання номерів банківських карток відповідних банків, після чого отриману інформацію вона передавала особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Так, за безпосередньої участі ОСОБА_7 у протиправній діяльності злочинної організації, що представляла собою внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання п`ятьох осіб, протягом 2021 року в м. Харковівчинено заволодіння грошовими коштами шляхом обману, тобто шахрайство, стосовно 12 потерпілих на загальну суму 372 024,60 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. За змістом касаційної скарги захисник, посилаючись на молодий вік ОСОБА_7, її конкретну роль у вчинених злочинах та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, дані, що позитивно характеризують особу засудженої та її посткримінальну поведінку, які свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання, просить пом`якшити призначене їй апеляційним судом покарання, звільнивши засуджену від його відбування з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
8. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити.
9. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.
Мотиви Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
11. Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 і ч. 3 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не заперечуються. Також не ставиться під сумнів відповідність обраних їй виду й міри покарання ступеню тяжкості та конкретним обставинам вчинених нею кримінальних правопорушень і її особі.
14. Стосовно наведених у касаційній скарзі захисника доводів про наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного їй покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх слушними, виходячи з наступного.
15. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
16. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
17. При цьому, з огляду на приписи ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
18. Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Вчинила злочини, за які її засуджено, у молодому віці (25 років), щиро розкаялася, активно сприяла їх розкриттю, що було визнано судами попередніх інстанцій обставинами, які пом`якшують їй покарання. Під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнала свою винуватість і розповіла про обставини вчиненого так, як їх наведено у вироку, що дозволило суду першої інстанції розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи докази щодо тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового процесу не оспорювались. Обставин, які б обтяжували ОСОБА_7 покарання, не встановлено. Потерпілі у кримінальному провадженні, крім однієї, у питанні призначення покарання покладались на розсуд суду.
19. Із 30 червня 2021 року по 29 грудня 2021 року ОСОБА_7 перебувала під вартою. Будучи звільненою з-під варти під заставу, від органів досудового розслідування, а потім від суду не переховувалася, нових кримінальних правопорушень не вчинила. З початком війни ОСОБА_7 разом із неповнолітньою сестрою виїхала в Німеччину. Там за допомогою Центру біженців вживала заходів до пошуку роботи, працювала прибиральницею, хоча на момент вчинення злочинів не працювала. Згідно з даними Підтвердження батьківських прав Управління у справах молоді та сім`ї Загальної соціальної служби міста Лейпцига Німеччини ОСОБА_7 є законним опікуном неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, бере на себе турботу та нагляд за цією неповнолітньою особою від імені батьків.
20. Після надходження справи на розгляд місцевого суду 26 липня 2022 року від ОСОБА_7 надійшло клопотання, в якому вона просила змінити стосовно неї запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання із одночасним внесенням у повному обсязі грошових коштів, які раніше передавались як застава ОСОБА_9, на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2023 року таке клопотання було задоволено. Зі згоди заставодавця ОСОБА_9 ухвалено звернути заставу в сумі 158 900,00 грн, визначену підозрюваній ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, на підтримку Збройних Сил України шляхом перерахування її на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів для цілей оборони України.
21. У засідання суду касаційної інстанції захисником ОСОБА_5 подано документи, за даними яких 05 грудня 2023 року ОСОБА_7 була призвана за мобілізацією, стала на захист України і на цей час перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій, нагороджена грамотою Міністерства оборони України за сумлінну службу та зразкову військову дисципліну, особисту мужність і героїзм.
22. Ретельно проаналізувавши у сукупності всі обставини, які повинні бути враховані судом при призначенні покарання та вирішенні питання про звільнення від його відбування, з огляду на процесуальну поведінку засудженої на всіх стадіях кримінального провадження, яка свідчить про позитивні зміни, що відбуваються в її особистості, та її готовність до самокерованої законослухняної поведінки, колегія суддів дійшла переконання, що виправлення ОСОБА_7 можливе без реального відбування призначеного їй покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України. При цьому з огляду на положення ст. 77 цього Кодексу конфіскація майна як додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 255 КК України, не може бути призначена.
23. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, а вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 змінити.
Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів