ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 527/2011/15-к
провадження № 51-1463 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шукайвода Христинівського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК і виправдано за недоведеністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
2. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
3. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 12 квітня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінив, виключив з резолютивної частини вироку посилання на те, що строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі необхідно обчислювати з дня обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2014 року, тобто з 05 вересня 2014 року та про визнання призначеного ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки таким, що відбуте.
4. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону 838-VІІІ зарахував ОСОБА_7 у строк покарання, строк перебування під вартою з 06 листопада 2020 року по 03 березня 2023 року та з 29 серпня 2023 року по 12 квітня 2024 року з розрахунку один день за два дні позбавлення волі. Ухвалив вважати ОСОБА_7 таким, що відбув призначене вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року покарання. В іншій частині вирок залишив без змін.
5. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 в автомобілі марки "Хонда Акорд" державний номерний знак НОМЕР_1 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю - револьвер системи "Наган" калібру 7,62 мм та бойові припаси до нього, які було вилучено 02 вересня 2014 року під час проведення обшуку вказаного транспортного засобу на території домоволодіння по АДРЕСА_2 .
6. Таким чином, ОСОБА_7 винив дії, спрямовані на зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
7. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 02 вересня 2014 року приблизно о 07 годині 00 хвилин за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, завдав удар кулаком правої руки в ділянку правого ока ОСОБА_8, який, будучи працівником правоохоронного органу, був задіяний для охорони громадського порядку при проведенні слідчих (розшукових) дій та за необхідності участі в них за вказаною адресою, чим заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, а також порвав формений одяг ОСОБА_8, коли намагався втекти з приміщення. За цим обвинуваченням ОСОБА_7 був виправданий.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК скасувати вирок та ухвалу, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
9. На обґрунтування своїх доводів захисник вказує про:
- істотне порушення конституційних прав ОСОБА_7 під час затримання до початку проведення обшуку автомобіля марки "Хонда Акорд" та його фіксації, за відсутності ухвали слідчого судді про дозвіл на його затримання, протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК, причин та підстав затримання, що має наслідком визнання усіх доказів недопустимими, оскільки йому не були роз`яснені права;
- порушення прав ОСОБА_7 в частині оцінки судами допустимості та достовірності результатів обшуку автомобіля "Хонда Акорд", належності та достовірності показань учасників обшуку автомобіля - працівників поліції та понятих, зокрема вказує, що оскільки ОСОБА_7 безперервно знаходився в приміщенні спальні будинку за місцем його мешкання під контролем працівників поліції, речові докази до автомобіля могли бути підкинуті;
- в резолютивних частинах ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2014 року про надання дозволів на проведення обшуків ОСОБА_9, домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, автомобіля "Хонда Акорд"відсутні дані про будь-яких посадових осіб або навіть про будь-який конкретний орган досудового слідства, якому надається дозвіл суду на проведення обшуків;
- неналежне оформлення проколу обшуку автомобіля та відсутність продовження відеозапису цієї слідчої дії;
- незаконність протоколів особистого обшуку, обшуку домоволодіння, їх відсутність у матеріалах провадження, незаконність ухвал суду, якими надано дозвіл на проведення таких слідчих дій, відсутність у матеріалах провадження відеозапису обшуку домоволодіння, невідкриття таких документів стороні захисту;
- в матеріалах провадження відсутні, стороні захисту не відкривались і прокурором до суду не надавались процесуальні рішення про доручення проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 12014170090002195 слідчому ОСОБА_10 та слідчому ОСОБА_11 ;
- в матеріалах провадження відсутня та не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК постанова прокурора про об`єднання кримінальних проваджень
№ 12014170110000192 та № 21014170090002195;
- незаконність внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК та незаконність постанови прокурора від 22 вересня 2014 року про визначення підслідності цієї справи, як наслідок недопустимість всіх процесуальних документів; оскільки, на думку захисника, у прокурора не було жодних правових та фактичних підстав для тверджень про те, що розслідування у кримінальному провадженні № 12014170090002689 ведеться "щодо ОСОБА_7";
- порушення розумних строків судового розгляду.
10. Суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув та в порушення вимог ст. 439 КПК не виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 серпня 2023 року про необхідність ретельної перевірки доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, надання на них мотивованих відповідей. Також захисник вказує на упередженість апеляційного суду під час нового розгляду.
11. Вважає судові рішення незаконними та такими, що суперечать Конституції України, міжнародним зобов`язанням України згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
12. У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
13. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
15. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
15. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
16. Вказаних вимог закону суди не порушили. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
17. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інших, зміст показань яких детально викладено у вироку.
18. Крім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджується фактичними даними, які містяться у: протоколі обшуку від 02 вересня 2014 року, відповідно до якого з автомобіля "Хонда Акорд"між передніми сидіннями з підлокітника вилучено револьвер типу "Наган"; набої 7,62 мм в кількості 18 штук; висновку судової балістичної експертизи № 912 від 05 листопада 2014 року, відповідно до якого наданий на дослідження револьвер, вилучений в ході обшуку, є вогнепальною зброєю системи "Наган" зразка 1895 р калібру 7,62 мм та придатний для проведення пострілів револьверними патронами калібру 7,62 мм; висновку судової балістичної експертизи № 623 від 07 серпня 2015 року, відповідно до якої надані на дослідження 18 патронів, зокрема: 3 патрони є бойовими припасами - револьверними патронами калібру 7,62мм до револьверу системи "Наган", калібру 7,62 мм, виготовлені промисловим способом, 15 патронів є бойовими припасами - спортивними револьверними патронами калібру 7,62 мм до револьверу системи "Наган", калібру 7,62 мм, виготовлені промисловим способом, усі 18 патронів придатні для стрільби, у тому числі з револьвера системи "Наган" зразка 1895 року, калібру 7,62 мм; протоколі огляду від 26 травня 2015 року, в ході якого було оглянуто відео та фото записи обшуку автомобіля "Хонда Акорд"д.н.з. НОМЕР_1 з додатком до нього - відеозаписом обшуку автомобіля від 02 вересня 2014 року; інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.
19. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК.
20. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого, його захисника та прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
21. Посилання захисника про порушення конституційних прав ОСОБА_7 під час незаконного затримання до початку проведення обшуку автомобіля марки "Хонда Акорд" без складання протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК та без роз`яснення його прав, у тому числі на захист є неприйнятими, оскільки матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК не містять відомостей про його затримання саме у цьому провадженні. Крім того, Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не досліджували та не посилались у судових рішеннях на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на докази отримані у ході стверджуваного стороною захисту незаконного затримання ОСОБА_7 .
22. Як убачається з матеріалів провадження 02 вересня 2014 року у рамках кримінального провадження № 12014170090002195 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК на підставі ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2014 року надано дозволи на проведення особистого обшуку ОСОБА_7, обшуку приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та обшуку автомобіля "Хонда Акорд" д.н.з. НОМЕР_1 .
23. У ході обшуку автомобіля було виявлено та вилучено револьвер системи "Наган" калібру 7,62 мм та бойові припаси до нього. За цим фактом відомості були внесені до ЄРДР, а до суду надійшов обвинувальний акт саме за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 345 КК (за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК ОСОБА_7 виправдано).
24. Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом
25. При цьому, Суд наголошує, що статтями 22, 290, 349 КПК визначено право сторони обвинувачення обґрунтовувати свою позицію про доведеність винуватості особи доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, обсягу яких, на переконання сторони обвинувачення, буде достатньо для доведення винуватості особи та притягнення її до кримінальної відповідальності за інкримінований цій особі злочин. При цьому законодавець не встановив перед прокурором вимоги долучати під час судового розгляду абсолютно всі зібрані під час досудового розслідування докази.
26. Отже, за змістом засади змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, закріпленої ст. 22 КПК, прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде долучати в суді та на підставі яких доводитиме винуватість особи.
27. З огляду на викладене посилання захисника у касаційній скарзі щодо незаконності протоколів особистого обшуку, обшуку домоволодіння, їх відсутність у матеріалах провадження, незаконність ухвал суду, якими надано дозвіл на проведення таких слідчих дій, відсутність у матеріалах провадження відеозапису обшуку домоволодіння, невідкриття таких документів стороні захисту, а також посилання захисника на незаконність таких дій з інших підстав наведених у касаційній скарзі є неприйнятними, оскільки такі документи не є доказами у даному кримінальному провадженні, на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК судом не досліджувались, а відповідно такими доказами суд не обґрунтовував своє рішення.
28. В частині доводів сторони захисту щодо недопустимості результатів обшуку автомобіля "Хонда Акорд", а також належності та достовірності показань свідків, які були присутні під час обшуку автомобіля, а саме працівників поліції та понятих, колегія суддів зазначає наступне.
29. Місцевим судом з дотриманням положень ст. 352 КПК, допитано низку свідків, присутніх під час обшуку автомобіля. Свої показання ці особи надавали в судовому засіданні під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Дослідивши зазначені докази, місцевий суд оцінивши їх на підставі положень статей 85, 94, 96 КПК визнав належними та достовірними, умотивувавши своє рішення, з чим погодився й суд апеляційної інстанції. Натомість суд касаційної інстанції виходячи з положень ст. 433 КПК не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Будь-яких даних про те, що сторона захисту зверталась з відповідними заявами до правоохоронних органів про притягнення вказаних свідків до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань матеріали справи не містять.
30.Доводи сторони захисту про те, що вилучені речі з автомобіля "Хонда Акорд" могли бути підкинуті правоохоронцями, оскільки ключі від автомобіля перебували на видному місці, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема відеозаписом обшуку автомобіля від 02 вересня 2014 року, відповідно до якого ключі знаходились саме в руках у ОСОБА_7 та після проголошення ухвали слідчого судді слідча ОСОБА_10 запропонувала йому відкрити автомобіль, що він і зробив.
31. Крім того, в ході судового розгляду і сам обвинувачений ОСОБА_7, і всі допитані в судовому засіданні свідки, які були присутні під час обшуку автомобіля "Хонда Акорд", підтвердили, що автомобіль до початку обшуку був зачинений і його відкривав особисто ОСОБА_7 . Зокрема, свідок ОСОБА_10, зазначила, що автомобіль відкрив ОСОБА_7, свідок ОСОБА_14, повідомив суду, що на момент початку обшуку автомобіля ключі були в руках ОСОБА_7, якими він і відчинив автомобіль, свідок ОСОБА_15, пояснив суду, що ОСОБА_7 відкривав автомобіль своїми ключами, поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17, також наголошували на тому, що ключі від автомобіля були в руках у ОСОБА_7 .
32. Також, за результатами проведеної слідчої дії було складено відповідний протокол, і жодна з осіб, присутніх під час його складання, у тому числі ОСОБА_7 та поняті ОСОБА_16 і ОСОБА_17 зауважень та заперечень до цього процесуального документу не вносили.
33. Колегія суддів вкотре зауважує, що згідно положеннями ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. З урахуванням зазначеного за наявності обґрунтованих підстав захист не був позбавлений можливості у порядку, визначеному законом, звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів для проведення перевірки своєї версії про підкидання речових доказів, особами, які проводили обшук.
34. Щодо тверджень сторони захисту про недопустимість результатів обшуку автомобіля через відсутність у резолютивній частині ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2014 року даних про посадових осіб чи орган досудового слідства, яким надається дозвіл на проведення обшуку, то вони не ґрунтуються на положеннях ст. 235 КПК за змістом ч. 2 якої, не передбачено обов`язкової наявності таких відомостей щодо особи, яка буде проводити цю слідчу дію.
35. Неприйнятними є й доводи касаційної скарги захисника про неналежне оформлення проколу обшуку автомобіля, що має наслідком визнання його недопустимим. Так, зі змісту протоколу вбачається, що проведена під час обшуку відеозйомка була зупинена о 09:38 годині для прослідування до м. Кременчука, після чого о 12:08 годині відеозапис відновлено автомобіль "Хонда Акорд" зачинено та опечатано.
36. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки після прибуття автомобіля до м. Кременчук жодних дій, окрім того, що цей автомобіль було лише зачинено та опечатано, не вчинялося, відсутність продовження відеофіксації не виплаває на допустимість цього доказу. Разом з тим, вказану слідчу дію було проведено відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК у редакції, яка діяла на момент проведення цієї слідчої дії та у якій закріплено право, а не обов`язок слідчого використовувати під час обшуку звуко- чи відеозапис.
37. Твердження сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження процесуальних рішень про доручення проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 12014170090002195 слідчим ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також відсутність постанови прокурора про об`єднання кримінальних проваджень № 12014170110000192 та № 21014170090002195, та які не досліджувались ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, є неприйнятним.
38. Як убачається з ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2014 року про дозвіл на проведення обшуку автомобіля "Хонда Акорд" д.н.з. НОМЕР_1, її постановлено у межах кримінального провадження № 12014170090002195 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК. Відповідно до протоколу обшуку, його проведено слідчою ОСОБА_10 .
39. Суд першої інстанції безпосередньо допитав слідчу ОСОБА_10, яка серед іншого повідомила суду, що була залучена до складу слідчо-оперативної групи для розслідування вбивства ОСОБА_19 та виконуючи свої повноваження проводила обшук автомобіля "Хонда Акорд". Підстав сумніватись у показаннях зазначеного свідка немає, оскільки вона була допитана з дотриманням вимог ст. 352 КПК, зокрема попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, при цьому сторона захисту не ставила під сумнів ані достовірність її показань, ані допустимість доказів отриманих у результаті обшуку автомобіля.
40. Крім того, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Таким чином, суд не є стороною кримінального провадження та не уповноважений на збирання і подання доказів, а лише сприяє сторонам у реалізації такого права. Місцевим судом були досліджені всі долучені прокурором письмові документи та матеріали. Сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування будь-яких інших процесуальних документів, у тому числі і копій документів з іншого кримінального провадження, які вважала за необхідне дослідити під час судового розгляду. Сторона захисту не посилалась та не зазначала про недопустимість доказу через відсутність у матеріалах провадження доручення на підтвердження повноважень слідчої ОСОБА_10 складеного у межах іншого кримінального провадження, а вперше вказала на це лише під час апеляційного перегляду. Однак, матеріали провадження не містять відомостей про те, що сторона захисту зверталась з відповідним клопотанням про витребування та дослідження копії такого документу чи у задоволенні такого клопотання було відмовлено судами. Натомість саме лише посилання захисника на відсутність такого документу саме у цьому кримінальному провадженні, з огляду на викладене, не свідчить про відсутність у слідчої ОСОБА_10 відповідних повноважень під час здійснення обшуку автомобіля.
41. Щодо повноважень слідчого ОСОБА_11 то суд зауважує, що він був залучений до проведення особистого обшуку та обшуку домоволодіння, до участі в обшуку автомобіля він не залучався, а тому доводи сторони захисту у цій частині, з огляду на висновки Суду у п. 27 цієї постанови, не є прийнятними.
42. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження наявна постанова прокурора про об`єднання кримінальних проваджень № 12014170110000192 та № 21014170090002195 від 10 вересня 2014 року, яка була надана прокурором під час попереднього касаційного розгляду кримінального провадження.
43. Щодо доводів захисника в частині незаконності внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК та постанови прокурора про визначення підслідності у цьому кримінальному провадженні, то колегія суддів зазначає наступне.
44. Як убачається з матеріалів провадження, в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 21014170090002195 від 26 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК ОСОБА_7 повідомлено про підозру 02 вересня 2014 року. В ході проведеного на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2014 року обшуку автомобіля "Хонда Акорд", яким керував ОСОБА_7, було виявлено та вилучено предмет, візуально схожий на револьвер калібру 5,6 мм та 18 набоїв калібру 7,62 мм.
45. 16 вересня 2014 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170090002689 на підставі рапорту старшого оперуповноваженого СКР Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області, відповідно до якого 02 вересня 2014 року в рамках кримінального провадження № 21014170090002195 в ході обшуку автомобіля "Хонда Акорд", яким керував ОСОБА_7, було виявлено предмет, візуально схожий на револьвер калібру 5,6 мм та 18 набоїв калібру 7,62 мм.
46. Такими чином, оскільки з рапорту та ЄРДР вбачалось, що вказані речі вилучені в ході обшуку автомобіля, яким керував ОСОБА_7, та з`ясувавши наявність іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_7 прокурор керуючись положеннями статей 2, 36, 110, 214, 216 КПК (в редакції чинній на момент прийняття рішення) з метою повного, всебічного та об`єктивного розслідування усіх кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_7 своєю постановою від 22 вересня 2014 року визначив органом проведення досудового розслідування прокуратуру Полтавської області, що не суперечить положенням ст. 216 КПК, як про це пише захисник у касаційній скарзі.
47. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Як убачається з матеріалів провадження, суд не встановив, а сторона захисту не обґрунтувала, яким чином зазначені у касаційній скарзі порушення істотно вплинули чи могли вплинути на дотримання конвенційних або конституційних прав ОСОБА_7 саме у цьому кримінальному провадженні.
48. Щодо доводів сторони захисту про порушення розумних строків розгляду даного кримінального провадження, то вони були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність об`єктивних причин, в силу яких справа не знаходила свого вирішення впродовж тривалого часу. Із таким висновком погоджується і колегія суддів.
49. Доводи захисника про упередженість суддів апеляційного суду через здійснення на них тиску спростовуються матеріалами провадження, оскільки у них відсутні будь-які відомості про звернення суддів з відповідними заявами до Вищої ради правосуддя та правоохоронних органів. Щодо посилань захисника на те, що головуюча суддя ОСОБА_20 мала б заявити самовідвід у цьому кримінальному провадженні, оскільки, як убачається з касаційної скарги, брала участь у постановленні ухвали у кримінальному провадженні № 12014170110000192, якою серед іншого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, то вказане суперечить положенням ст. 76 КПК та не свідчить про упередженість судді. Крім того, під час апеляційного розгляду, з посиланням на такі підстави сторона захисту не заявляла відводів складу суду, який постановив оскаржувану ухвалу. Будь-яких інших обґрунтованих підстав, які свідчать або можуть свідчити про упередженість суду захисник у касаційній скарзі не навів, а сама по собі незгода сторони захисту з рішенням суду не може свідчити про його упередженість та необ`єктивність.
50. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
51. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
52. Підстав вважати, що під час нового розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 29 серпня 2023 року, колегія суддів не вбачає.
53. Інші доводи касаційної скарги сторони захисту висновків судів також не спростовують та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
54. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд