ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/54336/20-ц
провадження № 61-2973св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Національний банк України,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Маринушкін Арсен Григорович,на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року у складі судді Матійчук Г. О.та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), у якому просив стягнути солідарно з Держави України в особі Державної казначейської служби України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України та Національного банку України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 210 478,26 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є вкладником ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно наступних договорів банківського вкладу:
- договору №840672/2014 на суму - 122 862,10 дол. США, рахунок - НОМЕР_5 із 04.08.2014 року по 04.10.2014 року;
- договору №862419/2014 на суму - 9 500,00 дол. США, рахунок - НОМЕР_6 3 17.11.2-14 року по 17.02.2015 року;
- договору №862410/2014 на суму - 9 500,00 дол. США, рахунок - НОМЕР_7 3 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862421/2014 на суму - 9 500,00 дол. США, рахунок - НОМЕР_8 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862418/2014 на суму - 9 500,00 дол. США, рахунок - НОМЕР_9 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862408/2014 на суму - 9 500,00 дол. США, рахунок - НОМЕР_10 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862428/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_11 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862412/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_12 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року;
- договору №862415/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_13 з 17.11.2014 року по 17.02.2015 року.
Окрім того, на ім?я позивача в банку відкрито ряд поточних рахунків, а саме:
- рахунок НОМЕР_1 на суму - 5 361,55 дол. США;
- рахунок НОМЕР_2 на суму - 9 514,17 дол. США;
- рахунок НОМЕР_3 на суму - 9 514,17 дол. США;
- рахунок НОМЕР_4 на суму - 877,00 дол. США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення № 123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначенно уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку, яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а залишок коштів у розмірі 5 210 478,26 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги, що підтверджується довідкою від 21 липня 2016 року № 05-38005, виданою ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Позивач вказував, що він є кредитором банку і станом на звернення до суду ці кошти у розмірі 5 210 478,26 грн йому не було повернуто.
Вважає, що втрата права власності на грошові кошти виникла у результаті порушення Національним банком України процедури віднесення банку до категорії неплатоспроможних та передчасності прийняття такого рішення.
Зазначає що застосування органом державної влади та органом державного управління Закону, який суперечить Конституції України, позбавляє його права власності на вклад, тому саме на Державу Україна покладається матеріальна відповідальність відшкодування позивачу суми вкладу, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями Національного банку України щодо віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не було заподіяно матеріальної шкоди позивачу. Фактично сума, яка кваліфікована позивачем як шкода, є заборгованістю ПАТ "ВіЕйБі Банк" перед позивачем, яка підлягає задоволенню в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Маринушкін А. Г. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Маринушкіна А. Г. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 29 березня 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу від 01 квітня 2024 року Національний банк України просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно наступних договорів банківського вкладу:
- договору № 840672/2014 на суму - 122 862, 10 дол. США, рахунок - НОМЕР_5 із 04 серпня 2014 року до 04 жовтня 2014 року;
- договору № 862419/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_6 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862410/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_7 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862421/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_8 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862418/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_9 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862408/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_10 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору №862428/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_11 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862412/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_12 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року;
- договору № 862415/2014 на суму - 9 500, 00 дол. США, рахунок - НОМЕР_13 із 17 листопада 2014 року до 17 лютого 2015 року.
Окрім того, на ім?я ОСОБА_1 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" відкрито ряд поточних рахунків, а саме:
- рахунок НОМЕР_1 на суму - 5 361, 55 дол. США;
- рахунок НОМЕР_2 на суму - 9 514, 17 дол.США;
- рахунок НОМЕР_3 на суму - 9 514, 17 дол. США;
- рахунок НОМЕР_4 на суму - 877, 00 дол. США.
На підставі постанови Правління Національної банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а залишок коштів у розмірі 5 210 478,26 грн були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги, що підтверджується довідкою від 21 липня 2016 року № 05-38005, виданою ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "ВіЕйБі Банк" перебуває в стані припинення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у цій справі є вимога до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої Національним банком України позивачу як кредитору ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Залишок невиплаченої суми підлягає поверненню в порядку черговості, встановленої статтею 52 цього Закону. Зокрема, вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашаються
у четверту чергу.
Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі Банк" виникли договірні відносини за правочинами, строк дії яких не сплив на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Позивачем не заперечувався факт отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200 000,00 грн.
Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ "ВіЕйБі Банк" виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів
у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт завдання шкоди, протиправність дій завдавача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за завдання шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона завдана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.
У постанові від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 Верховний Суд дійшов висновку, що "запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ "Дельта Банк" та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ "Дельта Банк". Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку НБУ, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону,
є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках
у ПАТ "Дельта Банк" як банківські вклади кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк". Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку".
Наявність шкоди, протиправність дій її завдавача і причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах
і відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.
Отже, обов`язковою умовою відшкодування завданих збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.
Ураховуючи, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі Банк" є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не довів, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду
у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 року
у справі № 757/62120/18-ц, від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц,
від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18, від 23 грудня 2022 року
у справі № 757/11075/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, від 12 cерпня 2022 року у справі № 757/40411/18-ц, від 01 лютого 2023 року
у справі № 757/27406/19-ц, від 08 травня 2024 року у справі № 757/13236/21, від 21 серпня 2024 року у справі № 404/6399/22-ц.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").