Постанова
Іменем України
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/26741/22
провадження № 61-4584св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (зараз - Акціонерне товариство "Сенс Банк"),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Сенс Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк) зараз - АТ "Сенс Банк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 663 214,49 грн і 3 % річних у сумі 145 583,15 грн.
На обґрунтування заявлених вимог банк указував про те, що 07 грудня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 40.29-48/587 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 95 000,00 дол. США.
У зв`язку з невиконанням боржником свого зобов`язання за кредитним договором рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року у справі № 1653/15 з відповідача на користь банку стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 617 590,60 грн, з яких: 64 904,00 дол. США, що еквівалентно 1 409 551,58 грн, заборгованість за кредитом, і 9 579,33 дол. США, що еквівалентно 208 039,02 грн, заборгованість за процентами.
Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 26 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених вимог, адже банк не довів наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання та, відповідно, його прострочення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ "Сенс Банк" просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 та постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16954/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 грудня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 40.29-48/587, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 95 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних та з кінцевим терміном до 06 грудня 2027 року.
Банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості, звернувшись в 2015 році до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року у справі № 1653/15 з ОСОБА_1 на користь банку стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 617 590,60 грн, з яких: 64 904,00 дол. США, що еквівалентно 1 409 551,58 грн, - заборгованості за кредитом; 9 579,33 дол. США, що еквівалентно 208 039,02 грн, - заборгованості за процентами.
У лютому 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позовній заяві ПАТ "Укрсоцбанк" просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в сумі 2 319 517,35 грн (85 841,51 дол. США), з яких: заборгованість за кредитом - 64 904,00 дол. США, що еквівалентно 1 753 766,38 грн, та заборгованість за процентами - 20 937,51 дол. США, що еквівалентно 565 750,97 грн (справа № 761/5944/17).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, закрито провадження у справі № 761/5944/17 на підставі пункту 6 частини першої статті 255, пункту 4 частини першої статті 186 ЦПК України, адже рішенням третейського суду від 10 листопада 2015 року у справі № 1653/15 вирішено спір між тими самими сторонами і про той самий предмет спору.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року у справі № 761/36485/19 позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 64 904 дол. США та заборгованості за процентами в розмірі 9 579,33 дол. США залишено без розгляду у зв`язку з поданням представником позивача відповідної заяви.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року у справі № 761/5944/17 відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" в задоволенні решти його позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за процентами в сумі 11 358,18 дол. США. При цьому суд встановив, що банк скористався своїм правом на захист порушеного права шляхом дострокового повернення частини позики, що залишилася, та стягнення процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року у справі № 796/166/2018 заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року залишено без задоволення, оскільки розгляд справи відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" не підвідомчий.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.