ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/29693/19
провадження № 61-10267св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Торгово-промислова палата України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Торгово-промислової палати України та ОСОБА_1, подану адвокатом Сторожук Оленою Сергіївною, на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення порушених трудових прав.
Позов обґрунтований тим, що з 1995 року вона працювала у відповідача на посаді начальника організаційного управління ТПП України, а з 03 грудня 2001 року - начальника управління міжнародних програм та економічних досліджень. 25 травня 2005 року її обрали на посаду віце-президента ТПП України.
05 жовтня 2015 року її ознайомили з наказом про звільнення з посади віце-президента ТПП України від 19 травня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 23, пункту 2 частини першої статті 36, статті 118 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та з рішенням Ради ТПП України від 19 травня 2015 року № 1 "Про Президію ТПП України" у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень та на підставі статей 6.12.10, 6.12.12, 6.16, 6.21.7 Статуту ТПП України з 19 травня 2015 року.
Наказом ТПП України від 29 березня 2016 року № 33л наказ від 19 травня 2015 року № 50л було викладено в новій редакції.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 757/40835/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТПП України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди наказ ТПП України від 19 травня 2015 року № 50л визнано незаконним та стягнено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2015 року до 27 травня 2015 року в розмірі 4 244,28 грн.
Після ухвалення Верховним Судом остаточного рішення у справі № 757/40835/15-ц, іншого наказу відповідач не видав, тому немає правових підстав для припинення її трудових відносин з відповідачем. Крім того, відповідач не видав їй трудову книжку з відповідними записами, що порушує її право на отримання належного розміру пенсії.
Просила:
зобов`язати відповідача належно оформити припинення її повноважень на виборній посаді віце-президента ТПП України, визначити датою припинення цих повноважень 27 травня 2015 року, видати відповідний наказ та згідно зі статтею 118 КЗпП України запропонувати посаду, яку вона обіймала до обрання на виборну посаду або іншу рівноцінну посаду;
зобов`язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року та видати трудову книжку;
стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час прострочення видання їй трудової книжки у період з 19 травня 2015 року до 17 липня 2019 року в розмірі 1 075 217,60 грн;
стягнути з ТПП України на її користь середній заробіток за час прострочення проведення з нею повного розрахунку у зв`язку із звільненням за період з 27 травня 2015 року до 11 червня 2019 року в розмірі 1 044 092,88 грн;
поновити їй строк для звернення до суду з огляду на поважність причин такого пропуску.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТПП України належним чином оформити припинення повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді віце-президента ТПП України та видати наказ із зазначенням дати звільнення - 27 травня 2015 року. Стягнено з ТПП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15 562,36 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що після ухвалення рішення Верховного Суду у справі № 757/40835/15-ц відповідач належним чином не оформив припинення повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді та не видав відповідний наказ із зазначенням дати звільнення - з 27 травня 2015 року. У задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час прострочення видачі трудової книжки суд відмовив з огляду на відсутність вини у затримці її видачі.
Відмовивши у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача внести відповідний запис до трудової книжки та видати трудову книжку, суд першої інстанції керувався тим, що вони є передчасними, оскільки позивачка не зверталась із заявою про видачу їй дубліката трудової книжки.
Задовольнивши частково вимогу про стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення з позивачкою повного розрахунку у зв`язку із звільненням, суд першої інстанції взяв до уваги те, що про ухвалене Верховним Судом рішення на користь позивачки відповідач дізнався 11 травня 2019 року та провів виплату за вказаним рішенням 11 червня 2019 року, тому визначив середній заробіток за 22 робочі дні за період з 11 травня 2019 року до 11 червня 2019 року в сумі 15 562,36 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача запропонувати позивачці посаду, яку вона обіймала до обрання на виборну посаду або іншу рівноцінну посаду, суд першої інстанції, не зазначаючи мотивування, відмовив у задоволенні цієї вимоги.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТПП України видати наказ про припинення повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді віце-президента ТПП України з 27 травня 2015 року та виконати вимоги статті 118 КЗпП України. Стягнено з ТПП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 819 653,78 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка була позбавлена можливості працювати після виходу на роботу з 05 жовтня 2015 року, що фактично є вимушеним прогулом, як час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Таким чином, немає підстави для застосування частини першої статті 233 КЗпП України. Тому позивачка як працівник, який був позбавлений можливості працювати, має право на виплату їй середнього заробітку за весь час, хоча така заробітна плата їй не нараховувалася.
Крім того, оплата допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності проводиться роботодавцем на підставі відповідного рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, тому до прийняття такого рішення роботодавець не може виплатити працівнику суму допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. Проте комісією (уповноваженим) із соціального страхування не приймалось рішення про відмову у наданні позивачці матеріального забезпечення у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю. Таке рішення не є предметом оскарження, тому немає підстави для зобов`язання відповідача здійснювати будь-які нарахування за цей період.
Заявлені позивачкою вимоги про зобов`язання внести відповідний запис до її трудової книжки відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року та видати трудову книжку не підлягають задоволенню, оскільки немає підстави вважати, що до трудової книжки позивачки було внесено запис про її звільнення на підставі наказу від 19 травня 2015 року № 50-л. Вимога про видачу трудової книжки є необґрунтованою, оскільки трудові відносини між позивачкою та відповідачем не припинені. З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час прострочення видачі їй трудової книжки у період з 19 травня 2015 року до 17 липня 2019 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року заяву ТПП України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТПП України задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТПП України видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку. Стягнено з ТПП України на користь ОСОБА_1 оплату за час тимчасової непрацездатності у розмірі 16 977,12 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 3 775,34 грн, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки - 67 201,10 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції керувався висновками, які були викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року.
Проте постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року змінено постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року, зокрема, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України, зазначену в наказі ТПП України від 19 травня 2015 року № 50л, викладеному в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33л, з 19 травня 2015 року на 03 жовтня 2015 року, а в іншій частині постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року залишено без змін.
Наказом ТПП України від 26 листопада 2020 року № 72 Л/Тр змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України, зазначену в наказі ТПП України від 19 травня 2015 року № 50л, викладеному в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33л, з 19 травня 2015 року на 03 жовтня 2015 року. ОСОБА_1 погоджується з наказом від 26 листопада 2020 року, яким дату її звільнення змінено на 03 жовтня 2015 року, тому заявлені вимоги про зобов`язання відповідача належно оформити припинення її повноважень на виборній посаді віце-президента ТПП України, визначити датою припинення цих повноважень 27 травня 2015 року, видати відповідний наказ та відповідно до статті 118 КЗпП України запропонувати посаду, яку вона обіймала до обрання на виборну посаду або іншу рівноцінну посаду, зобов`язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд відхилив заперечення представника відповідача про те, що при звільненні 19 травня 2015 року трудова книжка не була видана ОСОБА_1 внаслідок її винних дій, зазначивши, що відповідач висловив неспроможну версію щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1 її трудовою книжкою.
Стягнувши оплату за час тимчасової непрацездатності та компенсацію за невикористану відпустку, апеляційний суд керувався таким.
ОСОБА_1 видано листки непрацездатності про звільнення від роботи. Оскільки обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому на користь позивачки має бути стягнено оплату за перші п`ять днів кожного періоду захворювання та з урахуванням тієї обставини, що постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року стягнено на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2015 року до 27 травня 2015 року. Відповідно до розміру середньоденної заробітної плати, яка визначена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року, - 707,38 грн, на користь позивачки має бути стягнено 16 977,12 грн. При звільненні 19 травня 2015 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію за 75 днів невикористаної відпустки в сумі 25 741,37 грн, проте, враховуючи, що дату звільнення суд касаційної інстанції змінив з 19 травня 2015 року на 03 жовтня 2015 року, то на її користь має бути стягнена компенсація за 11 робочих днів невикористаної відпустки, що становить 3 775,34 грн, відповідно до розрахунку, який було використано при нарахуванні компенсації за 75 днів.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки апеляційний суд керувався тим, що його необхідно обчислювати з дня, коли мала бути видана трудова книжка - з 05 жовтня 2015 року до дня ухвалення рішення судом, що становить 1 376 робочих днів. Розмір середньоденного заробітку позивачки становить 707,38 грн, який визначений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року. Таким чином, на користь позивачки має бути стягнено середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 67 201,10 грн, з урахуванням того, що вона з 05 жовтня 2015 року була позбавлена можливості працювати після виходу на роботу, що фактично є вимушеним прогулом.
Апеляційний суд зазначив, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає, оскільки подвійне стягнення середнього заробітку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України не передбачено.
Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційні скарги ТПП України та ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Маселко Р. А., задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а також ухвалення рішення про оплату за час тимчасової непрацездатності та компенсацію за невикористану відпустку скасовано.
Справу в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, вирішивши вимоги щодо наслідків невидачі трудової книжки, суд апеляційної інстанції не дослідив доказів у справі та не дав їм відповідної оцінки. Отже, оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим та підлягає скасуванню в частині вимог про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, під час нового розгляду, апеляційний суд має перевірити твердження ТПП України про пропущення з неповажних причин строку звернення ОСОБА_1 в частині вимог про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки (статті 233, 235 КЗпП України).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТПП України задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року в частині вимог ОСОБА_1 про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов`язано ТПП України внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про дату звільнення її з посади віце-президента ТПП України, зазначену в наказі ТПП України від 19 травня 2015 року № 50 л, викладеному в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33л, змінивши з 19 травня 2015 року на 03 жовтня 2015 року. Зобов`язано ТПП України видати ОСОБА_1 трудову книжку. В іншій частині вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що акт від 22 травня 2015 року
№ 2-ЛС про заволодіння ОСОБА_1 обманними діями своєю трудовою книжкою вказує про наявність кваліфікуючих ознак правопорушення, передбаченого статтею 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України), проте ТПП України до правоохоронних органів не зверталася.
Крім того, обставини викладені в цьому акті, не підтверджені певними засобами доказування за законом і обмежуються лише підтвердженням цього факту роботодавцем. Також в акті зазначено, що "на неодноразові вимоги у наступні дні повернути трудову книжку в кадровий орган для внесення офіційного запису про її звільнення з посади віце-президента ТПП України (згідно з рішенням З`їзду Палати від 19 травня 2015 року), ОСОБА_1 щоразу відмовляла під надуманими причинами". Проте цей факт, викладений в акті, не підтверджений доказами (у справі немає письмових листи-вимог щодо повернення трудової книжки, електронних доказів телефонних розмов, тощо).
Також відповідач не ініціював створення комісії зі службового розслідування про факт інциденту щодо трудової книжки позивачки.
Таким чином, вимога про зобов`язання відповідача видати позивачці трудову книжку підлягає задоволенню із внесенням до неї запису згідно з постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року, якою змінено постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року - змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України, зазначену в наказі ТПП України від 19 травня 2015 року № 50л, викладеному в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33л, з 19 травня 2015 року на 03 жовтня 2015 року.
Позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, перебіг якого розпочався, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що 05 жовтня 2015 року власник або уповноважений ним орган, не видав трудову книжку, а і з позовом вона звернулася 17 липня 2019 року. Тому ці обставини не можуть вказувати про об`єктивні причини неможливості подання позову в строк з 05 жовтня 2015 року на час звернення до суду 17 липня 2019 року в зв`язку з чим поновлення цього строку є неможливим, що є підставою для відмови у позові з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2023 року ТПП України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року,просить її скасувати в частині зобов`язання ТПП України видати ОСОБА_1 трудову книжку, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У липні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сторожук О. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року,просить її скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення з ТПП України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час прострочення видачі їй трудової книжки у період з 19 травня 2015 року до 17 липня 2019 року в розмірі 1 075 217,60 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ТПП України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 266/2636/17, провадження № 61-19981св19, від 11 листопада 2020 року у справі № 757/40835/15-ц, провадження
№ 61-17714св19, від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19, провадження № 61-15223св20, не дослідив доказів у справі.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що трудову книжку позивачка забрала до моменту її звільнення, тому відповідач не мав можливості виконати вимоги законодавства.
Суд апеляційної інстанції не дослідив та не врахував листи ТПП України до ОСОБА_1 про надання трудової книжки або відповідних документів для отримання дубліката трудової книжки.
Те, що ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій для отримання дубліката трудової книжки, вказує на зловживання позивачкою своїм правом на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки та порушує баланс інтересів суб`єктів трудових правовідносин у цій справі та ставить під сумнів її покази надані в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сторожук О. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, від 19 жовтня 2018 року у справі № 910/3262/16, від 07 березня 2018 року у справі
№ 757/4063/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 127/234458/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 234/6607/17, від 07 березня 2018 року у справі
№ 754/4063/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/2191/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/24489/17, у постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-139цс12, від 06 грудня 2017 року у справі № 6-331цс17, не дослідив доказів у справі.
Рішення суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки, з однієї сторони, суд керується пропуском процесуального строку (що є підставою для відмови у задоволенні позову) та відсутністю підстав для його поновлення, а в наступному абзаці оскаржуваного рішення, незважаючи на встановлений ним пропуск процесуальних строків, встановив підстави для розгляду однієї з вимог позовної заяви по суті.
Тобто, спочатку суд не розмежував ці дві вимоги та розглянув питання дотримання процесуальних строків в комплексі щодо обох вимог, після чого не встановив підстав для розгляду лише однієї із заявлених вимог у зв`язку із пропуском процесуальних строків, а щодо іншої з вимог ухвалив рішення по суті.
Отже, нелогічність вказаного висновку полягає в тому, що нерозмежовуючи вказані вимоги під час надання оцінки дотримання вимог щодо позовної давності, суд зробив протилежні висновки щодо кожної з вимог. Тобто виникло логічне питання, якщо суд встановив дотримання вимог щодо позовної давності щодо однієї вимоги, то чому при вирішення похідної і взаємопов`язаної вимоги суд дійшов висновку про порушення строків.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів у частині встановлення моменту здійснення фактичного розрахунку ТПП України з нею, з якими суд пов`язує початок перебігу процесуальних строків. Так само, незважаючи на те, що суд встановив факт неповернення їй трудової книжки, суд не надав оцінки цьому факту при вирішенні питання щодо процесуальних строків.
Спір щодо видачі трудової книжки є похідним спором у справах про звільнення, тому строк звернення до суду за вирішенням трудового спору визначається з моменту вручення наказу чи трудової книжки, однак трудова книжка на сьогодні не видана.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сторожук О. С., на касаційну скаргу ТПП України, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій в частині зобов`язання ТПП України внести запис до її трудової книжки про дату звільнення з посади віце-президента ТПП України та видачі їй трудової книжки - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що в частині встановлення обставин невидачі їй трудової книжки, на які посилається відповідач, суд апеляційної інстанції обґрунтовано здійснив оцінку доказів у їх сукупності, а також з урахуванням повторних допитів свідків, які були допитані в суді апеляційної інстанції.
Твердження відповідача про те, що вона не здійснила жодних дій для того, щоб отримати трудову книжку, крім звернення через більш як через три роки до суду, також не відповідає дійсності, оскільки з метою захисту її прав у листопаді 2015 року вона звернулася до суду із позовом до ТПП України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року поновлено ТПП України строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.