ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 346/3364/21
провадження № 51-2230км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021090180000100, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Торунь Міжгірського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ), який зареєстрований у АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у кримінальному правопорушенні, вчиненому за таких обставин.
29 січня 2021 року близько 06:30 ОСОБА_6, перебуваючи на
АДРЕСА_3, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом віджиму металопластикового вікна проник до житлового будинку потерпілого ОСОБА_8, де, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерiгає, усвідомлюючи суспiльно небезпечний i протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, умисно, таємно, повторно вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 43 000 грн та 12 штук золотих виробів загальною вагою 84,75 г на загальну суму 139 880,72 грн. Після вчинення крадіжки обвинувачений місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнову шкоду на суму 182 880,72 грн.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
Стверджує, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилася та обставина, що деякі висновки експертиз, на які послався місцевий суд, з чим погодився апеляційний суд, взагалі не були предметом судового дослідження і відсутні в матеріалах справи.
Зазначає, що в матеріалах справи № 346/3364/21 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України немає висновків експертиз, предметом яких були об`єкти, на яких відповідно до версії сторони обвинувачення наявні генетичні ознаки людини та ДНК-профіль клітин, що збігаються із зразком букального епітелію ОСОБА_6 і фрагментом полімерного матеріалу, вилученого з місця події. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували цих експертиз.
Захисник стверджує, що висновки експерта від 26 березня 2021 року № СЕ-19/109-21/2196-БД та від 07 червня 2021 року № СЕ-19/109-21/5693-БД отримано у кримінальному провадженні № 1202009019000087, а висновок експерта від 03 грудня 2019 року № СЕ- 9/109/22-149 МГ/19 - у кримінальному провадженні № 1202009019000037. Захисник зазначає, що, як свідчить реєстр матеріалів, який є додатком до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12021090180000100, матеріали цього кримінального провадження, а також кримінальних проваджень № 1202009019000087 та 1202009019000037 не об`єднувалися та не виділялися. Захисник стверджує, що сторона обвинувачення у кримінальному провадженні № 12021090180000100 не отримувала тимчасового доступу до цих висновків експертиз.
На думку захисника, вирок суду першої інстанції, а також ухвала апеляційного суду ґрунтуються на доказах, які не були безпосередньо досліджені судом, що у свою чергу свідчить про істотне порушення цими судами вимог кримінального процесуального закону, а саме положень статей 7, 23, 87, 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Захисник стверджує, що всупереч вимогам статей 85, 94, 370 КПК України суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку неналежні докази, що також свідчить про істотне порушення ним вимог кримінального процесуального закону. Зокрема захисник зазначає, що висновок експерта від 20 травня 2021 року № СЕ-19/109-21/5112-ТР, відповідно до якого неможливо встановити, чи залишено сліди, виявлені під час огляду місця події в будинку потерпілого, саме взуттям, яке добровільно видав ОСОБА_6 в іншому кримінальному провадженні, є неналежним доказом.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій істотно порушили положення статей 85, 94, 370 КПК України і поклали в основу своїх рішень показання потерпілого ОСОБА_8 та його дочки - свідка ОСОБА_9, оскільки їх показання прямо суперечать висновкам судів.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) у касаційному порядку не підлягають.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду -це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Крім того, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані в ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив під час постановлення ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Відмовляючи в задоволенні апеляційних вимог захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 та залишаючи без змін вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6, апеляційний суд в повній мірі не дотримався вказаних вимог закону в процесі розгляду цього кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджує, що в матеріалах справи № 346/3364/21 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України відсутні висновки експертиз, предметом яких були об`єкти, на яких відповідно до версії сторони обвинувачення наявні генетичні ознаки людини та ДНК-профіль клітин, які збігаються зі зразком букального епітелію ОСОБА_6 та фрагментом полімерного матеріалу, вилученого з місця події, та не досліджувалися судами попередніх інстанцій.
На думку колегії суддів Верховного Суду, апеляційний суд не перевірив доводів захисника належним чином.
Як видно з ухвали апеляційного суду, захисник вважав вирок щодо ОСОБА_6 незаконним, необґрунтованим, винесеним без належної оцінки доказів, побудованим на припущеннях.
Апеляційний суд, погодившись із висновком місцевого суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не перевірив та не надав належної оцінки таким доводам апелянта:
-показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11 мають певні розбіжності та суперечності з фактичними обставинами справи;
-судова молекулярно-генетична експертиза була призначена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки ОСОБА_6 не було надано можливості взяти участі у її проведенні, а саме сформулювати і поставити перед експертом запитання. Крім того, біологічні зразки, отримані для цієї експертизи, були відібрані в обвинуваченого примусово, без використання технічних засобів фіксації, не в присутності захисника, що є порушенням прав обвинуваченого.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що сторона обвинувачення у кримінальному провадженні № 12021090180000100 не отримала тимчасового доступу до висновків експертиз, зокрема від 07 червня 2021 року № СЕ-19/109-21/5693-БД, який був наданий експерту для дослідження під час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 червня 2021 року № СЕ-19/109-21/6899-БД.
Як убачається з висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/109-21/6899-БД, зразки букального епітелію ОСОБА_6 взято згідно з копією висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС від 07 червня 2021 року № СЕ-19/109-21/5693-БД та наведено в таблиці 2.1 додатку 2.
З урахуванням цього, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника ОСОБА_10 про те, що судова молекулярно-генетична експертиза була призначена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 419 КПК України, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів сторони захисту та не обґрунтував свого рішення належним чином, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про правильність вироку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню. За наслідками проведення ретельної перевірки доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 має бути ухвалене законне й мотивоване судове рішення.
Враховуючи ступінь тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6, наявність ризиків, які передбачено ст. 177 КПК України, зокрема, можливе переховування від суду з урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевим судом, колегія суддів вважає, що йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд