ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 735/739/20
провадження № 51-2737 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, щодо якої
закрито кримінальне провадження ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019270000000432, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Радичів Коропського району Чернігівської області, мешканця м. Чернігова,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2023 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами попередніх інстанцій обставини
Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 361 КК (за епізодом з 13 лютого 2018 року до 29 серпня 2019 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 10 200 грн без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Суд визнав доведеним, що він не пізніше 13 лютого 2018 року розмістив на персональному комп`ютері комунального закладу "Понорницький психоневрологічний інтернат" (далі - Інтернат) файл, який містив шкідливу програму, призначену для прихованого збирання інформації про активність користувача на персональному комп`ютері з можливістю перегляду та копіювання файлів, розміщених на ньому. За допомогою цієї програми з 13 лютого 2018 року до 29 серпня 2019 року він несанкціоновано втручався в роботу цього комп`ютера, що призвело до витоку наявної там інформації.
Тим же вироком його виправдано за обвинуваченням за ч. 1 ст. 361 КК (епізод перший з 1 січня 2017 року до 5 лютого 2018 року) та ч. 2 ст. 361 КК (епізод другий з 15 серпня 2017 року до 16 жовтня 2018 року, епізод третій з 11 січня до 17 вересня 2018 року) за недоведеністю винуватості.
Оскарженою ухвалою вирок в частині призначеного покарання скасовано і кримінальне провадження закрито у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, з посиланням на п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор просить скасувати оскаржену ухвалу у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не застосував закон, який підлягав застосуванню, оскільки викладена в новій редакції диспозиція ст. 361 КК не свідчить про повну декриміналізацію діянь, пов`язаних із втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ), а охоплюється поняттям інформаційної (автоматизованої) системи, використаним в новій редакції ст. 361 КК;
- не врахував, що ОСОБА_6 втручався в роботу чотирьох комп`ютерів закладу, що самі собою становлять відповідну систему;
- мав закрити кримінальне провадження за п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, проте закрив його з підстави, передбаченої п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав вимоги касаційної скарги;
- ОСОБА_6 та його захисник просили залишити ухвалу суду апеляційної скарги без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, серед іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині виправдання ОСОБА_6 за трьома епізодами, тому висновок судів в цій частині не переглядається судом касаційної інстанції.
У той же час колегія суддів вважає слушними доводи сторони обвинувачення щодо неправильного застосування кримінального закону.
Стаття 361 КПК у редакції, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення та ухвалення вироку передбачала відповідальність, крім іншого, за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації.
На момент розгляду у суді апеляційної інстанції диспозицію ст. 361 КК було змінено, і в частині, що стосується цієї справи, відповідальність була передбачена за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміни, внесені до диспозиції ст. 361 КК законом 24 березня 2022 року № 2149-IX, свідчать про часткову декриміналізацію втручання в роботу комп`ютера.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Питання у цій справі зводиться до того, чи виключив законодавець, змінюючи диспозицію ст. 361 КК, відповідальність за втручання в роботу комп`ютера. Іншими словами, чи охоплює поняття "інформаційної (автоматизованої) системи" також і "електронно-обчислювальну машину (комп`ютер)".
Колегія зазначає, що термінологія, застосована у сфері інформаційних технологій, змінювалася відповідно до розвитку цих технологій. Автоматизовані системи обробки інформації з часом стали називатися "інформаційними (автоматизованими) системами". Відповідно до статті 1 Закон України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", який діяв на час подій в цій справі, інформаційною (автоматизованою) системою визначалася організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.
Комп`ютер, за втручання в який було засуджено ОСОБА_6 судом першої інстанції, відповідав цьому визначенню, оскільки становив собою сукупність апаратних і програмних засобів, інтегрованих для виконання операцій з обробки інформації. Той факт, що цей комп`ютер відповідав такій характеристиці, випливає з самих обставин, покладених в основу обвинувачення: втручання в цього роботу, що призвело до витоку інформації.
Колегія суддів вважає, що використаний в новій редакції цього положення термін "інформаційна (автоматизована) система" включає також комп`ютер як різновид такої системи. Відповідно, зміна термінології в диспозиції і використання законодавцем більш широкого поняття, яке охоплює більш вузьке поняття, використане в попередній редакції того ж положення, не означає декриміналізацію діяння.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про часткову декриміналізацію діяння ОСОБА_6, зроблений ним на підставі різниці у термінології, використаної в двох редакціях ст. 361 КК, є помилковим.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до старої редакції ст. 361 КК ОСОБА_6 обвинувачувався у втручанні в роботу комп`ютера, що призвело до витоку інформації. Спричинення таких наслідків кваліфікується за ч. 3 нової редакції ст. 361 КК. У той же час при вирішенні питання про застосування санкції мають враховуватися положення ч. 2 ст. 5 КК, яка забороняє застосовувати більш сувору санкцію, ніж було передбачено законом на час вчинення злочину.
Враховуючи вищезазначені висновки, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження із додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідає положенням статті 370 КПК.
З огляду на підстави скасування ухвали апеляційного суду, колегія суддів не вважає за необхідне розглядати довід сторони обвинувачення щодо правильності посилання як на підставу закриття провадження на п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 376, 369, 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд