ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 724/784/23
провадження № 51-1991км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від
13 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 січня
2024 року, касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_8
- адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262160000235, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Історія справи і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня
2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 19 жовтня 2022 року, приблизно о 18:00, перебуваючи в житловому будинку в АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, користуючись відсутністю у будинку інших осіб, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру та задоволення своєї статевої пристрасті без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8, усвідомлюючи, що здійснює протиправні дії сексуального характеру стосовно неповнолітньої особи, використовуючи довірливий стан потерпілої, яка внаслідок неповнолітнього віку не могла усвідомлювати сутність та значення вчинюваних щодо неї дій, використовуючи свою фізичну перевагу над потерпілою, застосовуючи фізичне насильство, утримуючи руками її за тулуб, з метою подолання опору останньої, проти волі потерпілої зняв із неї штани та спідню білизну та на ліжку кімнати вступив з нею у статевий зв`язок, тобто вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло
ОСОБА_8 з використанням геніталій.
Унаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_7 у неповнолітньої
ОСОБА_8 виявлено пошкодження дівочої пліви, яке виникло від дії твердого тупого предмета.
Надалі 20 жовтня 2022 року приблизно о 23:00 ОСОБА_7, перебуваючи в будинку за вказаною вище адресою, будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчинивши напередодні дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої з використанням геніталій, без її добровільної згоди, переслідуючи умисел, спрямований на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8, діючи умисно, протиправно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно небезпечний характер своїх дій, без добровільної згоди ОСОБА_8, підійшов до неї та за руку потягнув її до ванної кімнати, де використовуючи свою фізичну перевагу, що унеможливлювало вчинення неповнолітньою ОСОБА_8 супротиву, погрожуючи фізичною розправою та утримуючи своїми руками її за тулуб, проти волі потерпілої зняв із неї одяг та нижню білизну, після чого повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним та анальним проникненням в тіло ОСОБА_8 з використанням геніталій.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2024 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінив.
Постановив ухвалу, якою пом`якшив ОСОБА_7 покарання за ч. 3
ст. 152 КК України до 8 років позбавлення волі.
У решті вирок залишив без змін.
У поданих касаційних скаргах касатори порушують питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через м`якість.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення належними та допустимими доказами;
- щодо постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону;
- стосовно справедливості покарання, призначеного засудженому апеляційним судом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів його касаційної скарги зводиться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 152 КК України, оскільки наявними у матеріалах кримінального провадження доказами не доведено факту зґвалтування потерпілої, а саме відсутності добровільної згоди потерпілої на вчинення дій сексуального характеру, натомість висновки судів першої та апеляційної інстанцій про його винність ґрунтуються на сумнівних показаннях свідків, які не були очевидцями подій.
Стверджує, що в основу судових рішень було покладено висновки експертів судово-медичної та судово-психіатричної експертиз на встановлення факту зґвалтування потерпілої, які є недопустимими доказами у зв`язку з тим, що стороні захисту не було повідомлено про призначення слідчим зазначених експертиз, що позбавило можливості сторону захисту поставити перед експертами відповідні питання та заявляти відвід експерту, що призвело до порушення його права на захист та є істотним порушенням в розумінні ст. 412 КПК України.
Зазначає, що судове провадження відбулося без участі потерпілої, яка не була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду матеріалів кримінального провадження, що призвело до не врахування її думки під час призначення йому покарання.
У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 які є аналогічні за своїм змістом, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення судового рішення та призначенням засудженому покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Вважають, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та заперечив щодо задоволення скарг прокурора та представника потерпілої, а прокурор виступив на підтримку скарг прокурора та представника потерпілої та висловив позицію проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З положень ст. 94 КПК випливає, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Судові рішення свідчать, що суди попередніх інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, а саме у зґвалтуванні, тобто вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, за кваліфікуючими ознаками: зґвалтування неповнолітньої особи та вчинене повторно.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого, суть яких зводиться до незгоди з установленим судами попередніх інстанцій фактом відсутності добровільної згоди потерпілої на вчинення щодо неї дій сексуального характеру.
Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, чи містить діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи є підстава для притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з приписами ст. 2 КК України.
Юридична оцінка інкримінованого діяння є обов`язком суду, який у цій частині не тільки перевіряє правильність кваліфікації дій стороною обвинувачення, а й констатує з огляду на таку оцінки наявність підстав для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.
Для інкримінування ст. 152 КК України потрібно встановити, що дії сексуального характеру були вчинені за відсутності чітко вираженого, явного, переконливого, такого, щоб інша особа зрозуміла, що особа бажає сексуального проникнення в її тіло, волевиявлення, за якого кожен із партнерів упевнений у добровільній згоді іншого на конкретні дії сексуального характеру, що виражена в певній зовнішній формі (вербально, жестами, мімікою чи конклюдентними діями тощо).
Сексуальне проникнення в тіло не може вважатися вчиненим за добровільною згодою в контексті супутніх обставин, якщо воно було здійснено внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування чи інших подібних до них за особливостями впливу на психіку потерпілої особи способів вчинення злочину, шляхом використання безпорадного стану.
Обґрунтування винуватості особи у вчиненні зґвалтування пов`язане з доведенням змісту суб`єктивної сторони цього злочину, який виявляється у формі прямого умислу (наміру здійснити проникнення в тіло та усвідомлення того, що на це немає згоди потерпілої особи). Виконавець злочину усвідомлює, що потерпіла особа не дає добровільної згоди, зокрема і через те, що не надавав достатнього значення встановленню факту того, дає вона свою згоду чи ні, коли зовсім не замислився над цим або якщо він, усвідомлюючи, що інша особа вірогідно не погоджується, продовжував вчиняти свої дії.
За усталеними в правозастосовній практиці положеннями, стан алкогольного чи іншого сп`яніння жертви; її поведінка до події; нехтування нею заходами особистої безпеки; моральне обличчя потерпілої особи та спосіб її життя; аморальна чи інша віктимна поведінка потерпілої особи, яка, можливо, свідомо провокувала сексуальну поведінку злочинця з наміром припинити надалі вчинення дій сексуального характеру щодо неї, не виключають кримінальної відповідальності за ст. 152 КК України.
Стосовно матеріалів цього кримінального провадження, то за результатом їх касаційної перевірки колегія суддів дійшла висновку, що вина засудженого у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення була встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_8 про обставини вчинення щодо неї дій сексуального характеру, показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даних, які містяться у протоколах, складених за результатами проведених слідчих дій, і висновках проведених у справі експертиз, та інших доказів.
Колегія суддів зазначає, що твердження засудженого про недоведеність факту відсутності добровільної згоди потерпілої на вчинення щодо неї дій сексуального характеру були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
Необхідно зазначити, що сам засуджений під час судового провадження не заперечував факту вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої, пов`язаних із проникненням у її тіло.
У свою чергу потерпіла в ході її допиту в суді першої інстанції категорично стверджувала про відсутність добровільної згоди на вчинення щодо неї дій сексуального характеру, вказувала, що відштовхувала ОСОБА_7 та говорила, що їй боляче, однак той повалив її на спину та вступив із нею у статевий зв`язок. До того ж ОСОБА_7 казав, що якщо вона буде кричати і її почують, то він її задушить.
Також з матеріалів кримінального провадження установлено, що хоча жоден свідок не був очевидцем вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої, визначених у
ст. 152 КК України, однак показання допитаних судом першої інстанції свідків указують на відсутність добровільної згоди потерпілої на статеві зносини із засудженим.
Досліджені судом першої інстанції показання потерпілої та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами та не викликали у суду сумнівів у їх правдивості, а у своїй сукупності з іншими доказами підтверджують вчинення засудженим зґвалтування потерпілої.
Водночас допит зазначених осіб судом першої інстанції було проведено у відповідності до вимог КПК України, їх показання є логічними та підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні. Причин обмовляти цими особами засудженого не було встановлено, а тому суд не мав підстав не довіряти показанням, які вони надали суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань допитаних у суді першої інстанції осіб на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження засудженого про те, що його винуватість ґрунтується на сумнівних показаннях потерпілої та свідків, не відповідає дійсності, оскільки вони повністю підтверджуються іншими долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами та доповнюють один одного.
Так, суди попередніх інстанцій урахували чітку позицію потерпілої про відсутність з її боку добровільної згоди на статевий акт із засудженим, а також цей факт підтверджується:
- висновком експерта судово-медичної експертизи від 07 листопада 2022 року
№ 734 ст, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_8 виявлено наступне тілесне ушкодження: синець на передній поверхні шиї зліва в середній третині. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті не менш як однократної травмуючої дії твердого тупого предмета, за строком та обставинами може відповідати вказаному в фабулі постанови і належить до легких тілесних ушкоджень. Ураховуючи антропометричні дані та недостатні розміри таза неповнолітня ОСОБА_8, 2008 р. н., статевої зрілості не досягла. Під час огляду неповнолітньої ОСОБА_8, 2008 р. н., виявлено пошкодження дівочої пліви, яке виникло від дії твердого тупого предмета, цілком можливо під час введення напруженого статевого члена в піхву, і за терміном виникнення може відповідати 3-4 доби до моменту проведення судово-медичного обстеження (т. 2,
а. п. 197,198);
- висновком психологічного дослідження практичного психолога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ССД ЧОДА від 09 листопада 2022 року, яким підтверджується, що у словах потерпілої прослідковується психологічний тиск, фізичне та сексуальне насильство щодо неї. У стресових ситуаціях психіка людини здатна діяти трьома способами: 1) Боротьба; 2) втеча; 3) застигання або так звані травматичні щепці. Аналізуючи слова та стани потерпілої під час опису травматичних епізодів вислідковуються маркери застигаючої реакції психіки дівчини в травматичній ситуації. Тобто за цієї реакції психіки дівчина не здатна чинити опір ситуації, не кличе на допомогу, вона ніби завмирає і виконує все, щоб дана ситуація закінчилася сама собою. Тут ідеться про можливість виникнення психологічної травми. Коли є травматична подія, реакція штибу страху, розпачу, болю, фізіологічних стресових реакцій і немає можливостей для втечі та боротьби, виникає відчуття безпорадності, безсилля, замороженість, відчуття бути відданим на поталу. Спираючись на її слова та аналізуючи емоційний стан дівчини, її компульсивні реакції під час бесіди, можемо стверджувати, що відносно дівчини чинились протиправні дії, які нанесли шкоди її психічному, соматичному та психоемоційному стану. У цих діях був прояв психологічного, фізичного та сексуального насилля. Насильницькі дії (втручання) на духовний, психологічний, фізичний розвиток дитини не можуть не впливати на здоров`я та якість життя молодої людини. Таким чином, в результаті насильства, надалі можуть проявлятися тенденції до асоціальної поведінки, прояви аутоагресії, суїцидальні прояви, прояви залежної поведінки, протиправні дії тощо (т. 2, а. п. 214-222);
- висновком експерта судово-психіатричної експертизи від 17 листопада
2022 року № 3, відповідно до якого на момент проведення експертизи у неповнолітньої ОСОБА_8 має місце тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності у вигляді розладу адаптації з переваженням порушення інших емоцій як наслідок отриманої підекспертною психогенії (скоєння щодо неї дій у справі). Зазначений вище психічний розлад на даний час не позбавляє неповнолітню потерпілу ОСОБА_8 можливості правильно сприймати обставини у справі та давати про це показання. На момент вчинення щодо неї дій, тобто станом на 19 і 20 жовтня 2022 року, неповнолітня підекспертна
ОСОБА_8 ознак психічного захворювання не виявляла. За своїм психічним станом, вона могла усвідомлювати, що з нею вчинювали дії сексуального характеру, пов`язані з оральним, вагінальним, анальним проникненням в її тіло та може давати про це показання. Твердження ОСОБА_8 про вчинення з нею статевого акту не випливає із характеру її психічного захворювання (маревних ідей, хворобливої сексуальності, підвищеної сугестивності та інше). Статевий акт з неповнолітньою ОСОБА_8, що мав місце 19 і 20 жовтня 2022 року, призвів до виникнення у ОСОБА_8 психічних наслідків у вигляді тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі розладу адаптації з переваженням порушення інших емоцій як наслідок отриманої підекспертною психогенії (скоєння щодо неї дій у справі)(т. 2, а. п. 229-231).
Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що в цьому випадку дії засудженого необхідно оцінювати як зґвалтування, оскільки він вчинив статевий акт з неповнолітньою потерпілою без її добровільної згоди про що свідчать зазначені вище висновки експертів судових експертиз.
Отже, доводи касаційної скарги засудженого про протилежне є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, а тому колегія суддів відхиляє доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та про наявність підстав для закриття кримінального провадження.