ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 607/10605/22
провадження № 61-13862св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року під головуванням судді Марциновської І. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Храпак Н. М. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня
2023 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Храпак Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2 744 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовувала тим, що у шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачем.
Відповідач від народження доньки не виконує належним чином свої батьківські обов`язки щодо її виховання, а з моменту розірвання шлюбу зовсім не цікавиться дочкою та не підтримує жодного спілкування з нею. Більшість часу він перебуває у США, де фактично живе і працює. Протягом 5 років до звернення з цим позовом не бачився з донькою. Жодних перешкод відповідачу у спілкуванні чи будь-якій участі у житті дитини позивач не чинила.
Оскільки відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тривалий час жодної участі у житті дитини не бере, не піклується про неї, спілкування не підтримує, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
На цей час аліменти у розмірі 2318 грн є недостатніми для утримання та належного забезпечення дитини. Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання дитини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 21 квітня 2023 року позов задовольнив частково.
Збільшив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 на неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2020 року, ухваленого у цивільній справі
№ 607/2735/20, з твердої грошової суми у розмірі 2 318 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, на тверду грошову суму у розмірі 2 744 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
У позові в частині позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд вважав, що аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 318 грн були визначені судом ще у
2020 році, однак, виходячи з ринкових цін на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина сторін, рівень інфляції у країні, розмір раніше визначених на дитину ОСОБА_1 аліментів є недостатнім для забезпечення її належного життєвого рівня.
Зважаючи на зміну з часу ухвалення судового рішення від 11 вересня 2020 року мінімально необхідного рівня матеріального забезпечення дитини відповідного віку, на збільшення витрат на утримання дитини сторін, на рівний обов`язок батьків утримувати дитину, врахувавши визнання відповідачем позову у цій частині, суд вважав, що достатніми та фінансово можливими для відповідача для забезпечення належного рівня життя дитини будуть аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі
2 744 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Ухвалюючи рішення в частині вимог про позбавлення відповідача батьківських прав суд першої інстанції вважав, що позивач не довела винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дитини ОСОБА_1 та що такі дії відповідача не зумовлені непереборними об`єктивними обставинами, які не залежать від волі відповідача.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Притула О. Б. просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року змінив, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту:
"Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків з виховання та утримання дочки ОСОБА_4, поклавши на орган опіки і піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків".
В решті рішення залишив без змін.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд вказував, що врахувавши встановлені судом обставини справи, пояснення ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов переконання, що хоча відповідач і не допустив свідомого винного ухилення від виконання батьківських обов`язків та намагався приймати певну участь у житті дитини, що свідчить про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав, однак така його участь у житті дитини не є достатньою, ОСОБА_3 практично не знайома з батьком, між ними немає доброзичливого контакту.
Враховуючи наведене вважав, що наявні підстави для попередження відповідача про необхідність належного виконання обов`язків з виховання та утриманні дочки ОСОБА_4, поклавши на орган опіки і піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційних скарг
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Притула О. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в якій просила оскаржену постанову в частині вирішення питання про зміну розміру аліментів залишити без змін, а в частині вирішення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник ОСОБА_1 вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне тлумачення приписів пункту 2 частини першої статті 164 СК України та не врахували відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 де касаційний суд погодився із висновками про те, що така обставина як переїзд за кордон є свідомим обранням відповідачем таких життєвих умов, за яких його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, і свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.
Додатково зауважує, що рішення судів в частині відмови у задоволенні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає найкращим інтересам дитини, не врахували її думку та її індивідуальні потреби.
Також зазначає, що показання свідка ОСОБА_5 є недопустимим доказом, оскільки від повідомив суду обставини, які стали йому відомі із слів відповідача ОСОБА_2, хоча він у якості свідка допитаний не був.
У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Недокус В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник ОСОБА_2 адвокат Недокус В. І. у поданій касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржене рішення дійшов висновків про наявність підстав для попередження відповідача про належне виконання батьківських обов`язків, виключно із пояснень малолітньої дитини. Ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, жодними іншими доказами підтверджено не було.
Апеляційний суд не врахував висновків, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18,
від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі
№ 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 23 грудня
2020 року у справі № 522/21914/14, від 29 листопада 2019 року у справі
№ 127/23281/18.
Також апеляційний суд не врахував як доказ рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2013 року у справі
№ 1915/15905/2012 під час розгляду якої сторони уклали мирову угоду.
Суд апеляційної інстанції також не звернув належну увагу на ту обставину, що позивач у справі чинить перешкоди відповідачеві у спілкуванні з донькою. Відповідач намагається зберегти зв`язок із дитиною, а тому його висновки помилкові.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалами від 04 жовтня 2023 року та від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
16 жовтня 2023 року цивільна справа № 607/10605/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 28 жовтня 2011 року у справі № 2-7160/2011 розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ОСББ "Лучаківського 4" від 08 липня 2022 року № 35 та не заперечується відповідачем.
Відповідач ОСОБА_2 з 2011 року проживає за межами України, а саме в США, періодично приїздить до України, вказану обставину сторони не заперечують.
Тернопільський міськрайонний суд ухвалою від 13 травня 2013 року постановленою у справі № 1915/15905/2012 закрив провадження у справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з укладенням між сторонами мирової угоди, умовами якої сторони погодили способи участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею.
На дочку ОСОБА_3 відповідач сплачує аліменти у визначеному судовими рішеннями розмірі, чого позивач не заперечує.
Станом на 12 серпня 2022 року у Єдиному реєстрі боржників наявні відомості щодо боржника ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 02 квітня 2021 року № 607/2735/20, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості з індексації аліментів у розмірі 31 163,50 грн.
Із змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 18 лютого 2022 року суди встановили, що відповідач надав згоду на виїзд його дочки ОСОБА_4 за межі України у супроводі ОСОБА_1 або інших вказаних у заяві осіб.
З висновку органа опіки та піклування Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради
від 15 лютого 2023 року № 171 суди встановили, що орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку неповнолітньої ОСОБА_4, яка повідомила, що за період свого свідомого життя вона не спілкувалась з батьком, оскільки він такої ініціативи не проявляв, вона його не знає і він фактично є для неї чужою незнайомою людиною, а тому бажає, щоб він був позбавлений батьківських прав щодо неї. Спілкування з ним за допомогою гаджетів відбувалось давно, у дитинстві, і вона мало що з цього пам`ятає. Це спілкування не було усвідомленим і вона тоді не розуміла, що спілкується із батьком. Перша зустріч віч-на-віч відбулась у вересні 2021 року, друга - у лютому 2022 року. Ці зустрічі викликали у неї виключно негативні емоції та призвели до такого стресу, що вона була змушена тривалий час відвідувати психолога. Такий стан ОСОБА_6 викликала поведінка батька, який прийшов до неї в школу без попередження, разом із стороннім чоловіком, якого ОСОБА_3 не знає, батько її не впізнав, не намагався налагодити з нею доброзичливий контакт, нічого не розпитав про її життя, на її прохання надати їй дозвіл на виїзд за межі України відмовив. У розмові батько намагався образити матір ОСОБА_3, що надзвичайно її обурило.
Крім цього, намагання родичів батька, зокрема його матері, яку ОСОБА_3 не вважає своєю бабусею, поспілкуватись із нею, завжди супроводжувалось негативними емоціями, так як бабуся приходила без попередження, часто викликала поліцію. Доброзичливого спілкування між ними ніколи не було. Інколи бабуся приносила якісь подарунки від тата, проте вони разом з мамою, навіть не розпаковуючи їх, відносили у дитячий будинок.
У судовому засіданні, яке відбулось 21 березня 2023 року свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою позивача та перебуває з нею у дружніх відносинах. Свідок повідомила, що за весь час бачила відповідача лише двічі - на весіллі сторін та коли дитині сторін був 1 рік. Після цього відповідач жодного разу не відвідував дитину. Натомість позивача з дитиною свідок бачить щодня. Дитина про батька не говорить взагалі. Позивач забезпечила дитині належні умови для проживання.
У судовому засіданні, яке відбулось 21 березня 2023 року свідок ОСОБА_8 пояснила, що перебуває з позивачем у дружніх відносинах. Свідок повідомила, що дитина позивача з батьком не спілкується взагалі. Коли свідок, позивач та їхні діти разом відпочивають, усі уникають розмов про батьків, оскільки ця тема спричиняє ОСОБА_3 страждання.
У судовому засіданні, яке відбулось 21 квітня 2023 року свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1 . Свідок повідомив, що також має з позивачем спільну дитину. У 2022 році свідок зустрічався з відповідачем ОСОБА_2 з приводу того, що позивач їм обом не надає можливості бачитись з дітьми. Свідок та відповідач разом ходили у навчальні заклади, де навчаються діти, звертались до органа опіки та піклування з відповідними заявами. Також свідок повідомив, що на час одруження з позивачем був свідком подій, коли відповідач дзвонив до позивача, щоб поспілкуватись з дочкою ОСОБА_3, ходив у садочок до дитини, а позивач перешкоджала відповідачу спілкуватись з дитиною та не давала йому на це дозвіл.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.