ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 756/9277/19
провадження № 61-10503св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Тащі Сергій Михайлович, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області
від 09 листопада 2021 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 3 % в день за прострочення виконання зобов`язання по перерахуванню грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім`я позивача в ПАТ"МТБ Банк", на реквізити в Акціонерному товаристві комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") із суми 459 791,09 дол. США за 8 днів прострочення (з 20 вересня 2018 року до 27 вересня 2018 року включно), у зв`язку з несвоєчасним виконанням банківської послуги, як відповідальність за неналежне виконання послуг банківською установою, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживача".
Позовну заяву обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Центр" (далі - ПАТ КБ "Центр") протягом 2017-2018 років укладені договори банківських рахунків фізичної особи (поточні та депозитні рахунки).
У серпні 2018 року позивача повідомили листом, що згідно з розпорядженням Національного банку України (далі - НБУ) від 10 серпня 2018 року № 477-ро, НБУ надав дозвіл на реорганізацію шляхом приєднання ПАТ КБ "Центр" до ПАТ "МТБ Банк" за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків". На виконання розпорядження НБУ Наглядовою Радою ПАТ КБ "Центр" прийнято рішення
від 28 серпня 2018 року № 13 про закриття (припинення діяльності) відділення Київська дирекція ПАТ КБ "Центр", в якому знаходилися кошти позивача.
Усі вклади та рахунки були переведені в ПАТ "МТБ Банк", який став правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ КБ "Центр".
Позивач вирішив свої кошти забрати з ПАТ "МТБ Банк" шляхом перерахування на свій рахунок, відкритий в іноземному банку за кордоном, проте йому було відмовлено, кошти на рахунок не перераховані.
19 серпня 2018 року ОСОБА_1 надано в ЦВ ПАТ "МТБ Банк" у м. Києві платіжне доручення від 19 вересня 2018 року на переведення суми
459 791,09 доларів США з реквізитами поточного рахунку на його ім`я в АТ КБ "ПриватБанк", яке виконане відповідачем, начебто 11 жовтня 2018 року.
Позивач зазначав, що кошти були переховані в АТ КБ "ПриватБанк" 16 жовтня 2018 року, у зв`язку з чим відповідач допустив зволікання з перерахування грошових коштів позивача з 19 вересня 2018 року до 16 жовтня 2018 року.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив його задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня
2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що станом на день звернення позивача до ПАТ "МТБ Банк" з платіжним дорученням
в іноземній валюті від 19 серпня 2018 року № 1, ПАТ "МТБ Банк" не мав ні правових підстав, ні повноважень його виконати. ПАТ "МТБ Банк", вступивши
у правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків ПАТ "КБ "Центр", а також після зарахування залишку коштів (08 жовтня 2019 року) у розмірі
459 791,09 доларів США на поточний рахунок в Центральному відділенні ПАТ "МТБ Банк" у місті Києві, платіжне доручення в іноземній валюті від 19 серпня 2018 року № 1 на суму 459 791,09 доларів США з реквізитами поточного рахунку на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" було прийнято до опрацювання та після перевірки відповідності операції вимогам нормативних актів регулятора, зазначене платіжне доручення виконано та кошти переказані у повному обсязі 11 жовтня 2018 року на рахунок у ПАТ КБ "ПриватБанк", що належить позивачу.
Суд погодився з доводами відповідача, що банк фактично затримав платіж із
09 жовтня 2018 року до 11 жовтня 2018 року, тобто на 3 (три) дні, в межах строків, визначених законом, а не з 20 вересня 2018 року до 27 вересня 2018 року, як стверджував позивач у позовній заяві, що також підтверджується документом банку про перерахування коштів позивача.
Ураховуючи, що відповідач не допустив зволікання у здійсненні платіжного доручення від 19 вересня 2018 року № 1 щодо перерахування коштів, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У свою чергу апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Тащі С. М., у липні 2023 року засобами електронного поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15 та від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Зазначає також, що судами прийнято судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема, посилається на пункт 5 частини першої статті 411 та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, як на підстави для скасування судового рішення.
У вересні 2023 року до Верховного Суду від ПАТ "МТБ Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою від 18 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 756/9277/19 із Іллічівського міського суду Одеської області та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 756/9277/19.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2024 року № 1122/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Центр" протягом 2017-2018 років укладено договори банківських рахунків фізичної особи (поточні та депозитні рахунки).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору банківського вкладу
№ 040718/01-ДФОН (строкового, з правом припинення), укладеного 04 липня
2018 року між ПАТ КБ "Центр" та ОСОБА_1, банк відкрив вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_2 в іноземній валюті (долар США) в ПАТ "КБ "Центр" строком на 93 дні до 05 жовтня 2018 року, а вкладник вніс 04 липня
2018 року на відкритий вкладнику рахунок грошові кошти в сумі 992,00 доларів США. На суму вкладу ПАТ "КБ "Центр" нараховував і виплачував вкладнику (позивачу) проценти із розрахунку 4,5 % річних у валюті вкладу.
Згідно з пунктом 1.5 договору банківського вкладу від 04 липня 2018 року № 040718/01, укладеного ПАТ "КБ "Центр" із ОСОБА_1, повернення вкладу за ініціативою вкладника до закінчення строку зберігання умовами цього договору не передбачається.
Відповідно до підпункту 2.1.1 договору банк зобов`язується відкрити вкладнику депозитний рахунок на строк до 05 жовтня 2018 року, прийняти грошові кошти вкладника та забезпечити їх збереження.
Умовами підпункту 2.1.2 договору банківського вкладу передбачено, що банк зобов`язується здійснити розрахунок і повернути вкладнику суму вкладу та суму процентів на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_3, відкритий в ПАТ "КБ "Центр", в день закінчення строку зберігання вкладу. Вклад та сума процентів можуть бути повернуті також шляхом видачі готівки з каси банку або шляхом зарахування на інший рахунок вкладника за умови подання ним відповідної заяви не пізніше ніж за 2-ва банківських дні до дати закінчення строку зберігання коштів.
Згідно з пунктом 3.3 договору банківського вкладу нараховані проценти виплачуються в день повернення вкладу шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_3, відкритий в ПАТ "КБ "Центр". Нараховані проценти також можуть бути виплачені шляхом видачі готівки з каси банку за умови подання вкладником відповідної заяви не пізніше ніж за 2-ва банківських дні до дати закінчення строку зберігання коштів.
Підписанням договору банківського вкладу, додатку № 1 до цього договору та керуючись нормами чинного законодавства України, вкладник (позивач) підтвердив, що він ознайомлений, розуміє умови гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за даним вкладом (пункт 2.5 договору).
За пунктом 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
Відповідно до виписки за період з 04 липня 2018 року до 08 жовтня 2018 року
з депозитного рахунку № НОМЕР_2, відкритого ОСОБА_1 в ПАТ "КБ "Центр" за умовами договору банківського вкладу від 04 липня 2018 року № 040718/01-ДФОН, випливає, що за період з часу відкриття рахунку 04 липня
2018 року на депозит було залучено кошти в сумі 992,00 доларів США, після чого відбувалось поповнення депозиту, і станом на 06 серпня 2018 року на цьому депозитному рахунку позивача зберігалось 456 776,90 доларів США, які, відповідно до умов договору залишались зберігатися на депозитному рахунку позивача № НОМЕР_2 в ПАТ "КБ Центр" включно по дату закінчення строку договору - 05 жовтня 2018 року.
Згідно з випискою з поточного рахунку вкладника № НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_1 в ПАТ "КБ "Центр" 26 липня 2017 року, за період з 04 жовтня
2018 року до 08 жовтня 2018 року, станом на 05 жовтня 2018 року (дату закінчення дії договору депозиту) на цей поточний рахунок з депозитного рахунку перераховано проценти за період із 04 липня 2018 року до 04 жовтня 2018 року згідно з договором від 04 липня 2018 року № 040718/01-ДФОН в сумі
3 014,19 доларів США, а також перераховані депозитні кошти згідно з договором від 04 липня 2018 року № 040718/01-ДФОН в сумі 456 776,90 доларів США із зазначенням призначення платежу "видача депозиту за договором №040718/01-ДФОН від 04.07.2018".
Рішенням Правління НБУ № 729-рш від 30 жовтня 2018 року "Про відкликання
у Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Центр" банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій" визначено, що відповідно до передавального акта станом на 05 жовтня 2018 року та затвердженого рішенням єдиного акціонера ПАТ "КБ "Центр" від 09 жовтня
2018 року № 3 та рішенням позачергових загальних зборів ПАТ "МТБ Банк" (протокол № 59) від 09 жовтня 2018 року, правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ "КБ "Центр" є ПАТ "МТБ Банк".
У серпні 2018 року позивача повідомили листом, що згідно з розпорядженням Національного банку України від 10 серпня 2018 року № 477-ро, НБУ надав дозвіл на реорганізацію шляхом приєднання ПАТ КБ "Центр" до ПАТ "МТБ Банк" за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків". На виконання розпорядження НБУ Наглядовою Радою ПАТ КБ "Центр" прийнято рішення від 28 серпня 2018 року № 13 про закриття (припинення діяльності) відділення Київська дирекція ПАТ КБ "Центр", в якому знаходилися кошти позивача.
Всі вклади та рахунки були переведені в ПАТ "МТБ Банк", який став правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ КБ "Центр".
ОСОБА_1 19 вересня 2018 року надав до ЦВ ПАТ "МТБ Банк" у м. Києві платіжне доручення від 19 вересня 2018 року на переведення суми
459 791,09 доларів США з реквізитами поточного рахунку на його ім`я у АТ КБ "Приватбанк".
Вказане платіжне доручення виконане відповідачем ПАТ "МТБ Банк" 11 жовтня 2018 року.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з частиною першою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ 21 січня
2004 року № 22 (діяла на дату платіжної операції), банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Згідно з пунктом 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (діяв на дату платіжної операції) банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.
Відповідно до пункту 8.4 статті 8 цього Закону міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Згідно з постановою Правління НБУ від 15 серпня 2016 року № 369 "Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників" (діяла на дату платіжної операції) валютні платежі понад 150 000 в гривневому еквіваленті підлягають додатковій перевірці відповідно до розроблених банками внутрішніми процедурами.
На виконання цієї постанови Правління НБУ від 15 серпня 2016 року № 369, яка діяла на час виконання платіжного доручення позивача, у ПАТ "МТБ БАНК" діяв наказ від 19 квітня 2018 року № 197, який регламентував порядок додаткової перевірки валютних платежів понад 150 000 в гривневому еквіваленті, який,
в свою чергу, відводить на перевірку фінансового стану клієнта та ділової репутації строк до трьох робочих днів.
Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"
у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки договір банківського вкладу від 04 липня 2018 року № 040718/01-ДФОН, укладений між ПАТ КБ "Центр" та ОСОБА_1, не передбачав повернення вкладу за ініціативою вкладника до закінчення строку його зберігання (05 жовтня 2018 року), будь-яких доказів щодо дострокового припинення чи розірвання цього договору позивач не надав, ПАТ КБ "Центр" своєчасно виконало відповідні зобов`язання за умовами договору шляхом повернення 05 жовтня 2018 року позивачу суми депозитного вкладу (456 776,90 доларів США) та нарахованих процентів
(3 014,19 доларів США) у загальному розмірі 459 791,09 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ КБ "Центр", у свою чергу 08 жовтня 2018 року зазначені кошти перераховані ПАТ КБ "Центр" на рахунок позивача у ПАТ "МТБ Банк", оскільки рішенням Правління Національного банку України від 30 жовтня 2018 року № 729-рш "Про відкликання у Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Центр" банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій" визначено, що відповідно до передавального акта станом на 05 жовтня 2018 року та затвердженого рішенням єдиного акціонера ПАТ "КБ "Центр" від 09 жовтня 2018 року № 3 та рішенням позачергових загальних зборів ПАТ "МТБ Банк" (протокол № 59) від 09 жовтня 2018 року, правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ "КБ "Центр"
є ПАТ "МТБ Банк".
Платіжне доручення ОСОБА_1 про перерахування 459 791,09 доларів США на його рахунок в іншому банку не могло бути виконано 19 вересня 2018 року відповідачем ПАТ "МТБ Банк", який на цю дату не набув статусу правонаступника ПАТ КБ "Центр", а з ПАТ "МТБ Банк" у позивача були відсутні цивільно-правові відносини та не укладено договору розрахунково-касового обслуговування, правильного висновку про що дійшли суди. Відповідні рахунки були відкриті на ім`я позивача 08 жовтня 2018 року в результаті приєднання ПАТ "КБ "Центр" до
ПАТ "МТБ Банк", так само на цю дату залишки належних позивачу коштів переведені з ПАТ "КБ "Центр" до ПАТ "МТБ Банк".
Відповідне платіжне доручення виконано у повному обсязі 11 жовтня 2018 року, після проведення дозволеної додаткової перевірки валютних платежів, тобто
в межах трьох операційних/робочих днів, що відповідає чинним на дату операції нормативним актам, наведеним вище. Відсутні підстави вважати, що з боку банку мало місце прострочення міжбанківського переказу, ініційованого клієнтом (позивачем), з 20 вересня 2018 року до 27 вересня 2018 року включно, як стверджував у позовній заяві ОСОБА_1 .
Наведені у касаційній скарзі доводи про наявність обставин для дострокового припинення дії договору банківського вкладу, перерахунок коштів лише 16 жовтня 2018 року чи прострочення зі сторони відповідача щодо перерахування належних йому коштів зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Аргументи касаційної скарги про те, що банк-відповідач порушив умови надання банківських послуг за договором банківського вкладу (рахунку), за що передбачена відповідальність відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", не знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді справи.
На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
Обставини у наведених заявником постановах Верховного Суду відрізняються від обставин у цій справі, що переглядається в касаційному порядку, тому немає підстав вважати, що суди ухвалили судові рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У кожній із наведених справ суди виходили із конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував намір позивача, не відклав розгляд справи за відсутністю заявника та його представника, не повідомив належним чином про дату та місце судового засідання, відхиляються, зважаючи на таке.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 13 вересня 2022 року (а. с. 82 т. 3) закінчив підготовку справи до судового розгляду та призначив справу до розгляду на
10 листопада 2022 року.
Довідковий лист Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року (а. с. 83
т. 3) свідчить про те, що судова повістка про призначене на 10 листопада 2022 року судове засідання була направлена на електронну адресу представника позивача - адвоката Тащі С. М., оскільки через відсутність ресурсів суду, направлених на забезпечення відправки вихідної кореспонденції суду (знаки поштового обігу, картриджі), з 22 червня 2022 року призупинено роботу сектору поштової експедиції суду в частині забезпечення повного циклу опрацювання вихідної кореспонденції Одеського апеляційного суду по всім адресатам відправлення, про що свідчить копія акта в матеріалах справи (а. с. 84 т. 3).
Про призначене на 10 листопада 2022 року сторона позивача знала, зважаючи на клопотання адвоката Тащі С. М. про відкладення розгляду справи (а. с. 85-89 т. 3).
Призначене на 10 листопада 2022 року не відбулось у зв`язку з надходженням заяви про відкладення розгляду справи, про що свідчить довідка секретаря судового засідання від 10 листопада 2022 року (а. с. 90 т. 3).
Довідковий лист Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року (а. с. 91
т. 3) свідчить про те, що судова повістка про призначене на 02 березня 2023 року наступне судове засідання була направлена на електронну адресу позивача та представника позивача - адвоката Тащі С. М. (довідки про доставку електронного листа: а. с. 92, 93 т. 3).
Про призначене на 02 березня 2023 року сторона позивача знала, що підтверджується клопотанням позивача та його адвоката Тащі С. М. про відкладення розгляду справи (а. с. 95-98 т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду про прийняття до провадження (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 ) та призначення від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 13 червня 2023 року.
Судова повістка про призначене на 13 червня 2023 року наступне судове засідання була направлена на електронну адресу позивача та представника позивача - адвоката Тащі С. М. (довідки про доставку електронного листа: а. с. 107, 108 т. 3).
Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що право на захист позивача, який оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, порушено не було.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово формулював висновки про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" у рішенні від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд застосовує такі підходи при оцінці наявності чи відсутності поважних причин для поновлення строку на вчинення процесуальної дії учасником справи.
У цій справі ОСОБА_1 є позивачем, тобто він ініціював звернення до суду,
а тому повинен був цікавитись розглядом справи можливими способами комунікації, і перебування за кордоном не є цьому перешкодою. За умови відсутності можливості для позивача взяти особисто участь у судовому засіданні - його інтереси представляв адвокат, у якого було достатньо часу для надання додаткових пояснень у справі, окрім того, що зазначено в тексті апеляційної скарги. Також матеріали справи не містять клопотання позивача/його представника про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії апеляційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції в апеляційній скарзі. Клопотання про відкладення не містило обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати позивач чи його представник лише особисто в суді, крім тих, які викладені письмово в апеляційній скарзі.
Верховний Суд також відхиляє інші доводи касаційної скарги заявника про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного судових рішень. Фактично аргументи касаційної скарги про це зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
Інші доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
Незгода із ухваленими судовими рішеннями не є підставою для їх скасування.