ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 759/11570/18
провадження № 61-13802 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ;
відповідачі: Київська міська рада, комунальне підприємство "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (позивач за зустрічним позовом);
треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 році ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулись до суду з позовом, який уточнили в процесі розгляду справи, до Київської міської ради, комунального підприємства "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - КП "Київпастранс"), треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання права постійного користування жилими приміщеннями.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 1996 року вони проживають у кімнаті № НОМЕР_1 (після зміни нумерації № НОМЕР_2 ) гуртожитку по АДРЕСА_1, як члени сім`ї ОСОБА_4, якому ця кімната була надана як працівнику Автобусного парку № 5КП "Київпастранс". У вказаній кімнаті гуртожитку вони прописані з 1996 року.
Вказували, що з дозволу адміністрації Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" вони займають також вільну кімнату № НОМЕР_4 (після зміни нумерації № НОМЕР_3 ) гуртожитку. Таким чином, вони постійно користуються кімнатами № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, сплачують комунальні послуги, виходячи із загальної площі обох приміщень 32, 9 кв. м. Ніяких претензій з боку адміністрації гуртожитку та Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" щодо користування ними зазначених кімнат гуртожитку не було.
Після смерті ОСОБА_4 у 2015 році були втрачені документи, на підставі яких здійснювалось вселення у гуртожиток. Довідавшись про втрату документів, адміністрація Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" зайняла позицію невизнання правомірності їх проживання у гуртожитку, заперечуючи їх право на постійне користування зайнятими кімнатами.
Ураховуючи викладене, позивачі просили судвизнати за ними право постійного користування кімнатами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, загальною площею 32, 9 кв. м, у гуртожитку по АДРЕСА_1 .
У березні 2020 року КП "Київпастранс" звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що спірні кімнати № НОМЕР_3 та АДРЕСА_2 відносяться до недержавного житлового фонду та перебувають у повному господарському віданні КП "Київпастранс". Ордер на вселення в гуртожиток за життя ОСОБА_4 не видавався.
З 15 серпня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_1 користується кімнатою № НОМЕР_3, яку займає самовільно, без будь-яких правових підстав.
Звертало увагу на те, що ордер на вселення у кімнати гуртожитку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 відповідачам не видавався, договір найму спірних житлових приміщень не укладався.
Відповідно до актів обстеження житлових умов та фактичного проживання, складених за період з березня 2018 року по серпень 2019 року, у гуртожитку фактично проживає ОСОБА_1, яка займає кімнату № НОМЕР_3, інші особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірних кімнатах гуртожитку не проживають без поважних причин, що є підставою у відповідності до вимог статті 72 ЖК України для визнання їх такими, що втратили право користування жилими приміщеннями внаслідок відсутності понад встановлені строки.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, КП "Київпастранс" просило визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою № НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із кімнати АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року у складі судді Шум Л. М. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, право постійного користування кімнатами № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, загальною площею 32, 9 кв. м, в гуртожитку по АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову КП "Київпастранс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими доказами та показаннями свідків підтверджується, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 на законних підставах вселились у кімнату АДРЕСА_2, як члени сім`ї наймача ОСОБА_4, з серпня 1996 року були зареєстровані відомчим органом відповідача за вказаною адресою з відміткою "постійно" щодо режиму прописки. Крім того, позивачі за первісним позовом з 1996 року користуються також кімнатою № НОМЕР_3 гуртожитку.
Суд зазначив, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенціїпро захист прав людини та основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі тривалий час проживають у кімнатах № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 гуртожитку, які використовують як єдине місце проживання, сплачують житлово-комунальні послуги, нарахування яких здійснюється відповідачем з розрахунку площі зайнятих кімнат та кількості осіб, що свідчить про згоду відповідача на користування позивачами спірними кімнатами та наявність між сторонами договірних правовідносин щодо платного користування майном; коменданти гуртожитку обізнані про осіб, які мешкають у спірних кімнатах і жодного разу КП "Київпастранс" не зверталось до правоохоронних органів з приводу незаконного захоплення позивачами спірних приміщень.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, права постійного користування кімнатами № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1, яке заперечується відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі за зустрічним позовом не довели факту протиправного вселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у спірні кімнати гуртожитку, а тому підстави для їх виселення відсутні.
Також суд не вбачав підстав для визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування жилими приміщеннями на підставі приписів статті 72 ЖК України, статті 405 ЦК України, оскільки судом не встановлено обставин їх непроживання у спірних кімнатах гуртожитку понад встановлений законом строк без поважних причин.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу КП "Київпастранс" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання права постійного користування кімнатою АДРЕСА_4 та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, права постійного користування кімнатою № НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та зазначив, що позивачами за первісним позовом доведено належними та допустимими доказами правомірність їх проживання у цій кімнаті як членів сім`ї наймача ОСОБА_4, у якій вони зареєстровані з серпня 1996 року.
Водночас апеляційним судом встановлено, що кімнату № НОМЕР_3 в гуртожитку позивачі за первісним позовом зайняли самовільно, ордер в установленому законом порядку на кімнату № НОМЕР_3 ані ОСОБА_4, ані позивачам не надавався, договір найму спірного житлового приміщення не укладався, тому у позивачів були відсутні законні підстави на користування цієї кімнатою. З урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачами права постійного користування кімнатою АДРЕСА_4 та відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог КП "Київпастранс" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнання їх такими, що втратили право користування кімнатою № НОМЕР_2 гуртожитку, та зазначив, що із наданих сторонами доказів та пояснень свідків встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у гуртожитку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 періодично проживають у кімнаті № НОМЕР_2, проте не втратили інтересу до вказаного житла, зберігають в спірному житлі свої речі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання права постійного користування кімнатою АДРЕСА_4 та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року в цій частині.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 686/27262/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 759/11570/18 із Святошинського районного суду м. Києва.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність користування позивачами за первісним позовом кімнатою № НОМЕР_3 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та самовільне їх вселення за відсутності ордера на це житло та дозволу відповідача, не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 686/27262/18, відповідно до яких якщо особа вселилася в жиле приміщення без ордера, але на підставі угоди чи дозволу, то вона не може вважатися такою, що самоправно зайняла жиле приміщення.
Вважає, що тривалість та безперервність проживання позивачів у спірній кімнаті, обізнаність адміністрації Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" та щомісячне нарахування житлово-комунальних послуг за кімнату № НОМЕР_3 свідчать про фактичне визнання права користування позивачів за первісним позовом цим житлом, а також наявність між сторонами договірних правовідносин щодо платного користування цим майном.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.
Дії сторін, на переконання заявника, свідчать про наявність між ними фактично укладеного договору найму жилого приміщення - кімнати № НОМЕР_3 в гуртожитку.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від КП "Київпастранс", у якому зазначено, що підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції в оскаржуваній частині немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 05 березня 1981 року ОСОБА_4 працював водієм у Київському АТП-13032 на посаді водія автобуса (а. с. 102, 105, т.2).
З 04 січня 1983 року ОСОБА_4 був зареєстрований в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, ліжко-місце в кімнаті № НОМЕР_1, площею 19, 4 кв. м, з відміткою "постійно" щодо режиму прописки; з 31 травня 1993 року перебував на квартирному обліку (облікова справа № 20710) (а. с. 86-109, т. 2).
19 квітня 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб (а. с. 107, т. 2).
З 15 серпня 1996 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, ліжко-місце в кімнаті № НОМЕР_1, площею 19, 4 кв. м, з відміткою "постійно" щодо режиму прописки, що підтверджується довідками (виписками з домової книги про склад сім`ї та прописки) форми № 3, виданими 05 листопада 2010 року № 1005/04, 18 січня 2011 року за № 28/04 Автобусним парком № 5 КП "Київпастранс" (а. с. 18, 19, 20, т. 1).
Згідно з паспортними даними ОСОБА_1 та ОСОБА_2, місце їх проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток (а. с. 4-5, 7, т. 1).
Відповідно до листа Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 05 грудня 2019 року № 107-39/9646, гуртожиток по АДРЕСА_1 є гуртожитком коридорного типу, перебуває в оперативному управлінні Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс"; власником гуртожитку є територіальна громада м. Києва, у гуртожитку проводиться приватизація кімнат (а. с. 19, т. 2).
Із відповіді Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" від 06 жовтня 2017 року № 897/04 на звернення ОСОБА_1 від 20 вересня 2017 року № 144 убачається, що у підприємства відсутні документи, на підставі яких надавалось житло у гуртожитку сім`ї ОСОБА_4, а тому надати копію ордера на право зайняття жилої площі немає можливості (а. с. 10, т. 1).
Із відповіді КП "Київпастранс" від 06 квітня 2018 року № 581/04 на адвокатський запит від 06 березня 2018 року № 17/18, убачається, що адміністрації Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" відомо, що ОСОБА_1 користується кімнатою № НОМЕР_3 в гуртожитку, яку зайняла самовільно, без відома адміністрації не маючи на це будь-яких юридичних підстав; бухгалтерія Автобусного парку № 5 КП "Київпастранс" змушена здійснювати нарахування коштів за фактичне використання житлової площі кімнати № НОМЕР_3 та за надані житлово-комунальні послуги, які нараховуються з врахуванням фактично займаної площі (а. с. 9, т. 1).
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснив, що він тривалий час виконував обов`язки паспортиста на підприємстві Автобусний парк № 5 КП "Київпастранс", знав особисто за життя ОСОБА_4, який працював на підприємстві тривалий час, його дружину, яка вселилась до нього; всі підписані ним довідки за формою № 3 видані відповідно до вимог чинного законодавства. Нумерацію кімнат в гуртожитку № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 було змінено на № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 відповідно.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 пояснила, що працювала комендантом у гуртожитку по АДРЕСА_1, знає особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вже багато років мешкають у гуртожитку та займають кімнати № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2; нарахування вартості комунальних послуг за ці кімнати здійснюється відповідно до кількості зареєстрованих осіб.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ордер на вселення у кімнату № НОМЕР_3 в установленому законом порядку ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_1, ОСОБА_2 не надавався, договір найму цього житлового приміщення не укладався.