ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 461/1180/20-ц
провадження № 61-17373св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Держава Україна в особі Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Міністерства юстиції України - Євглевської Олександри Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду
від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконанні в Галицькому відділі державної виконавчої служби органу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова
від 09 вересня 2011 року у справі № 2-446/11, відповідно до якого боржником є Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг" (далі - ЛМКП "Айсберг"). Проте, відповідачем упродовж 7 років
та 10 місяців в порушення вимог законодавства не виконано вказане рішення суду, чим було завдано позивачам значної матеріальної та моральної шкоди, яка полягає у постійних душевних стражданнях, переживаннях, безвихідності, безпомічності, психологічних та нервових зривах, невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів.
3. Крім того, позивачам спричинено фізичні страждання в результаті порушення норм температури в будинку, в якому вони проживають, умови проживання у їх квартирі не відповідають встановленим нормам, оскільки ЛМКП "Айсберг" здійснюється неналежне утримання будинку, в якому вони проживають.
4. Такі порушення, як стверджують позивачі, стали наслідком погіршення їх здоров`я, внаслідок чого вони отримали інвалідність другої групи.
5. З огляду на вказане просили стягнути на їх користь грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 350 000,00 грн та матеріальну компенсацію в розмірі 39 512,21 грн, що виставляє їм боржник у справі ЛМКП "Айсберг", як вигаданий борг, та відновити їхнє порушене право бути споживачем послуг через укладення договорів з надання послуг по утриманню будинку та надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів з боржником ЛМКП "Айсберг" шляхом виконання вказаного рішення суду.
6. У жовтні 2021 року позивачі подали заяву про зміну та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просили стягнути грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 500 000,00 грн та матеріальну шкоду у розмірі 201 960,00 грн. Зокрема, позивачі в обґрунтування вимог про відшкодування матеріальної шкоди додатково зазначили, що ними були понесені витрати для захисту та відновлення їх порушених прав у судах у розмірі 7 129,80 грн, зокрема, такі витрати понесені позивачами на канцелярські та інші потреби задля забезпечення подання до суду скарг, заяв, клопотань під час оскарження тих чи інших дій (бездіяльності) органів виконавчої служби. Також, вважають, що ними були понесені матеріальні збитки через неналежне надання послуг по утриманню будинку ЛМКП "Айсберг".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року у складі судді Батрин О. В. у задоволенні позову відмовлено.
8. Рішення суду мотивовано тим, що державним виконавцем не здійснювалися в повній мірі заходи щодо забезпечення виконання рішення суду в примусовому порядку, що встановлено відповідними судовими рішеннями та призвело до порушення права позивачів, що проявилося у постійних душевних стражданнях, переживаннях, безвихідності, безпомічності, психологічних та нервових зривах, невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, а отже суд дійшов висновку що позивачам дійсно було завдано моральної шкоди.
9. Проте враховуючи, що Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (попередня назва - Галицький ВДВС ЛМУЮ) не є самостійною юридичною особою публічного права, а є підпорядкованим підрозділом виконавчої служби, що входить до сфери Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), суд першої інстанції дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
10. Зважаючи на викладене та в зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача, відсутні клопотання позивачів щодо залучення у справі належного відповідача чи заміни неналежного відповідача на належного, з урахуванням того, що суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
11. Водночас суд також зазначав, що невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачам майновою шкодою, оскільки не укладення договору щодо надання комунальних послуг на підставі судового рішення, ухваленого на користь позивачів, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
12. Вимоги позивачів щодо завдання їм матеріальної шкоди у вигляді понесених збитків суд вважав недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачами не надано належних доказів на підтвердження факту завдання їм такої шкоди, твердження позивачів ґрунтуються лише на їх припущеннях.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2
10 000,00 грн кожному в рахунок компенсації моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Водночас залучення або ж незалучення до судового вирішення спору такого органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не орган державної влади, який порушив права чи інтереси позивача.
15. Враховуючи, що невиконання рішення суду в примусовому порядку, призвело до порушення прав позивачів, що проявилося у постійних душевних стражданнях, переживаннях, безвихідності, безпомічності, психологічних та нервових зривах, невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, суд дійшов висновку що позивачам дійсно було завдано моральної шкоди, розмір якої з дотриманням принципів розумності та пропорційності, має становити по 10 000,00 грн кожному.
16. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимого щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачам майновою шкодою, оскільки не укладення договору щодо надання комунальних послуг на підставі судового рішення, ухваленого на користь позивачів, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Міністерства юстиції України - Євглевської О. В., на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року залишити в силі.
20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 920/316/17, від 21 грудня
2018 року у справі № 920/31/18, від 11 серпня 2019 року у справі
№ 757/24365/18-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц,
від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за твердженнями позивачів саме ЛМКП "Айсберг"належним чином не виконує своїх обов`язків, пов`язаних з утриманням будинку, в якому проживають позивачі. Претензії позивачів щодо утримання будинку пред`являються саме до ЛМКП "Айсберг" і саме в результаті його винних дій позивачам завдано фізичних та емоційних страждань, що і стало наслідком погіршення їх здоров`я.
22. Вважає, що в даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв`язок між емоційними стражданнями позивачів і погіршенням стану їх здоров`я та діями державного виконавця, вчиненими на примусове виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року, яким зобов`язано ЛМКП "Айсберг" виконати вимогу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо укладення з позивачами договорів про надання послуг з утримання будинку.
23. Водночас, під час розгляду справи №461/12597/15 судом встановлено, що незважаючи на відсутність укладеного між позивачами та ЛМКП "Айсберг" договору щодо надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території, позивачі фактично користуються наданими житлово-комунальними послугами.
24. З огляду на доводи касаційної скарги Міністерство юстиції Українине погоджується з висновками апеляційного суду щодо вирішення позову в частині стягнення моральної шкоди, тому в іншій частині (щодо вирішення майнової шкоди), постанова апеляційного суду судом касаційної інстанції не переглядається відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
25. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили касаційну скаргу залишити без задоволення та розглянути можливість збільшити розмір морального відшкодування до 100 000,00 грн кожному позивачу, посилаючись на неналежне виконання рішення суду напротязі вже 12 років, що в свою чергу завдає їм велику моральну шкоду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЛМКП "Айсберг" про зобов`язання до вчинення дій задоволено. Зобов`язано ЛМКП "Айсберг" виконати вимогу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року щодо укладення договору "Про надання послуг з утримання будинку" та укласти договір "Про надання послуг з утримання будинку" з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ЛМКП "Айсберг" виконати вимогу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року щодо укладення договору та укласти договір "Про надання послуг з вивезення побутових відходів на основі типового договору" відповідно до Постанови КМУ № 1070 від 10 грудня 2008 року "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів" з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.
27. На виконання зазначеного рішення Галицьким районним судом м. Львова
01 листопада 2011 року видано виконавчий лист № 2- 446/11.
28. 04 травня 2012 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та надано боржнику самостійний термін для виконання до 11 травня 2012 року.
29. Постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 28 вересня 2012 року виконавче провадження закінчено, оскільки згідно з актами державного виконавця боржником виконавчий документ не виконано.
30. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2014 року у справі № 1304/9330/12 скасовано постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Галяс С. І. від 28 вересня 2012 року про закінчення виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 та зобов`язано поновити виконавче провадження з виконання рішення Галицького районного суду м .Львова у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року.
31. Скасовуючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження, суд посилався на те, що державним виконавцем не було вжито усіх передбачених виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-446/11, виданого 01 листопада 2011 року, що свідчить про те, що оскаржувана постанова була винесена передчасно та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
32. 13 лютого 2015 року державним виконавцем на виконання вимог статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" на адресу Галицького районного суду м. Львова скеровано постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
33. 05 лютого 2019 року державним виконавцем на підставі пункту 11 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
34. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2019 року визнано неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу ДВС міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо прийняття постанови від 05 лютого 2019 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язано державного виконавця Галицького відділу ДВС міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відновити виконавче провадження № НОМЕР_1.
35. Постановою державного виконавця від 07 травня 2019 року виконавче провадження відновлено.
36. 23 лютого 2021 року державним виконавцем надіслано на адресу правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з невиконанням рішення суду.
37. 03 березня 2021 року державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 16 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
38. 13 червня 2022 року державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
39. 10 січня 2023 року Галицьким районним судом м. Львова визнано дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 03 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 неправомірними та скасовано постанову від 13 червня 2022 року, винесену державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" по виконавчому листу № 2-446/11, зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження № НОМЕР_1.
40. Протиправність дій державного виконавця встановлена ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2019 року та від 10 січня
2023 року, а тому відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає.