ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 483/157/22
провадження № 61-8228св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Тихоша Сергій Михайлович, на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року в складі судді Рак Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2024 року в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обгрунтування позову прокурор посилався на те, що ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року у справі № 483/193/19 за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за № 12017150100000275 від 20 квітня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 249 КК України, закрито провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності. З аналогічних підстав ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року у справі № 483/179/20 закрито кримінальне провадження № 12018150030004832 від 12 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 249 КК України.
Зазначає, що в указаних справах встановлено те, що 25 листопада 2017 року ОСОБА_1 використовуючи для прикриття незаконної діяльності ФОП " ОСОБА_1", діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до розробленого плану, перебуваючи в акваторії Чорного моря в районі Тендерівської коси та Ягорлицької затоки Очаківського району Миколаївської області із застосуванням знарядь лову, що заборонені до промислу риби породи катран та породи камбала-калкан, достовірно знаючи про встановлену Чорноморським бесейновим управлінням Державного агенства рибного господарства заборону на промисел камбали-глоси від 10 липня 2017 року, а також вилов риби породи осетрових та ракоподібних, занесених до Червоної книги України, виловили: 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоси, 67 штук крабів виду "трав`яний" та 100 штук крабів виду "кам`яний". Відповідно до розрахунків здійснених Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області від 18 грудня 2017 року загальна сума заподіяної шкоди становить 878 471 грн, з яких 446 471 грн - шкода, заподіяна внаслідок незаконного добування водних живих ресурсів, 432 000 грн - розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Посилаючись на викладене та те, що відповідачі в добровільному порядку шкоду не відшкодували, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь держави 878 471 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконним заняттям рибним та водним добувним промислом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу незаконним зайняттям рибним та водним добувним промислом, в розмірі 878 471 грн на користь держави. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі порушили законодавство про охорону навколишнього природного середовища шляхом незаконного добування водних живих ресурсів, чим спричинили матеріальну шкоду в розмірі 878 471 грн, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави. Розмір шкоди позивачем доведено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Тихошею С. М., залишено без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обгрунтованого висновку про те, що протиправними діями відповідачів у зв`язку із незаконним зайняттям рибним та водним добувним промислом заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу держави в розмірі 878 471 грн, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення даної суми з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку.
Апеляційний суд зазначив про те, що місцевий суд правильно вважав, що незважаючи на те, що кримінальні провадження закриті у зв`язку із закінченням строків давності, проте відповідачі не звільняються від обов`язку відшкодувати завдану ними навколишньому природному середовищу шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Також апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги про подання позову із пропуском позовної давності, оскількипозовна давність для пред`явлення позовних вимог по даній справі станом на день звернення до суду не сплила, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тиха С. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У серпні 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 483/157/22 з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 листопада 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, відповідно до розробленого плану, використовуючи найманих працівників в якості рибалок, які не були обізнані стосовно вчинення останніми злочину, перебуваючи в акваторії Чорного моря в районі Тендрівської коси та Ягорлицької затоки Очаківського району Миколаївської області із застосуванням знарядь лову, що заборонені до промислу риби породи катран та породи камбала-калкан, достовірно знаючи про встановлену Чорноморським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства заборону на промисел камбали-глоси від 10 липня 2017 року, а також вилов риби породи осетрових та ракоподібних, занесених до Червоної книги України, рухаючись на плавзасобах реєстраційний номер НОМЕР_4 та реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать на праві власності ОСОБА_1, виловили 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса, 67 штук крабів виду "трав`яний" та 100 штук крабів виду "кам`яний".
Після цього, ОСОБА_3 ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та за вказівкою останнього, використовуючи автомобіль марки УАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував у фактичному володінні останнього, здійснили транспортування незаконно здобутих водних біоресурсів, а саме 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, де мало б бути здійснене їх сортування, зберігання та послідуючу реалізацію.
Незаконно здобуті 67 крабів виду "трав`яний" та 100 крабів виду "кам`яний", що занесені до Червоної книги України, ОСОБА_3 та інша особа залишили в сітках в плавзасобах НОМЕР_4 та НОМЕР_1 на території риболовного причалу № НОМЕР_3, що розташований в АДРЕСА_2 .
Таким чином, за такими критеріями, як "вилов риби у період нересту, не чисельних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі", "добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено" шкода рибним запасам України, яка завдана незаконним добуванням водних біоресурсів 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса, є істотною.
Ухвалами Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року та 21 квітня 2021 року у справах № 483/193/19, № 483/179/20 кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 частиною першою статті 249 КК України, на підставі статті 49 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності. Вказані ухвали суду набрали законної сили 29 грудня 2020 року та 29 квітня 2021 року.
У вказаних кримінальних провадженнях цивільні позови про відшкодування збитків не заявлялися.
Згідно розрахунків від 18 грудня 2017 року, проведених Держаною екологічною інспекцією у Миколаївській області відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року та постанови Кабінету Міністрів України № 1030 від 07 листопада 2012 року, розмір шкоди, заподіяної внаслідок вилову біоресурсів, а саме 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса складає 878 471 грн.
Як слідує з листа № 79/1.2 від 06 січня 2022 року Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) відомості про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 878 471 грн. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відсутні, тобто в добровільному порядку шкоду останніми не відшкодовано.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 64 Закону України "Про тваринний світ" за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу передбачена адміністративна, цивільно-правова чи кримінальна відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Частиною другою статті 10 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що громадяни зобов`язані, зокрема, відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно з частиною другою, четвертою, п`ятою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування. Якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Установлено, що кримінальні провадження стосовно відповідачів було закрито з нереабілітуючих підстав. Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за пунктом 2 частини першої статті 49 КК України та закриття кримінального провадження за пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України здійснено не тому, що вчинені ними діяння не містять ознак кримінального проступку, а тому що через тривалий проміжок часу справа набула значно менший суспільний резонанс, і це суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Установивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки кримінальні провадження закриті у зв`язку із закінченням строків давності, а тому відповідачі не звільняються від обов`язку відшкодувати завдану ними навколишньому природному середовищу шкоду внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для відшкодування відповідачами шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів.
Судами попередніх інстанцій надана належна оцінка розрахунку завданої спільними діями відповідачів шкоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), правильність якого не спростована відповідачами та оцінена судами попередніх інстанцій.
Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 280/393/15-ц (провадження № 61-18469св18).
За викладених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що протиправними діями відповідачів у зв`язку із незаконним зайняттям рибним та водним добувним промислом заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу держави у розмірі 878 471 грн, яка з огляду на вищевикладені норми закону підлягає відшкодуванню шляхом стягнення даної суми з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку.