ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 367/8869/23
провадження № 61-6416св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНБУД", приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Вавдійчик Богдан Павлович, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року в складі судді Шестопалова Я. В. про залишення частини позовних вимог без розгляду, постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_14, та земельні ділянки: кадастровий номер № 3210900000:01:174:3106, площею 0,065 га, та кадастровий номер: 3210900000:01:174:3116, площею 0,0256 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 ; кадастровий номер: 3210945900:01:069:0021, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ;
виключити з опису та зняти арешти накладені постановами приватного виконавця Гненного Д. А. від 12 жовтня 2023 року про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_1 від 03 жовтня 2023 року з цього нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д. А. у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у господарській справі про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" заборгованість на користь
ТОВ "КАНБУД" накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та набуте останнім за час перебування у шлюбі з позивачкою. Указувала, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення спільної сумісної власності, тому частка нерухомого майна підлягає виключенню з опису та звільненню з-під арешту накладеного постановами приватного виконавця.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій посилалася на те, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д. А. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/2552/23 від 27 вересня 2023 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" на користь ТОВ "КАНБУД" 2 285 659,82 заборгованості та 1 224 686,47 грн штрафу. Постановою про арешт майна боржника від 03 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2
Указувала, що 23 жовтня 2023 року вона повідомила приватного виконавця про належність арештованого в ході виконавчого провадження майна на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_2, як подружжю, але виконавець так і не звернувся до суду з поданням про визначення частки у майні боржника, яким він спільно володіє з іншими особами.
Також вказувала, що частина квартир в ході виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ "КАНБУД" вже виставлена на продаж на електронних торгах.
Вважала, що за таких обставин є доведеними ризики унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу приватним виконавцем Гненнмим Д. А. у ВП № НОМЕР_1 арештованого майна, зокрема квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_12, АДРЕСА_16, переданого на реалізацію на електронних торгах, та шляхом заборони приватному виконавцю вчиняти дії щодо реалізації арештованого у ВП № НОМЕР_1 нерухомого майна - квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_16 та трьох спірних земельних ділянок.
Ухвалені у справі судові рішення
19 грудня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області постановлено дві ухвали, а саме, про залишення без розгляду позовних вимог про визнання права власності та про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме частини спірного нерухомого майна.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця Гненного Д. А., ТОВ "Канбуд", ОСОБА_2 про визнання права власності, суд першої інстанції, виходив із того, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/2819/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, тобто в провадженні цього суду вже перебуває справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існують ризики відчуження в примусовому порядку нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2, а саме частини спірного нерухомого майна, на електронних торгах, що проводяться ДП "СЕТАМ". Таке відчуження утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у разі задоволення вимог ОСОБА_1, яке буде ухвалене судом за результатами розгляду цивільної справи, яку вона ініціює. Тому суд задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації частини арештованого майна, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2
23 квітня 2024 року Київським апеляційним судом прийнято дві постанови, а саме, про залишення без змін ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, та про скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про задоволення заяви ОСОБА_1 забезпечення позову, якою в задоволенні цієї заяви відмовлено.
Залишаючи без змін ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подано два позови з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, дійшов правильного висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, та у зв`язку із цим наявності правових підстав для залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду.
Скасовуючи ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про забезпечення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що обраний позивачкою вид забезпечення позову - зупинення продажу арештованого майна не є співмірним із предметом і підставами поданого позову, вжиття такого заходу забезпечення позову буде нести негативні наслідки та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси особи стягувача ТОВ "КАНБУД" в інших справах № 910/2552/23 та № 910/14178/22, який буде позбавлений можливості отримати грошові кошти від ОСОБА_2, присуджені йому судовими рішеннями.
Короткий зміст касаційних скарг та її доводи
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вавдійчик Б. П. подав касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, у якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Цього ж дня представник ОСОБА_1 - адвокат Вавдійчик Б. П. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року щодо відмови у забезпеченні позову, у якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій пунктів 2, 3 частини другої, частини третьої статті 44, незастосування частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року щодо відмови у забезпеченні позову заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положень статей 149-150 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Суд не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20.
У червні та у липні 2024 року від ТОВ "КАНБУД" та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1, в яких відповідачі посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність оскаржуваних судових рішень.
У липні 2024 року від позивачки надійшла відповідь на відзив ТОВ "КАНБУД" на касаційну скаргу, мотивована незгодою з доводами товариства.
Також у липні 2024 року від ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких він частково не згоден з доводами відзиву ТОВ "КАНБУД" на касаційну скаргу.
Крім того, від позивачки надійшло клопотання про врахування судом касаційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 січня
2024 року у справі № 755/4534/21, однак таке клопотання суд не бере до уваги, оскільки позивачка не обґрунтовувала як підставу касаційного оскарження неврахування судами зазначеного висновку. З цих підстав є частково обґрунтованим пояснення відповідача ТОВ "КАНБУД" щодо поданого клопотання позивачки.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 367/8869/23 з Ірпінського міського суду Київської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.
У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, суди установили, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2023 року відкрито провадження у справі № 367/2819/23 про поділ майна подружжя.
Убачається, що у справі № 367/2819/23 ОСОБА_1 просила суд поділити наступне нерухоме спільне майно подружжя у частках 70% за нею та 30% за ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_17, площею 48,5 кв.м.; квартиру АДРЕСА_18, площею 62 кв.м.; квартиру АДРЕСА_19 площею 40,3 кв.м.; квартиру АДРЕСА_20, площею 42,1 кв.м.; квартиру
АДРЕСА_21, площею 42,4 кв.м.; квартиру АДРЕСА_22, площею 41,1 кв.м., квартиру АДРЕСА_23, площею 41,4 кв.м.; квартиру АДРЕСА_24, площею 60,5 кв.м.; квартиру АДРЕСА_25, площею 36,9 кв.м.; квартиру АДРЕСА_26, площею 39 кв.м.; квартиру АДРЕСА_27, площею 60,9 кв.м.; квартиру АДРЕСА_28, площею 40,9 кв.м.; квартиру
АДРЕСА_16, площею 40,9 кв.м.
В обгрунтування позовних вимог про поділ майна подружжя ОСОБА_1 посилалася на те, що майно набуте у шлюбі з ОСОБА_2, а тому є спільним майном подружжя і має бути поділене між ними.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила визнати квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, що знаходяться
АДРЕСА_14, площею 39 кв.м.; квартиру АДРЕСА_27 та земельні ділянки: кадастровий номер 3210900000:01:174:3106, площею 0,065 га та 3210900000:01:174:3116, площею 0,0256 га по
АДРЕСА_15 ; кадастровий номер 3210945900:01:069:0021, площею 0,4994 по АДРЕСА_14, що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зі змісту позовної заяви у справі, що переглядається, вбачається, що як на підставу для задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 посилалася на те, що дане майно придбане у шлюбі з ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 подала до Ірпінського міського суду Київської області два окремі позови про поділ майна подружжя (визнання права власності на нерухоме майно), але з аналогічним предметом та з аналогічних підстав.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подано два позови з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, дійшов правильного висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, та у зв`язку із цим наявності правових підстав для залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 686/25175/23 (провадження № 61-1927св24).