ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 183/2690/21
провадження № 61-6302св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 2011 року до січня 2020 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.
3. Під час спільного проживання з відповідачкою у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 .
4. Відомості про батька в актовому записі про народження записано зі слів матері.
5. Зауважував, що після припинення у 2020 році фактичних шлюбних відносин
ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 та змінила прізвище. Дитині було видано повторне свідоцтво про народження, у якому батьком вказаний ОСОБА_3 .
6. Посилався на те, що він любить свого сина, має намір з ним спілкуватись та виховувати його. Більш того, протягом восьми років він виховував сина, проживав з ним разом, починаючи з дня його народження.
7. З огляду на наведене та з урахуванням уточнень позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд: визнати його батьком дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести відповідні зміни до актового запису № 195 від 22 березня 2012 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, шляхом виключення з актового запису про народження відомостей про батька ОСОБА_3 та внесення в актовий запис нових відомостей із зазначенням батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, змінивши прізвище та по батькові дитини на ОСОБА_8 .
8. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що після народження сина ОСОБА_9 вона проживала з ним удвох, з позивачем у них не було родини. На теперішній час батьком дитини записаний її чоловік, а тому вважала, що позов не може бути задоволений. Зауважувала, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів факт його батьківства. Дитина проживає у повній сім`ї, має добрі стосунки з ОСОБА_3 . Більш того, син особисто написав заяву до органу реєстрації актів цивільного стану про те, щоб його батьком записали ОСОБА_3 Акцентувала увагу на необхідності урахування інтересів дитини.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2023 року, з урахуванням ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
11. Визнано ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12. Зобов`язано Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести відповідні зміни до актового запису № 195 від 22 березня 2012 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, шляхом виключення з актового запису про народження відомостей про батька ОСОБА_3 та внесення в актовий запис нових відомостей, зазначивши батьком дитини ОСОБА_1, змінивши прізвище та по батькові дитини на ОСОБА_8 .
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки судова біологічно-генетична експертиза у справі не була проведена з підстав відмови матері дитини від участі у її проведенні, тому на підставі статті 109 Цивільного процесуального кодексу України суд, з урахуванням досліджених доказів, зокрема показань свідків, вважав можливим визнати той факт, що позивач є біологічним батьком ОСОБА_7 .
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції було допущено попущення норм процесуального права в частині належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
16. Оцінивши надані позивачем докази як окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі докази достовірно не доводять факт батьківства ОСОБА_1 відносно дитини - ОСОБА_10 . Зауважено, що судово-генетична експертиза проведена не була, належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 ухилялась від проведення судово-генетичної експертизи немає.
17. Крім того, при народженні дитини його мати ОСОБА_6 у шлюбі не перебувала, спільної заяви вони з ОСОБА_1 щодо внесення відомостей про нього, як про батька, не подавали, і запис про батька у книзі записів народжень було проведено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові були записані зі слів ОСОБА_4, в порядку статті 135 Сімейного кодексу України, що не може свідчити про те, що батьком дитини є саме ОСОБА_1 . Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактичних шлюбних відносин та спільного проживання ОСОБА_4 та позивача з 2011 року по січень 2020 року останнім не надано. Також судом ураховано, що дитина тривалий час проживає в повноцінній сім`ї відповідачів та в неї за цей час вже сформувалися сімейні відносини з батьками.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року та залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2023 року.
19. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц, від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неналежне повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового розгляду справи. Зауважує, що представник відповідачки був належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, про необхідність явки для проведення судової експертизи ОСОБА_2 була повідомлена особисто за допомогою телефонограми.
21. Акцентує увагу, що відповідачці було достовірно відомо про наявність цивільної справи про визнання батьківства, про призначення судами двох інстанцій генетичних експертиз, однак вона чотири рази умисно, на його думку, ухилилась від участі у них. Доказів поважності причин неявки для проведення двох судових генетичних експертиз ОСОБА_2 не надала. Вважає, що застосування судом першої інстанції приписів статті 109 ЦПК України є законним та обґрунтованим.
22. Зазначає, що факт його спільного проживання з ОСОБА_2 підтверджується не лише показами свідків, а й численними фотографіями. Зазначений факт не заперечувався також і відповідачкою.
23. Вважає, що внесення змін до актового запису про народження дитини не є підставою для відмови йому у позові про визнання батьківства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 183/2690/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
25. 24 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 183/2690/21.
26. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_6 народилася дитина - син ОСОБА_5, матір`ю якої записана відповідно ОСОБА_6, а батько на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України записаний зі слів матері як ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 22 березня 2012 року та копією актового запису про народження № 195 від 22 березня 2012 року, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
28. 24 липня 2020 між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 188.
29. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28 жовтня 2020 року звернулися до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання батьківства та внесення до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомостей про ОСОБА_3, як про батька дитини.
30. Малолітній ОСОБА_5 також звернувся з письмовою заявою до відділу реєстрації актів цивільного стану, у якій просив змінити його прізвище та по батькові.
31. 30 жовтня 2020 року Новомосковським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво про народження
НОМЕР_2, з якого вбачається, що до актового запису № 195 від 22 березня 2012 року внесено зміни: батьком дитини записано ОСОБА_3, матір`ю - ОСОБА_2, прізвище дитини змінено з " ОСОБА_12" на " ОСОБА_13", по батькові змінено з " ОСОБА_14" на " ОСОБА_15"; ім`я, дата та місце народження залишилися без змін.
32. Згідно з актом про встановлення факту проживання від 23 березня
2021 року, ОСОБА_6 разом з дитиною ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, частково без реєстрації проживали з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з
2011 року по 2020 рік. Акт складено за участю сусідів та засвідчено головою квартального комітету.
33. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2022 року у справі було призначено судово-генетичну експертизу.
34. Листом КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 03 травня 2022 року повідомлено суд першої інстанції про те, що сторонам необхідно з`явитись для проведення судово-генетичної експертизи 10 травня 2022 року.
35. Листом КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 18 травня 2022 року повідомлено суд першої інстанції про те, що сторонам необхідно з`явитись для проведення судово-генетичної експертизи 06 червня 2022 року у зв`язку з неявкою ОСОБА_11 разом з дитиною.
36. Листом КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 08 червня 2022 року повідомлено суд першої інстанції про те, що проведення судово-генетичної експертизи у справі неможливо у зв`язку з неявкою ОСОБА_11 разом з дитиною. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2022 року повернуто без виконання.
37. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі було призначено судово-генетичну експертизу.
38. Листом КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 10 жовтня 2023 року повідомлено суд апеляційної інстанції про те, що сторонам необхідно з`явитись для проведення судово-генетичної експертизи
30 жовтня 2022 року.
39. Від ОСОБА_11 надійшла заява про перенесення дати проведення експертизи з посиланням на те, що вона у період з 23 жовтня
2023 року по 03 листопада 2023 року перебуває з дитиною за межами міста на оздоровленні, а тому не має можливості з`явитись до експертної постанови.
40. Листом КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 03 листопада 2023 року повідомлено суд апеляційної інстанції про те, що сторонам необхідно з`явитись для проведення судово-генетичної експертизи
27 листопада 2023 року у зв`язку з неявкою ОСОБА_11 разом з дитиною.
41. Копія вказаного листа направлялась судом апеляційної інстанції відповідачці ОСОБА_11, разом з тим, на адресу суду повернулись конверти "за закінченням терміну зберігання".
42. Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що знайома з позивачем та відповідачкою ОСОБА_4, оскільки її донька є хрещеною мамою їх сина ОСОБА_9 . Їй відомо, що позивач проживав з ОСОБА_17 до народження ОСОБА_9 та потім ще близько восьми років, а всього прожили вони разом близько 10-12 років у цивільному шлюбі. Вони приходили у гості як одна родина, їх будинок знаходиться неподалік будинку свідка. Свідок вважає, що позивач є батьком ОСОБА_9, він навіть зовні схожий на нього. Також їй відомо, що саме ОСОБА_18 забирав ОСОБА_17 з пологового будинку після народження ОСОБА_9 .
43. Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що знав родину позивача ОСОБА_20 та ОСОБА_21, вони проживали разом у цивільному шлюбі, мають спільну дитину ОСОБА_9 . До народження ОСОБА_9 вони проживали разом близько двох років, але точно не менше одного року, по АДРЕСА_1, неподалік від будинку свідка. Після народження дитини вони прожили разом близько восьми років у будинку позивача. Він особисто бачив і чув як ОСОБА_9 називає позивача батьком, а позивач його - сином.
Позиція Верховного Суду
44. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
45. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
47. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
48. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
49. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
50. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
51. Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
52. Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
53. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
54. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
55. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
56. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
57. Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.
58. У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що при народженні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про батька дитини ( ОСОБА_22 ) вчинено за вказівкою матері на підставі положень статті 125 СК України.
59. Водночас, на підставі заяви матері дитини ОСОБА_11 та ОСОБА_3 від 28 жовтня 2020 року про визнання батьківська, в актовий запис ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, були внесені зміни - батьком дитини зазначено ОСОБА_3, а також змінено прізвище та по батькові дитини.
60. Верховний Суд уже звертав увагу, що в СК України є прогалина та відсутній чіткий регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин у випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису змінюються на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства. Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
61. Тому позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.
62. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17.
63. Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
64. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня
2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).
65. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
66. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі
№ 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
67. Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
68. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
69. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року
у справі № 205/5698/21.
70. Доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).
71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
72. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
73. Судово-генетична експертиза у цій справі, що переглядається, проведена не була.
74. Фактично ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року про призначення за клопотанням позивача судової
біологічно-генетичної експертизи не виконана. Експертна установа повідомила суд про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 разом з дитиною 30 жовтня 2023 року та 27 листопада 2023 року.
75. Статтею 109 ЦПК України визначено наслідки ухилення від участі в експертизі. Приписи статті 109 ЦПК України залишені судом апеляційної інстанції поза увагою. Не надано жодної оцінки факту обізнаності ОСОБА_2 з призначенням такої експертизи та викликом її з дитиною для її проведення на 30 жовтня 2023 року (заява ОСОБА_2 про перенесення призначеної експертами дати проведення такої експертизи на 30 жовтня 2023 року з підстав неможливості її прибуття).
76. Згідно з частиною дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
77. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
78. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки фотокарткам, які містяться на аркушах справи 94 - 118 у т. 1, а також показам свідків, які зазначали, що позивач називав малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, своїм сином, а він позивача - своїм батьком.
79. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
80. Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
81. У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини. При врахуванні такого балансу доцільно надавати оцінку висновкам органів у справах дітей щодо сімейної ситуації та думці дитини, яка здатна її висловити.
82. Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)
83. У цій справі суд апеляційної інстанції застосував статті 128, 129 СК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив обґрунтованості та пропорційності відмови від проходження дослідження ДНК, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
84. Судом апеляційної інстанції не проведено ретельну оцінку конкуруючим інтересам, зокрема найкращим інтересам дитини, не здобуто висновок органу опіки та піклування, не заслухано думку дитини, що призвело до неналежної вмотивованості судового рішення.
85. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
86. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
87. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належного апеляційного перегляду справи, повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.
88. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу у розумний строк з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін спору, врахувати баланс між конкуруючими інтересами.
89. Судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішенні спору по суті.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду