ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 447/3137/21
провадження № 61-2225св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська обласна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ України, Миколаївське відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року у складі судді Ковальчука О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Позивач просив зобов`язати відповідачів відшкодувати за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури у розмірі 1 500 000,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, МВС України, Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 05 січня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблено актовий запис № 114. Спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а закриття провадження у цій справі не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 помер. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року закрито провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона є представником позивача за довіреністю від 10 січня 2020 року, звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. ОСОБА_2 не є представником позивача за довіреністю від 10 січня 2020 року, оскільки її представництво припинено відповідно до пункту 7 частини першої статті 248 ЦК України. З огляду на викладене апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки оскаржена ухвала відповідає вимогам закону.
Короткій зміст доводів та вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_2, як особа, яка не приймала участь у справі, подала касаційну скаргу, в якій проситьухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року скасувати, направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд першої інстанції не зупинив провадження у справі за її клопотанням та не залучив її в якості правонаступника померлого батька (позивача). Суди не врахували, що в матеріалах справи є довідка від 17 січня 2023 року державного нотаріуса, відповідно до якої вона є єдиним спадкоємцем по всіх справах, які розглядаються в Шевченківському районному суді м. Львова (справа № 447/3137/21), Миколаївському районному суді справа (№ 447/2497/16-ц), залишили поза увагою, що вона як правонаступник має право на відшкодування, завданої моральної та матеріальної шкоди, оскільки після постійних стресів та довготривалого розслідування кримінальної справи № 12020145250000061 в її батька стався інсульт, внаслідок чого він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
суди залишили поза увагою, що Львівським апеляційним судом було зупинено провадження у справах справи № 447/2823/22, № 447/1306/22, № 380/14294/22 до отримання спадкової справи, а також, що ухвалою суду у справі № 447/2497/16-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 447/2497/1б-ц, виданого 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_2" ;
посилання апеляційного суду на те, що у ОСОБА_2 закінчилось доручення як у представника ОСОБА_1, є не об`єктивним, оскільки на момент відкриття провадження у цій справі це доручення діяло і припинило свою дію тільки на момент смерті її батька ОСОБА_1, а після того 17 січня 2023 року була відкрита спадкова справа, де була зазначена і ця справа № 447/3137/21. Зазначає, що вона має право як єдиний спадкоємець, вимагати компенсацію за смерть батька, внаслідок бездіяльності правоохоронних органів, органів прокуратури та судів в кримінальному провадженні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відзив Львівської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_2, поданий представником Львівської обласної прокуратури Кульчицьким Є. Г., повернуто без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦК України).
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі (пункт 15 частини першої статті 353 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).
В цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20) зазначено, що "право на компенсацію моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається".
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).
Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).
У справі, що переглядається:
у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до прокуратури Львівської області, МВС України, Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду;
04 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 помер;
у червні 2023 року ОСОБА_2 (донька померлого позивача) звернулась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників - спадкоємців позивача;
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року закрито провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України;
у жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, в якій вказала, що вона як правонаступник, має право відповідно до закону на відшкодування завданої батькові моральної шкоди, а суд першої інстанції мав залучити її як правонаступника ОСОБА_1 ;
суд апеляційної інстанції, залишивши без змін ухвалу суду про закриття провадження, не вирішив питання щодо правонаступництва ОСОБА_2 у спірних правовідносинах і залежно від цього не з`ясував, які права та інтереси ОСОБА_2 вирішені ухвалою суду першої інстанції та залишив поза увагою, щоухвала суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі, якщо нею не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулася із апеляційною скаргою.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).