1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 761/44699/19

провадження № 61-19221св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", третя особа - Міністерство інфраструктури України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ" з 09 лютого 2018 року.

Наказом відповідача від 11 жовтня 2019 року № 762-к припинено повноваження позивача на займаній посаді та звільнено з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач вважав своє звільнення незаконним з огляду на те, що він не є посадовою особою в розумінні закону, а ДП "АМПУ" не є господарським товариством, а тому звільнення з роботи за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є безпідставним.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати незаконним та скасувати наказ від 11 жовтня 2019 року № 762-к "Про звільнення ОСОБА_1";

поновити його на роботі на посаді начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ";

стягнути з ДП "АМПУ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 681 135,95 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "АМПУ", третя особа - Міністерство інфраструктури України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що

позивач, який обіймав посаду начальника філії, відповідно до частини третьої статті 65 ГК України, статуту ДП "АМПУ" є посадовою особою підприємства, його повноваження могли бути припинені та він міг бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України;

листом Міністерства інфраструктури України від 08 жовтня 2019 року № 3041/10/14-19 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ";

розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників;

статутом ДП "АМПУ" начальник його філії, як керівник відокремленого підрозділу ДП "АМПУ", віднесений до посадових осіб.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем повністю дотримана передбачена законом процедура звільнення позивача з роботи у зв`язку із припиненням повноважень посадових осіб.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що ДП "Адміністрація морських портів України" не є господарським товариством в розумінні статті 113 ЦК України, статті 80 ГК України, тому застосування відповідачем пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України для припинення дії безстрокового трудового договору та звільнення позивача з роботи є неправомірним, таким, що відбулося з неправильним застосуванням зазначеної норми права, оскільки ОСОБА_1 не є спеціальним суб`єктом щодо якого вказана норма підлягає застосуванню (не є посадовою особою господарського товариства). Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 760/5132/16-ц (провадження № 61-35889св18). Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неодноразово посилається на норми права, які стосуються саме посадових осіб господарських товариств.

Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України як підстави для звільнення посадових осіб державних підприємств.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 761/44699/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року матеріали цивільної справи № 761/44699/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 761/44699/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 766/23789/19.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 761/44699/19; відзив на касаційну скаргу, поданий ДП "АМПУ", повернуто без розгляду; справу № 761/44699/19 призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відзив на касаційну скаргу, поданий ДП "АМПУ", повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відзив на касаційну скаргу, поданий ДП "Адміністрація морських портів України", повернуто без розгляду. Зупинено касаційне провадження у справі № 761/44699/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 573/1020/23 (провадження № 14-40цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 761/44699/19.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у задоволенні клопотань Міністерства інфраструктури України та ДП "АМПУ" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 760/5132/16-ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що наказом ДП "АМПУ" від 08 лютого 2018 року № 66-к позивача призначено на посаду начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ" з 09 лютого 2018 року.

Наказом № 762-к від 11 жовтня 2019 року позивача звільнено з роботи та припинено повноваження на посаді начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ" на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

Згідно пункту 7.9 статуту ДП "АМПУ" посадовими особами підприємства є, зокрема, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій). Таким чином, ОСОБА_1 який обіймав посаду начальника філії, відповідно до частини третьої статті 65 ГК України, статуту ДП "АМПУ" є посадовою особою підприємства, та його повноваження могли бути припинені та він міг бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Листом Міністерства інфраструктури України від 08 жовтня 2019 року № 3041/10/14-19 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ".

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво 21) зазначено, що

"розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".

Разом із цим, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів. […]

…основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в тому числі закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Вказане підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною при розгляді спору про розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, яка вказала, що має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670цс19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, провадження № 14-113цс20, від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, провадження № 14-115цс20, від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, провадження № 14-163цс20)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23) зроблено висновок, що

"як КЗпП України, так і ЦК України визначають чіткий критерій можливості застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який полягає у порядку створення юридичної особи.

По перше, відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин.

Юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Під час здійснення своєї діяльності юридичні особи приватного права керуються главою 8 підрозділу 2 розділу ІІ ЦК України та іншими спеціальними законами.

Діяльність юридичних осіб публічного права визначена Конституцією України та спеціальними законами, зокрема Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", ";Про місцеві державні адміністрації".

По друге, статті 96-1-100 ЦК України (зі статтею 99 включно) регулюють діяльність учасників корпоративних відносин у вигляді товариства.

Текстуальний системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що критеріями застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України є:

- порядок створення юридичної особи (юридична особа приватного права)

- форма організації (товариство).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 815/3200/16 (адміністративне провадження № К/9901/19991/18), від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19), зазначивши, що повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають".

Відповідно до Статуту ДП "АМПУ" підприємство є державним унітарним підприємством, і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 133 "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (пункт 1.1 Статуту).

У пунктах 7.2, 7.4, 7.5 Статуту ДП "АМПУ" передбачено, що управління підприємством здійснює голова підприємства, який підзвітний наглядовій раді підприємства. Голова підприємства призначається на посаду та звільняється з посади наглядовою радою підприємства.

Голова підприємства самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством України та/або цим Статутом до компетенції наглядової ради підприємства та/або уповноваженого органу управління (Міністерство інфраструктури України).

Голова підприємства у встановленому порядку, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади працівників підприємства відповідно до штатного розпису підприємства.

Відповідно до пункту 7.9 Статуту ДП "АМПУ" філії (адміністрації морських портів), що утворюються в кожному морському порту, очолюють керівники адміністрацій морських портів (начальники морських портів), які призначаються на посаду та звільняються з посади уповноваженим органом управління (Міністерство інфраструктури України) за поданням голови підприємства.

Посадовими особами підприємства є: голова підприємства, заступники голови підприємства, головний бухгалтер підприємства, члени наглядової ради підприємства, керівники структурних підрозділів апарату управління відповідно до організаційної структури, затвердженої головою підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), головні бухгалтери відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів).

У пункті 8.1 Статуту ДП "АМПУ" зазначено, що наглядова рада підприємства є органом управління підприємства, яка в межах компетенції, визначеної законодавством України та цим статутом, контролює і регулює діяльність голови підприємства.

Уповноважений орган управління (Міністерство інфраструктури України) відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, за поданням голови підприємства призначає та звільняє керівників адміністрацій морських портів (начальників морських портів) (пункт 9.1 Статуту ДП "АМПУ").

Відповідно до Положення про філію "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ", філія "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ" діє на підставі цього Положення та Статуту ДП "АМПУ", є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені цього підприємства частину господарської діяльності (пункти 1.1, 3.1 Положення).

Керівництво філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник філії, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою підприємства за погодженням з Уповноваженим органом Управління та підпорядковується Голові підприємства (пункти 5.1, 5.2 Положення).

За змістом пунктів 5.6, 5.7 та 5.8 Положення про філію "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ" начальник філії затверджує організаційну структуру та штатний розпис філії за погодженням з Головою підприємства.

Всі заступники начальника філії, головний бухгалтер, начальник юридичної служби (відділу, сектору або інша особа(и) відповідальна(і) за юридичну роботу філії), головний інженер, особа відповідальна за виконання контрольно-ревізійної служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальником філії за погодженням з Головою підприємства.

Начальник філії у межах повноважень, визначених законодавством України, Статутом підприємства, цим Положенням, розпорядчими документами та довіреністю, наданою головою підприємства, у тому числі, здійснює управління поточною діяльністю філії; несе відповідальність за стан та діяльність філії, у порядку, визначеному законодавством України, Статутом підприємства, цим Положенням, внутрішніми актами філії та відповідно до штатного розпису філії призначає на посади та звільняє з посад працівників філії, укладає від імені підприємства договори згідно з виданою йому довіреністю.

Питання, пов`язані із управлінням філією, а також розподіл повноважень з цього питання між філією та структурними підрозділами і посадовими особами підприємства визначаються розпорядчими документами (пункт 5.10 Положення про філію).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво 21) зроблено висновок, що "відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.

Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії "посадових осіб" не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Отже, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути звільнено працівника філії державного підприємства, який не є членом виконавчого органу".

У справі, що переглядається:

відмовивши у задоволенні позову, суди вважали, що позивач, який обіймав посаду начальника філії, відповідно до частини третьої статті 65 ГК України, Статуту ДП "АМПУ" є посадовою особою підприємства, тому його повноваження могли бути припинені та він міг бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України;

водночас, суди не врахували, що позивач, хоча є посадовою особою, не є членом колегіального виконавчого органу господарського товариства чи його одноособовим керівником, тому він не може бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України

отже, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі належить скасувати, ухвалити нове рішення про їх задоволення;

в частині позовної вимоги про стягнення середньої заробітної плати оскаржені судові рішення також належить скасувати, оскільки суди не встановили фактичних обставин необхідних для її задоволення (розмір середньої заробітної плати), та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).


................
Перейти до повного тексту