Постанова
Іменем України
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 953/10970/21
провадження № 61-12416св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення коштів
за касаційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., за касаційною скаргою адвоката Яценка Андрія Олексійовича як представника ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1 388 190,00 грн сплаченого авансу за попереднім договором від 21 листопада 2018 року; інфляційні витрати в розмірі 129 795,77 грн, 3 % річних у розмірі 80 324,86 грн, а всього 1 598 310,63 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 21 листопада 2018 року він уклав попередній договір з відповідачем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності посвідченої 01 лютого 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Чудовською М. С., предметом якого є взаємний обов`язок сторін договору укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не пізніше 21 травня 2019 року, який має бути нотаріально посвідчений ПН ХМНО Горішнім С. В., за ціною продажу - в гривні, еквівалентній 55 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення основного договору, що на день укладення попереднього договору становило 1 527 009,00 грн.
Виконання зобов`язань за попереднім договором забезпечено переданням ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення попереднього договору.
У разі невиконання відповідачем зобов`язань за попереднім договором, а саме не укладення основного договору, відповідач повинен повернути позивачу аванс у розмірі 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення попереднього договору.
Відповідач ухилився від виконання обов`язків за попереднім договором та не з`явився до ПН ХМНО Горішного С. В. до 21 травня 2019 року в результаті чого договір купівлі-продажу квартири укладено не було, внаслідок чого нотаріус склала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 03 лютого 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 388 190,00 грн, інфляційні витрати в розмірі 129 795,77 грн та 3 % річних у розмірі 80 324,86 грн, а всього 1 598 310,63 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 11 300,00 грн. В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване невиконанням відповідачем умов попереднього договору в установлені ним строки та неповернення розміру авансу, у зв`язку із чим наявні правові підстави для стягнення авансового платежу, інфляційних втрат та 3 % річних від суми авансу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Харківський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року визнав неподаною та повернув заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована невиконанням ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - закрито. Заяву ОСОБА_2, в особі представника Яценка А. О., про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року - залишено без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року - заборону відчуження 1/2 частини нежитлових будівель літ. "А-1" площею 875,1 кв. м, "Б-1" площею 876,0 кв. м, "В-1" площею 360,0 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення районного суду не встановлює, не змінює, не обмежує або припиняє права або обов`язки, інтереси та свободи ОСОБА_4 як особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки її права не порушені, спір щодо неї не вирішувався, мотивувальна частина рішення не містить суджень про права та її обов`язки у цих правовідносинах, а резолютивна частина рішення не містить прямої вказівки про її права та обов`язки.
Справа по суті розглянута судом першої інстанції 03 лютого 2023 року, за результатами якої ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Оскільки вжиті заходи забезпечення позову гарантуватимуть реалізацію задоволених позовних вимог, колегія суддів не вбачала правових підстав для їх скасування.
Враховуючи зміст позовних вимог, а також те, що власником нежитлового будинку на АДРЕСА_2 є ТОВ "КЛОУД" до якого позовних вимог не заявлено, підстави для подальшого існування заходів забезпечення позову немає.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати
ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 липня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує про порушення апеляційним судом норм процесуального права. Ухвала апеляційного суду про усунення недоліків ним отримана 20 липня 2023 року і цього ж дня він виконав її вимоги та направив докази сплати судового збору до суду апеляційної інстанції, проте довідався що ще 19 липня 2023 року його апеляційну скаргу визнано неподаною та повернено.
У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник в касаційних скаргах посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 та постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16, від 02 червня 2020 оку у справі № 910/17792/17, від 03 травня 2022 року у справі № 205/5252/19, 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 05 липня 2023 року у справі № 359/5497/20; відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого судом першої інстанції належним чином про день та час розгляду справи; судове рішення ухвалено з порушенням правил територіальної підсудності; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають з6начення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача, який належним чином не був повідомлений про розгляд справи, спростовуючи цей факт апеляційний суд зазначив що матеріали справи містять належні докази його повідомлення при цьому не зазначив аркуші справи, які містять такі докази.
Також заявник у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі, оскільки на розгляді в суді знаходиться позов про визнання недійсним попереднього договору, на підставі якого стягуються кошти, однак у задоволенні клопотання безпідставно ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року було відмовлено. Позов про стягнення коштів пред`явлений не за місцем проживання відповідача, тобто з порушенням територіальної підсудності.
Попередній договір підписаний представником відповідача - ОСОБА_3, а не особисто ОСОБА_2, на підставі довіреності, яка не надавала права ОСОБА_3 отримувати кошти від будь-якої особи. Доказів схвалення дій представника щодо отримання грошових коштів в матеріалах справи немає.
Крім цього позивач передчасно звернувся з цим позовом, оскільки строк виконання зобов`язання з повернення авансового платежу ще не настав, позивач будь-якої вимоги до відповідача з цього питання не направляв, а тому відповідач не прострочив грошове зобов`язання.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Яценко А. О. як представник ОСОБА_4 просить ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц та постановах Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц, від 01 квітня 2021 року у справі № 185/3086/18.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд не застосував статті 46, 47 ЦПК України у поєднанні зі статтею 61 СК України, що призвело до помилкового закриття апеляційного провадження. Спір у цій справі і рішення суду першої інстанції стосуються прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_4 як співвласниці грошових коштів, отриманих відповідачем її чоловіком як аванс за попереднім договором від 21 листопада 2018 року, яка несе солідарний обов`язок щодо укладення договору з продажу квартири за попереднім договором і несе солідарну відповідальність щодо повернення авансового платежу, тому повинна була бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача.
Ураховуючи, що касаційна скарга не містить доводів щодо скасування/не скасування заходів забезпечення позову, тому ухвала апеляційного суду в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Мартіної Л. Г. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю, ухвалених у справі судових рішень. Відповідач знав про розгляд справи, знайомився з матеріалами справи, від представника відповідача адвоката Бєлінського О. В. на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання. Доводи відповідача щодо неналежного його повідомлення були перевірені судом апеляційної інстанції та їм надана правова оцінка.Відмова апеляційного суду в зупиненні провадження у цій справі до вирішення судом іншої справи № 953/4478/23 не призвела до неможливості встановити обставини, що мають значення для розгляду цієї справи.Сторона відповідача без поважних причин не заявляли про порушення правил територіальної підсудності при розгляді справи у суді першої інстанції, тому це не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Доводи відповідача про те, що довіреність видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 не містить права на отримання грошей, спростовуються змістом цієї довіреності. Строк повернення авансу визначається моментом припинення попереднього договору та не залежить від дати направлення вимоги позивача про повернення авансу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 липня 2023 року та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року.
11 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Яценка А. О. як представника ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 листопада 2018 року між ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 01 лютого 2018 року ПН ХМНО Чудовською М. С., і ОСОБА_1 укладено попередній договір, який посвідчено ПН ХМНО Горішнім Є. В. за № 1731, за умовами якого сторони прийняли на себе зобов`язання у майбутньому в строк не пізніше 21 травня 2019 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (основний договір) у порядку та на умовах передбачених цим та основним договором.
Згідно з пункту 4 попереднього договору в разі невиконання ОСОБА_2 або ОСОБА_1 зобов`язань за договором, що призвело до не укладення основного договору, ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 аванс - одержану грошову суму в розмірі 1 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору.
Пунктом 9 попереднього договору встановлено, що підписання цього договору є підтвердженням одержання ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_2, грошової суми в розмірі 1 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору, відповідно до чинного законодавства України і відсутності претензій до ОСОБА_1 .
Постановою ПН ХМНО Горішнього Є. В. від 22 травня 2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу квартири з причин не з`явлення ОСОБА_2 або його представника.
Станом на 25 квітня 2021 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу. Умови попереднього договору відповідач не виконав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вирішення справи по суті заявлених вимог
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Суди встановили, що 21 листопада 2018 року між ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_2, і ОСОБА_1 укладено попередній договір, за умовами якого в строк не пізніше 21 травня 2019 року мав бути укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з пункту 4 попереднього договору в разі невиконання ОСОБА_2 або ОСОБА_1 зобов`язань за договором, що призвело до не укладення основного договору, ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 аванс - одержану грошову суму в розмірі 1 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору.
Пунктом 9 попереднього договору встановлено, що підписання цього договору є підтвердженням одержання ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_2, 1 388 190,00 грн, що еквівалентно 50 000,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору, відповідно до чинного законодавства України і відсутності претензій до ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж), яку покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).
У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.
Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20),
Якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц (провадження № 61-8076св23).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що за умовами попереднього договору сторони домовились не пізніше 21 травня 2019 року укласти основний договір купівлі-продажу спірної квартири, на виконання його умов позивач сплатив авансовий платіж, однак основний договір в установлений строк не було укладено з вини відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача сплаченого ним авансу за попереднім договором.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що саме з вини відповідача не було укладено основного договору купівлі-продажу спірної квартири, то 22 травня 2019 року він мав повернути авансовий платіж, однак і обов`язок з повернення позивачу грошових коштів не виконав, тому відповідно до статті 625 ЦК України він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем на виконання умов попереднього договору будь-яких дій з метою повернення позивачу авансу.
З огляду на викладене висновки судів у вказаній частині є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача та його представника про розгляд справи, щодо відсутності повноважень ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, на отримання будь-яких грошових коштів є аналогічними доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Не встановивши об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи про визнання недійсним попереднього договору, тому доводи касаційної скарги в цій частині на увагу не заслуговують.
Інші аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України),
Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.