ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 760/28654/18
провадження № 61-13639св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" як правонаступник Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" як правонаступника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності на квартиру, внесення запису про реєстрацію обтяження, заборону відчуження об`єктів нерухомого майна та про визнання прав іпотекодержателя
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Палієнка Олександра Андрійовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило відновити його порушене право як іпотекодержателя за договором іпотеки від 16 червня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., зареєстрованого в реєстрі за № 2139, шляхом:
визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 2112;
визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1667;
скасування реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
скасування реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;
скасування реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
внесення до Державного реєстру Іпотек запису про реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 червня 2007 року;
внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 червня 2017 року;
визнання за АТ "Райффайзен Банк Аваль" права пріоритету іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири загальною площею 31,80 кв. м, житловою 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом за договором іпотеки від 16 червня 2007 року, на задоволення забезпечених іпотекою вимог відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 16 червня 2007 року.
Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Райффайзен Банк Аваль" посилалося на те, що 16 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/9407/81/56852, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 76 125,00 дол. США строком до 16 червня 2027 року з процентною ставкою 12,50 річних.
Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме квартирою загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Використовуючи право, передбачене статтею 33 Закону України "Про іпотеку", у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О. В. із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі.
На підставі вказаної заяви та наданих банком документів 26 січня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О. В. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 .
У подальшому рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року зазначений виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, записи про іпотеку виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру Іпотек.
У період чинності вказаного рішення ОСОБА_2 здійснив відчуження спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2010 року ОСОБА_3, яка згодом відчужила її за договором купівлі-продажу від 10 червня 2011 року ОСОБА_1 .
Водночас рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2011 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнання кредитного договору недійсним, договору іпотеки недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди відмовлено.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, яке існувало до ухвалення рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року, порушене, у зв`язку з чим позивач вважає, що має переважне право на захист свого інтересу та просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 22 лютого 2019 року позов задовольнив.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 2112.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10 червня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрований в реєстрі за № 1667.
Скасував реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
Скасував реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
Зареєстрував право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Вніс до Державного реєстру Іпотек запис про реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 червня 2007 року;
Вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом за договором іпотеки від 16 червня 2007 року;
Визнав за АТ "Райффайзен Банк Аваль" право пріоритету іпотекодержателя нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом за договором іпотеки від 16 червня 2007 року, на задоволення забезпечених іпотекою вимог відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 16 червня 2007 року.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки АТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержатель за іпотечним договором від 16 червня 2007 року не надавло згоди на продаж предмета іпотеки, договори купівлі-продажу від 21 грудня 2010 року та від 10 червня 2011 року підлягають визнанню недійсними.
Суд дійшов висновку, що презумпція правомірності договору іпотеки не спростована (у спірному випадку - у зв`язку із скасуванням судового рішення), всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Ухвалене судом рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а іпотека (права й обов`язки сторін) залишається чинною з моменту первинної реєстрації в Державному реєстрі Іпотек.
Отже, позовні вимоги про скасування реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 та внесення до Державного реєстру Іпотек запису про реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме спірної квартири, яка є предметом за договором іпотеки від 16 червня 2007 року; внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження зазначеного нерухомого майна, також підлягають задоволенню.
Оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2011 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зокрема, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено, суд вважав, що зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки не припинено, а тому порушене право кредитора підлягало захисту в обраний ним спосіб.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 15 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнив частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року скасував та ухвалив нове рішення. Позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив частково. Визнав за АТ "Райффайзен Банк Аваль" право іпотекодержателя нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири, загальною площею 31,80 кв. м, житловою 17,20 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 червня 2007 року, з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 16 червня 2007 року. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи ОСОБА_3, належним чином не повідомленої про місце, дату і час судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, внесення відомостей про заборону відчуження, внесення запису про реєстрацію обтяження, а також про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за особою, яка передавала майно в іпотеку, є неефективним способом захисту порушеного права, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Позовна вимога про визнання прав іпотекодержателя підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання, які були забезпечені іпотекою, не припинились, а права позивача внаслідок відчуження іпотечного майна були порушені.
Доводи про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, апеляційний суд не взяв до уваги з огляду на те, що ОСОБА_1, яка подавала заяву до суду першої інстанції про застосування позовної давності, рішення суду не оскаржувала, а отже, згодна з тим, що її заява правомірно не була задоволена судом. Щодо можливості застосування позовної давності за заявою ОСОБА_3 суд зазначив, що право іпотекодержателя за договором іпотеки не припинилось, а відповідно, правовідносини, що виникли, є триваючими, і позивач, звертаючись з позовом у вересні 2018 року, не пропустив позовну давність.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Палієнко О. А.подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просивскасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в частині задоволених вимог позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1582цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, частково задовольняючи позов про визнання прав іпотекодержателя, не зазначив, чому саме позивач не має можливості захистити свої права шляхом звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договорів, за яким відбулося відчуження предмета іпотеки. При цьому, не задовольнивши позовних вимог позивача в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу предмета іпотеки, апеляційний суд не мав законних підстав визнавати право іпотекодержателя на спірну квартиру. Також апеляційний суд не врахував, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а тому й поновлення права з первинної дати є неможливим. Крім того, позовною вимогою є визнання права пріоритету іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог щодо зареєстрованих прав чи вимог інших осіб з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 16 червня 2007 року, а не визнання права іпотекодержателя з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 16 червня 2007 року, як зазначено в оскаржуваному рішенні.
До ОСОБА_1, яка набула права власності на спірну квартиру за відсутності відомостей про обтяження (іпотеку), у подальшому не може бути застосовано відповідні обтяження (обмеження прав, визнання прав іпотекодержателя на таку нерухомість), адже це призведе до фактично одноосібної відповідальності ОСОБА_1 за порушення інших осіб та порушення принципу добросовісності набувача. Задоволення позовних вимог лише в частині визнання права іпотекодержателя, з урахуванням обставин на час розгляду справи апеляційним судом, позбавляє відповідачку можливості ефективно захищати свої права та інтереси в майбутньому.
Так, придбавши нерухомість за відплатним договором і в подальшому фактично втративши майно, ОСОБА_1 має необхідність шукати шляхи відшкодування завданої їй шкоди за рахунок продавця квартири ( ОСОБА_3 ) або шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння (в ОСОБА_4 ). Однак ОСОБА_4 придбав нерухомість на прилюдних торгах та в період чинності рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року, а тому він може бути визнаний судом добросовісним набувачем, що позбавить ОСОБА_1 можливості витребувати в нього своє майно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 квітня 2024 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 16 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/9407/81/56852, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 76 125,00 дол. США строком до 16 червня 2027 року з процентною ставкою 12,50 річних.
Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме квартирою, загальною площею 31,80 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки було обтяжено згідно з чинним на той час законодавством України, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру Іпотек та до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.
Використовуючи право, передбачене статтею 33 Закону України "Про іпотеку", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О. В. із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, з метою погашення заборгованості за кредитним договором.
На підставі вказаної заяви та наданих банком документів 26 січня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О. В. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме спірну однокімнатну квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_2 .
У подальшому рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року зазначений виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, а записи про іпотеку виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру Іпотек.
В період чинності вказаного рішення місцевого суду ОСОБА_2 здійснив відчуження квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2010 року, яка продала її за договором купівлі-продажу від 10 червня 2011 року ОСОБА_1 .
Водночас рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2011 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнання кредитного договору недійсним, договору іпотеки недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди відмовлено.