Постанова
Іменем України
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 947/22076/19
провадження № 61-6190 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_1,
відповідачі:
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, скасування державної реєстрації та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 22 лютого 2022 року, постановлену суддею Петренком В. С., та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Кутурланової О. В., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив: стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спірну квартиру.
2. Позов мотивований тим, що позивач 01 квітня 2018 позичив ОСОБА_2 30 000,00 доларів США. Строк повернення - 01 липня 2019 року. Позичені кошти позивачка не повернула на момент звернення до суду.
3. Водночас позивач у липні 2019 року дізнався, що незнайома йому особа - ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру, яка належала ОСОБА_2, та здійснив його державну реєстрацію. Підставою цього набуття права власності у державному реєстрі зазначена ухвала Київського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2018 року у справі № 520/1836/18. Однак позивач вказує на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ця ухвала датована 15 лютим 2018 року та стосується застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовʼязання певної особи. Тому, на його думку, державна реєстрація права власності на спірну квартиру має бути скасована, а право власності на спірну квартиру боржниці визнане за ним, оскільки вона його боржниця.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.
5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що після повернення справи з Верховного Суду для продовження розгляду призначив підготовче судове засідання, відклав його, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті, відклав судове засідання з розгляду справи по суті. Про дату, час і місце усіх зазначених засідань позивач був належним чином повідомлений (відповідні судові повістки вручались позивачу не пізніше ніж за пʼять днів до них), але на них не зʼявився. Про поважність причин відсутності позивача на всіх цих засіданнях суд не був повідомлений, будь-які клопотання щодо відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходили.
6. Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Суд першої інстанції декілька разів звертався до нотаріальної контори, у якій заведена спадкова справа відповідачки, з метою витребування доказів для вирішення питання правонаступництва у справі, однак необхідної відповіді не отримав, що позбавило можливості вирішити питання про правонаступництво у цій справі.
7. Тому суд першої інстанції, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у цій справі, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у контексті дотримання вимог Європейської конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо розумності строків розгляду судової справи, протидії у свідомому затягуванні таких строків та обовʼязку учасників судової справи цікавитися її ходом, спираючись на норми Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України), зокрема пункт 3 частини першої статті 257, дійшов зазначеного висновку, оскільки неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого позивача перешкоджало розгляду справи, було розцінене як намір затягування розгляду справи та свідчення про втрату інтересу позивача до справи.
8. Апеляційний суд виходив з того, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому вважав можливим розглянути справу без явки сторін спору, які у судове засідання апеляційної інстанції, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не зʼявились.
9. Посилаючись додатково на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 та від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, який зокрема передбачає, що суд не зобовʼязаний зʼясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.
10. Апеляційний суд пояснив позивачу зміст частини першої статті 37 ЦПК України та вказав на його неправильне тлумачення цієї норми.
11. Також апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач мав можливість реалізувати своє право на участь в судовому засідання шляхом звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції, у тому числі і поза межами приміщення суду, однак таким правом ОСОБА_1 не скористався, з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не звертався.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2019 року було відкрите провадження у цій справі за відповідною позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання на 21 жовтня 2019 року.
13. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, зазначена позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України - у зв`язку з повторним неприбуттям у підготовче засідання позивача, про час та місце проведення якого він був повідомлений належним чином.
14. Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року ухвала Київського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року були скасовані, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
15. 11 серпня 2021 року до канцелярії Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цієї цивільної справи. Підготовче засідання було призначено на 07 жовтня 2021 року.
16. Також відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме з ухвал слідчих суддів Київського районного суду міста Одеси у справах № 520/7903/19 та № 947/26698/19 суд першої інстанції дізнався, що 16 січня 2019 року відповідач - ОСОБА_2 (яка на родилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ) померла за адресою власного мешкання: АДРЕСА_2 . Тому ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06 вересня 2021 року у Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса були витребувані відомості відносно того, чи звертався хтось з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 та відомості відносно того, чи заводилася спадкова справа після її смерті, а також належним чином завірена копія самої спадкової справи, якщо така заводилась.
17. 17 вересня 2021 року до канцелярії Київського районного суду міста Одеси надійшов лист від Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшов зі змісту якого вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена та знаходиться на зберіганні у Приморській державній нотаріальній конторі у місті Одеса (65026, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, будинок 19-Б).
18. У підготовче засідання 07 жовтня 2021 року позивач не з`явився, хоча про час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. У зв`язку з цим підготовче засідання було відкладене на 23 листопада 2021 року.
19. Також ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07 жовтня 2021 року були витребувані з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса відомості відносно того, чи звертався хтось з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4, та відомості щодо того, чи заводилася спадкова справа після її смерті, а у разі заведення цієї спадкової справи - належним чином завірена її копія.
20. У підготовче засідання 23 листопада 2021 року позивач знову не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. Про поважність причин своєї відсутності позивач суд першої інстанції не повідомив, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи або клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав суду. У цьому підготовчому засіданні воно було закрите, а справа призначена до судового розгляду по суті на 20 січня 2022 року.
21. 26 листопада 2021 року судом першої інстанції була повторно направлена копія ухвали від 07 жовтня 2021 року про витребування доказів на адресу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса. Відповідь суд першої інстанції не отримав.
22. У судове засідання 20 січня 2022 року позивач не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. Про поважність причин своєї відсутності позивач суд не повідомив, у зв`язку з чим, судове засідання було відкладене на 22 лютого 2022 року.
23. У судове засідання 22 лютого 2022 року позивач також не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. Про поважність причин своєї відсутності позивач суд не повідомив, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи або клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 22 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року відкрите касаційне провадження у справі.
26. 23 серпня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27. Позивач вважає, що судами були неправильно застосувані норм матеріального права та порушені норми процесуального права. Зокрема, він вважає, що суддя суду першої інстанції не мав права розгляду справи після передачі її постановою Верховного Суду для продовження розгляду, а також, що суд першої інстанції позбавив його права приймати участь у судових засіданнях, надавати особисті пояснення з приводу обставин справи, що позбавило його права доступу до правосуддя. Зазначає, що підтвердження цих обставин міститься у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 500/184/19. Апеляційний суд цього не дослідив та не надав належної оцінки цьому, хоча це його процесуальний обовʼязок.
28. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, Верховний Суд не бере до уваги доводи про те, що апеляційний суд не перевірив докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судових засідань у справі № 520/8655/19, оскільки це не може мати значення для справи, яка розглядається, - № 947/22076/19. Також Верховний Суд не приймає до уваги посилання на свій правовий висновок, викладений у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, щодо принципу jura novit curia ("суд знає закони"), оскільки цей принцип не передбачає спростування вимог ЦПК України, зокрема статті 12, тобто не передбачає, що сторона спору має сформувати лише своє побажання результату судового розгляду спору, а суд має обовʼязок за цю сторону формувати правове обґрунтування, яке дає підстави задовольнити таке побажання, оскільки "знає закон".
(2) Позиція інших учасників справи
29. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
31. Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема віднесені: рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2); змагальність сторін (пункт 4); пропорційність (пункт 6); розумність строків розгляду справи судом (пункт 10); неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11).
32. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
33. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
34. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
35. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
36. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
37. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі (частина перша статті 37 ЦПК України).
38. Частина перша статті 43 ЦПК України визначає загальні права учасників судової справи. Водночас частина друга цієї статті визначає й їх обов`язки, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6); виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункт 7).
39. Стаття 44 ЦПК України прямо вказує на неприпустимість зловживання процесуальними правами.
40. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
41. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (частини перша та друга статті 128 ЦПК України).
42. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).
43. Судова повістка, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (відповідно до абзацу першого частини шостої статті 128 ЦПК України).
44. У разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частини перша та друга статті 130 ЦПК України).
45. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
46. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частини друга та третя статті 189 ЦПК України).
47. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частина друга статті 210 ЦПК України).
48. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів 9частини перша-третя статті 211 ЦПК України).
49. Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (частини перша та друга статті 212 ЦПК України).
50. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
51. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).
52. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
53. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема щодо залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України).
54. Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до ЦПК України розглядається з їх повідомленням.
55. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
56. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
57. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду після їх перегляду в апеляційному порядку (згідно із пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України). При цьому абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що підставами цього касаційного оскарження відповідних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
58. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
59. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV).
60. Позивач не навів у касаційній скарзі жодних пояснень, чому не зʼявлявся у судові засідання суду першої інстанції та апеляційного суду. Матеріали цієї справи підтверджують отримання позивачем інформації про дату, час і місце відповідних судових засідань.
61. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої контактні дані для комунікації, але не користується чи не стежить за відповідними засобами комунікації, які надані контакти визначають.
62. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обовʼязки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобовʼязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовʼязки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, п. 41), сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
63. Отже, уникнення позивачем судових засідань, якого викликали та повідомили належним чином про них, й неможливість судом першої інстанції через це розглянути спір по суті не є підставою для висновків про обмеження позивача у доступі до суду та правосуддя.
64. Оскільки Верховний Суд своєю постановою від 28 грудня 2020 року направив цю справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а не на новий розгляд, то аргументи позивача з приводу порушення судом першої інстанції вимог частини першої статті 37 ЦПК України є лише його власною інтерпретацією цього нормативного положення, яка не визначає дійсний юридичний зміст цієї процесуальної норми права.
65. У справі № 500/184/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядав касаційну скаргу Державної установи "Збаразька виправна колонія № 63" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Державної установи "Збаразька виправна колонія № 63" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про скасування рішень. Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 500/184/19 вона не містить обставини, які мають преюдиційне значення для справи, що розглядається, та підтверджують доводи касаційної скарги позивача. Також висновки суду саме по суті справи № 500/184/19 не є правовими висновками щодо застосування норми права, які можуть бути застосовані у цій справі у контексті статті 389 ЦПК України, оскільки фактичні обставини цих справ є різними.
66. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції, з тим, як їх оцінив апеляційний суд, містять посилання на обставини, яким апеляційним судом була надана належна оцінка, висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не доводять невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України.
67. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не бачить доведених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
68. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.