ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 505/1170/21
провадження № 61-15801св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог вказував, що після смерті його батька відкрилась спадщина на все належне йому майно. Позивач є спадкоємцем першої черги за заповітом та за законом. Крім нього, іншим спадкоємцем за законом першої черги є донька померлого - ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 не скористався своїм правом у зв`язку з психологічною травмою, пов`язаною зі смертю батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 12 березня 2020 року був введений карантин у зв`язку з захворюванням коронавірусом, тому тривалий час були обмеження в пересуванні по території Подільського району. Він є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням по зору безстроково, має сина інваліда третьої групи загального захворювання, не працює, у зв`язку з чим не мав можливості своєчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте нотаріусом повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Котовський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 07 березня 2023 року позов задовольнив.
Визначив ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, та з метою захисту прав позивача, суд вважав наведені позивачем причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку на право подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса поважними.
Котовський міськрайонний суд Одеської області додатковим рішенням від 16 березня 2023 року доповнив резолютивну частину рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2023 року щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь держави.
Одеський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
При цьому, позивач знав про наявність складеного на його ім`я заповіту з дня складання.
Апеляційний суд вважав наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька неповажними.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявника посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.
Крім того, апеляційний суд не дав належну оцінку таким обставинам: ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, загальне захворювання по зору безстроково; на його утриманні знаходиться син, який є інвалідом третьої групи загального захворювання; ОСОБА_1 періодично проходить курси лікування, у нього склалися тяжкі майнові умови, не працює, доглядає разом з дружиною за хворою тещою.
Разом з тим, позивач своєчасно не скористався своїм правом у зв`язку з психологічною травмою, пов`язаною зі смертю батька, а також 12 березня 2020 року був введений карантин в зв`язку з захворюванням коронавірусом, тому тривалий час були обмеження в пересуванні по території Подільського району.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зазначала, що ОСОБА_1 було відомо про смерть батька, проте він звернувся до нотаріусу 10 березня 2021 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини. Жодного доказу тяжкої хвороби, знаходженні на лікуванні протягом шести місяців після смерті батька, будь-яких інших причин на підтвердження об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини, позивачем не надано до суду.
Позивач є сином померлого ОСОБА_3, тому незалежно від наявності заповіту на його ім`я, позивач у випадку, якщо бажав прийняти спадщину після смерті батька, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини за законом, проте не реалізував своє право на прийняття спадщини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Котовського міськрайонного суду Одеської області.
19 березня 2024 року цивільна справа № 505/1170/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олексіївка Подільського району Одеської області помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку із кадастровим номером 5122980400:01:002:0186 в розмірі 2 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2019 року № 157451066; земельну ділянку із кадастровим номером 5122980400:01:002:0224 в розмірі 4,4704 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 листопада 2018 року № НВ-5107093202018; земельну ділянку із кадастровим номером 5122980400:01:002:0166 в розмірі 4,4855 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 лютого 2015 року № НВ-5101770342015.
ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 та є спадкоємцем першої черги за законом.
Позивач є інвалідом третьої групи, загальне захворювання по зору, безстроково, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 10 ААВ за № 805797 від 17 жовтня 2016 року.
Іншим спадкоємцем першої черги за законом є відповідач: донька померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 збіг 21 травня 2020 року.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одеса за № 132к/2020, ОСОБА_2 12 травня 2020 року звернулася з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3, 1943 року народження, останній видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до постанови Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса за від 10 березня 2021 року № 133к/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За загальними приписами про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної конкретної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 зазначено, що позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він не скористався своїм правом у зв`язку з психологічною травмою, пов`язаною зі смертю батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 12 березня 2020 року був введений карантин у зв`язку з захворюванням коронавірусом, тому тривалий час були обмеження в пересуванні по території Подільського району.
Проте вказані доводи позивача не є істотними труднощами для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка могла бути направлена поштою нотаріусу або до органів місцевого самоврядування, що протягом встановленого законом строку позивач не здійснив. Також позивач не надав будь-яких доказів щодо свого довготривалого хворобливого стану з моменту смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) до моменту звернення позивача до нотаріусу (10 березня 2021 року).
При цьому позивач зазначив, що він був обізнаний про наявність складеного на його ім`я заповіту.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо об`єктивних та істотних труднощів, які перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після смерті його батька, достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини не надав та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 колегія судів відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Протягом розгляду справи в суді касаційної інстанції позивач подав до суду касаційної інстанції додаткові пояснення 24.05.2024 року, щодо яких колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392 - 395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи заявника, які не наведені в касаційній скарзі. Також наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц.