ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 369/41/18
провадження № 61-12490св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів Ратнікової В. М.,
Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про виділ частки майна в натурі, що є спільною частковою власністю, скасування права власності, визнання нечинним свідоцтва про право на спадщину за законом та записів про реєстрацію права власності, поділ земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником 9/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником 27/36 часток цього будинку була їхня мати ОСОБА_4 .
У 2008 року відповідач та ОСОБА_4 отримали державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,592 га, на якій розташований будинок, згідно з яким відповідач отримав у власність 9/36 часток земельної ділянки, а ОСОБА_4 - 27/36 часток.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Позивачка, як спадкоємиця за заповітом, отримала в спадщину 27/36 часток житлового будинку.
Оскільки належна ОСОБА_4 частина земельної ділянки не була охоплена заповітом, позивачка і відповідач, як спадкоємці за законом, успадкували її в рівних частках, а саме по 3/8 часток, про що їм видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.
Після оформлення спадкових прав позивачка вирішила зареєструвати
в будинку свою дочку та онука, однак відповідач як співвласник будинку згоди не надав. У добровільному порядку здійснити поділ будинку та земельної ділянки відповідно до розміру їх часток відмовився. Крім того, відповідач здійснює самочинне перепланування будинку, чим порушує її права як співвласника.
Також зазначала, що, отримавши у спадщину 27/36 часток житлового будинку, до неї на підставі частини першої статті 120 ЗК України перейшло
й право власності на частку земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, у тому ж розмірі, що належав спадкодавцю, тобто
27/36 часток, тому підстав для спадкування цієї частки земельної ділянки за законом не було.
ОСОБА_1 просила:
виділити їй в натурі 27/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на виділене нерухоме майно, як окремий об`єкт з самостійним виходом, припинивши при цьому право спільної часткової власності, якщо виділ зробити (переобладнати) технічно можливо при необхідності з незначними відступами від ідеальних часток, зі сплатою компенсації тому власнику, ідеальна частка якого зменшується, а якщо виділ
в натурі технічно неможливий, то встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) в цьому будинку,
з залишенням в разі необхідності окремих підсобних приміщень в загальному користуванні учасників спільної часткової власності;
скасувати право власності ОСОБА_2 на 3/8 часток земельної ділянки, площею 0,592 га, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Яхно М. Є.
14 лютого 2017 року;
визнати нечинним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-172;
визнати нечинним номер запису про право власності 19002776 від 14 лютого 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1172006632224;
визнати нечинним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2017 року, видане їй на 3/8 часток земельної ділянки, зареєстроване державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Яхно М. С. 14 лютого 2017 року;
визнати за нею право власності на 27/36 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку;
залишити за ОСОБА_2 право власності на 9/36 часток вказаної земельної ділянки;
провести між сторонами поділ в натурі цієї земельної ділянки, площею
0,592 га, відповідно до часток у будинковолодінні, а при необхідності
з незначними відступами від ідеальних часток, зі сплатою компенсації тому власнику, ідеальна частка якого зменшується, а у разі неможливості такого поділу - встановити порядок користування даною земельною ділянкою, враховуючи здійснений поділ будинку в натурі, архітектурно-будівельні, санітарні та протипожежні норми і правила.
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
09 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Виділено в натурі та визнано право власності на 27/36 часток (або 3/4) за ОСОБА_1 житлового будинку
АДРЕСА_1, а саме: перший поверх: кухня (приміщення 1) загальною площею 14,6 кв. м; комора (приміщення 2) загальною площею 5,4 кв. м; санвузол (приміщення 3) загальною площею 4,2 кв. м; житлова кімната (приміщення 4) загальною площею 6,4 кв. м; житлова кімната (приміщення 6) загальною площею
18,6 кв. м; житлова кімната (приміщення 7) загальною площею 11,7 кв. м; коридор (приміщення 8) загальною площею 5,5 кв. м; мансарда: коридор (приміщення І) загальною площею 6,3 кв. м; коридор (приміщення II) загальною площею 14,1 кв. м; веранда (приміщення VI) загальною площею 15,3 кв. м. Всього площа 102,1 кв. м.
Виділено в натурі та визнано право власності на 9/36 часток (або 1/4) за ОСОБА_2 житлового будинку, а саме: перший поверх: житлова кімната (приміщення 5) загальною площею 12,5 кв. м; мансарда: неопалюване приміщення (приміщення III) загальною площею 14,8 кв. м; коридор (приміщення IV) загальною площею 5,3 кв. м; неопалюване приміщення (приміщення V) загальною площею 16,6 кв. м. Всього площа 49,2 кв. м.
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено такі споруди: ворота з хвірткою (№ 3); ворота з хвірткою (№ 4); огорожа (№ 5).
Для поділу приміщень житлового будинку в наведеному варіанті, який виключає спільне користування приміщеннями будинку, рекомендується виконати такі переобладнання в житловому будинку: влаштувати вхідний тепловий тамбур до приміщення № 1-5 з площею 12,5 кв. м глибиною не менше 1,4 м для квартири АДРЕСА_2 (пункт 2.13 ДБН В.2.2-15-2005); закласти дверний отвір між приміщенням № 1-5 та приміщенням № 1-8. 3; влаштувати сходи на мансарду з приміщення № 1-5 в приміщення № ІІІ; закласти дверний отвір між приміщенням № ІV та приміщенням № ІІ. При відповідних технічних умовах технічно можлива і економічно доцільна розробка проєкту опалення для квартири АДРЕСА_2 ; розробка проєкту влаштування водопостачання і каналізації для квартири АДРЕСА_2 .
Припинено право спільної часткової власності сторін на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за проведення поділу житлового будинку в розмірі 600,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині виділу часток житлового будинку, суд першої інстанції виходив з технічної можливості такого виділу, що підтверджено висновком експерта, а також відсутністю заперечень сторін щодо поділу житлового будинку згідно з першим варіантом, запропонованим експертом.
Водночас підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом та інших вимог, що стосуються земельної ділянки, суд не встановив, оскільки спірна земельна ділянка не охоплювалась заповітом ОСОБА_4, свідоцтва видані на підставі державного акта на право власності на землю, вимоги про визнання недійсним якого позивач не заявляла.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
09 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 15 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування права власності на частки земельної ділянки, скасування запису про право власності, визнання права власності на частку земельної ділянки та її поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд, не врахував, що спірні 27/36 часток земельної ділянки перейшли у власність позивачки і не могли бути предметом спадкування за законом, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом. Відповідно, передчасними визнав Верховний Суд і висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності, визнання права власності та поділ земельної ділянки, оскільки такі висновки зроблені судом без урахування наведених обставин.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
09 грудня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування права власності на частки земельної ділянки, скасування запису про право власності, визнання права власності на частку земельної ділянки та її поділ скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від
14 лютого 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-172, спадкова справа
№ 605/2015, видане державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М. Є.
ОСОБА_2, в частині успадкованих ним після смерті ОСОБА_4 3/8 часток земельної ділянки, площею 0,0592 га, на
АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222410300:01:053:0090.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від
14 лютого 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-172, спадкова справа
№ 605/2015, видане державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М. Є. ОСОБА_1,
в частині успадкованих нею після смерті ОСОБА_4 3/8 часток земельної ділянки, площею 0,0592 га, на
АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222410300:01:053:0090.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 27/36 часток земельної ділянки, площею 0,0592 га, на АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222410300:01:053:0090.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0592 га, на АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222410300:01:053:0090, відповідно до варіанта 1 судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2018 року № 2678, та виділено в користування ОСОБА_1 для обслуговування частини будинку (квартира АДРЕСА_3 ) одну ділянку з такими розмірами по периметру: 9,96 мп;
4,50 мп; 7,22 мп; 4,90 мп; 12,02 мп; 9,64 мп; 7,86 мп; 3,01 мп; 3,52 мп; 22,78 мп; 10,60 мп, загальною площею 444,0 кв. м. В користування
ОСОБА_2 для обслуговування частини будинку (квартира АДРЕСА_2 ) виділено одну ділянку з такими розмірами по периметру: 17,18 мп; 4,90 мп; 7,22 мп; 4,5 мп; 9,96 мп; 9,80 мп, загальною площею 148 кв. м.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки 27/36 часток земельної ділянки, які належали на праві власності ОСОБА_4, призначені саме для будівництва та обслуговування 27/36 часток житлового будинку, господарських будівель на АДРЕСА_1, які на ній розташовані, то до позивачки, як спадкоємиці 27/36 часток вказаного будинковолодіння, перейшло й право власності на 27/36 часток вказаної земельної ділянки,
а тому вони не могли бути предметом спадкування за законом, у зв?язку із чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 лютого
2017 року, зареєстрованих в реєстрі за № 2-172, спадкова справа № 605/2015, виданих державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М. Є. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині успадкованих кожним із них після смерті ОСОБА_4 3/8 частин спірної земельної ділянки, площею 0,0592 га,
а також визнання за ОСОБА_1 права власності на 27/36 часток спірної земельної ділянки.
З урахуванням того, що поділ в натурі спірної земельної ділянки відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі землеустрою на дві частини відповідно до часток співвласників, як просить позивачка у своїх позовних вимогах, технічно неможливий, то колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для встановлення саме порядку користування вказаною земельною ділянкою відповідно до варіанта 1 судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2018 року № 2678.
Оскільки апеляційний суд визнав недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2017 року, зареєстровані в реєстрі за
№ 2-172, спадкова справа №605/2015, які були підставою для державної реєстрації набуття відповідних речових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1, то такі права сторін припинилися в силу прямої вказівки статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 26 липня 2022 року), а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання нечинним номеру запису 19002776 від 14 лютого 2017 року про право власності на 3/8 часток спірної земельної ділянки за ОСОБА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1172006632224.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року в частині відмови
у поділі в натурі спірної земельної ділянки та встановлення (замість поділу) порядку користування земельною ділянкою та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що обставини можливості поділу земельної ділянки були встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції, проте суд відмовив в задоволенні цієї вимоги з підстав неохоплення її заповітом, незаявленя вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого на ім?я спадкоємця. Можливість поділу земельної ділянки була визначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2018 року № 2678, який апеляційний суд під сумнів не ставив, проте на власний розсуд змінив його висновки.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року представнику
ОСОБА_1 ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
23 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.