ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 372/5151/23
провадження № 61-9623св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Райдужний-3" - адвоката Марушевської Вікторії Іванівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в складі суддівГаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Райдужний-3" про визнання дій з відключення квартири від електропостачання неправомірними, зобов`язання підключити електроенергію та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача щодо відключення від електропостачання її квартири неправомірними та скасувати рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Райдужний-3" (далі - ОСББ "Райдужний-3") від 29 серпня 2023 року в частині відключення квартири АДРЕСА_1 від технічної можливості користування інженерними мережами для електроенергії в зв`язку з відмовою погашення заборгованості та зобов`язати відповідача за власний рахунок підключити електропостачання до належної позивачці квартири.
Короткий зміст судових рішень та оскаржуваної ухвали апеляційного суду
13 грудня 2023 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії ОСББ "Райдужний-3" з відключення 03 жовтня 2023 року квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, від електричної мережі неправомірними, зобов`язано ОСББ "Райдужний-3" поновити електропостачання належної ОСОБА_1 квартири та стягнуто з ОСББ "Райдужний-3" сплачений судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
16 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСББ "Райдужний-3" задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
22 квітня 2024 року представник ОСББ "Райдужний-3" - адвокат Марушевська В. І. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу.
21 травня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду заяву представника ОСББ "Райдужний-3" - адвоката Марушевської В. І. про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що сторона відповідача не подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також не заявила клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та не надала докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 липня 2024 року представник ОСББ "Райдужний-3" - адвокат Марушевська В. І. через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення за пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційний суд залишив поза увагою її заяву, подану разом з апеляційною скаргою, про розподіл понесених витрат у зв`язку з розглядом справи.
Суд застосував норму права без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року в справі № 902/347/18.
Позиція інших учасників справи
Відзивів на касаційну каргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
30 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її ізОбухівського районного суду Київської області.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
09 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про відмову ухвалити додаткове рішення.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Згідно з положенням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
У пункті 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У ЦПК України та ГПК України, Кодексі адміністративного судочинства України передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведена постанова застосовна до спірних правовідносин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 160/16902/20 зазначено, що за загальним правилом, питання про стягнення витрат на правову допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви "про це" до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 600/752/22-а зазначено, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) -пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) в Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані в передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття "законних очікувань").
Призначення цього принципу в сфері відносин між людиною і публічною владою - забезпечити юридичну безпеку особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави.
Отже, з урахуванням принципу правової визначеності представник відповідачаправильно керувався тим, що заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
В апеляційній скарзі представником відповідача зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 12 000,00 грн, на підтвердження чого будуть надані відповідні докази в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України. У прохальній частині апеляційної скарги заявлено вимогу про стягнення з позивачки витрат, понесених заявником у зв`язку з розглядом справи (а. с. 101).
Постанову Київського апеляційного суду в справі ухвалено 16 квітня 2024 року за участі представника ОСББ "Райдужний-3" - адвоката Марушевської В. Ю. За результатами апеляційного перегляду справи в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно з вимогами абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України останнім днем п`ятиденного строку подачі доказів розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи було 21 квітня 2024 року.
Згідно з частиною третьою статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що 21 квітня 2024 року припадало на вихідний день, представник відповідача - адвокат Марушевська В. І. 22 квітня 2024 року, тобто у встановлений законом п`ятиденний строк, засобами поштового зв`язку подала до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу та ухвалення додаткової постанови. До клопотання додано належним чином засвідченні копії: ордеру адвоката від 16 січня 2024 року № 1529420, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8373/10, договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2023 року № 0311/1, додаткової угоди № 5 до договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2023 року № 0311/1, актів приймання-передачі наданих послуг від 17 січня та 16 квітня 2024 року, а також детальний опис виконаних робіт/наданих послуг за договором про надання правової допомоги й докази направлення цього клопотання з додатками позивачці (а. с. 129-141).
Суд апеляційної інстанції відмовив представнику відповідача - адвокату Марушевській В. І. в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що вважав, що сторона відповідача не подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також не заявила клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та не надала докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується.
Матеріалами справи підтверджено, що представник ОСББ "Райдужний-3" - адвокат Марушевська В. І. в строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, заявила про розмір понесених у суді апеляційної інстанцій витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати докази на підтвердження цих витрат після ухвалення постанови апеляційного суду, з огляду на необхідність додаткового часу на письмове виготовлення цих доказів (акт прийому-передачі послуг датовані днем ухвалення постанови апеляційним судом - 16 квітня 2024 року).
Такі обставини підтверджують поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу, до закінчення судових дебатів у справі, що апеляційний суд не врахував.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Суд також з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-шостою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Доказів про те, що позивачка зверталася до апеляційного суду із клопотанням про зменшення розміру витрат, матеріали не містять; підтверджено отримання позивачкою судової повістки-повідомлення про розгляд клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі на 21 травня 2024 року; 17 травня 2024 року позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 143, 144, 151).
Помилившись щодо неподання орієнтовного розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, апеляційний суд не розглянув по суті клопотання представнику ОСББ "Райдужний-3" - адвоката Марушевської В. І. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, не дослідив обґрунтованість заявленої суми, її розумність та співмірність.
Тому Верховний Суд скасовує ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року та направляє справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду клопотання представника ОСББ "Райдужний-3" - адвоката Марушевської В. І. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.