1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 4823/416/24

провадження № 61-9768ав24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

при секретарі судового засідання - Крічфалуши С. С.,

за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в складі судді Шитченко Н. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року в справі № 1974-2/445/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року в справі № 1974-2/445/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2012 року № 500289573.

Зазначав, що він не підписував кредитний договір, не був повідомлений про розгляд справи третейським судом, третейські суди після 12 березня 2011 року не мають відповідних законодавчих повноважень щодо розгляду справ, пов`язаних із стягненням боргу за кредитними договорами, тому справа не підвідомча третейському суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і мотиви її прийняття

30 травня 2024 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог пунктів 1, 2 частини четвертої статті 455 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

11 червня 2024 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала мотивована тим, що до заяви про скасування рішення третейського суду ОСОБА_1 надав копію рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року, завірену завідувачем архіву Новозаводського районного суду м. Чернігова. Оригіналу рішення третейського суду та третейської угоди, або їх належно завірених копій, відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини четвертої статті 455 ЦПК України заявником не надано. ОСОБА_1 чи його представником - адвокатом Дабіжою О. А. повною мірою не вжито заходів щодо надання оригіналу чи належним чином завірених копій третейської угоди та рішення третейського суду, оскільки відповіді з третейського суду ними не надано, а долучений трекінг відправлення з "Укрпошти" від 29 травня 2024 року не підтверджує доводів заявника. Заявником не виконано вимог пунктів 1, 2 частини четвертої статті 455 ЦПК України, а доводи щодо відсутності в нього третейської угоди та рішення третейського суду чи їх належним чином завірених копій, є безпідставними.

Крім того, у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просив суд витребувати в Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" матеріали цивільної справи № 1974-2/445/14 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до частини шостої статті 455 ЦПК України у випадку подання заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається, про що судом постановляється відповідна ухвала.Отже, подання оригіналу рішення третейського суду або належним чином завіреної його копії та оригіналу третейської угоди чи належним чином завіреної її копії, є обов`язком саме заявника. Відтак заявник не може ставити перед судом питання про витребування оригіналу чи копії рішення третейського суду, оскільки ці документи не є доказами в розумінні статті 76 ЦПК України, а є рішенням, яке оскаржується, і обов`язок подання якого заявником встановлено нормами ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

08 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дабіжа О. А. через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір, не був повідомлений про розгляд справи третейським судом, тому не міг здійснити захист порушених прав. До заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року додано належним чином завірену завідувачем архіву Новозаводського районного суду м. Чернігова копію цього рішення. Стаття 455 ЦПК України не передбачає чіткі вимоги до форми завіреної копії рішення третейського суду. Оригінал чи копію третейської угоди він надати не може, адже не підписував кредитний договір, що містить третейське застереження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Провадження у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дабіжи О. А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів робить такі висновки.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 455 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до частини четвертої статті 455 ЦПК України до заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал рішення третейського суду, оригінал належним чином засвідченого рішення міжнародного комерційного арбітражу або належним чином завірені їх копії. Копія рішення постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться на території України, може також посвідчуватися головою постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, а копія рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена; 2) оригінал третейської або арбітражної угоди, або належним чином завірена її копія; 3) документи, що подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 4) документ, що підтверджує сплату судового збору; 5) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи на подання заяви; 6) копії заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників судового розгляду, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; 7) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором України, якщо вони викладені іншою мовою.

До заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина п`ята 455 ЦПК України), тобто суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, а у випадку, якщо заявник не усунув недоліки заяви в строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року суд першої інстанції залишив без руху з підстав, що до заяви про скасування рішення третейського суду заявником не додано оригіналу рішення третейського суду або належним чином завіреної його копії, а також оригіналу третейської угоди або належним чином завіреної її копії.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, через не усунення наведених вище недоліків заяви.

Висновки суду першої інстанції заявник спростовує тим, що до заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року додано належним чином завірену завідувачем архіву Новозаводського районного суду м. Чернігова копію цього рішення, адже стаття 455 ЦПК України не передбачає чіткі вимоги до форми завіреної копії рішення третейського суду, а оригінал чи копію третейської угоди він надати не може, оскільки не підписував кредитний договір, що містить третейське застереження.

Верховний Суд вважає наведені доводи обґрунтованими.

Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" (далі - Закон № 1701-IV)).

Відповідно до статті 12 Закону № 1701-IV третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Справи, розглянуті постійно діючим третейським судом, зберігаються у цьому третейському суді протягом 10 років з дня прийняття рішення третейського суду (частина перша статті 54 Закону № 1701-IV).

Заявник пояснював, що не може надати оригінал чи копію третейської угоди, оскільки не підписував кредитний договір, що містить третейське застереження.

Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих в постановах від 07 березня 2019 року в справі № 824/232/2018 (провадження № 61-119ав19), від 17 грудня 2020 року в справі № 824/47/20 (провадження № 61-9305ав20), неподання оригіналу чи належним чином завіреної копії третейської угоди заявником, який не мав реальної можливості ініціювати отримання такої копії, проте заявляє клопотання перед судом про витребування цих доказів, свідчить про відсутність підстав для повернення заяви про скасування рішення третейського суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що представник заявника здійснював адвокатський запит до третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 22 квітня 2024 року щодо надання матеріалів цивільної справи № 1974-2/445/14 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з цим у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просив суд витребувати в Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" матеріали цивільної справи № 1974-2/445/14 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Зазначені вимоги закону ОСОБА_1 виконав, однак суд першої інстанції, формально пославшись на те, що заявник не може ставити перед судом питання про витребування оригіналу чи копії рішення третейського суду, належним чином завіреної копії чи оригіналу третейської угоди, оскільки ці документи не є доказами в розумінні статті 76 ЦПК України, фактично не вирішив заявлене клопотання в установленому ЦПК України порядку.

Щодо копії рішення постійно діючого третейського суду, необхідно зазначити таке.

У частині четвертій статті 455 ЦПК України зазначено, що копія рішення постійно діючого третейського суду, яка додається до заяви про скасування рішення третейського суду, може посвідчуватися головою постійно діючого третейського суду.

Тобто копія рішення постійно діючого третейського суду посвідчується не виключно головою постійно діючого третейського суду, однак з оригіналу цього рішення.

Відповідно до статті 46 Закону № 1701-IV рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду.

Копія рішення постійно діючого третейського суду має зніматися з оригіналу та відображати підпис керівника та круглу печатку засновника постійно діючого третейського суду.

Завідувач архіву Новозаводського районного суду м. Чернігова посвідчила копію рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року не з оригіналу, а з його копії, що містилася в справі № 751/9338/14 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року.

Відповідно до частини восьмої статті 487 ЦПК України після розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

У Новозаводському районному суді м. Чернігова відсутній оригінал рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 17 липня 2014 року, а тому посвідчена завідувачем архіву Новозаводського районного суду м. Чернігова копія цього рішення не є засвідченою належним чином.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в справі № 803/28/21 (провадження № 61-12325ав21) зазначено, що неподання належним чином завіреної копії рішення третейського суду заявником, який мав реальну можливість ініціювати отримання такої копії та не клопотав оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення третейського суду, є підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду.

Як уже зазначалося вище, заявник клопотав перед судом про витребування в Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" матеріали цивільної справи № 1974-2/445/14 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де міститься, зокрема, оригінал самого рішення.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції в порушення вищевказаних положень процесуального законодавства помилково виснував про повернення заявнику заяви про скасування рішення третейського суду.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, далі - Конвенція), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до правосуддя.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, в рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року в справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28 жовтня 1998 року в справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 статті 6 Конвенції.

Отже, Верховний Суд звертає увагу на те, що суду необхідно уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню в справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційним судом як судом першої інстанції помилково повернуто заяву ОСОБА_1, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду


................
Перейти до повного тексту