Постанова
Іменем України
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 753/660/24
провадження № 61-11522св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року в складі судді: Комаревцева Л. В., позов задоволено частково.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль, номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано за новим власником з номерним знаком НОМЕР_2 ) марки та модель MERSEDES-BENZ S500, 1995 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_3 .
У порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля - марка та модель MERSEDES-BENZ S500, 1995 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано за новим власником з номерним знаком НОМЕР_2, що становить 50 000 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
25 квітня 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року в складі судді: Гаращенка Д. Р., апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі;
за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року слід було сплатити судовий збір у розмірі 3 219 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
20 червня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про поновлення пропущеного строку та про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заяви зазначив, що 14 червня 2024 року він отримав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи в період з січня 2023 року по грудень 2023 року згідно з якими що його річний дохід становить 45982,01 грн. Також ОСОБА_2 просив поновити пропущений процесуальний строк, оскільки вважає, що наявні обґрунтовані підстави для поновлення відповідачу строку;
з поданої заяви про поновлення строку не можливо встановити поважність причин пропуску процесуального строку. Апелянт не повідомив суд, не надав жодного доказу про те що йому заважало отримати довідку про доходи та надати її разом з апеляційною скаргою;
відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою 1 травня 2024 року. До апеляційної скарги відповідач не додав доказів сплати судового збору у розмірі визначеному законом та не заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору або зменшення його розміру. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. Згідно ухвали суду від 24 травня 2024 року скаржнику необхідно було надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 3219 грн. 20 червня 2024 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в даній справі з урахуванням його доходу за останній календарний рік;
відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суму виплачених доходів та утриманих податків, які долучені відповідачем до клопотання не можуть бути єдиною та безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки вони не підтверджують реальний майновий стан відповідача, довідка з Пенсійного фонду України форма ОК-5 також не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки містить відомості про застраховану особу, та не містить жодних даних про майновий стан відповідача на момент подання апеляційної скарги. Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року;
крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. На день постановлення ухвали ОСОБА_2 не усунув недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року. Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню особи з такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Аргументи учасників справи
10 серпня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, в якій просив:
скасувати оскаржену ухвалу;
направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
04 червня 2024 року відповідач отримав ухвалу Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року;
14 червня 2024 року представник відповідача подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та звільнення від сплати судового збору;
суд апеляційної інстанції не поновив відповідачу пропущений процесуальний строк на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та у порушення вимог частини першої статті 126 ЦПК України не повернув відповідачу клопотання про звільнення від сплати судового збору, а безпідставно відмовив у його задоволенні;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 вказано, що "апеляційний суд одночасно постановив ухвалу про відмову позивачці в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості дізнатись про те, що їй відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не змогла сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги".
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
10 вересня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року);
згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року, пункт 54);
внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110-111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. Відмова у звільненні від сплати судового збору з тих підстав, що така особа є відповідачем, без дослідження судом доказів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду (див. пункти 61-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 520/16295/15-ц (провадження № 61-27337 св 18) вказано, що "відмовивши в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, апеляційний суд безпідставно не надав відповідачу можливості усунути недолік апеляційної скарги та не продовжив строк для усунення недоліків, передчасно дійшовши висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги особі, яка її подала".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) зазначено, що
37. У разі пропущення скаржником зазначеного процесуального строку подання клопотання про звільнення його від сплати судового збору він може подати до суду заяву про поновлення такого строку одночасно з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору та доказами, що підтверджують таке клопотання.
38. Якщо суд визнає причини пропуску скаржником указаного строку поважними, він може поновити пропущений строк та розглянути клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового зборупо суті. В іншому випадку таке клопотання підлягає залишенню без розгляду.
39. У разі коли суд поновив пропущений строк та розглянув клопотання по суті, він постановляє ухвалу про звільнення скаржника від сплати судового збору або відмову у задоволенні вказаного клопотання.
40. Якщо апеляційна скарга залишається судом без руху, то скаржнику надається строк для усунення її недоліків. Цей строк встановлюється судом, проте не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
41. Отже, строк для усунення недоліків апеляційної скарги до десяти днів є строком, що встановлюється судом, відповідно може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом із тим строк для усунення недоліків апеляційної скарги понад десять днів є строком, встановленим законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
42. У разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
43. У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
44. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
45. Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
46. Якщо скаржник звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути апеляційну скаргу".
У справі, що переглядається:
25 квітня 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року (а. с. 117-127);
ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з мотивів несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали (а.с. 131);
14 червня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про поновлення пропущеного строку та про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заяви зазначив, що 14 червня 2024 року він отримав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи в період з січня 2023 року по грудень 2023 року згідно з якими що його річний дохід становить 45 982,01 грн. Також ОСОБА_2 просив поновити пропущений процесуальний строк, оскільки вважає, що наявні обґрунтовані підстави для поновлення відповідачу строку (а. с. 135-146);
ухвалою від 11 липня 2024 року Київський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_2 . У мотивувальній частині ухвали апеляційний суд заначив, що відповідач не надав доказів про те, що йому заважало отримати довідку про доходи та надати її разом з апеляційною скаргою, тому причини пропуску процесуального строку не є поважними. Суд заначив, що надані відповідачем докази не містять відомостей про майновий стан відповідача на момент подання апеляційної скарги, тому відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року. Оскільки на день постановлення цієї ухвали ОСОБА_2 не усунув недоліки апеляційної скарги, то апеляційну скаргу слід повернути (а. с.148-149);
апеляційний суд постановив ухвалу, якою одночасно відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу, проте не вирішив питання про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про звільнення сплати судового збору та не обґрунтував підстав ненадання відповідного строку. Внаслідок цього відповідач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не зміг сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).