?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 904/134/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Дроботової Т. Б.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 174 "Спорт" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Чус О. В.) у справі
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 174 "Спорт" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання недійсним рішення комісії,
за участю представника відповідача - Тищенко Г. А.,
ВСТАНОВИВ:
Хронологія спору
1. Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 174 "Спорт" (далі - Кооператив) звернувся з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") про визнання недійсним рішення комісії по розгляду акта про порушення від 25.03.2017 № 117584, про визначення обсягу необлікованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом від 30.05.2017 № 5-37.
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 позов Кооперативу залишено без розгляду.
3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 залишено без змін.
4. 03.05.2024 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" подало до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення на його користь понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат у розмірі 10 000 грн.
5. 25.06.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат з правничої допомоги за наслідками розгляду апеляційної скарги Кооперативу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі № 904/134/24 - задовольнив. Стягнув з Кооперативу на користь АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір гонорару є фіксованим, обсяг наданих послуг правничої допомоги підтверджено наявними в матеріалах документами і протоколами судових засідань, а доказів на підтвердження неспіврозмірності заявленого гонорару надано не було, тому витрати АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини
7. Як встановлено апеляційним судом, звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про стягнення з Кооперативу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на підтвердження понесення таких витрат надало: копію договору № 210-ДЕ про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням "Перший Радник"; копію акта наданих послуг від 02.05.2024 № 904/134/24-ДнЕМ; копію квитанції про електронний підпис у сервісі "Вчасно"; копію інструкції перевірки ЕЦП; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Тищенко Т. А.; копію договору про надання правової допомоги від 08.01.2021 № 210-ДЕ; копію додаткової угоди від 27.04.2021 № 4 до договору про надання правової допомоги від 08.01.2021 № 210-ДЕ; копію додаткової угоди від 31.12.2021 № 20 до договору про надання правової допомоги від 08.01.2021 № 210-ДЕ; копію додаткової угоди від 30.12.2022 № 32 до договору від 08.01.2021 № 210-ДЕ; копію додаткової угоди № 33 від 01.12.2022 до договору № 210-ДЕ від 01.12.2022; копію додаткової угоди № 9360-ДнОЭ/44 від 20.12.2023 до договору № 210-ДЕ про надання правової допомоги від 08.01.2021; копію додаткової угоди № 9360-ДнОЭ/45 від 20.12.2023 до договору № 210-ДЕ про надання правової допомоги від 08.01.2021; копію довіреності, виданої адвокату Тищенко Т. А.; копію свідоцтва Тищенко Т. А. про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію довіреності, виданої адвокату Ластіній Ю. С.; копію свідоцтва Ластіної Ю. С. про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію роздруківки профілю адвоката Ластіної Ю. С. з кабінету адвоката Ластіної Ю. С.; докази направлення копії заяви на адресу позивача.
8. 08.01.2021 між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Адвокатським об`єднанням "Перший радник" укладено договір №210-ДЕ про надання правової допомоги (далі - договір).
9. Пунктами 1.1 зазначеного договору виконавець зобов`язується надавати клієнту (АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") правову допомогу за окремими письмовими або усним дорученнями останнього.
10. Для цілей договору видами правової допомоги, що може надаватись виконавцем є, зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування; ознайомлення з матеріалами судової справи; складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо); інші види правової допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів клієнта (пункт 1.2 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.04.2021 № 4).
11. Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг (пункт 1.3 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.04.2021 № 4).
12. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.04.2021 № 4, приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором. Акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту. Враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг сторони відображають в акті наданих послуг опис наданих послуг та їх загальну вартість (розмір гонорару).
13. Відповідно до пункту 4.3 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.04.2021 № 4, вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
14. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг (пункт 4.4 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.04.2021 № 4).
15. Також, апеляційним судом було встановлено, що актом №15/904/134/24-ДнЕМ до договору про надання правової допомоги від 08.01.2021 № 210-ДЕ було підтверджено надання наступного обсягу професійної правничої допомоги у межах судової справи № 904/134/24, яка розглядалася Центральним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Кооперативу до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі № 904/134/24 про залишення без розгляду позовної заяви: ознайомлення з апеляційною скаргою; вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду з подібних спорів (адвокат Тищенко Т. А.); підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу (адвокат Тищенко Т. А.); участь у судовому засіданні 29.04.2024 (адвокат Ластіна Ю. С.); підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (адвокат Тищенко Т. А.).
16. У даному акті сторони погодили, що вартість наданих послуг (фіксований розмір гонорару) складає 10 000,00 грн. (без ПДВ).
17. Позивач не заперечував права відповідача на відшкодування понесених ним витрат, однак вважав, що розмір таких витрат має становити не 10 000 грн, а 2 000 грн., посилаючись, зокрема, на наступне:
- правовідносини сторін у даній справі не є складними (не містять окремих нетипових обставин), справа стосується вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, стосується застосування виключно однієї процесуальної норми;
- представництво інтересів відповідача здійснювалося тим самим адвокатом, позиція відповідача не змінювалась, що свідчить про вже сформовану його правову позицію щодо розгляду даної справи,
- обсяг документів, їх зміст, що не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль, - очевидною є не співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі Кооператив просить змінити резолютивну частину додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 шляхом зменшення розміру стягнутих з нього витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 2 000 грн.
19. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
20. Скаржник обґрунтовував невідповідність оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду, якою було повністю задоволено заяву відповідача про стягнення на його користь понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат у розмірі 10 000 грн, постановам Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, оскільки в таких постановах було викладено висновок про право суду не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правничу допомогу і право відмовити у відшкодуванні витрат повністю або частково із зазначенням того, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
21. На підтвердження необґрунтованості оскаржуваної постанови скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду було стягнуто з нього наступні витрати на професійну правничу допомогу відповідача: підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; участь представника відповідача у судовому засіданні апеляційного господарського суду та ознайомлення з апеляційною скаргою, вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду з подібних спорів, які надавалися для цілей підготовки відзиву на апеляційну скаргу позивача.
22. Так, скаржник посилався на те, що підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу визначена відповідачем у акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг окремим пунктом, хоча відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, вона (заява) не підлягає відшкодуванню оскільки фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
23. Скаржник зазначив, що до акта № 15/904/134/24-ДнЕМ на правничу допомогу відповідачем одночасно були включені різни види послуг, в той час як відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 такі послуги як ознайомлення з апеляційною скаргою, вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду з подібних спорів, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу охоплюються однією послугою - підготовкою відзиву.
24. Позивач посилається також на те, що послуга участі представника відповідача у судовому засіданні 29.04.2024, яка також була включена відповідачем до акта наданих послуг, не була необхідною та неминучою, враховуючи, що його участь не визнавалась обов`язковою та спір не є складним, а тому стягнення таких витрат суперечить пункту 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25. АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, вказуючи, що додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята з урахуванням положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. Відповідач вважає, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки ним не вказано, у чому конкретно полягають порушення застосування норм матеріального і процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції в контексті наведених у скарзі правових висновків Верховного Суду. Відповідач вважає касаційну скаргу безпідставною, оскільки скаржник вимагає здійснити переоцінку доказів, які містяться у матеріалах справи, що виходить за межі касаційного перегляду.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
28. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
29. Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
30. Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
31. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
32. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
33. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
35. Згідно із частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
36. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
37. За змістом частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
38. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
39. У постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, на неврахування яких судом апеляційної інстанції посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою і частиною дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
40. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на неврахування якої посилався скаржник, Велика Палата звертає увагу на те, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (пункт 5.36). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань (пункт 5.36).
41. З цього приводу апеляційним судом було встановлено, що відповідно до умов укладеного відповідачем договору про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021 в редакції додаткової угоди № 4 від 27.04.2021 розмір гонорару на правничу допомогу у цій справі на стадії представництва в суді апеляційної інстанції є фіксованим, тобто таким, що не залежить від кількості витраченого часу та підготовлених процесуальних документів. Акт наданих послуг №15/904/134/24-ДнЕМ від 02.05.2024 відповідає положенням додаткової угоди № 4, а словосполучення "розмір гонорару складає 10 000,00 грн", вжите у пункті 2 акта чітко й однозначно вказує на фіксований розмір обчислення адвокатського гонорару.
42. Згідно з висновком, який викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку послався апеляційний суд, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
43. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатував, що відповідачем були надані достатні документи на підтвердження обсягу наданих послуг, а за змістом акта №15/904/134/24-ДнЕМ розподілу підлягає сума понесених витрат у розмірі 10 000 грн.
44. Апеляційним судом також було зазначено, що складання процесуальних документів здійснювалося адвокатом Тищенко Т. А., а представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції забезпечували адвокати Тищенко Т. А. та Ластіна Ю. С., які здійснюють адвокатську діяльність в Адвокатському об`єднані "Перший радник", з яким відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги.
45. Присуджуючи на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходив з того, що розмір гонорару є фіксованим, об`єм наданих послуг підтверджено наявними в матеріалах процесуальними документами і протоколами судових засідань, а доказів на підтвердження неспіврозмірності заявленого гонорару позивачем надано не було.
46. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу на те, що Верховним Судом з цього приводу були сформульовані наступні висновки.
47. Так, у пункті 133 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 було зазначено, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
48. У додатковій ухвалі Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 917/1732/22 визначено, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
49. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
50. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
51. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
52. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
53. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
54. Враховуючи погодження відповідачем та адвокатським об`єднанням фіксованого розміру гонорару за представництво в суді апеляційної інстанції, включення до акта приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги запису щодо підготовки заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також декількох окремих записів, пов`язаних із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу (замість одного), не впливає на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції і не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
55. У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначено, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
56. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
57. З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання апеляційним судом норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (пункт 240 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
58. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України (пункт 42 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).
59. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).
60. З додаткової постанови суду апеляційної інстанції у цій справі вбачається, що апеляційний суд детально проаналізував надані відповідачем докази на обґрунтування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, суд дійшов висновку, що витрати АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
61. Щодо доводів позивача стосовно необов`язковості участі представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду 29.04.2024, а також посилання на тривалість такого судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
62. Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21).
63. Крім того, відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
64. Апеляційним судом було встановлено, що обсяг наданих послуг, зокрема, участь уповноваженого адвоката відповідача в судовому засіданні був підтверджений протоколом судового засідання.
65. Тому, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо відхилення доводів позивача про те, що саме судове засідання тривало лише 15 хвилин і явка відповідача не визнавалася обов`язковою.
66. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
67. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
68. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
69. Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
70. Апеляційним судом було встановлено, що позивачем не було надано доказів на підтвердження неспіврозмірності заявленої до відшкодування суми професійної правничої допомоги, у зв`язку із чим було обґрунтовано відмовлено позивачу у її зменшенні.
71. Судом апеляційної інстанції було здійснено перевірку відповідності заявлених відповідачем витрат на правову допомогу критеріям, визначеним у частині п`ятій статті 129 ГПК України та встановлено, що заявлені до відшкодування витрати є пропорційними до предмета спору та обґрунтованими.
72. Судом апеляційної інстанції не було встановлено наявність підстав, передбачених частинами шостою та дев`ятою статті 129 ГПК України, які б дозволяли дійти висновку про необхідність їх зменшення.
73. За таких обставин, висновки апеляційного суду у цій справі стосовно відсутності підстав для зменшення заявленої позивачем суми витрат не суперечать постановам Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. У постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, вказувалося про те, що зменшення розміру суми судових витрат є правом суду, а не його обов`язком, яке реалізується залежно від обставин кожної конкретної справи.
74. Отже, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника щодо порушення норм матеріального та процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.