ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 317/1645/24
провадження № 61-9599св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2024 року у складі судді Сакоян Д. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан", про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
27 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося до суду з позовом ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - ТОВ "Мілоан"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ "Діджи Фінанс" посилалося на те, що 20 травня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4650954, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн з кінцевим терміном повернення до 04 червня 2021 року.
Вказаний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
13 вересня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір про відступлення прав вимоги № 07Т, за умовами якого первісний кредитодавець ТОВ "Мілоан" відступило за плату новому кредитодавцю ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 20 травня 2021 року № 4650954.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на дату відступлення права вимогиу нього утворилася заборгованість у розмірі 30 082,50 грн, з яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту; 22 312,50 грн - проценти; 770,00 грн - комісія за користування кредитом.
Враховуючи викладене, ТОВ "Діджи Фінанс" просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Запорізький районний суд Запорізької області ухвалою від 28 березня 2024 рокузалишив позовну заяву ТОВ "Діджи Фінанс" без руху через її невідповідність вимогам частини першої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і надав п`ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було надати докази надсилання відповідачу копії сформованої у системі "Електронний суд" позовної заяви з додатками.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ТОВ "Діджи Фінанс" додало до позовної заяви опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладну як доказ надсилання відповідачу ОСОБА_1 копій поданих до суду документів. Однак адресоване відповідачу поштове відправлення датоване 09 березням 2024 року, тоді як позовна заява сформована у системі "Електронний суд" 27 березня 2024 року.
Наявність вказаних розбіжностей дає змогу зробити висновок, що 09 березня 2024 року відповідачу не могла бути направлена сформована в Електронному суді 27 березня 2024 року позовна заява.
Отже, наразі позивач не надав належних доказів надсилання відповідачу копії сформованої у системі "Електронний суд" 27 березня 2024 року позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали ТОВ "Діджи Фінанс" 02 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" подало до суду першої інстанції заяву, в якій зазначило, що позовна заява для відповідача була виготовлена на паперовому носієві за допомогою комп`ютерної техніки та 09 березня 2024 року надіслана йому на поштову адресу. При цьому докази надсилання відповідачу копій документів додані до позовної заяви, яка була подана до суду в електронній формі.
Запорізький районний суд Запорізької області ухвалою від 11 квітня 2024 року визнав неподаною та повернув ТОВ "Діджи Фінанс" позовну заяву на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що 09 березня 2024 року відповідачу не могла бути направлена позовна заява, яка сформована позивачем у системі "Електронний суд"27 березня 2024 року. Фактично відповідачу засобами поштового зв`язку була направлена інша позовна заява, яка датована 20 лютим 2024 року.
Крім того, вказані позовні заяви мають різні вступні частини та перелік додатків, що додатково засвідчує той факт, що позивач не направляв відповідачу саме ту позовну заяву із додатками, яка надійшла для розгляду до суду.
Отже, ТОВ "Діджи Фінанс" не виконало належним чином вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Діджи Фінанс" подало апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд постановою від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" залишив без задоволення, а ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, щовисновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання неподаною та повернення ТОВ "Діджи Фінанс" позовної заяви через неусунення недоліків узгоджуються з приписами законодавства і матеріалами справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2024 року ТОВ "Діджи Фінанс" через систему "Електронний суд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2024 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" подало на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувало тим, що позивач не може фізично надіслати засобами поштового зв`язку ту саму позовну заяву, яка формується у системі "Електронний суд", оскільки у відповідача відсутній електронний кабінет, а логічним завершенням відправки позовної заяви через вказану систему є її підписання, тобто накладення електронного цифрового підпису.
Отже, оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", то позовна заява була виготовлена на паперовому носієві за допомогою комп`ютерної техніки та 09 березня 2024 року надіслана на його поштову адресу.
Докази надсилання відповідачу копій документів додані до позовної заяви, яка була подана до суду першої інстанції в електронній формі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Запорізького районного суду Запорізької області.
31 липня 2024 року справа № 317/1645/24 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
27 березня 2024 року ТОВ "Діджи Фінанс" через електронний кабінет у системі "Електронний суд" подало до суду позов до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Мілоан", про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 1-12).
До сформованої в системі "Електронний суд" 27 березня 2024 року позовної заяви позивач додав опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладну від 09 березня 2024 року як доказ надсилання відповідачу ОСОБА_1 копій поданих до суду документів (матеріалів позовної заяви з додатками) (а. с. 62).
Запорізький районний суд Запорізької області ухвалою від 28 березня 2024 року залишив позовну заяву ТОВ "Діджи Фінанс" без руху через її невідповідність вимогам частини першої статті 177 ЦПК України і надав п`ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було надати докази надсилання відповідачу копії сформованої у системі "Електронний суд" позовної заяви з додатками (а. с. 65, 66).
На виконання вимог вказаної ухвали ТОВ "Діджи Фінанс" 02 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" подало до суду першої інстанції заяву, в якій зазначило, що позовна заява для відповідача була виготовлена на паперовому носієві за допомогою комп`ютерної техніки та 09 березня 2024 року надіслана йому на поштову адресу. При цьому докази надсилання відповідачу копій документів додані до позовної заяви, яка була подана до суду в електронній формі (а. с. 69, 70).
До заяви про усунення недоліків ТОВ "Діджи Фінанс" додало копію позовної заяви, яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку 09 березня 2024 року (а. с. 75-78).
Запорізький районний суд Запорізької області ухвалою від 11 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2024 року, визнав неподаною та повернув ТОВ "Діджи Фінанс" позовну заяву на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України (а. с. 80-82, 107-109).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції", заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97 проти України", заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Так, згідно з частиною першою статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частин п`ятої-восьмої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ТОВ "Діджи Фінанс" без руху через її невідповідність вимогам частини першої статті 177 ЦПК України, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав належних доказів надсилання відповідачу копії сформованої в Електронному суді 27 березня 2024 року позовної заяви з додатками.
Суд першої інстанції з`ясував, що надіслана стороні відповідача в паперовій формі позовна заява не відповідає за формою та змістом позовній заяві, яку ТОВ "Діджи Фінанс" подало до суду в електронній формі через електронний кабінет з використанням кваліфікованого електронного підпису, оскільки їх вступні частини та перелік додатків різняться.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
Отримавши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, особа зобов`язана відреагувати на таку ухвалу суду. Якщо заявник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою про продовження або поновлення вказаного строку.
ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява № 19753/92)).
Отже, оскільки ТОВ "Діджи Фінанс" отримало ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, однак не відреагувало належним чином на таку ухвалу суду та не надало доказів направлення відповідачу саме тієї позовної заяви із додатками, яка надійшла для розгляду до суду в електронній формі, то суд першої інстанції правильно визнав позовну заяву неподаною і повернув її заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України, тобто суд діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України та в межах наданих йому повноважень.
Водночас, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Посилання ТОВ "Діджи Фінанс" на те, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", а тому позовна заява була виготовлена на паперовому носієві за допомогою комп`ютерної техніки та 09 березня 2024 року надіслана на його поштову адресу, не заслуговують на увагу, оскільки, як з`ясував суд першої інстанції, позивач не направляв відповідачу саме ту позовну заяву із додатками, яка надійшла для розгляду до суду в електронній формі.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що додані заявником до позовної заяви докази не підтверджують факт надсилання стороні відповідача копій поданих до суду документів (матеріалів позовної заяви з додатками) з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, що свідчить про порушення позивачем вимог частини першої статті 177 ЦПК України.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.