ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23293/20
провадження № К/9901/25334/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО", Приватного підприємства "Сервіс-Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-1", Іноземного підприємства "Черномор", Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД" до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія", про визнання протиправною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Марківа Василя Дмитровича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Гарника К.Ю., суддів: Пащенка К.С., Іщука І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (у складі: головуючого судді - Безименної Н.В., суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.) у справі №640/23293/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" (далі - позивач-1; ТзОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО"), Приватного підприємства "Сервіс-Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-1", Іноземного підприємства "Черномор", Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД" до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі -Національне агентство; АРМА), Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТзОВ "Українська металургійна компанія"), в яких позивачі просили:
- визнати протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №754 "Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах" (далі - Постанова №754), якою внесено зміну до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719 (далі - Порядок №719);
- зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №754 "Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах", після набрання рішенням законної сили.
2.1. В обґрунтування позовних вимог позивачі, зокрема, зазначали, що оскаржуваною Постановою №754 Національному агентству надано повноваження "оперативно відшкодовувати збитки від злочину потерпілій стороні", а саме самостійно виконувати судове рішення (вирок) про розподіл і виплату коштів приватній особі (потерпілому, цивільному позивачу) для відшкодування збитків від злочину за рахунок коштів держави, отриманих від реалізації АРМА спеціально конфіскованих активів, що, як вважають позивачі, суперечить Конституції України, змісту правового інституту спеціальної конфіскації активів, інтересам держави, а також правам й інтересам позивачів як власників активів, до яких було застосовано спеціальну конфіскацію.
2.2. Як стверджують позивачі, єдиним фактичним вигодонабувачем від прийняття відповідачем оскаржуваної постанови на даний час є потерпілий і цивільний позивач у справі №757/28806/18-к - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія". При цьому, обгрунтовуючи своє право на звернення до адміністративного суду з вказаними позовними заявами, позивачі посилалися на те, що процедура судового оскарження вироку суду від 14.04.2020 ще не була завершена, тобто, вирок суду може бути скасований, проте, виконаний в частині реалізації АРМА належного позивачам майна; відповідно, в подальшому, в такому випадку, внесені оскаржуваною постановою доповнення в Порядок №719, утруднять або зроблять неможливим поворот виконання вироку.
2.3. Позивачі зазначали, що відповідач незаконно втрутився та вніс суттєву суперечність у встановлені законом належні правові процедури, фактично поєднавши дві самостійні та взаємовиключні в правовому сенсі процедури, а саме: процедуру спеціальної конфіскації активів, яка передбачає безоплатне вилучення активів третьої особи у власність держави у передбачених законом випадках, та процедуру відшкодування потерпілому, цивільному позивачу завданих злочином збитків, що порушує вищевказані законні інтереси позивачів.
3.1. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 відкрито провадження у справі № 640/23293/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО".
3.2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 відкрито провадження в справі №640/23292/20 за позовом Приватного підприємства "Сервіс - Транс".
3.3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження в справі №640/23351/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель - 1".
3.4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження в справі №640/23354/20 за позовом Іноземного підприємства "Черномор".
3.5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 об`єднано в одне провадження справу №640/23293/20 зі справами №640/23292/20, №640/23351/20, №640/23354/2, присвоєно єдиний унікальний номер - №640/23293/20.
3.6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2020 відкрито провадження в справі №640/23348/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД".
3.7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 року об`єднано в одне провадження справу №640/23293/20 зі справою №640/23348/20 та присвоєно єдиний унікальний номер - №640/23293/20.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується або буде застосована Постанова №754, а тому твердження представників відповідача та третіх осіб в частині того, що станом на час звернення до суду з цими позовами не надано належних доказів порушеного права позивачів, є необгрунтованими, оскільки законодавець в даному випадку не пов`язує звернення до суду за захистом свого вже порушеного права, а навпаки визначає право особи на звернення до суду до настання події, з якою може бути пов`язано таке порушення, тобто, буде застосована оскаржувана постанова.
6. Водночас, з урахуванням положень чинного законодавства, а також враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів погодилася з позицією відповідача в тій частині, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо врегулювання питань реалізації Національним агентством активів, які були арештовані в судовому порядку; на виконання зазначених повноважень, Кабінетом міністрів України прийнято Постанову від 27.09.2017 №719, якою затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах.
7. Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що згідно статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання. Суд першої інстанції зазначив, що в межах спірних правовідносин, з огляду на положення чинного законодавства, таким органом є Національне агентство, що не суперечить положенням статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з практичною реалізацією виконання вироку суду про спеціальну конфіскацію активів.
8. Зважаючи на специфіку реалізації конфіскованого майна на підставі судового рішення, а також враховуючи, що органом, який уповноважений виконувати судові рішення в цій частині є Національне агентство, колегія суддів місцевого адміністративного суду погодилася з позицією відповідача щодо того, що саме з метою врегулювання окремих питань практичної реалізації визначеної статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) процедури забезпечення прав потерпілих осіб, оскаржуваною Постановою №754 було внесено до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах відповідні зміни, без врегулювання при цьому будь-яких нових процедурних аспектів застосування спеціальної конфіскації, порівняно з визначеним чинним КПК України порядком.
9. На переконання суду першої інстанції, наведене свідчить, що твердження позивачів щодо того, що на законодавчому рівні не визначено можливості здійснювати Національним агентством окремих заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень про спеціальну конфіскацію активів, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
10. Суд першої інстанції також наголосив, що саме вироком суду від 14.04.2020 у справі №757/28806/18-к було вирішено відшкодувати збитки потерпілого за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна; при цьому, в матеріалах справи відсутні й докази того, що Національним агентством вже реалізовано конфісковане майно, належне на праві власності позивачам, та за рахунок отриманих від реалізації коштів відшкодовано збитки ТзОВ "Українська металургійна компанія", як і відсутні відомості щодо скасування вироку суду в цій частині, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про безпідставність тверджень позивачів щодо утруднення або ускладнення повернення їм майна, у разі скасування спеціальної конфіскації та неможливості повороту виконання вироку.
11. Суд першої інстанції дійшов висновків, що приймаючи Постанову №754, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з нагальної потреби врегулювати окремі питань питання практичної реалізації, визначеної статтею КПК України, процедури забезпечення прав потерпілих осіб, а відтак правові підстави для скасування цієї постанови відсутні. Крім того, колегія суддів наголосила на тому, що в межах розгляду даної справи позивачами не оскаржувалась сама процедура прийняття нормативно-правового акта.
12. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що матеріали справи містять належні докази щодо дотримання Кабінетом Міністрів України визначеної законодавством процедури прийняття підзаконного нормативно-правового. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, Постанова №754 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, за наявності передбачених правових підстав із забезпеченням дотримання встановленого порядку.
13. Надаючи оцінку доводам позивача-1 щодо порушення спірною постановою його прав та інтересів, з огляду на вчинення АРМА дій з метою виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №757/28806/18-к, які розпочались виключно після набрання Постановою №754 чинності, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме указаний вирок є таким, що впливає на права та інтереси позивачів, оскільки саме його виконання передбачає здійснення дій з реалізації конфіскованого майна Національним агентством; при цьому, встановленні пунктом 27 Порядку №719 шляхи розподілу коштів, отриманих вже після завершення процедури конфіскації та реалізації активів, до яких застосовано спеціальну конфіскацію, жодним чином не породжують для позивачів будь-яких нових прав та обов`язків, позаяк вказана норма не передбачає участі попередніх власників реалізованого на електронних торгах майна у процедурі розподілу отриманих коштів; отже, незалежно від прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №754, після набрання вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №757/28806/18-к законної сили, він підлягає обов`язковому виконанню відповідним органом державної влади - Національним агентством.
14. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позивачі, з посиланням на належні та допустимі докази, не довели суду, в чому саме полягає порушення їх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови; сама по собі суб`єктивна незгода позивачів з пунктом 27 Порядку №719, у випадку відсутності доказів щодо порушення майнових прав позивачів, не може бути підставою для скасування підзаконного нормативно-правового акта.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
15. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач-1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №640/23293/20, та прийняти нове рішення, яким позов ТзОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" задовольнити в повному обсязі.
16. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №826/15560/15 (щодо застосування адміністративним судом принципу офіційного з`ясування обставин у справі), від 26.05.2021 у справі №640/5248/19 (стосовно застосування частин першої, другої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", пункту 1 частини першої статей 129, 129-1 Конституції України), від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 (щодо застосування судом апеляційної інстанції норм статті 55 Конституції України та статей 242, 244 КАС України).
17. Крім цього, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України, скаржник, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини десятої статті 100 Кримінально процесуального кодексу України у системному взаємозв`язку із положеннями статей 21, 23, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та вимог Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719.
18. Позивач також указує, що:
- ані Конституцією України, ані частиною десятою статті 100 КПК України та статтею 21, частиною першою, другою статті 23 Закону №772, Уряд не наділений повноваженнями з визначення порядку і способу виконання судових рішень про спеціальну конфіскацію, зокрема, в яких передбачено відшкодування потерпілому, цивільному позивачу збитків від злочину за рахунок коштів від реалізації Національним агентством конфіскованого майна третіх осіб; натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом;
- повноваження Кабінету Міністрів України визначити (затвердити) порядок реалізації арештованих та/або конфіскованих активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах, яке передбачене абзацом другим частини п`ятої статті 21 та абзацом третім частини другої статті 23 Законом №772, не може бути ототожнене разом із повноваженнями і правами, якими відповідач наділив Національне агентство та потерпілих, цивільних позивачів пунктом 27 (в редакції оскаржуваної постанови) Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах;
- центральний орган виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів України своїми діями порушив законні права, свободи та інтереси ТОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" та інших осіб, стосовно активів яких було винесено вирок від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к, фактично привласнивши собі функції суду.
19.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, зокрема, що:
- вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-а АРМА було уповноважено виконувати судове рішення в частині спеціальної конфіскації, але без права розподілу та виплати коштів від реалізації конфіскованого майна на користь потерпілого;
- норми частини десятої статті 100 КПК України та статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772, самі по собі, не надають АРМА повноважень виконувати вироки судів, якими передбачено відшкодування збитків на користь потерпілих (цивільних позивачів), крім держави.
- вирішуючи дану справу та надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 10 статті 100 КПК України та статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про те, що зазначені норми уповноважують АРМА виконувати вирок у справі №757/28806/18-а в цілому, адже даний вирок, крім спеціальної конфіскації, передбачає також задоволення вимог потерпілого, що в силу приписів Закону №772, не відноситься до повноважень АРМА.
19.2. Отже, на переконання скаржника, відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини 10 статті 100 КПК України та статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772 у побідних правовідносинах з таких питань:
- чи передбачено вказаними нормами повноваження АРМА з самостійного виконання судових рішень про відшкодування завданих потерпілим від злочинів збитків?;
- чи вважається судове рішення про спеціальну конфіскацію тотожним судовому рішенню про відшкодування завданих потерпілим від злочинів збитків?;
- чи передбачає правовий інститут спеціальної конфіскація майна в кримінальному судочинстві (в контексті застосування частини десятої статті 100 КПК України) таким, що включає в себе відшкодування збитків потерпілому, цивільному позивачу?;
- чи має право АРМА виконувати за правилами статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772 будь-яке судове рішенням про відшкодування збитків на користь потерпілого, цивільного позивача за рахунок коштів від реалізації конфіскованого у власність держави майна третьої особи?
20.1. Позивач-1 указує, що висновки судів попередніх інстанцій на прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови через необхідність врегулювати окремі питання практичної реалізації частини десятої статті 100 КПК України та порядку забезпечення прав потерпілих осіб - є помилковим та суперечать нормам, закріпленим у цій нормі та статті 21, частинах першій, другій статті 23 Закону №772; вирішуючи дану адміністративну справу та надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину десяту статті 100 КПК України, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про те, що ця норм визначає процедуру (порядок) забезпечення прав потерпілих осіб та порядок самостійного виконання АРМА рішення про спеціальну конфіскацію активів.
20.2. Отже, позивач-1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини десятої статті 100 КПК України у побідних правовідносинах з таких питань:
- чи передбачено вказаною нормою процедуру (порядок) забезпечення прав потерпілих осіб та порядок самостійного виконання АРМА рішення про спеціальну конфіскацію активів, або ж частина десята статті 100 КПК України визначає виключно порядок (послідовність) дій суду при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію?;
- чи має право Кабінет Міністрів України на підставі частини десятої статті 100 КПК України шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акту (постанови) врегульовувати окремі питання процедури (порядку) забезпечення прав потерпілих осіб?
- чи стосується прав та інтересів власника конфіскованого майна будь-яка постанова, прийнята Кабінетом Міністрів України на підставі частини десятої статті 100 КПК України?
21.1. Щодо висновків судів попередніх інстанції стосовно "нагальної" потреби ухвалення оскаржуваної постанови, касатор зазначає, що:
- в силу обставин справи та прямої імперативної норми - статті 24 Закону №772, Національне агентство не могло провести самостійне виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к, а саме: не могло провести розподіл коштів від реалізації майна позивача-1 та не могло провести виплату коштів від реалізації майна на користь потерпілого, що означає неможливість виконання вироку про спеціальну конфіскацію в цілому.
- шляхом прийняття оскаржуваної постанови, з порушенням приписів частини десятої статті 100 КПК України, статті 21, частин першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772, Національному агентству (АРМА) були надані відповідні повноваження провести розподіл коштів від реалізації конфіскованого майна позивача та провести виплату коштів від реалізації конфіскованого майна позивача на користь потерпілого в справі №757/28806/18-к, з посиланням, як на підставу прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, на існування надуманої "нагальної потреби", а фактично - за відсутності будь-якої іншої потреби, окрім потреби забезпечити можливість розподілу і виплати АРМА коштів від реалізації майна позивача-1 на користь ТзОВ "Українська металургійна компанія", згідно вироку від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к.
21.2. Скаржник вважає, що вирішуючи дану адміністративну справу та надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину десяту статті 100 КПК України, статті 21, частин першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що законною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови була "нагальна потреба" врегулювати окремі питання практичної реалізації процедури забезпечення прав потерпілих осіб, визначеної статтею 100 КПК України, а тому оскаржувана постанова начебто не порушує прав та інтересів позивача.
21.3. При цьому, на переконання позивача-1, відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини десятої статті 100 КПК України, статті 21, частин першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772 у побідних правовідносинах з таких питань:
- чи може бути "нагальна потреба" підставою для врегулювання окремих питань практичної реалізації процедури забезпечення прав потерпілих осіб, визначеної статтею 100 КПК України, шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України підзаконного нормативно-правового акту?;
- чи має право Кабінет Міністрів України шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акту (постанови) та посилаючись на "нагальну потребу" врегулювати питання розподілу та виплати потерпілому коштів від реалізації конфіскованого у власність держави майна в кримінальному судочинстві, не зараховуючи спершу такі кошти до державного бюджету?;
- чи стосується прав та інтересів власника конфіскованого майна прийнята на підставі частини десятої статті 100 КПК України з посиланням на "нагальну потребу" врегулювати питання розподілу та виплати потерпілому коштів від реалізації конфіскованого майна постанова Кабінету Міністрів України?;
- яка з норм (частина десята статті 100 КПК України чи стаття 24 Закону №772) має вищу юридичну силу та повинна застосовуватися при вирішенні питання про виплату АРМА коштів від реалізації арештованого (конфіскованого) майна (активів) третьої особи, та, зокрема, хто саме (держава чи потерпілий) повинен отримати кошти від реалізації майна (активів) третьої особи, до якого застосовано спеціальну конфіскацію?;
22.1. Поряд з цим, скаржник зауважує, що прийнявши оскаржувану постанову, Кабінет Міністрів України ввів у правовий обіг нове юридичне поняття, а саме "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 КПК України"; ні КПК України, ні Закон №772 не містять такого поняття; між тим, аналіз резолютивної частини вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к свідчить про те, що цей вирок суду підпадає під запроваджене оскаржуваною постановою в правовий обіг юридичне поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України".
22.2. Указане, на переконання позивача-1, свідчить про те, що застосоване в пункті 27 Порядку №719 нове поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України", розробником проекту якого є Національне агентство, було сформульовано таким чином, щоб під зазначене поняття потрапив вирок від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к - єдине судове рішення, яке можна трактувати в розумінні оскаржуваної постанови як "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України" та яке на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови перебувало на виконанні в АРМА.
22.3. Між тим, за аргументами позивача-1, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам позовної заяви про те, що оскаржувана постанова фактично була розроблена і прийнята з метою виконання конкретного судового рішення про спеціальну конфіскацію в порядку частини десятої статті 100 КПК України, а саме вироку від 14.04.2020 в справі №757/28806/18-к.
22.4. На переконання касатора, вирішуючи дану адміністративну справу та надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини десятої статті 100 КПК України та статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про те, що оскаржувана постанова, якою введено в правовий обіг поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України", не порушує прав та інтересів позивача.
22.5. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм частини десятої статті 100 КПК України та статті 21, частин першої, другої статті 23 Закону №772 у побідних правовідносинах з наступних питань:
- чи передбачено вказаними нормами поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України", а якщо так - то за якими критеріями таке судове рішення може бути ідентифіковане (визначене)?;
- чи має право Кабінет Міністрів України шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акту (постанови) вводити в правовий обіг нове поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України"?;
- чи зачіпає права та інтереси власника конфіскованого майна введення в правовий обіг поняття "судове рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України" шляхом прийняття спірної постанови?
23.1. Поряд з наведеним, на переконання позивача-1, оскаржуваною постановою Кабінет Міністрів України визначив порядок взаємодії потерпілого, цивільного позивача з Національним агентством у процедурі спеціальної конфіскації активів, а також надав потерпілому, цивільному позивачу статусу (прав) учасника процедури реалізації активів на електронних торгах, та вирішуючи дану адміністративну справу і надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 21, частини першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772 та Порядку №719, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про те, що оскаржувана постанова не порушує прав та інтересів позивача.
23.2. При цьому, на переконання сторони оскарження, відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм статті 21, частини першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772 та Порядку №719 у побідних правовідносинах з наступних питань:
- чи має право Кабінет Міністрів України своєю постановою визначати порядок взаємодії потерпілого, цивільного позивача з Національним агентством у процедурі спеціальної конфіскації активів?;
- чи є потерпілий, цивільний позивач учасником процедури реалізації активів на електронних торгах у контексті застосування частини десятої статті 100 КПК України у взаємозв`язку з нормами норм статті 21, частини першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772 та Порядку №719?;
-чи має право Кабінет Міністрів України шляхом прийняття підзаконного нормативно- правового акту (постанови) надати потерпілому, цивільному позивачу статусу (прав) учасника процедури реалізації активів на електронних торгах?
24. Додатково позивач-1 указує, що між приписами частини десятої статті 100 КПК України та статті 24 Закону №772 існує колізія в частині того, хто саме має отримати кошти від реалізації майна (активів) - потерпілий чи державний бюджет, та така колізія не може бути вирішена шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України підзаконного акту - оскаржуваної постанови; таким чином, оскаржуваною постановою вирішено питання розподілу та виплати коштів потерпілому, цивільному позивачу, яке виходить за межі механізму реалізації активів на електронних торгах.
25. Скаржник зазначає, що вирішуючи дану адміністративну справу та надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 21, частину першу, другу статті 23, статтю 24 Закону №772 та положення Порядку №719, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про те, що питання розподілу коштів, отриманих внаслідок реалізації конфіскованих активів, належить до сукупності питань, які мають бути вирішені при реалізації арештованих активів на електронних торгах; при цьому відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм статті 21, частини першої, другої статті 23, статті 24 Закону №772 та Порядку №719 у побідних правовідносинах, а саме щодо співвідношення процедури реалізації арештованих активів на електронних торгах та процедури розподілу коштів, отриманих внаслідок реалізації конфіскованих активів, та їхньої виплати потерпілому, цивільному позивачу, зокрема, чи належить до сукупності питань, які мають бути вирішені при реалізації арештованих активів на електронних торгах, питання розподілу коштів, отриманих внаслідок реалізації конфіскованих активів, та їхньої виплати потерпілому, цивільному позивачу.
26. У відзивах на касаційну скаргу ТзОВ "Українська металургійна компанія" та Кабінет Міністрів України просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Звернувшись до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, Національне агентство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача-1.
27. Відповідач та треті особи вважають, що приймаючи оскаржувану постанову, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
28. Касаційна скарга представника позивача-1 до Верховного Суду надійшла 12 липня 2021 року.
29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
30. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Марківа В.Д. - представника товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №640/23293/20.
31. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" (код ЄДРПОУ 35648162) зареєстровано юридичною особою приватного права з 24 грудня 2007 року; Приватне підприємство "Сервіс-Транс" (код ЄДРПОУ 33092601) - з 29 червня 2004 року; Іноземне підприємство "Черномор" (код ЄДРПОУ 34443332) - 19 липня 2006 року; Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітель-1" (код ЄДРПОУ 20713788) - 27 березня 2006 року; Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39145234) - 24 березня 2014 року, про що до реєстру внесено відповідні реєстраційні записи.
33. Крім того, судами встановлено, що:
1) Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО" на праві власності належить наступне майно:
- нежитлова будівля (літера В) загальною площею 3 673,6 кв. м, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1524693180000;
- нежитлова будівля (літера Г) загальною площею 1 561,9 кв. м, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1524649380000;
- комплекс по наданню послуг населенню та дилерських центрів для продажу легкових автомобілів загальною площею 990,6 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 455038080000.
2) Приватному підприємству "Сервіс-Транс" на праві власності належить наступне майно:
- нежитлова будівля літера П-2 загальною площею 1 507,4 кв.м, розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37669063101;
- земельна ділянка кадастровий номер 6310136300:02:003:0026 загальною площею 0,4536 га, розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, земельну ділянку 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1156925563101;
- гараж під літерою Г-ІІ/приміщення охорони з підвалом/загальною площею - 97,6 кв.м, та нежиле приміщення/допоміжний корпус з магазином/під літерою Б-І, загальною площею 812,5 кв.м, розташовані за адресою: місто Суми, вулиця Героїв Крут (Черепіна), будинок 19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30248059101.
3) Іноземному підприємству "Черномор" на праві власності належить наступне майно:
- комплекс будівель, загальною площею 1 030,2 кв.м, розташований за адресою: місто Кропивницький, вулиця Кропивницького, будинок 173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62256135101;
- земельна ділянкя кадастровий номер 3510100000:38:322:0005, загальною площею 0,2825 га, розташована за адресою: місто Кропивницький, вулиця Кропивницького, земельна ділянка 173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360755935101;
- будівля та споруди, розташовані за адресою: місто Дніпро (Дніпропетровськ), вулиця Берегова, будинок 208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50477012101;
- склад літера К, склад літера Л, гараж літера И, пункт охорони літера Н-2, будівля автомийки літера М, загальною площею 336,8 кв.м, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Південне шосе, будинок 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136164823101;
- нежитлові приміщення, загальною площею 173,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, будинок 38 а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279878926101;
- нежитлова будівля, павільйон для зберігання автомобілів, К-1 загальною площею 402,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Чигиринська, будинок 60/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 280163471101;
- земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:18:013:0039 площею 0,1973 га, розташована за адресою: місто Полтава, вулиця Серьогіна, земельна ділянка 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 813854853101;
- автосалон загальною площею 248,5 кв.м, розташований за адресою: місто Херсон, вулиця Тираспольська, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7851965101;
- гаражні бокси літ. С-1, Сʼ-1 загальною площею 101,8 кв.м, розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831364446101;
- нежитлові приміщення № 6,7,8 в літера А-7 загальною площею 114,5 кв.м, розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 799921146101;
- будівля під літерою Ф-1 загальною площею 245,9 кв.м, розташована за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35531746101;
4) Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітель-1" належить на праві власності наступне майно:
- земельна ділянка кадастровий номер 3221289000:05:003:0052 площею 0,7784 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Требухівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46563232212;
- земельна ділянка кадастровий номер 3221289000:05:003:0053 площею 0,7785 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Требухівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41891732212.
5) Товариству з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД" належить на праві власності наступне майно:
- будівля магазину непродовольчих товарів літера А, загальною площею 286,0 кв.м, розташована за адресою: місто Житомир, проспект Незалежності (вулиця Ватутіна), будинок 100, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279810018101;
- нежиле приміщення, автосалон загальною площею 406,8 кв.м, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Шолохова, будинок 7, приміщення 7,12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49826112101;
- будівля автосалону, станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 поста, загальною площею 1 880,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 1-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35673353104.
34. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.04.2020 у кримінальній справі №757/28806/18-к на вказане вище нерухоме майно, що належить позивачам на праві власності та яке постановою слідчого від 27.09.2019 було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, що є предметом кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, яке відповідно до норм чинного кримінального закону підлягає спеціальній конфіскації з подальшою передачею арештованого майна Національному агентству, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їх економічної вартості - накладено арешт шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування.
35. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №757/28806/18-к затверджено угоду про визнання винуватості від 07.04.2020 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018100000000393, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Кондратовим Олександром Гарійовичем та обвинуваченими, а також застосовано спеціальну конфіскацію та передано у власність держави нерухоме майно та корпоративні права, які постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Шевчук К.О. від 27.09.2019 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, у тому числі, на майно, яке належить позивачам.
36. Також, вказаним вище вироком цивільний позов потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" про стягнення солідарно завданої кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди у розмірі 2 288 538 629,76 гривень задоволено та стягнуто на користь потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" 2 288 538 629,76 гривень (два мільярди двісті вісімдесят вісім мільйонів п`ятсот тридцять вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень сімдесят шість копійок) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочинами.
37. Крім того, у резолютивній частині вироку зазначено, що відшкодування збитків, завданих потерпілому ТзОВ "Українська металургійна компанія" у зв`язку з тяжким матеріальним становищем обвинувачених та відсутністю майна, здійснити за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством відповідно до частини десятої статті 100 КПК України і статей 21, 23 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а частину, що залишиться - зарахувати у власність держави, а речові докази по справі, до яких застосовано спецконфіскацію - передати у власність держави.
38. Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 27.09.2017 затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах, який визначає механізм реалізації арештованих активів на електронних торгах, до якого постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах" від 26.08.2020 №754, яким вказаний Порядок доповнено пунктом 27 наступного змісту:
"27. У разі самостійного виконання судового рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, Національне агентство протягом трьох робочих днів здійснює розподіл отриманих коштів від реалізації таких активів шляхом перерахування потерпілому, цивільному позивачу коштів у визначеному судовим рішенням розмірі для відшкодування збитків від злочину, а частина, що залишилася, перераховується до державного бюджету.
У разі коли суми коштів від реалізованих активів недостатньо для відшкодування збитків потерпілому, цивільному позивачу в повному обсязі, відшкодування здійснюється пропорційно сумі, що належить кожному.".