ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 160/9002/21
адміністративне провадження № К/990/29725/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В., у справі № 160/9002/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган, податковий орган) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (далі - відповідач), в якій просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 16 295 854, 89 грн шляхом списання коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.
На обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначав, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку грошові зобов`язання, що набули статусу узгоджених, а тому такі грошові зобов`язання підлягають стягненню в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.
Уважаючи позовні вимоги обґрунтованими, суд першої інстанції зазначив, що податковий борг відповідача виник на підставі донарахованих грошових зобов`язань відповідно до податкових повідомлень-рішень. Такі податкові повідомлення-рішення оскаржувалися у судовому порядку, в результаті чого було прийнято рішення про відмову у позові та правомірність податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з тим, що судове рішення про відмову у задоволенні позову набрало законної сили, грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, а отже підлягали сплаті.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що після ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі обставини змінилися, а саме у судовій справі про скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи було прийнято рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим, з огляду на скасування грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями відсутні й підстави для стягнення податкового боргу.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
В інтегрованих картках платника податків ТОВ "Строй-Експрес" обліковується податковий борг у загальному розмірі 16 295 854,89 грн, який виник з огляду на таке.
Податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 957 555,54 грн виник у зв`язку з несплатою платником податків грошових зобов`язань:
1) за основним платежем у розмірі 2 546 957,27 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004261403 від 22.10.2019 на суму 2639016,00 грн (з урахуванням часткової сплати), податкових декларацій № 9304409575 від 18.11.2020 у сумі 18 048,00 грн, № 9336109243 від 16.12.2020 у сумі 37 539,00 грн, № 9369877499 від 20.01.2021 у сумі 81 521,00 грн, № 9027021049 від 16.02.2021 у сумі 81,00 грн, № 9054248091 від 16.03.2021 у сумі 24,00 грн, № 9090316655 від 19.04.2021 у сумі 1 158,00 грн, № 9130047905 від 18.05.2021 у сумі 3 441,00 грн, № 9162910359 від 17.06.2021 у сумі 99 739,00 грн, податкового повідомлення-рішення № 0131180705 від 09.09.2021 на суму 364 030,00 грн.
2) штрафних санкцій у розмірі 1 410 598,27 грн відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0004261403 від 22.10.2019 у сумі 1 319 508,00 грн, № 0035815130 від 21.04.2020 у сумі 82,77 грн, № 0131180705 від 09.09.2021 у сумі 91 007,50 грн.
Податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12 338 299,35 грн виник у зв`язку з несплатою платником податків грошових зобов`язань:
1) за основним платежем у сумі 9 870 372,85 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004271403 від 22.10.2019 на суму 9 871706,00 грн (з урахуванням часткової сплати); податкових декларації № 9275816854 від 23.10.2020 у сумі 136 549,00 грн, № 9372453020 від 22.02.2021 у сумі 250 952,00 грн, № 9094895393 від 22.04.2021 у сумі 307,00 грн, № 9204809260 від 26.07.2021 у сумі 34 723,00 грн;
2) за штрафними санкціями у сумі 2 467 926,50 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004271403 від 22.10.2019 на суму 2 467 926,50 грн.
У зв`язку з несплатою ТОВ "Строй-Експрес" у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.
Позивач сформував податкову вимогу від 09.11.2020 №31066-13-05/62, яку направив відповідачу засобами поштового зв`язку. Податкова вимога була вручена відповідачу 17.11.2020.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду стосовно меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, коли станом на момент його прийняття грошове зобов`язання мало статус узгодженого, а обставини щодо скасування податкових повідомлень-рішень виникли вже під час апеляційного провадження.
Відповідач не подав до суду відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Таким чином, визначене контролюючим органом грошове зобов`язання, яке оскаржене платником податків в судовому порядку, набуває статусу узгодженого з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).
Отже, нормами ПК України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції установив, що податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань за якими утворився податковий борг, були скасовані у судовому порядку.
Так, у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/11072/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Експрес" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2019 року № 0004271403, № 0004261403.
Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається, у справі № 160/11072/19 була чинною постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Отже, у зв`язку з набранням законної сили судового рішення за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, визначені ними грошові зобов`язання набули статусу узгоджених. Відповідно, у відповідача виник обов`язок сплати визначених у податкових повідомленнях-рішеннях сум, які не були сплачені добровільно.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції у справі, що розглядається, ухвалив рішення від 28 вересня 2022 року про стягнення податкового боргу.
У подальшому, під час апеляційного провадження у цій справі, постановою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 160/11072/19 скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року про відмову у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тобто, грошові зобов`язання за податковими повідомлення-рішення знов набули статусу неузгоджених.
За результатами нового розгляду справи № 160/11072/19 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Експрес" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове рішення від 22 жовтня 2019 року № 0004271403;
- визнано протиправним та скасовано податкове рішення від 22.10.2019 № 0004261403 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 3955596,00 грн (за податковим зобов`язанням 2637064,00 грн., штрафна санкція 1318532,00 грн.).
- у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 160/11072/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року - без змін.
Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 160/11072/19 набрало законної сили 15 лютого 2024 року.
У зв`язку з цим, оскільки рішенням суду у справі № 160/11072/19 скасовані податкові рішення № 0004271403 та № 0004261403 в частині грошових зобов`язань на 16295228,50 грн., суд апеляційної інстанції у постанові від 25 червня 2024 року дійшов висновку, що підстави для стягнення податкового боргу відсутні.
Зі свого боку, позивач наполягав, що рішення суду першої інстанції є правомірним, оскільки станом на дату його ухвалення суми грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями були узгодженими, а зміна обставин справи після ухвалення місцевим судом рішення не може свідчити про те, що ним було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а тому таке рішення не може бути скасоване.
На думку контролюючого органу, рішення суду апеляційної інстанції, в якому по-іншому вирішено спір щодо скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, належить до нових доказів по справі, тоді як подання нових доказів на стадії апеляційного оскарження не допускається нормами КАС України.
Зазначені доводи позивача є помилковими та спростовуються положеннями статті 308 КАС України, яка встановлює межі перегляду судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до частини першої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частина друга статті 308 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя статті 308 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Таким чином, процесуальне законодавство допускає, що суд апеляційної інстанції може використовувати під час перегляду рішення суду першої інстанції додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність урахування фактів протиправності податкових повідомлень-рішень, які були підставою для утворення податкового боргу, що були встановлені у судовому рішенні, ухваленому після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається. При цьому неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції є очевидною.
Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах висновки щодо застосування вищезгаданих норм права, зокрема, зазначав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 813/2442/16).
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Положення податкового законодавства вказують на те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт доведення до платника податків інформації про наявний у нього податковий борг. У таких спорах слід перевіряти узгодженість податкового повідомлення-рішення, як джерела формування та виникнення податкового боргу, з огляду на наявність та результат процедури адміністративного та судового оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо.
Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов`язання.
У ході розгляду справи апеляційний суд дослідив наявність у відповідача несплаченої у визначений законодавством строк суми грошового зобов`язання та перевірив узгодженість грошового зобов`язання, визначених податковим повідомленнями-рішеннями, на підставі яких утворився податковий борг. Такі інформація є суттєвою для правильного вирішення спору між сторонами, а тому, з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції не міг залишити поза увагою факт того, що податкові повідомлення-рішення скасовані у судовому порядку, навіть за умови що ухвалення відповідного судового рішення відбулося на стадії апеляційного розгляду справи про стягнення податкового боргу.
Правовідносини у цій справі врегульовано нормами податкового та митного законодавства і не викликають сумніву щодо їх застосування, а тому підстава для відкриття касаційного провадження, визначена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи Верховним Судом, оскільки доводи скаржника стосуються виключно переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи та підстави є необґрунтованими.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, на яких наголошує позивач, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 339, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд