ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 529/310/21
провадження № 51-99км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 24 червня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Диканського районного суду Полтавської області від 24 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 08 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 27 лютого по 05 жовтня 2021 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і речових доказів.
Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, ОСОБА_7 21 лютого 2021 близько 22:00, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою завдання шкоди здоров`ю потерпілого, умисно завдав ОСОБА_8 численних ударів, у результаті завданих яких потерпілий помер.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 жовтня 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, захисник звертає увагу на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповноту судового розгляду та досудового розслідування, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 .
На переконання касатора, місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку суперечливі і недостовірні показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які є один одному співмешканцями, а тому зацікавлені в обмовленні ОСОБА_7, адже, за версією сторони захисту, саме дії останніх призвели до смерті потерпілого.
Більше того, наводить детальні аргументи щодо неповноти досудового розслідування і стверджує про необхідність проведення слідчих дій за участі свідка ОСОБА_10, який, на його думку, є особою яка вчинила кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_8 .
Також касатор акцентує на неузгодженості показань свідка ОСОБА_11 і даних протоколу слідчого експерименту, проведеного за його участі. Наголошує, що суд мав би взяти до уваги саме показання, які свідок дав під час судового розгляду в суді першої інстанції, так які суд сприймав безпосередньо.
Зазначає, що суд не врахував, що частина допитаних свідків вказує на те, що ОСОБА_11 у розмові з ними повідомляв, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 завдавав саме ОСОБА_10 .
Адвокат не погоджується з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, у зв`язку з тим, що протоколи слідчих експериментів, проведені за участю указаних свідків, свідчать про невинуватість підзахисного, оскільки тільки винні особи можуть чітко відтворити механізм спричинення тілесних ушкоджень.
Крім цього, зауважує на тому, що огляд місця події від 26 лютого 2021 року відбувався фактично за відсутності одного понятого - ОСОБА_12, який повідомив, що під час слідчої дії на певний час покидав місце огляду.
Між тим захисник уважає дані проведених експертиз в кримінальному провадженні не достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_7, адже вони є неповними і неузгодженими.
Вказує на порушення приписів ст. 290 КПК через те, що стороні захисту не були відкриті диски, які є додатками до протоколів огляду і слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
Водночас касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.
Заразом захисник стверджує, що апеляційний суд провів апеляційний розгляд без дотримання вимог частин 2, 3, 5 ст. 405 КПК, оскільки неповно доповів оскаржуване судове рішення, доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, а також не дав обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на виступ в останньому слові.
Між тим суд апеляційної інстанції, на переконання адвоката, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема допит свідків.
Підсумовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі адвокат покликається на невідповідність рішень місцевого та апеляційного судів вимогам ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану ним касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
З огляду на це, суперечливість показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, була предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який вказав, що під час досудового слідства обидва свідки відтворили на слідчому експерименті як ОСОБА_9 двічі стрибнула на груди потерпілому. Такі показання вони давали не знаючи які саме тілесні ушкодження стали причиною смерті потерпілого, у зв`язку з чим у суду не було підстав не брати ці фактичні дані до уваги та вважати їх недостовірними.
Не залишилась поза увагою апеляційного суду і версія сторони захисту про спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що потягли його смерть саме свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Так суд апеляційної інстанції вказав, що ця версія була предметом перевірки досудового слідства. Зокрема під час слідчого експерименту ОСОБА_7 показував яким чином, на його думку, свідки наносили тілесні ушкодження потерпілому. Під час вказаної слідчої дії був присутній і судово-медичний експерт, який у своєму додатковому висновку від 19 квітня 2021 року №161-в зазначив, що показання підозрюваного ОСОБА_7 дані ним під слідчого експерименту загалом суперечать об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи трупа та різняться в частині характеру та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень 1 групи.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що за вказаним висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження першої групи перебувають у причино-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого.
Даючи оцінку показанням свідків апеляційний суд звернув увагу на те, що вони співпадали у деталях, були послідовні, а тому підстав для підозри у спричиненні тілесних ушкоджень, що потягли смерть ОСОБА_8 саме свідком ОСОБА_10 не було, оскільки крім показань ОСОБА_7, відсутні будь-які об`єктивні докази, які в вказували на цей факт, а твердження захисника про неповноту досудового слідства через не вилучення одягу у свідка ОСОБА_10, не відібрання у нього зразків крові та не дослідження його причетності до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції відніс до надуманих.
Беручи до уваги відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо оцінки доказів, а також те, що цю оцінку здійснили суди попередніх інстанцій, на думку Суду належним чином, колегія суддів відхиляє доводи в цій частині.
З цих же підстав, колегія суддів не приймає зауваження щодо неповноти і оцінки висновків експертиз та інших доказів, які детально вказані у касаційній скарзі, оскільки Суд уважає, що вони зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданні власної оцінки доказам та обставинам справи.
Що стосується не проведення слідчих дій щодо свідка ОСОБА_10, колегія суддів наголошує на тому, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Крім цього, незгода з діями органу досудового розслідування, його дії або бездіяльність могли бути оскаржені стороною захисту до слідчого судді, проте матеріали кримінального провадження не містять таких відомостей.
Отже колегія суддів виходить із приписів ч. 1 ст. 23 КПК відповідно до яких,кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 згаданої вище статті).
У ході касаційного розгляду встановлено, що суди сприяли стороні захисту в реалізації процесуальних прав, зокрема було задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 про проведення комісійної судово-медичної експертизи.
З приводу показань свідка ОСОБА_11, колегія суддів звертає увагу на те, що вони не заперечують обставин кримінального провадження в цілому.
Так, згаданий свідок дійсно під час слідчого експерименту зазначав про спричинення ударів потерпілому саме ОСОБА_7, а під час судового розгляду вказав, що не бачив хто наніс тілесні ушкодження, показання згаданого свідка підтверджують саму подію кримінального правопорушення, зокрема час і обставини які їй передували, а за наявності інших доказів дають можливість для відтворення обставин, які підлягають доказуванню.
Покликання на те, що ОСОБА_11 повідомляв іншим свідкам, що тілесні ушкодження наносив ОСОБА_10, колегія суддів вважає суперечливими, оскільки сторона захисту з одного боку звертає увагу на те, що ОСОБА_11 згідно з показаннями в суді першої інстанції повідомив, що не бачив хто наносив тілесні ушкодження, а з іншого боку вказує, що він бачив, що тілесні ушкодження спричиняв ОСОБА_10 .
Доводи про недопустимість протоколу огляду місця події від 26 лютого 2021 року на тій підставі, що один з понятих відлучався з приміщення квартири де проводилась слідча дія колегія суддів, за обставин цього провадження, не вважає істотним порушенням.
У статті 412 КПК законодавець визначив, що невід`ємною властивістю поняття "істотність порушення вимог кримінального процесу" є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Отже, аналізуючи вищезазначені норми кримінального процесуального закону, необхідно з`ясувати, як вказані ті чи інші порушення вплинули на законність ухваленого судом рішення, при цьому треба виходити з "рівня істотності" відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.
Як убачається з протоколу огляду місця події від 26 лютого 2021 року предметом огляду є квартира в якій відбувалась подія злочину, під час слідчої дії велась фото-, відео фіксація, матеріали якої долучені до згаданого протоколу визначені як додатки до нього.
За таких обставин, враховуючи, що слідча дія відбувалась годину, відлучення понятого не впливає на законність її проведення.
Зокрема в ході згаданої слідчої дії не були вилучені предмети, які б у подальшому стали доказами, які покладені в основу обвинувачення, адже фактично доведеність винуватості ОСОБА_7 базується на інших доказах, а саме показаннях свідків, слідчих експериментів за їх участі та висновках експертиз.
Щодо не відкриття дисків з відеозаписами огляду місця події та слідчих експериментів за участі свідків, ці доводи були спростовані судом апеляційної інстанції, який установив, що перешкод у надані на ознайомлення у сторони захисту для перегляду дисків не було.
Крім цього, слідча в судовому засіданні повідомила про відсутність будь-яких клопотань про надання на ознайомлення вказаних дисків, що підтверджується і матеріалами кримінального провадження, а тому не викликає сумнівів у правдивості цих показань.
Більше того, колегія суддів бере до уваги, що сторона захисту свої аргументи щодо законності даних протоколів, додатками до яких є зазначені диски, фактично зводить до недостовірності, яка спростована в ході судового і апеляційного розгляду.
Доводи про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 405 КПК не знайшли свого підтвердження у ході касаційного розгляду.
Як убачається із відеозапису і журналу судового засідання від 04 жовтня 2023 року головуюча суддя колегії суддів апеляційного суду з`ясувала в учасників судового провадження про обізнаність їх прав та обов`язків, доповіла матеріали кримінального провадження, у тому числі вказала короткий зміст оскаржуваного судового рішення, зазначила узагальнені доводи апеляційної скарги, прийняла рішення щодо заявлених клопотань, перейшла до судових дебатів і надала обвинуваченому право виступити з останнім словом.
Колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений у присутності захисника міг і реалізував право на виступ з останнім словом і на уточнююче запитання головуючої відповів, що завершив свій виступ, а тому зауваження захисника про обмеження обвинуваченого у праві виступу з останнім словом не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження (т. 4, а. п. 45, 46).
Доводи щодо порушень правил ч. 3 ст. 404 КПК не знайшли підтвердження.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).
Незгода з оцінкою доказів не є безумовною підставою для повторного дослідження доказів, обов`язок апеляційного суду про повторне дослідження доказів виникає у випадку, коли докази досліджені неповністю або з порушеннями.
Згідно із журналом та аудіозаписом судового засідання від 04 жовтня 2023 року апеляційний суд поставив на обговорення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що переконливих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного дослідження доказів, зокрема допиту майже усіх свідків та проведення експертизи, стороною захисту наведено не було й судом апеляційної інстанції не встановлено, тому цей суд обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом. За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, даною судом першої інстанції, щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК є безпідставним.
На переконання колегії суддів, аргументи захисника про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення зводяться до тлумачень досліджених судом доказів на свій лад, вибірково і відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
З огляду на наведене вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційну скаргу захисника засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд