Постанова суду № 753/1969/23 від 04.09.2024 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 753/1969/23

провадження № 61-3448св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору,- Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. та касаційні скарги Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (далі - ДП "НТК "Імпульс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (далі - АТ "Українська оборонна промисловість"), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" з посадовим окладом 18 000 грн на місяць.

За час перебування на займаній посаді належним чином виконував свої трудові обов`язки та заохочувався відповідачем за високі досягнення у праці та премією у вересні 2022 року, а також подякою Генерального директора Державного Концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") згідно із наказом від 07 жовтня 2022 року № 282-К.

Позивач зазначав, що висновок за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки від 05 жовтня 2022 року заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 не отримував, письмові пояснення щодо ймовірного дисциплінарного порушення не надавав.

Наказом ДП "НТК "Імпульс" від 12 січня 2023 року № 1-ОС "Про звільнення з роботи" з 12 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач вважав притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним. Зазначав, що звільнення відбулось без належної правової підстави за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, тобто за відсутності одноразового грубого порушення працівником своїх трудових обов`язків.

Також позивач зазначив, що звільнення відбулось із порушенням відповідачем передбачених статтею 148 КЗпП України строків для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, наказ про звільнення від 12 січня 2023 року направлений позивачу поштою та отриманий лише 16 січня 2023 року.

Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 зазнав значних душевних (моральних) страждань, погіршення стану здоров`я, перебував на лікарняному, також постраждала його ділова репутація та втрачені нормальні життєві зв`язки, тому просив суд стягнути на його користь завдану моральну шкоду.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ ДП "НТК "Імпульс" від 12 січня 2023 року № 1-ОС "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс";

стягнути з ДП "НТК "Імпульс" середній заробіток за час вимушеного прогулу;

зобов`язати ДП "НТК "Імпульс" відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану внаслідок порушення трудових прав ОСОБА_1, у розмірі 143 750 грн;

покласти на Генерального директора ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу та моральної шкоди;

допустити негайне виконання судового рішення у частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів порушення ДП "НТК "Імпульс" трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення працівником своїх трудових обов`язків).

Так, місцевий суд зазначив, що порушення позивачем своїх трудових обов`язків можливо кваліфікувати як одноразове та грубе, керуючись таким. Порушення є одноразовим, оскільки виявилось, з об`єктивної сторони, в одноразовій дії позивача, а саме подання ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року доповідної записки до ДК "Укроборонпром", що є порушенням його трудових обов`язків, зокрема пункту 2.3 посадової інструкції, відповідно до якого заступник генерального директора з безпеки здійснює зв`язок з ДК "Укроборонпром", Міністерством оборони України з питань безпеки діяльності підприємства. ОСОБА_1 надіслав до ДК "Укроборонпром" інформацію про наявність істотних порушень у господарській діяльності підприємства, однак за результатами проведеного службового розслідування така інформація не підтвердилася.

Місцевий суд зазначив, що позивач не надав доказів того, що в результаті направленої ним до ДК "Укроборонпром" доповідної записки від 05 жовтня 2022 року були вжиті заходи, які б свідчили про достовірний характер такої інформації, тобто відсутні факти документального підтвердження наведених позивачем порушень та притягнення до дисциплінарної чи іншої відповідальності керівника підприємства чи його посадових осіб. Безпосередньо факт повідомлення позивачем недостовірної інформації був встановлений за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки позивача, оскільки за результатом проведеної перевірки було складено відповідний висновок від 26 жовтня 2022 року. Цей висновок є обґрунтованим, а заперечення позивача щодо його змісту зводяться до того, що він повідомив до ДК "Укроборонпром" інформацію, яку особисто він вважав достовірною, без надання переконливих документальних підтверджень цього.

У рішенні також вказано, що для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України не має вирішального значення форма вини у вчиненому порушенні - прямий чи непрямий умисел працівника, або ж вчинення порушення працівником з необережності чи недбалості. Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнане таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України навіть за відсутності шкідливих наслідків порушення. Водночас висновок за результатами службової перевірки від 26 жовтня 2022 року містить посилання і на інші порушення позивачем своїх посадових обов`язків, а саме підпунктів 2.7 та 2.9 посадової інструкції, та ним встановлено наявність прямого умислу у позивача у повідомленні недостовірної інформації до ДК "Укроборонпром".

Також суд першої інстанції не встановив порушень порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на які посилався позивач, з огляду на таке. Місячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 516/268/15-ц). Враховуючи строк проведення службової перевірки, встановлений у наказі відповідача від 06 жовтня 2022 року № 47 "Про проведення службової перевірки", вона мала тривати до 28 жовтня 2022 року включно. Крім того, відповідач об`єктивно не міг на законних підставах застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до моменту отримання погодження такого звільнення від ДК "Укроборонпром", яке було надано листом від 11 січня 2023 року.

У липні 2023 року ДП "НТК "Імпульс" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Дарницький районний суд міста Києва додатковим рішенням від 10 жовтня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ДП "НТК "Імпульс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 375 грн.

Вирішуючи питання про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також суд посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Місцевий суд врахував, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивач у порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України не подавав, натомість подав заяву про залишення заяви без розгляду.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку. Позивач зазначав, що оскаржуване рішення від 20 липня 2023 року є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та є помилковими, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Також просив скасувати додаткове рішення суду від 10 жовтня 2023 року повністю та закрити провадження у справі.

Київський апеляційний суд постановою від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року залишив без задоволення, в вказане рішення - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року задовольнив. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року скасував. У задоволенні клопотання ДП "НТК "Імпульс" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовив.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції з огляду на те, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження вчинення позивачем тих дій, за які його було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення, а саме повідомлення вищому органу недостовірної інформації.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача стосовно порушення процедури звільнення та строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки їм було надано належну правову оцінку судом першої інстанції.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що відповідач у першій заяві по суті спору (у відзиві на позов) не зазначив попереднього розрахунку судових витрат, які він має намір понести в межах розгляду справи, що свідчить про порушення відповідачем встановленої законом процедури попереднього визначення суми судових витрат та є підставою для відмови у задоволенні заяви ДП "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

23 січня 2024 року ДП "НТК "Імпульс" направило до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "НТК "Імпульс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2024 року у задоволенні заяви ДП "НТК "Імпульс" про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Апеляційний суд керувався тим, що відповідач у першій заяві по суті спору (у відзиві на апеляційну скаргу) не зазначив попереднього розрахунку судових витрат, які він має намір понести в межах розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16, від 15 квітня 2019 року у справі № 461/605/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 398/3547/16, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 31 травня 2022 року у справі № 280/5247/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 127/25140/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 161/13312/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 369/11890/18, від 16 грудня 2022 року у справі № 761/34905/20, від 09 січня 2023 року у справі № 314/1768/19, від 19 червня 2023 року у справі № 209/431/21, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19, від 27 липня 2023 року у справі № 243/10624/21.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 зазначає, що суди не врахували такого:

наказ про його звільнення не містить чітко сформульованого конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків і мотивів, у чому саме воно полягає, та обставин, що свідчать про винну поведінку працівника;

якщо порушення має тривалий, а не разовий характер, зокрема неналежне керівництво роботою підлеглих працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України;

вирішуючи питання про те, чи є порушення грубим, суд повинен керуватися характером проступку, обставинами, за яких його вчинено, яку заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, враховувати істотність наслідків порушення трудових обов`язків. Суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який належить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення;

висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, який зобов`язує вчиняти будь-які дії. Висновок службового розслідування не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта, стосовно якого він винесений;

під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган на підставі частини третьої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Обов`язковою умовою визнання діянь працівника як порушення трудових обов`язків є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв`язку між порушенням і його наслідком;

однією з умов застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні;

під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений керівник, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Також у березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП "НТК "Імпульс" на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року в частині вирішення клопотання ДП "НТК "Імпульс" про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити в силі додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам собою факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП "НТК "Імпульс" на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ДП "НТК "Імпульс" про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "НТК "Імпульс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам собою факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2024 року ДП "НТК "Імпульс" надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. ОСОБА_1 у квітні 2024 року надіслав відповідь на зазначений відзив ДП "НТК "Імпульс", просив оскаржувану постанову апеляційного суду в частині скасування додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Також у квітні 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну ДП "НТК "Імпульс" щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року в частині скасування додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року, в якому позивач вважає вказане рішення про відмову у задоволенні клопотання ДП "НТК "Імпульс" про стягнення витрат на правничу допомогу законним та обґрунтованим.

АТ "Українська оборонна промисловість" у квітні 2024 року надіслало пояснення, в яких просило касаційну скаргу ДП "НТК "Імпульс" задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Також у квітні 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ДП "НТК "Імпульс" щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якому позивач просив залишити вказане рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "НТК "Імпульс" на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "НТК "Імпульс" на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом ДП "НТК "Імпульс" від 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника Генерального директора з безпеки з 09 серпня 2022 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом - 18 000 грн на місяць.

Згідно із Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП "НТК "Імпульс" (далі - ПВТР) до початку роботи працівник має бути ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, посадовою інструкцією, умовами праці, своїми правами та обов`язками, умовами оплати праці, а також пройти інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони (пункт 2.3). Як визначено пунктом 3.2 ПВТР працівники підприємства зобов`язані виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання, функціональні обов`язки, визначені посадовою інструкцією, забезпечувати належну якість виконуваних робіт, вживати заходи для негайного усунення причин та умов, які перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу, негайно інформувати про це адміністрацію підприємства. Згідно із пунктом 7.1 ПВТР працівник несе відповідальність за порушення трудової та виробничої дисципліни, у тому числі за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов`язків, визначених трудовим договором, колективним договором та цими правилами. У пунктах 7.2 та 7.3 ПВТР встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи, до застосування дисциплінарного стягнення генеральний директор підприємства зобов`язаний зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Відмова працівника дати таке пояснення не може бути перешкодою для застосування стягнення.

Функціональні обов`язки позивача на посаді заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" визначено посадовою інструкцією № 59/22 заступника генерального директора з безпеки, зокрема пунктом 1.2 посадової інструкції визначено, що заступник генерального директора з безпеки призначається на посаду та звільняється з посади наказом Генерального директора підприємства за погодженням з ДК "Укроборонпром" з дотриманням вимог КЗпП України та чинного законодавства.

Заступник генерального директора з безпеки, зокрема, несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання цієї посадової інструкції в межах, визначених чинним законодавством України про працю (пункт 3.1); недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту (пункт 3.2).

Відповідно до посадових обов`язків та завдань заступник генерального директора з безпеки, зокрема, несе персональну відповідальність за виконання своїх повноважень та покладених на нього функцій та завдань (пункт 3.1); забезпечення безпеки підприємства (пункт 2.2); здійснює зв`язок з ДК "Укроборонпром", Міністерством оборони України і т. д. з питань безпеки діяльності підприємства (пункт 2.3); займається питаннями інформаційної безпеки на підприємстві у взаємодії з начальником режимно-секретного відділу (пункт 2.7); організовує та вносить пропозиції щодо вдосконалення правових, організаційних, інженерно-технічних заходів з метою забезпечення комплексної безпеки підприємства (пункт 2.9).

Статутом ДП "НТК "Імпульс" у редакції, затвердженій наказом ДК "Укроборонпром" від 30 січня 2018 року № 31, визначено, що ДП "НТК "Імпульс" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління ДК "Укроборонпром", регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюється концерном як уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі (пункт 1.1). У своїй діяльності підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами концерну, нормативно?правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим статутом (пункт 1.4).

Управління підприємством здійснюється його керівником (генеральним директором), який підзвітний концерну (пункт 7.2 статуту). Відповідно до пункту 7.7 статуту керівник у сфері трудових відносин видає в межах своєї компетенції накази та доручення; у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства; застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників підприємства.

У розділі 8 статуту ДП "НТК "Імпульс" визначені також права та повноваження ДК "Укроборонпром" щодо управління та контролю за діяльністю підприємства. До таких повноважень, зокрема, належить погодження призначення та звільнення заступників керівника, а також посадових осіб, які за своїми функціональними обов`язками заміщують керівника підприємства у разі його тимчасової відсутності (незалежно від посади), директора з виробництва, головного інженера та головного бухгалтера підприємства, керівника структурного підрозділу з питань безпеки, а за відсутності такого - особу, до повноважень якої віднесені питання безпеки, керівника юридичної служби, або іншого структурного підрозділу (незалежно від виду), що здійснює правову роботу на підприємстві.

ДП "НТК "Імпульс" також прийняло наказ від 06 жовтня 2022 року № 47 "Про проведення службової перевірки", предметом якої була перевірка достовірності змісту доповідної записки заступника Генерального директора з безпеки ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року. За результатом такої службової перевірки складено висновок від 26 жовтня 2022 року. Створена на підприємстві комісія дійшла висновку про наявність передбачених законодавством України підстав для притягнення заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому статтями 147-149 КЗпП України, а саме звільнення заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 не надав письмових пояснень та не отримував копії висновку від 26 жовтня 2022 року за результатами службової перевірки щодо нього, що підтверджується актом від 26 жовтня 2022 року за підписами трьох працівників ДП "НТК "Імпульс".

Оскільки звільнення працівника, який займає посаду заступника Генерального директора підприємства, можливе лише за умови погодження такого звільнення ДК "Укроборонпром", як це визначено положеннями статуту підприємства, до моменту такого погодження керівник підприємства направив лист від 27 жовтня 2022 року № 337 до ДК "Укроборонпром" щодо погодження звільнення ОСОБА_1 .

ДП "НТК "Імпульс" видало накази від 31 жовтня 2022 року № 79-ОС "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" та від 19 грудня 2022 року № 95-ОС "Про внесення змін до Наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року" щодо скасування нарахування та виплати заробітної плати позивачу ОСОБА_1 у зв`язку із його відстороненням.

Листом ДК "Укроборонпром" від 11 січня 2023 року № UOP 6/3-213 погоджено звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо одноразового грубого порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Так, у пункті 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).

Крім того, подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен враховувати характер проступку, обставини, за якими його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який належить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальними нормативними актами та законодавством про працю.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21 (провадження № 61-13017св21).

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують прийняти рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18 (провадження № 61-18430св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19 (провадження № 61-17336св20).

Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.

Як на підставу касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач посилається на висновки Верховного Суду, зроблені, зокрема, у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 398/3547/16, відповідно до яких, установивши, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача не містить чітко сформульованого конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків і мотивів, у чому саме воно полягає, та обставин, що свідчать про винну поведінку працівника, Верховний Суд виснував, що суди зробили правильний висновок про те, що довідка за результатами перевірки з питань захисту неповнолітньої дитини, складена міжвідомчою робочою групою, з окремих питань організації виховної роботи, медичних оглядів, висновки якої стали підставою для прийняття наказу про звільнення, не містить даних про одноразове грубе порушення позивачем трудових обов`язків, а містить фіксацію системних недоліків та порушень в організації деяких напрямів роботи Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що наказом ДП "НТК "Імпульс" від 12 січня 2023 року № 1-ОС "Про звільнення з роботи" з 12 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою в наказі зазначено:

висновок за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки від 05 жовтня 2022 року заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 від 26 жовтня 2022 року;

погодження звільнення ДК "Укроборонпром" від 11 січня 2023 року № UOP 6/3?213.

Відповідно до вказаного висновку від 26 жовтня 2022 року інформація, наведена у доповідній записці від 05 жовтня 2022 року заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1, має необ`єктивний та непідтверджений характер, що призвело до невиправданих витрат робочого часу працівників підприємства для її дослідження, оцінки та формування висновків за нею, виникнення невиправданої напруги у трудовому колективі підприємства, значно уповільнило виконання повсякденних планів і завдань господарської діяльності ДП "НТК "Імпульс" у жовтні 2022 року та могло спричинити нанесення реальних збитків підприємству, зокрема внаслідок невиконання чи прострочення виконання укладених договорів (контрактів) у сфері господарської діяльності та державного оборонного замовлення (пункт 4 цього висновку).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважав притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним. Зазначав, що звільнення відбулось без належної правової підстави за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, тобто за відсутності одноразового грубого порушення працівником своїх трудових обов`язків. У дисциплінарному порушенні відсутня вина позивача.

Також у відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначав, що заступник Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3 з метою здійснення концерном оцінки організації та функціонування системи безпеки ДП "НТК "Імпульс" 23 вересня 2022 року надіслав лист № UOP 4.1-5964 Генеральному директору ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 "Щодо організації та функціонування системи безпеки на підприємстві" (а. с. 144, 145, т. 1).

На виконання вказаного листа Генеральний директор ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 29 вересня 2022 року надіслав відповідь за № 301 заступнику Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3 (а. с. 142, 143, т. 1).

ОСОБА_1 зазначав, що заступник Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3, маючи сумніви у достовірності наданої Генеральним директором ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 інформації, викладеної у листі від 29 вересня 2022 року, надав позивачу ОСОБА_1 усний запит на витребування інформації та копій документальних матеріалів щодо організації та функціонування системи безпеки ДП "НТК "Імпульс" згідно з пунктами, зазначеними у листі ДК "Укроборонпром" від 23 вересня 2022 року № UOP 4.1-5964.

05 жовтня 2022 року заступник Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 надіслав заступнику Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3 та Генеральному директору ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 доповідну записку щодо запитуваної інформації.

07 жовтня 2022 року заступник Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3 надіслав Генеральному директору ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_2 лист за № UOP 4.1-6391 щодо надання пояснень невідповідності інформації, наданої у листі від 29 вересня 2022 року № 301, з інформацією, зазначеною у доповідній записці заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року (а. с. 146, 147, т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що порушення позивачем своїх трудових обов`язків можливо кваліфікувати як одноразове та грубе, враховуючи одноразову дію, а саме подання ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року доповідної записки до ДК "Укроборонпром", що є порушенням його трудових обов`язків, зокрема пункту 2.3 посадової інструкції. Безпосередньо факт повідомлення позивачем недостовірної інформації був встановлений за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки позивача. ОСОБА_1 надіслав до ДК "Укроборонпром" інформацію про наявність істотних порушень у господарській діяльності підприємства, однак за результатами проведеного службового розслідування така інформація не підтвердилася.

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з такими висновками судів з огляду на таке.

Надаючи оцінку правовим підставам звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, колегія суддів вважає, що висновок ДП "НТК "Імпульс" за результатами службової перевірки від 26 жовтня 2022 року, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не містить будь-якого обґрунтування застосування до ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи, а також формулювання обставин допущеного ним проступку, оскільки згідно з посадовою інструкцією № 59/22 заступник генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс", зокрема, забезпечує безпеку підприємства (пункт 2.2); здійснює зв`язок з ДК "Укроборонпром", Міністерством оборони України і т. д. з питань безпеки діяльності підприємства (пункт 2.3); займається питаннями інформаційної безпеки на підприємстві у взаємодії з начальником режимно?секретного відділу (пункт 2.7); організовує та вносить пропозиції щодо вдосконалення правових, організаційних, інженерно-технічних заходів з метою забезпечення комплексної безпеки підприємства (пункт 2.9).

З наведеного вбачається, що листування ОСОБА_1 як заступника Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" із ДК "Укроборонпром" стосовно забезпечення безпеки діяльності підприємства охоплюється його посадовими обов`язками.

Суди під час вирішення спору помилково вважали, що факт подання ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року доповідної записки до ДК "Укроборонпром", що є способом комунікації між підприємством та концерном, може бути розцінено як порушення трудових обов`язків. Доповідна записка доводилася до відома керівника концерну та не є розпорядчим документом, який може породжувати правові наслідки. Пропозиції щодо вдосконалення правових, організаційних, інженерно-технічних заходів з метою забезпечення комплексної безпеки підприємства можуть бути як прийняті, так і відхилені керівником.

Слід також зазначити, що наказ ДП "НТК "Імпульс" від 12 січня 2023 року № 1?ОС "Про звільнення з роботи" не містить сформульоване одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Саме собою посилання у наказі на те, що підставою звільнення позивача з посади за одноразове грубе порушення своїх посадових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, є доповідна записка від 05 жовтня 2022 року, не дає можливості встановити, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків було допущене позивачем, оскільки і в самій доповідній записці не зазначено конкретного одноразового грубого порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, а міститься аналіз службових та доповідних записок членів комісії, наданих на доповідну записку ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року.

Крім того, вирішуючи спір про поновлення на роботі ОСОБА_1, звільненого за порушення трудової дисципліни, суди фактично не з`ясували, чи враховувались відповідачем під час звільнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника, враховуючи те, що відповідно до витягу із наказу ДК "Укроборонпром" від 07 жовтня 2022 року № 282-К заступнику Генерального директора з безпеки ДП "НТК "Імпульс" ОСОБА_1 оголошено подяку та застосовувались інші заохочення за сумлінну працю (а. с. 19, т. 1).

У постанові від 03 червня 2020 року у справі № 753/20243/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що, вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має керуватися характером проступку, обставинами, за якими його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду. Визначення ступеня тяжкості (грубості) проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення і звільнення керівних працівників. Порушення трудових обов`язків із прямим умислом може бути підставою для звільнення і у разі відсутності суттєвих наслідків, а значні негативні наслідки можуть бути підставою для кваліфікації порушення як грубого навіть через необережну вину.

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що вчинена позивачем дія підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України навіть за відсутності шкідливих наслідків порушення, оскільки висновком за результатами службової перевірки від 26 жовтня 2022 року встановлено наявність прямого умислу у позивача у повідомленні недостовірної інформації до ДК "Укроборонпром", а саме пункти 2.7 та 2.9 посадової інструкції.

Колегія суддів вважає помилковими висновки судів про порушення трудових обов`язків ОСОБА_1, яке виразилося у надісланні до ДК "Укроборонпром" доповідної записки від 05 жовтня 2022 року, з прямим умислом, оскільки відповідно до матеріалів справи вказана доповідна записка містила інформацію щодо організації та функціонування системи безпеки ДП "НТК "Імпульс" та була надана на запит заступника Генерального директора з безпеки ДК "Укроборонпром" ОСОБА_3, що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем.

Також у матеріалах службової перевірки відсутні відомості, письмові докази, що комісією встановлено та доведено факти зловживання ОСОБА_1 службовим становищем.

Виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, зокрема вирішення питань інформаційної безпеки на підприємстві (пункт 2.7 посадової інструкції) та внесення пропозицій щодо вдосконалення правових, організаційних, інженерно?технічних заходів з метою забезпечення комплексної безпеки підприємства (пункт 2.9 посадової інструкції), не свідчить про те, що такі дії охоплювалися єдиним умислом позивача, який було спрямовано на допущення невиправданих витрат робочого часу працівників підприємства, виникнення невиправданої напруги у трудовому колективі підприємства, що значно уповільнило виконання повсякденних планів і завдань господарської діяльності ДП "НТК "Імпульс".

Вирішуючи питання про те, яке саме одноразове порушення стало фактичною підставою для звільнення позивача та чи є таке порушення грубим, суди першої та апеляційної інстанції не надали повної правової оцінки фактам, які викладені у висновку від 26 жовтня 2022 року за результатами службової перевірки достовірності змісту доповідної записки ОСОБА_1, який вказаний підставою звільнення, повною мірою не дослідили передумови подання цієї доповідної записки, зокрема згідно зі службовими записками від 22 серпня 2022 року, 01 вересня 2022 року, 02 вересня 2022 року та 30 вересня 2022 року позивач звертався до керівника підприємства ОСОБА_2 з пропозиціями щодо забезпечення інформаційної безпеки підприємства, що також спростовує висновки судів про невжиття ОСОБА_1 заходів щодо фактів, викладених у його доповідній записці від 05 жовтня 2022 року.

Крім того, суди не взяли до уваги те, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (у редакції, чинній на час проведення службової перевірки) члени комісії з проведення службового розслідування у разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов`язані письмово повідомити про це керівникові органу. Керівник органу за результатами розгляду отриманого від члена комісії з проведення службового розслідування повідомлення про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів або з власної ініціативи забезпечує здійснення передбачених Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такого члена комісії.

Як встановили суди, з метою перевірки достовірності змісту доповідної записки позивача 06 жовтня 2022 року ДП "НТК "Імпульс" видало наказ № 47 "Про проведення службової перевірки" та створено комісію у складі голови - ОСОБА_2, членів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про обґрунтованість вказаного висновку від 26 жовтня 2022 року, не надали оцінки об`єктивності викладеної в ньому інформації, враховуючи те, що в його основу покладені доповідні та службові записки працівників ДП "НТК "Імпульс", а саме зазначених членів комісії, які висловили свою думку стосовно відповідності/невідповідності інформації, викладеної у доповідній записці ОСОБА_1 від 06 жовтня 2022 року, яка стосувалася саме неналежного виконання ними певних обов`язків або пропозицій ОСОБА_1 щодо вдосконалення діяльності підприємства з безпеки. Зокрема, чи перебували члени комісії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання вказаного висновку, фактично стверджуючи, що інформація доповідної записки ОСОБА_1, в частині, яка стосувалася їх обов`язків, не відповідає дійсності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений керівник, а лише вказувати на конкретне одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зміст висновку від 26 жовтня 2022 року, зазначили про те, що вказаний висновок, крім безпосереднього факту його надіслання ДК "Укроборонпром", містить посилання і на інші порушення позивачем своїх посадових обов`язків, проте суди не зробили висновку, яке з виявлених порушень є грубим та чи є вина позивача у допущених порушеннях, враховуючи всі обставини справи у їх сукупності.

За вказаних обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок, що відповідач довів грубе одноразове порушення трудових обов`язків позивачем, за яке він міг бути звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи норм матеріального права, а саме пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, знайшли своє підтвердження під час перегляду судових рішень касаційним судом.

................

Перейти до повного тексту