ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 452/140/19
провадження № 61-14889св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Концерн "Військторгсервіс", Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Самбірського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у складі судді Галина В. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Концерну "Військторгсервіс", Міністерства оборони України про відшкодування витрат у сумі поліпшення нерухомого майна.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 452/1481/13 апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2015 року у справі № 452/1481/13 задоволено та ухвалено нове судове рішення, яким:
- визнано недійсним публічні торги з продажу нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що оформлені протоколом від 11 грудня 2009 року № 273-н про хід публічних торгів;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс";
- зобов`язано ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язано Концерн "Війсторгсервіс" повернути ОСОБА_1 61 878,00 грн, сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року;
- стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 618,78 грн.
Державним виконавцем Самбірського міського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Самбірського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області) Мазуркевич Л. І. 08 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 12 січня 2017 року № 452/1481/13-ц, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, Концерном "Військторгсервіс" після скерування виконавчого листа до примусового виконання, вчинено активні дії щодо повернення майна. Зважаючи на вищенаведені дії відповідача, а також на те, що позивач, як добросовісний набувач, який здійснював протягом терміну володіння майном поліпшення останнього, вважає, що наділений правом на відшкодування витрат на поліпшення майна у сумі, на яку збільшилась вартість майна.
Згідно з експертним висновком про вартість об`єкту оцінки станом на 20 листопада 2018 року, вартість нежитлового приміщення - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 459 900,00 грн.
24 листопада 2018 року позивач направив Концерну "Військторгсервіс" вимогу від 22 листопада 2018 року № 22/11/2018-1 з проханням добровільно погасити витрати в сумі, на які збільшилась вартість майна. Однак, станом на день скерування цієї позовної заяви, відповіді на вищевказану вимогу позивачем не отримано. Тому позивач вважав, що вказані вимоги підлягають відшкодуванню в судовому порядку.
Незважаючи на намагання Концерну "Військторгсервіс" повернути спірне майно шляхом скерування виконавчого документа до виконання, останнім протягом майже 3-х років не вчинено дії щодо виконання іншої частини рішення, а саме повернення позивачу 61 878,00 грн, сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року.
З огляду на викладене, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просив суд стягнути солідарно з Концерну "Військторгсервіс" та Міністерства оборони України на його користь грошові кошти в загальному розмірі 185 968,00 грн, як відшкодування здійснених позивачем витрат на поліпшення приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покласти солідарно на відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 185 968,00 грн, як відшкодування здійснених ОСОБА_1 витрат на поліпшення приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 859,68 грн. Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 16 344,00 грн. за проведення судової оціночно-будівельної експертизи. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 950,32 грн
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач, як добросовісний набувач нежитлового приміщення, за час володіння таким майном здійснив поліпшення, які не можуть бути відокремлені від такого приміщення, а відтак підлягають до відшкодуванню з Концерну "Військторгсервіс" у твердій грошовій сумі - в загальному розмірі 185 968,00 грн.
Водночас, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог до Міністерства оборони України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Концерн "Військторгсервіс" є самостійним державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну і належить до сфери управління Міністерства оборони України, який несе відповідальність за результати своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, тому Міністерства оборони України є неналежним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" залишено без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року Концерн "Військторгсервіс" із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Самбірського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-389цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник вказує на те, що судами прийнято оскаржувані судові рішення на підставі недопустимого доказу, зокрема висновку експерта від 14 грудня 2020 року № 6869 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що Концерн "Військторгсервіс" не є власником майна щодо якого були здійснені невід`ємні поліпшення, а є лише його балансоутримувачем, тому не може вважатися належним відповідачем у цій справі;
- не врахували, що висновок експерта, виготовлений за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 6869, є неналежним доказом у цій справі, оскільки в його основу покладені неналежні докази про понесені позивачем витрати, він носить порівняльний характер та не містить детального опису невід`ємних та інших покращень нерухомого майна здійснених позивачем;
- проігнорували, що надані позивачем копії товарних чеків є абсолютно неприпустимими і неналежними доказами у цій справі, оскільки з їх змісту неможливо встановити характер виду товарів, які за ними придбані, також з їх змісту неможливо встановити їх зв`язок з фактом покращення нерухомого майна щодо якого у сторін виник спір;
- не звернули увагу на те, що позивачем не надано жодного договору на проведення будь-яких ремонтних робіт або підрядних робіт відповідною організацією або підприємцем, на підставі якого можна достовірно встановити, що саме позивач дійсно здійснив якісь покращення нерухомого майна з використанням товару, зазначеного в наявних у справі товарних чеках;
- безпідставно прийняли до уваги надані позивачем фотографії, які начебто відображають покращення нерухомого майна, оскільки неможливо встановити коли вони були зроблені і чим мають вони взагалі відношення до державного нерухомого майна щодо якого позивачем заявлені вимоги про покращення;
- не дослідили питання того, чи позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, і чи забезпечили проведені у вказаному приміщенні ремонтні роботи приріст ринкової вартості такого нерухомого майна.
Водночас у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення виконання рішення Самбірського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, обґрунтовуючи його тим, що незупинення виконання цих судових рішень призведе до безпідставного стягнення з нього значної суми, а у випадку задоволення касаційної скарги поворот виконання судового рішення буде ускладненим.
У грудні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бойко Н. Р., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну Концерну "Військторгсервіс", в якому виклав клопотання про закриття касаційного провадження у справі у зв`язку з малозначністю цієї справи та необґрунтованістю наведених скаржником у касаційній скарзі підстав для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Самбірського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у малозначній справі за касаційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Самбірського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 452/140/19; відмовлено у задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про зупинення виконання рішення Самбірського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2023 року матеріали справи № 452/140/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 березня 2010 року між ОСОБА_1 та державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув у власність нежитлову будівлю - склад овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 . Відтак позивач став добросовісним набувачем цього майна.
Відповідно до наведеного договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, позивачем відповідачу сплачено повну ринкову вартість майна, що на момент укладення вказаного вище договору становила 61 878,00 грн.
У квітні 2013 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1, Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі "Прайс", треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К. К., про визнання недійсними публічних торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у натурі.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2014 року у справі № 452/1481/13-ц у задоволенні позову Івано - Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 452/1481/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 року, апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволено, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Івано - Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено. Визнано недійсними публічні торги нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що оформлені протоколом від 11 грудня 2009 року № 273-н про хід публічних торгів. Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 18 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс". Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Концерн "Військторгсервіс" повернути ОСОБА_1 61 878 грн, сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року.Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 618,78 грн.
Державним виконавцем Самбірського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області Мазуркевич Л. І. 08 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 12 січня 2017 року № 452/1481/13-ц, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За період володіння майном - складом овочевої тари, позивачем вкладено кошти на його покращення.
Згідно з висновком експерта, виготовленого за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 6869, праведного на підставі заявленого представником позивача клопотання, та додатку до нього, ринкова вартість будівлі - складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 26 листопада 2015 року, могла становити 742 930,00 грн. У період з 18 березня 2010 року до 26 листопада 2015 року здійснені покращення кількісних та якісних показників будівлі складу овочевої тари за вказаною адресою, що не можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Вартість проведених робіт з якісних поліпшень, які вважаються невід`ємною частиною будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в цінах 2015 року складає 185 968,0 грн.
Відповідно до копій товарних чеків, позивач неодноразово здійснював витрати, що були спрямовані на поліпшення стану майна, а саме нежитлового приміщення - складу овочевої тари, за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявні у справі фотографії підтверджують стан будівлі - складу овочевої тари, як до моменту укладення договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, так і після проведення зазначених поліпшень (в період, коли нежитлове приміщення - склад овочевої тари перебував на праві приватної власності у позивача).
22 листопада 2018 року позивач надіслав на адресу Концерну "Військторгсервіс" вимогу № 22/11/2018-1 про повернення вартості поліпшень нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, зроблених добросовісним набувачем.
Згідно з треккодом для відстеження поштової кореспонденції, вищезазначена вимога отримана Коцерном "Військторгсервіс" 26 листопада 2018 року. Проте, вона була не виконана, грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті.
Правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Тобто, добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.
Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).