1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 755/11427/22

провадження № 61-17630св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Фінансів",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 липня 2008 року вона підписала кредитний договір № 66/П/82/2008-840 ID 856929 з Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра")), не читаючи його.

До 14 січня 2022 року вона точно не пам`ятала, чи читала вказаний кредитний договір, оскільки в день його підписання у неї сильно боліла голова і тому в повному обсязі вона не розуміла свої дії та не пам`ятала, що з нею відбувалось. Лише 14 січня 2022 року згідно висновку "Звіт про результати опитування з використанням поліграфа" чітко доведено, що вона не усвідомлювала зміст кредитного договору, коли його підписувала; працівники банку не роз`яснили умови договору.

Посилаючись на наведене, просила суд встановити факт того, що ОСОБА_1 22 липня 2008 року підписала з ВАТ "Комерційний банк "Надра" кредитний договір № 66/П/82/2008-840 ID 856929, не читаючи його, а тому на час його підписання їй не були відомі умови цього кредитного договору і вона не усвідомлювала його зміст, коли підписувала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із неналежно обраного позивачкою способу захисту своїх прав .

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим тане вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржується з підстав того, що суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частина третя статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Доводи інших учасників справи

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "КБ Надра" з ринку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/11427/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Комерційний банк "Надра", третя особа - ТОВ "Світ Фінансів", про встановлення факту, що має юридичне значення.

23 травня 2024 року справа № 755/11427/22 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 22 липня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 66/П/82/2008-840ID856929, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 105 715,66 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання кредитного договору 22 липня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року у справі № 755/28303/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" про визнання недійсним кредитного договору.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2014 року у справі № 22-ц/796/4862/2014, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 29 травня 2020 року № GL3N216952 до ТОВ "Світ Фінансів" перейшло право вимоги за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 66/П/82/2008-840, укладеним із ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржується з підстав того, що суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частина третя статті 411 ЦПК України)

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила встановити факт того, що вона 22 липня 2008 року підписала кредитний договір із банківською установою, не читаючи його, а тому на час підписання цього договору їй не були відомі його умови і вона не усвідомлювала зміст вказаного кредитного договору, коли підписувала.

Приписами чинного законодавства встановлення юридичного факту за судовим рішенням відбувається за умови, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивачка, в межах цієї справи, просить установити обставини, які самі по собі не є юридичним фактом, натомість такі підлягають з`ясуванню та доведенню в межах вирішення спору щодо недійсності кредитного договору, у разі виникнення такого.

Виходячи з того, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не передбачений законом чи договором способом захисту, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи касаційної скарги з приводу того, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів відхиляє.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Наведене свідчить, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України, але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у розглядуваній справі є вимога немайнового характеру.

16 січня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у цій справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Верховний Суд дійшов вважає, що суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що при вирішенні питання про визначення порядку розгляду справи суддею враховано предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), тому зазначену справу доцільно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Отже суд першої інстанції правильно врахував, що зазначений спір не входить до переліку спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 705/1279/18, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20, від 22 квітня 2024 року у справі № 273/347/22.

Аналіз матеріалів справи також свідчить про те, що з метою дотримання принципу гласності, передбаченого статтею 7 ЦПК України, та забезпечення права на публічний розгляд справи, яке випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд першої інстанції вжив заходів щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін, позивач та її представник скористалася своїм правом, брали участь в судовому засіданні в режими відеоконференції 17 серпня 2023 року, надавали пояснення.

Також позивачка та її представник приймали участь у розгляді справи в апеляційному суді 23 листопада 2023 року, надавали пояснення.

Враховуючи те, що позивачка повідомлялася про розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, була присутня у судових засіданнях в судах обох інстанцій, тобто суди забезпечили їй особисту участь у судових засіданнях для надання пояснень на підтвердження вимог, тому відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з підстав недотримання порядку розгляду справи.

Інші, наведені у касаційній скарзі, аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.


................
Перейти до повного тексту