ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ДОДАТКОВА)
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 372/280/22
провадження № 61-10611св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року - без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення - задоволено частково. Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 січня 2023 року скасовано в частині відшкодування ОСОБА_3 витрат на проведення судової експертизи та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 січня 2023 року залишено без змін.
У липні 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
У касаційній скарзі заявниця заявила про намір відшкодувати понесені нею витрати, пов`язані із розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, а також інші судові витрати у зв`язку із розглядом справи. Та вказала на те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані до суду в межах строків, визначених статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині вирішення питання про відшкодування ОСОБА_3 витрат на проведення судової експертизи скасовано, додаткове рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 січня 2023 рокув цій частині залишено в силі. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року змінено шляхом викладення резолютивної частини цієї постанови у такій редакції, а саме: "Заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського Андрія Олеговича та представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Окунєва Ігоря Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000 (сім тисяч) грн на відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 000 (дванадцять тисяч) грн на відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 000,0 грн на відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу. В іншій частині заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського А. О. та представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Окунєва Ігоря Сергійовича відмовити". Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року (у не скасованій за результатом касаційного перегляду частині) залишено без змін. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 992,40 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи
05 липня 2024 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Заяву мотивувала тим, що 26 червня 2024 року Верховний Суд виніс постанову, якою її касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині вирішення питання про відшкодування ОСОБА_3 витрат на проведення судової експертизи скасовано, додаткове рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 січня 2023 року в цій частині залишено в силі. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року змінено шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року (у не скасованій за результатом касаційного перегляду частині) залишено без змін.
У касаційній скарзі вона зазначала про намір відшкодувати судові витрати та про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані в межах строків, визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Переконувала, що зв`язку з касаційним розглядом справи № 372/280/22 вона має понести витрати на правничу допомогу адвоката Окунєва І. С. у сумі 24 000,00 грн, що підтверджується додатковою угодою від 14 червня 2023 року № 3 та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 05 липня 2024 року № 3 до договору про надання правової допомоги від 02 травня 2022 року, укладеного між нею та вказаним адвокатом.
З огляду на викладене просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 24 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 372/280/22 у суді касаційної інстанції.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надала суду докази.
Також у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила, що про винесення постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року вона дізналась лише 04 липня 2024 року від своєї доньки ОСОБА_3, а тому просить поновити їй строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для надання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.
Перевіривши доводи вказаного клопотання, колегія суддів Верховного Суду вважає клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
29 липня 2024 року на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання адвоката Івашківського А. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, підписане електронним цифровим підписом, про зменшення судових витрат, в якій заявник просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, у зв`язку з її необґрунтованістю і неспівмірністю.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи, надані докази та перевіривши доводи заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, доводи клопотання про зменшення судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї заяви із таких підстав.
Правове обґрунтування
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати, не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).