1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 521/4943/15-ц

провадження № 61-4518св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє представник - адвокат Самодурова Наталія Валеріївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 24 жовтня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-500/183/2007, відповідно до умов якого остання отримала від банку кредит в розмірі 60 900,00 доларів США.

Банком умови договору виконано, кредитні кошти надані, що підтверджується кредитною заявкою від 24 жовтня 2007 року.

22 липня 2009 року між указаними сторонами укладено додатковий договір № 1, 01 листопада 2010 року - додаткову угоду № 2, 26 вересня 2011 року - додатковий договір № 3, а 24 квітня 2014 року - додатковий договір № 4, якими внесені зміни та доповнення до кредитного договору № ML-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 24 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR- 500/183/2007.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором за кредитним договором.

Також пунктом 1.2 статті 1 договору поруки передбачено, що поручитель ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_3 відповідають як солідарні боржники.

Відповідачі не виконують свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ML-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 49 153,96 доларів США, яка складається з: 44 737,87 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 4 397,98 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 24 травня 2014 року по 09 лютого 2015 року. Також банк просив стягнути солідарно з відповідачів 0,75 грн пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року станом на 10 лютого 2015 року у загальному розмірі - 49 153,96 доларів США та 0,75 грн, яка складається з наступного: 44 737,87 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 4 397,98 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 24 травня 2014 року по 09 лютого 2015 року; 0,75 грн - сума пені за прострочення виконання зобов`язання.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних частинах на користь АТ "ОТП Банк" суму сплаченого судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідачів станом на 10 лютого 2015 року заборгованості за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 49 153,96 доларів США та 0,75 грн, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою.

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ "ОТП Банк".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № ML-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року станом на 10 лютого 2015 року у загальному розмірі 49 153,96 доларів США та 0,75 грн, яка складається з наступного: 44 737,87 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 4 397, 98 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 24 травня 2014 року по 09 лютого 2015 року; 0,75 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язання за період з 25 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" суму сплаченого судового збору у розмірі 3 654,00 грн, по 1 827,00 грн з кожної.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи місцевим судом, тому оскаржуване рішення підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем доведено підстави позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року станом на 10 лютого 2015 року у загальному розмірі 49 153,96 доларів США та 0,75 грн.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

28 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Самодурової Н. В. в системі "Електронний суд" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

28 березня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Самодурової Н. В. в системі "Електронний суд" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

06 червня 2024 року від ТОВ "Діджи Фінанс" до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшов відзив накасаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому заявник просив касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року відзив ТОВ "Діджи Фінанс" на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року повернуто заявнику без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами.

25 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-500/183/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 60 900,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99% річних. У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахувань процентів, де FIDR­-процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, що може змінюватись (зменшуватись або збільшуватись) банком в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку. Порядок нарахування процентів здійснюється в день сплати процентів, але не пізніше дати визначеної у графіку повернення кредиту, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником.

Відповідно до пункту 2 частини першої вказаного кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 24 жовтня 2022 року.

Підпунктом 1.4.1.1.2. пункту 1.4. частини № 2 кредитного договору передбачено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладання цього договору). Порядок нарахування процентів врегульовані підпунктом 1.4.1.2. пункту 1.4. частини № 2 кредитного договору, відповідно до якого, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати визначеної у Графіку повернення кредиту (додаток № 1), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до п. 1.5. кредитного договору.

Відповідно до пункту 3 частини № 1 кредитного договору, для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, де фіксований відсоток дорівнює 5,99% (п`ять цілих 99/100 відсотків) річних.

Відповідно до пункту 4 частини № 1 кредитного договору сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Згідно з пунктом 1.1. частини № 2 кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у Кредитному договорі із додатками до нього.

Згідно з пунктом 1.4.1.4. частини № 2 кредитного договору при простроченні кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються щоденно та повинні сплачуватись одночасно з поверненням Кредиту.

Порядок виконання боргових зобов`язань за кредитним договором встановлений пунктом 1.5. (з підпунктами) частини № 2 кредитного договору, пунктом 2.1.3.1. додаткового договору № 2 та пунктом 2.1.2.1. додаткового договору № 4.

З метою забезпечення виконання зобов`язань між ПАТ "ОТП БАНК" та ОСОБА_2 24 жовтня 2007 року укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань.

Пунктом 1.2 статті 1 договору поруки передбачено, що поручитель ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 відповідають як солідарні боржники.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 договору поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині.

При цьому, згідно з пунктом 3.4. договору поруки, така вимога вважається отриманою поручителем, якщо її буде надіслано поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.

22 липня 2009 року між банком та позичальником, було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року, яким внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

01 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007року, якою внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

26 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року, яким внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

24 квітня 2014 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року, яким внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

Відповідно до підпункту 2.1.2.1. пункту 2.1.2. додаткового договору № 4 повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку Платежів, який є невід`ємною частиною цього додаткового договору (Додаток № 1) та шляхом внесення/перерахування готівкових/безготівкових коштів на поточний рахунок.

Згідно з пунктом 2.1.3.2. додаткового договору № 4 незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником, відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання вимоги.

Згідно із застереженням, викладеним у наведеному вище пункті, для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема, ухилення позичальника від належного отримання вимог, інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 (сьомий) календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Згідно з пунктом 2.1.6. додаткового договору № 4 у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань, встановлених будь-яким з підпунктів п. 2.1.9. цього додаткового договору, плаваюча чи фіксована процентна ставка збільшується на 4% (чотири відсотки) річних в порядку передбаченому цим Додатковим-договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, останній платіж здійснено позичальником ОСОБА_1 26 травня 2014 року.

17 листопада 2014 року у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банком на підставі пункту 2.1.3.2. додаткового договору № 4 було направлено позичальнику ОСОБА_1 на адресу, зазначену в кредитному договорі, досудову вимогу № 501-04-12-4-6/622 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов`язаний протягом 60 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором.

Крім цього, 17 листопада 2014 року у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банком було направлено поручителю ОСОБА_2 на адресу, зазначену в договорі поруки, досудову вимогу № 501-04-12-4-6/624 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № ML-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року.

Докази отримання вказаних вимог адресатами в матеріалах справи відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (стаття 526 ЦК України).

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), за правилом статті 610 ЦК України є порушенням зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно

до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-154цс18), зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) також зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно

від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти

за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-500/183/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 60 900,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Датою остаточного повернення кредиту є 24 жовтня 2022 року.

24 квітня 2014 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року, яким внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.1.3.2. додаткового договору № 4 незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником, відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання вимоги.

Згідно із застереженням, викладеним у наведеному вище пункті, для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема, ухилення позичальника від належного отримання вимог, інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 (сьомий) календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 17 листопада 2014 року кредитор пред`явив до неї вимогу № 501-04-12-4-6/622 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов`язаний протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання вимоги (вимога вважається отриманою позичальником на 7-й день з дати відправки вимоги) сплатити на користь банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором.

Крім цього, 17 листопада 2014 року поручителю ОСОБА_2 на адресу, зазначену в договорі поруки, було направлено досудову вимогу № 501-04-12-4-6/624 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № ML-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року.

Докази отриманння боржниками вказаних вимог у матеріалах справи відсутні.

З огляду на зміст пункту 2.1.3.2. додаткового договору № 4 до кредитного договору № МL-500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року та зміст вимоги № 501-04-12-4-6/622 від 17 листопада 2014 року, 60-тиденний термін на повернення ОСОБА_1 всієї суми основного зобов`язання та процентів за користування кредитними коштами починає свій відлік 24 листопада та спливає 23 січня 2015 року.

Ураховуючи, що таким зверненням банк реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання у повному обсязі кредитного зобов`язання ОСОБА_1, у нього з 24 січня 2015 року припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором № № ML-500/183/2007.

Суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача відсотків за період з 24 січня 2015 рокупо 09 лютого 2015 року у розмірі 308,02 доларів США.

При таких обставинах на користь позивача підлягають стягненню несплачені відсотки за користування кредитом за період з 24 травня 2014 року по 23 січня 2015 року у розмірі 4 089,96 доларів США, а у стягненні відсотків за користування кредитом за період з 24 січня 2015 рокупо 09 лютого 2015 року відсотки у розмірі 308,02 доларів США необхідно відмовити.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду з огляду на положення частини другої статті 1050 ЦК Українипогоджується із висновком апеляційного суду про обґрунтованість нарахування позивачем заборгованості за кредитом (тіло кредита) в розмірі 44 737,87 доларів США та пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 25 липня 2014 року по 31 липня 2014 року у розмірі 0,75 грн, оскільки наявність вказаної заборгованості у повній мірі підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № ML-500/183/2007 станом на 10 лютого 2015 року у загальному розмірі 48 827,83 доларів США (44 737,87 (заборгованість за кредитом) + 4 089,96 (відсотки за період з 24 травня 2014 року по 23 січня 2015 року)) та 0,75 гривень пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 25 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.


................
Перейти до повного тексту