Постанова суду № 347/721/22 від 11.09.2024 про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів дарування житлового будинку, земельної ділянки, скасування...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 347/721/22

провадження № 61-12631св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів Луганської В. М., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів дарування житлового будинку, земельної ділянки, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 24 липня 2017 року укладено договір позики на суму 61 468 дол. США, що підтверджується складеною і підписаною відповідачами розпискою, в якій вони зобов`язувалися у солідарному порядку повернути кошти у розмірі 61 468 дол. США до 26 січня 2019 року. У встановлений строк відповідачі взятих на себе зобов`язань не виконали, кошти ОСОБА_1 не повернули.

У вересні 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом до одного з боржників - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року (справа № 347/1779/19), стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 61 468 дол. США.

На виконання вказаного рішення 29 жовтня 2020 року було відкрите виконавче провадження, після чого ОСОБА_1 стало відомо що будинковолодіння, яке належить ОСОБА_2, перебуває в іпотеці АТ "ОТП Банк". Оскільки вказане судове рішення не було виконане, нею подано позов до решти боржників - ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції (справа № 347/193/22).

Позивачка зазначила, що 25 червня 2019 року між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено інший договір позики на суму 5 250 дол. США, яку вони в солідарному порядку зобов`язалися повернути до 25 серпня 2019 року, про що власноручно написали розписку, однак взяті на себе зобов`язання не виконали та гроші не повернули, у зв`язку з чим вона була змушена також звернутися до суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року (справа № 347/2063/20) задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу. Стягнено у солідарному порядку із відповідачів заборгованість у розмірі 5 250 дол. США.

Позивачка вказувала, що зазначені кошти відповідачі мали використати на будівництво будинку, в який вони мали переїхати жити і продати будинок, який був їхнім місцем реєстрації/проживання і об`єктом туристичного бізнесу. Новобудова і житловий будинок розташовані поруч за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок загальною площею 134,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка перебувала у її власності з 27 квітня 2009 року.

Під час виконавчого провадження щодо стягнення боргу ОСОБА_1 стало відомо, що у липні 2020 року ОСОБА_3 подарувала вказаний будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, своїй невістці ОСОБА_4, яка у свою чергу 19 березня 2021 року подарувала це майно своїй матері - ОСОБА_5 .

Позивачка зазначала, що відповідачі переїхали жити у новобудову, де і проживають натепер. Доказом того що вони проживають у новобудові за адресою: АДРЕСА_1, і більше не проживають за місцем реєстрації у житловому будинку на АДРЕСА_1, є акт державного виконавця, складений 26 жовтня 2021 року, де вказано, що у будинку на АДРЕСА_1, були виявлені тільки три кондиціонери та одна праска, меблів чи речей побутового вжитку, які можуть свідчити про проживання там людей, у будинку не виявлено.

Відповідно до довідки з державного реєстру ОСОБА_2 є власником 1/5 частки житлового будинку, де проживають його батьки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість цього майна відповідно до висновку незалежної оцінки станом на 23 лютого 2022 року становить 541 060 грн.

Враховуючи, що житловий будинок, власником якого є ОСОБА_2, перебуває в іпотеці АТ "ОТП Банк", боржники не мають майна, яке б компенсувало повну суму їхнього боргу, оспорювана новобудова була відчужена після пред`явлення позову про стягнення заборгованості на підставі договору дарування близьким родичам, а боржники проживають у відчуженому будинку, позивачка вважає, що усі правочини, що вчинялися для відчуження житлового будинку, на який можна було звернути стягнення для погашення заборгованості, є фіктивними та вчиненими виключно для уникнення боржниками повернення позичених ними коштів та відповідальності за їх неповернення.

Позивачка зазначила, що під час розгляду справи № 347/1779/19 судом вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, в межах ціни позову 61 468 дол. США боргу, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 518 874,28 грн.

Проте у липні 2020 року дружина боржника ОСОБА_3 відчужила належні їй житловий будинок та земельну ділянку під час дії арешту нерухомого майна. Вказане нерухоме майно було набуте під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Боржник ОСОБА_2, знаючи про накладення судом арешту на все його нерухоме майно та надаючи згоду на відчуження належної йому частки нерухомого майна на користь невістки ОСОБА_4, діяв недобросовісно, метою таких дій було уникнення сплати боргових зобов`язань.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію договору дарування житлового будинку загальною площею 134,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію договору дарування земельної ділянки площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію договору дарування житлового будинку загальною площею 134,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли правовідносини з приводу укладених договорів позики та неповернення позивачці ОСОБА_1 позичених грошових коштів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з позовами про стягнення з відповідачів боргу, її позовні вимоги були задоволені. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року у справі № 347/1779/19 накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 Будинок, розташований на АДРЕСА_3, належить ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці АТ "ОТП Банк".

На житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, на якій він розташований не було накладено арешт, оскільки ОСОБА_2 не був його власником.

Власником вказаного будинку є ОСОБА_3, яка мала право розпорядитися вказаним будинком на власний розсуд, подарувавши його і земельну ділянку, на якій він розташований, ОСОБА_4 у липні 2020 року, яка у свою чергу подарувала вказане майно ОСОБА_5 .

Суд зазначив, що позивачка, звертаючись до суду, не вказала конкретних підстав для визнання договорів дарування недійсними, твердження позивачки про те, що правочини вчинені під час дії арешту нерухомого майна не знайшли підтвердження.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 здійснила відчуження майна протягом тривалого часу, що спростовує твердження позивачки про фіктивність правочинів та вчинення їх виключно з метою уникнення боржниками повернення позичених ними коштів та дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що спірні договори укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним чи інші, передбачені нормами чинного законодавства, підстави щодо визнання таких договорів недійсними.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2023 року ОСОБА_6 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2023 року рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк М. М. за реєстровим номером 1006.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, що розташована за адресою:

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19 березня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У. М. за реєстровим номером 466.

АДРЕСА_1, укладений між

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19 березня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У. М. за реєстровим номером 468.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали невиконані грошові зобов`язання за договором позики, а кредитором ОСОБА_1 ініційований судовий спір.

На момент надання ОСОБА_2 своїй дружині нотаріально посвідченої письмової згоди на відчуження будинку та земельної ділянки відповідач очевидно та поза всяким розумним сумнівом був обізнаний як про факт неповернення ним коштів за договором позики, так і про ініціювання кредитором ОСОБА_1 судової справи щодо повернення боргу, а тому міг передбачати негативні для себе наслідки задоволення цих позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_3 на момент відчуження будинку та земельної ділянки мала невиконані грошові зобов`язання перед ОСОБА_1, не могла не знати про ініціювання кредитором ОСОБА_1 судового провадження про повернення боргу до ОСОБА_2, а тому могла передбачати негативні для себе наслідки задоволення цих позовних вимог.

Отже, оспорювані правочини укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто всупереч інтересам позивачки, що вказує на наявність умислу приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з їх власності під час існування у них боргових зобов`язань з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов`язання на підставі рішення суду.

Після відчуження житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_3 . ОСОБА_4 остання 19 березня 2021 року подарувала майно ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивачці в цій частині, не врахував, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_9 . ОСОБА_9 є однин із боржників за договором позики від 24 липня 2017 року, строк виконання якого сплив 26 січня 2019 року.

Договори дарування вчинені ОСОБА_4 у період наявності невиконаного грошового зобов`язання за договором позики її чоловіка, нерухоме майно відчужене на підставі безоплатних договорів на користь фізичної особи, яка є близьким родичем, а саме ОСОБА_5 - матері ОСОБА_4, має ставитися під сумнів у частині їх добросовісності та набувають ознак фраудаторного правочину.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 20 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та про визнання недійсним договору дарування житлового будинку і земельної ділянки, укладеного 19 березня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 367,53 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18; у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а, від 19 січня 2022 року у справі № 359/861/19.

Представник заявниці вважає, що у цій справі вона повинна бути залучена як співвідповідач.

Також представник заявниці вказує про те, що ОСОБА_6 не було повідомлено про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а справа розглянута за її відсутності.

Крім того, заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання впливу на права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, під час порушення порядку залучення до розгляду справи такої особи судом апеляційної інстанції згідно із статтею 365 ЦПК України.

Провадження у суді касаційної інстанції

18 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, строк на касаційне оскарження рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, про зупинення дії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2023 року.

06 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61 468 дол. США (справа № 347/1779/19).

20 жовтня 2020 року постановою старшого державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Косівський ВДВС) відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 347/1779/19, виданого 16 жовтня 2020 року Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61 468 дол. США.

У справі № 347/1779/19 суди встановили, що згідно з розпискою від 24 липня 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зобов`язалися в солідарному порядку повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 61 468 дол. США у строк до 26 січня 2019 року. У визначений строк позичальники не виконали взяті на себе зобов`язання.

Встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/5 квартири АДРЕСА_4 та будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний будинок і земельна ділянка, на якій він розміщений, знаходяться в іпотеці АТ "ОТП "Банк", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т. 1, а. с. 27-32).

АТ "ОТП Банк" як іпотекодержатель майна боржника не надав згоду на реалізацію майна, яке належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 33).

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року (справа № 347/1779/19) накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, в межах ціни позову - 61 468 дол. США боргу, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 518 874,28 грн.

Згідно з листом головного державного виконавця Косівського ВДВС від 20 квітня 2022 року загальна вартість описаного і арештованого майна (відповідно до звіту про оцінку), а саме: 1/5 квартири у АДРЕСА_5, становить 541 060 грн.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_3 набула право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т. 3, а. с.132-135).

ОСОБА_3 право власності на вказаний будинок набула у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 належить на праві власності 1/5 квартири АДРЕСА_4, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 20 липня 2020 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок з господарською спорудою, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 062 га, кадастровий номер 26236102100:01:001:0282 (т. 3, а. с.174-175).

Згідно із пунктом 15 вказаного договору дарування житлового будинку за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка дарувальника ОСОБА_2, викладеною у заяві, підпис на якій засвідчено.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 20 липня 2020 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0, 062 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 26236102100:01:001:0282 (т. 3, а. с.176, 177)

У пункті 11 вказаного договору зазначено, що дарування земельної ділянки за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка дарувальника ОСОБА_2, викладеною у заяві, підпис на якій засвідчено.

Надалі будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій він розташований, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 19 березня 2021 року та договором дарування земельної ділянки (т. 3, а. с. 189-202).

Відповідно до інформації, наданої державним реєстратором з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_6 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу № 521 від 09 березня 2023 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченим та зареєстрованим приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У. М. (т. 3, а. с. 122).

Рішення у справі суд першої інстанції ухвалив 21 березня 2023 року, ОСОБА_6 судом першої інстанції не була залучена до участі у справі.

................

Перейти до повного тексту