ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14026/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (головуючий - Шаптала Є. Ю., судді - Станік С.Р., Яковлєв М.Л.) і рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 (суддя Літвінова М.Є.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД"
про стягнення 574 569,32 грн
Обставини справи, встановлені судами
1. 22.02.2021 між ФОП Кравчуком Сергієм Геннадійовичем (далі - ФОП Кравчук С.Г., позивач, експедитор) та ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" (далі - ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД", відповідач, замовник) укладено договір-доручення № 4362 надання транспортно-експедиторського обслуговування (далі - договір), за яким експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг.
2. У силу пункту 1.4.14 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах замовника.
3. Перелік послуг, що надаються, їх вартість встановлюється за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до цього договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов (пункт 3.2.1 договору).
4. Згідно з пункту 3.2.2 договору експедитор погоджує перелік послуг з замовником, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження замовником вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної сторонами заявки до договору.
5. Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту наданих послуг повинен його підписати, завірити печаткою і відправити експедитору або надати протягом 5 робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт наданих послуг вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає сплаті без заперечень (пункт 3.4 договору).
6. У силу пункту 4.3.11 договору за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.
7. Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28% від суми заборгованості (пункт 4.3.12 договору).
8. У період з грудня 2021 року по лютий 2022 року відповідач направив позивачу 13 заявок на перевезення, у яких сторони погодили, що вказана у них вартість перевезення підлягає сплаті замовником протягом 30 календарних днів після вивантаження.
9. Належне виконання вказаних заявок позивачем підтверджується долученими до матеріалів справи копіями міжнародних товарно - транспортних накладних (СMR) із зазначенням дат отримання (вивантаження) вантажів, а також підписаними представниками сторін актами надання послуг.
10. Однак, у порушення взятого на себе грошового зобов`язання відповідач оплатив послуги позивача лише частково.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
11. ФОП Кравчук С.Г. звернувся до суду з позовом до ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" про стягнення 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені.
12.Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 279 683, 47 основного боргу, 9 725, 05 грн 3% річних, 72 426, 24 грн інфляційних втрат, 46 260, 14 грн пені, 78 311, 33 грн штрафу, 6 121, 42 грн судового збору та 25 000 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Також суд вирішив питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 41 000 грн, зменшивши заявлений до розподілу розмір витрат до 25 000 грн.
15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнутої з відповідача суми судового збору на 7 296,10 грн.
16. Щодо суті позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, у тому числі щодо застосування до вимог про стягнення пені шестимісячного строку. Указав про те, що пункт 7 Прикінцевих положень ГК України не передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 статті 232 цього Кодексу.
Касаційна скарга
17. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині розміру стягнутої пені та витрат на правничу допомогу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заявлених вимог повністю.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. Суди попередніх інстанцій неправильно застосувати частину 6 статті 232 ГК України, без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21 щодо можливості під час дії карантину нараховувати пеню за період більше ніж шість місяців, встановлених частиною 6 статті 232 ГК України.
19. При розподілі витрат на правничу допомогу суди не прийняли до уваги, що відповідач не конкретизував і не обґрунтував з якими саме витратами та в якому обсязі він не погоджується та не довів їх неспівмірність. В судових рішеннях суди не вказали, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не навели мотивацію такого рішення, чим порушили вимоги статей 126, 129 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд переглядає судові рішення тільки в частині позовних вимог про стягнення пені та розподілу судових витрат на правничу допомогу.
22. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
23. Приписами частини 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
24. Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пункту 4.3.11 договору сторони не погодили іншого строку нарахування пені, ніж передбачений статтею 232 ГК України.
25. Разом з тим Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" ГК України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
26. Верховний Суд, проаналізувавши приписи статті 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України констатує, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.
27. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
28. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
29. Верховний Суд зазначає, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
30. Водночас колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що пункт 7 Прикінцевих положень ГК України не передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 статті 232 цього Кодексу.
31. Наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" ГК України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.
32. Верховний Суд звертається до власних правових висновків, викладених у постановах від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21, на яку посилається заявник касаційної скарги.
33. За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України та приписів частини 6 статті 232 цього Кодексу, що призвело до неправильного обчислення судами періоду нарахування сум неустойки.
34. Таким чином підтвердилися підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
35. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
36. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи (в частині позовних вимог про стягнення пені), та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), що є підставою для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
37. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, господарські санкції - це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У той же час стягнення неустойки (штрафу, пені) має компенсаторний характер і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
38. У статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України закріплено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, а вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.