ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10606/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" - не зʼявився,
Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича - Фесюн С.О.,
Петруніна В.В., адвокат (ордер від 06.09.2024), в режимі відеоконференції,
ОСОБА_1 - Тандир Д.В., адвокат (ордер від 09.08.2023),
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (суддя Чинчин О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.)
у справі № 910/10606/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка")
до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича (далі - ФОП Фесюн С.О.),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.),
про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до Господарського суду з позовом до ФОП Фесюна С.О. про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі - приватному акціонерному товариству "Елопак-Фастів" (далі - ПрАТ "Елопак-Фастів", страхувальник, вигодонабувач) страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн на підставі Договору добровільного страхування вантажів від 20.10.2021 № 001416/2701/1800004 (далі - Договір добровільного страхування) внаслідок настання страхової події - пожежі, через що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу та особи відповідальної за завдану шкоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10606/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Фесюна С.О. на користь ПрАТ "СК "Уніка" 1 558 878,30 грн страхового відшкодування.
Судові акти мотивовані тим, що з огляду на положення статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" до ПрАТ "СК "Уніка" (як страховика) після виконання умов Договору добровільного страхування та виплати на користь ПрАТ "Елопак-Фастів" страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн, перейшло у порядку суброгації в межах виплаченої суми право вимоги до ФОП Фесюна С.О. (як до особи, відповідальної за збереження вантажу під час перевезення) компенсації матеріальної шкоди, заподіяної постраждалій особі (ПрАТ "Елопак-Фастів") застрахованого нею вантажу, внаслідок пожежі напівпричепу вантажного автомобіля Krone (власником якого є відповідач), яка мала місце 02.05.2022 о 17:20 у с. Сигнаївка Звенигородського р-ну на автошляху Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФОП Фесюн С.О., з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду і постанову апеляційного господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: до кого в порядку суброгації має право звертатися страховик з вимогами про стягнення страхового відшкодування: до перевізника чи до експедитора.
Зокрема, скаржник вказує на неправильне застосування судами приписів статей 929, 932, 934, 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги". Скаржник вважає, що особою зобовʼязаною за вимогами позивача у порядку суброгації про стягнення страхового відшкодування є експедитор - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а саме ОСОБА_1 . Скаржник зазначає, що він не є стороною договору від 01.11.2019 про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 01/11/2019, укладеного між страхувальником та ОСОБА_1, а, отже, не має жодних господарських зобовʼязань перед ПрАТ "Елопак-Фастів" і може нести відповідальність лише перед ОСОБА_1 на підставі укладеного з ним договору від 22.04.2022 № 22/04/22.
За твердженням скаржника судами неправильно визначено відповідальну особу, до якої може бути спрямована суброгаційна вимога у спірних правовідносинах.
Крім того ФОП Фесюн С.О. вважає, що суди попередніх судових інстанцій не надали належної уваги тій обставині справи, що позивач сплатив страхове відшкодування на користь ПрАТ "Елопак-Фастів" без достатніх підстав, а саме: поза межами укладеного договору страхування. При цьому не дослідженим судами залишилося питання умов поставки, якими за твердженням скаржника були умови СРТ відповідно до правил Інкотермс-2020 (п.2.3 Договору від 01.08.2019 у редакції Додаткової угоди № 2), а також те, що за Договором поставки та Додаткової угоди до нього сторони визначили момент переходу права власності на товар від ПрАТ "Елопак-Фастів" до покупця з моменту оформлення митної декларації на експорт товару з України (яка була оформлена 27.04.2022, тобто до настання страхового випадку). Відповідно всі ризики випадкового псування, втрати чи загибелі товару перейшли до покупця товару у момент поставки товару. Судами не надано належної оцінки змісту міжнародній товарно-транспортній накладній від 27.04.2022 CMR А № 081424 та митній декларації UA100230/2022/605459 від тієї ж дати, за змістом якої поставка відбулося на умовах СРТ. Водночас судами залишено поза увагою і не досліджено, що пошкодження вантажу відбулося 02.05.2022, тобто у момент, коли ПрАТ "Елопак-Фастів" вже не було його власником і всі ризики за пошкодження перейняв на себе покупець з моменту оформлення митної декларації на експорт товару з України. А тому ПрАТ "СК "УНІКА" безпідставно сплатило ПрАТ "Елопак-Фастів" страхове відшкодування 1 558 878,30 грн. Рішення про його сплату було добровільним з боку страховика. Однак такі дії, на думку скаржника, не можуть породжувати суборгаційну вимогу до відповідальної особи за шкоду.
Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань учасників справи
ПрАТ "СК "Уніка" не скористалося своїм правом на подання відзиву.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить Суд в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій.
Крім того, 27.08.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні касаційного провадження у справі № 910/10606/23, призначеного на 19.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали Суду від 29.08.2024 зі справи № 910/10606/23 задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні касаційного провадження у справі № 910/10606/23, призначеного на 19.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Від ФОП Фесюна С.О. 06.09.2024 надійшла заява про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 910/10606/23, в т.ч. призначеного на 19.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали Суду від 09.09.2024 зі справи № 910/10606/23 задоволено заяву ФОП Фесюна С.О. про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 910/10606/23, в т.ч. призначеного на 19.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD" (далі - ТОВ "AZFPCo.LTD") (покупець) та ПрАТ "Елопак-Фастів" (постачальник) укладено Договір № 3957-RF-AZE/F-AFA (далі - Договір поставки), згідно з яким постачальник зобовʼязався поставити покупцю товар, надати послуги з переддрукарської підготовки та інші послуги.
Між ПрАТ "Елопак-Фастів" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Крамарем А.В. (далі - ФОП Крамар А.В.) (експедитор) 01.11.2019 укладено договір про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 01/11/2019, відповідно до якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Між ПрАТ "Елопак-Фастів" (страхувальник) та ПрАТ "СК "Уніка" (страховик) 20.10.2021 укладено Договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, повʼязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п.3.1. Договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. Договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. Договору). Тобто внаслідок укладення зазначеного правочину між сторонами згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України виникли цивільні права та обовʼязки.
Згідно з п.6.1 Договору добровільного страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу у результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче.
У п.6.1.1 Договору добровільного страхування зазначено, що на цих умовах відшкодовуються: а) збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього Договору; б) витрати та внески по загальній аварії (у випадку перевезення вантажу по морю); в) всі необхідні та доцільно проведені витрати на рятування вантажу, а також на зменшення збитків і визначення їх розміру.
Між ФОП Крамарем А.В. (експедитор) та ФОП Фесюном С.О. (перевізник) 22.04.2022 укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/04/22 (далі - Договір на транспортно-експедиційне обслуговування), предметом якого є доручення, дане перевізником експедитору з пошуку замовників транспорту, за яким експедитор взяв на себе зобовʼязання по плануванню і організації транспортного процесу, а перевізник - зобовʼязання за подачу транспорту та здійснення перевезень відповідно до узгодженої сторонами заявки, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невідʼємною частиною цього Договору.
Водночас змістом п.2.9 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування визначено, що перевізник несе повну відповідальність за збереження в дорозі вантажу, що перевозиться.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається інформація про припинення з 03.02.2023 підприємницької діяльності ФОП Крамарем А.В.
Заявкою від 22.04.2023 № 83 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування сторони погодили маршрут перевезення - Україна-Азербайджан, завантаження 26.04.2022 о 08:00 за адресою: м. Фастів, Київська обл., вул. Великоснетинська,67, строки поставки - 3 дні; вантаж - папір у рулонах, вага брутто: до 13т, автомобіль з причепом - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; додаткові умови: при перевезенні вантажів перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі його отримувачу.
На виконання умов Договору поставки ПрАТ "Елопак-Фастів" 27.04.2022 виставлено ТОВ "AZFPCo.LTD" рахунок-фактуру № 90244411 на оплату загальної вартості поставки у сумі 58 295,07 євро, з яких: 52 095,07 євро вартості товару (заготовки пакетів Elopak Roll Fed у рулонах), 6 200 євро вартості транспортних послуг.
У той же день відправником-постачальником ПрАТ "Елопак-Фастів" завантажено перевізнику ФОП Фесюну С.О. у вантажний автомобіль Renault Magnum з напівпричепом Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2, власником якого є відповідач, товар: 20 палет заготовок пакетів Elopak Roll Fed, 1 палета стрічки поліетиленової, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A №081424 та оформленою після завантаження товару в той же день митною декларацією № UA100230/2022/605459.
Судами також встановлено, що під час перевезення зазначеного вантажу автомобільним транспортом, який належить на праві власності відповідачу, за вказаним маршрутом перевезення на ділянці с.Сигнаївка Звенигородського р-ну на автошляху Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань 02.05.2022 о 17:20 сталася пожежа напівпричепу Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вантажного автомобіля Renault Magnum, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої знищено 21,4 т упаковки, 0,256 т упаковки, три автошини напівпричепа, тент напівпричепа, що підтверджується: - актом про пожежу від 02.05.2022; - звітом про причину виникнення пожежі, складеним 05.05.2022 провідним інспектором відділу запобігання надзвичайних ситуацій Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К., за змістом якого ймовірною причиною пожежі стала несправність рухомого вузла осі у місці зʼєднання рухомих деталей, яке в подальшому призвело до тертя рухомого вузла (гальмівних колодок об барабан), що призвело до перегріву гальмівного барабану внаслідок тертя та загорання колеса під час руху, - сюрвеєрським звітом від 24.07.2022 № 22-05.02.UN, складеним товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ЕЛ ЕЙ КАРГО", за змістом якого випадок, який стався 02.05.2022, є страховим.
ПрАТ "Елопак-Фастів" 05.09.2022 звернулося до ПрАТ "СК "Уніка" із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку 02.05.2022.
Відповідно до Страхового акта від 07.09.2022 № 00510971 ПрАТ "СК "Уніка" виплатило ПрАТ "Елопак-Фастів" страхове відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням 13.09.2022 № 044376.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за обставин наявності договірних страхових відносин між позивачем (страховиком) і ПрАТ "Елопак-Фастів" (страхувальником) та виникнення у подальшому страхового випадку, підтвердженого належними доказами, за який страхувальником отримано від страховика суму страхового відшкодування, до позивача перейшло право вимоги потерпілої сторони (страхувальника) у деліктному зобовʼязанні до особи, відповідальної за шкоду щодо стягнення суми завданої шкоди, оскільки спірні правовідносини засновані на суброгації за правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
При цьому суди виснували, що особою, відповідальної за шкоду, завдану ПрАТ "Елопак-Фастів" (право вимоги якого в порядку суброгації перейшло до ПрАТ "СК "Уніка") є перевізник ФОП Фесюн С.О., оскільки відповідач як володілець транспортного засобу не забезпечив справний технічний стан транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2, що стосується безпеки дорожнього руху, тобто, неналежним чином виконав свої зобовʼязання за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування у частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення та до видачі вантажоодержувачу.
Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять, а відповідачем, в свою чергу, не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження існування обставин, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, які звільняють його від відповідальності за знищення вантажу, а тому особою, відповідальною за знищення вантажу в результаті пожежі, яка сталася 02.05.2022, є відповідач.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме перевізник має нести відповідальність за втрату вантажу у розмірі виплаченого страхового відшкодування ПрАТ "СК "Уніка" у сумі 1 558878,30 грн, оскільки відповідальність перевізника - ФОП Фесюна С.О. не була застрахована на момент пожежі 02.05.2022. А наявна у матеріалах справи копія договору добровільного страхування відповідальності перевізника від 02.05.2022 № ВП 132605 з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вестлінер" (далі - ПрАТ "СК "Вестлінер"), який набув чинності з 05.05.2022 відповідно до п.14.1 договору й платіжного доручення від 04.05.2022 № PS16101356, - не є належним доказом страхування відповідальності перевізника на момент пожежі 02.05.2022.
Суди дійшли висновку про обґрунтованість позову, оскільки відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, а також враховуючи те, що позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі заявлених позовних вимог.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення страховиком суми, що виплачена ним як страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування потерпілому та обставин переходу до страховика у порядку суброгації права вимоги потерпілої сторони (страхувальника) у деліктному зобовʼязанні до особи, відповідальної за шкоду та визначення такою особою відповідача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, приписів статей 929, 932, 934, 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги", а саме: до кого у порядку суброгації має право звертатися страховик з вимогами про стягнення страхового відшкодування: до перевізника чи до експедитора.
Скаржник також вважає, що позивач безпідставно (поза межами умов договору) сплатив ПрАТ "Елопак-Фастів" страхове відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн і такі дії, на думку ФОП Фесюна С.О., не можуть породжувати у позивача суборгаційну вимогу до відповідальної особи за шкоду.
Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід зʼясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Водночас Верховний Суд зазначає, що зміст пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних спірним правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно зʼясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України та Законом України "Про страхування", який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги у порядку суброгації від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобовʼязання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
У цій справі судами встановлено, що за Договором добровільного страхування, укладеного між ПрАТ "СК "Уніка" та ПрАТ "Елопак-Фастів" виникли цивільні права та обовʼязки згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України. При цьому предметом вказаного правочину є майнові інтереси, що не суперечать закону, повʼязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним в п.3.1. Договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. Договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. Договору).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілій особі (якою позивач вважає ПрАТ "Елопак-Фастів") майнову шкоду, яка спричинена виникненням страхового випадку - пожежі, в результаті якої знищено застрахований ПрАТ "Елопак-Фастів" вантаж, після чого, позивач вважає, до нього перейшло право вимоги потерпілої сторони у деліктному зобовʼязанні в порядку суброгації.
З урахуванням наведеного у цій справі виникли два види зобовʼязань:
- договірне зобовʼязання, що виникає з договору добровільного майнового страхування вантажу (визначене в п.3.1. Договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. Договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. Договору), сторонами якого є страховик (ПрАТ "СК "Уніка") та страхувальник (ПрАТ "Елопак-Фастів");
- деліктне зобовʼязання, що виникло внаслідок пожежі (страхового випадку), сторонами якого є потерпіла особа та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник).
Водночас слід відрізняти поняття зобовʼязання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обовʼязків, які мають сторони такого зобовʼязання.
Отже, страховик внаслідок виконання обовʼязку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора у частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобовʼязання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобовʼязанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Перехід права вимоги до страховика фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобовʼязанні до страховика.
При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
На відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобовʼязання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобовʼязання припиняється та виникає нове (регресне) зобовʼязання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обовʼязок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Так, відповідно до змісту статей 559 та 1191 ЦК України, зобовʼязання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобовʼязанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим у даному випадку регресним зобовʼязанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобовʼязання, шляхом виконання обовʼязку боржника (винної особи) у такому деліктному зобовʼязанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України й статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обовʼязку боржника перед потерпілим. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобовʼязанні. Так, при суброгації, яка регулюється статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" у страхових відносинах деліктне зобовʼязання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика, а при регресі, який регулюється статтею 1191 ЦК України, право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обовʼязку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобовʼязання і виникнення нового (регресного) зобовʼязання.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Зважаючи на зазначене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про подвійну кваліфікацію спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості у порядку суброгації та у порядку регресу. Адже, як зазначено вище, ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобовʼязанні, а, отже, судами попередніх інстанцій при кваліфікації спірних правовідносин помилково поєднано правовий режим суброгації та регресу.
Відповідно, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1191 ЦК України, які регулюють право зворотної вимоги до винної особи (регрес) та аргументи скаржника щодо правової природи суброгації в цій частині є обґрунтованими.
Верховний Суд зазначає, що у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають саме норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, який відшкодував шкоду потерпілому в порядку суброгації.
Стаття 27 Закону України "Про страхування" визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому для правильного вирішення питання щодо стягнення суми завданої шкоди у порядку суброгації, за правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" істотним є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди, а також наявності/відсутності права вимоги у особи, що одержала страхове відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток.