ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14265/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,
представників учасників справи:
позивача - Національної поліції України - Медведський В.В. (у порядку самопредставництва),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - не з`яв.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - Товариство)
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу
за касаційними скаргами Національної поліції України (далі - Поліція)
на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024,
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024
у справі № 910/14265/23
за позовом Поліції
до Товариства
про стягнення 4 425 237,60 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 29.08.2024 касаційну скаргу Поліції залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/14265/23 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 касаційну скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/14265/23 також залишено без змін.
Товариство у відзивах на касаційні скарги зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 20 000 грн.
Товариство 06.09.2024 через "Електронний суд" направило до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому просило стягнути з Поліції на користь Товариства понесені під час касаційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Крім того, Товариство просило розглядати заяву без участі його представника.
Від Поліції надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому просить зменшити розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн. Поліція зазначає, що відповідачем дотримано встановленого п`ятиденного строку на звернення до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише за наслідками розгляду касаційної скарги позивача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та фактично надані представником відповідача послуги з професійної правничої допомоги, зазначені в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.09.2024 не співвідносяться з заявленим розміром витрат, виходячи з критерію їх розумності та реальності.
Відповідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази подаються цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Матеріалами справи підтверджується обізнаність Товариства про ухвалення, зокрема, 29.08.2024 Верховним Судом постанови у даній справі №910/14265/23 за результатом перегляду рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, оскільки з вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що у судовому засіданні 29.08.2024 був присутній представник Товариства, а саме Кузнецов І.С., тобто останнім днем подання доказів понесення Товариством витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом судом касаційної інстанції даної справи в частині перегляду рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, є 03.09.2024.
При цьому, Товариство докази понесення витрат на правничу допомогу направив до Верховного Суду лише 06.09.2024.
Враховуючи, що Товариство протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 29.08.2024 не надано Верховному Суду доказів понесення витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, тобто Товариством не дотримано вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції залишає заяву Товариства в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду касаційної скарги Поліції на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 без розгляду.
Однак, Суд зазначає, що Товариством дотримано строків визначених частиною восьмою статті 129 ГПК України щодо подання суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду касаційної скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024.
Норми ГПК України передбачають таке:
стаття 15:
- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;
стаття 16:
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
стаття 123:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
частина перша статті 124:
- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
стаття 126:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
частини п`ята статті 129:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;
частини перша статті 221:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
пункт 3 частини першої статті 244:
- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що Компанією за наслідками розгляду касаційної скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 дотримано вимоги щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і строків звернення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Товариством надані такі документи:
- копія договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного адвокатом Кузнецовим І.С. та Товариством (клієнт; далі - Договір), відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Пунктом 4.2 Договору визначено, що сума витрат, необхідних для виконання Договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю;
- копія додаткової угоди від 31.07.2024 до Договору, якою сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги адвоката у справі № 910/14265/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 20 000 грн.;
- копія розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 31.07.2024 до Договору, в якій сторони погодили, що вартість наданої правничої допомоги адвокатом у справі № 910/14265/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 20 000 грн. незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги в детальному описі робіт або в акті приймання-передачі наданих послуг;
- копія акта приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведення робіт від 05.09.2024 до Договору, який підписаний обома сторонами за період з 31.07.2024 по 05.09.2024 у справі №910/14265/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду), за яким адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу:
31.07.2024 - аналіз касаційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/14265/23, консультація клієнта та роз`яснення з правових питань;
19.08.2024 - підготовка і відправка до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/14265/23;
26.08.2024 - аналіз касаційної скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/14265/23, консультація клієнта та роз`яснення з правових питань;
29.08.2024 - прийняття участі 29.08.2024 в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/14265/23;
30.08.2024 - підготовка і відправка до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/14265/23;
05.09.2024 - прийняття участі 05.09.2024 в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Поліції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/14265/23.
У акті зазначено, що вартість наданої правничої допомоги за цим актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 20 000 грн. та клієнт не має до адвоката претензій по наданій правничій допомозі, її вартості та вартості витрат адвоката.
Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що подані Компанією докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Товариством на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
У розгляді даного питання Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 відповідно до якої особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що такі послуги як "аналіз касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024", "підготовка і відправлення до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024" по суті є однією послугою та є складовими такої дії як підготовка відзиву на касаційну скаргу.
Крім того, судове засідання 05.09.2024 з розгляду касаційної скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 тривало лише 14 хвилин, що вбачається з протоколу судового засідання від 05.09.2024 № 3297834.
Враховуючи наведене, а також клопотання позивача, Суд доходить висновку, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у касаційному провадженні (підготовка відзиву, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства.
Таким чином, враховуючи, що заява Товариства про ухвалення додаткового рішення розглядається тільки в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду касаційної скарги Поліції на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, керуючись зазначеними у цій додатковій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи щодо витрат, Суд з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, доходить висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу на Поліцію.
Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви Товариства про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи також подане Поліцією клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Поліції на користь Товариства 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд