ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/271/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Пясецького Д.В.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Плахов О.В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 21.05.2024 (суддя Левшина Г.В.) в частині відстрочення виконання рішення до 01.03.2025
у справі №905/271/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"
про стягнення заборгованості в сумі 356 902 162,98 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі також - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (далі також - ТОВ "Краматорськтеплоенерго") про стягнення заборгованості в сумі 356 902 162,98 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 29.06.2021 №4412-НГТ-6.
1.3.У відзиві на позовну заяву відповідач визнав заборгованість за поставлений газ у сумі 356 902 162,98 грн, водночас просив відстрочити виконання рішення у цій справі на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.26.06.2021 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (споживач) уклали договір постачання природного газу №4412-НГТ-6 (далі - договір), за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
2.2.EIC-код споживача 56XQ0000YI9LX006.
2.3.Умови договору від 26.06.2021 №4412-НГТ-6 неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод до нього, зокрема додаткових угод від 23.07.2021 №1, від 25.08.2021 №2, від 20.09.2021 №3, від 01.10.2021 №4, від 20.10.2021 №4/1, від 25.10.2021 №5, від 16.11.2021 №6, від 24.11.2021 №7, від 28.12.2021 №9, від 30.12.2021 №10, від 06.01.2022 №11, від 14.01.2022 №12, від 20.01.2022 №13, від 28.01.2022 №14, від 26.04.2022 №16, від 31.10.2021 №17.
2.4.Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (пункт 1.2 договору).
2.5.Згідно з пунктом 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
2.6.У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ "Донецькоблгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (пункт 1.5 договору).
2.7.Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року (включно), в кількості 65335,05871 тис.куб.метрів (пункт 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.01.2022 №14).
2.8.Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум обсягів природного газу, замовлених споживачем за весь період дії договору (пункт 2.1.3 договору).
2.9.Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати коригування замовлених обсягів за цим договором (пункт 2.4 договору).
2.10.За змістом пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
2.11.Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
2.12.Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).
2.13.Підпунктом 3.5.1 договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
2.14.На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.5.2 договору).
2.15.Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3 договору).
2.16.Відповідно до пункту 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
2.17.Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС (пункт 3.6 договору).
2.18.Пунктом 4.1 договору сторони погодили ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором.
2.19.Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (пункт 4.3 договору).
2.20.За умовами пункту 5 договору в редакції додаткової угоди від 14.01.2022 №12 оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.
2.21.Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % вартості фактично переданого природного газу обсягу 1 (фіксованого).
2.22.У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.
2.23.Додатковою угодою від 31.10.2022 №17 сторони дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної додаткової угоди. Відновлення постачання природного газу відбувається виключно після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору. Зобов`язання споживача щодо оплати переданого за договором природного газу залишаються незмінними та обов`язковими для виконання відповідно до умов договору.
2.24.Договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печаткою відповідача.
2.25.На виконання вказаних умов договору, з урахуванням укладених додаткових угод, позивач здійснював постачання природного газу протягом жовтня 2021 року -квітня 2022 року на загальну суму 404 559 623,45 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додав наступні акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.2021 про передачу 424,77669 тис. куб.м природного газу у жовтні 2021 на суму 3 221 458,50 грн; від 30.11.2021 про передачу 4540,67961 тис. куб.м природного газу у листопаді 2021 на суму 3 4436 001,97 грн; від 31.12.2021 про передачу 951,62000 тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 15 753 112,91 грн; від 31.12.2021 про передачу 1817,71241 тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 52 906 306,87 грн; від 31.12.2021 про передачу 6000,00000 тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 45 503 323,20 грн; від 31.01.2022 про передачу 6500,00000 тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 49 295 266,80 грн; від 31.01.2022 про передачу 994,34775 тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 16 460 427,89 грн; від 28.02.2022 про передачу 5675,42345 тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 43 041 771,25 грн; від 31.03.2022 про передачу 802,71000 тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 13 288 057,49 грн, до якого було складено коригуючий акт від 25.04.2022, за яким сума з урахуванням коригування складає 13 276 097,75 грн; від 31.03.2022 про передачу 5861,25000 тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 44 451 058,85 грн, до якого було складено коригуючий акт від 25.04.2022, за яким сума з урахуванням коригування складає 44 363 730,91 грн; від 31.03.2022 про передачу 2277,07300 тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 77 331 410,18 грн, до якого було складено коригуючий акт від 25.04.2022, за яким сума з урахуванням коригування складає 77 297 483,62 грн; від 30.04.2022 про передачу 1189,67579 тис. куб.м природного газу у квітні 2022 на суму 9 004 641,78 грн.
2.26.Вказані акти підписані з боку відповідача та скріплені печаткою підприємства.
2.27.Відповідач частково сплатив вартість поставленого природного газу за договором на суму 47 657 460,47 грн, що слідує з довідки ПАТ АБ "Укргазбанк" від 25.08.2023 №15932/30432/2023. Станом на момент пред`явлення позову відповідач має заборгованість в розмірі 356 902 162,98 грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Донецької області рішенням від 21.05.2024 у справі №905/271/24, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 24.07.2024, позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до ТОВ "Краматорськтеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 356 902 162,98 грн задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ "Краматорськтеплоенерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість в сумі 356 902 162,98 грн, судовий збір в сумі 423 920 грн, відстрочивши виконання рішення до 01.03.2025. Повернув з Державного бюджету України ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" судовий збір у розмірі 423 920 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 27.02.2024 №0000019573.
3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оплату за поставлений газ відповідач здійснив не в повному обсязі, його заборгованість становить 356 902 162,98 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, дослідженими судом.
3.3.За результатами розгляду клопотання відповідача суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважає наявними підстави для відстрочення виконання рішення у цій справі до 01.03.2025.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 21.05.2024 в частині відстрочення виконання рішення до 01.03.2025, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Краматорськтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення суду.
4.2.Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 20.09.2018 у справі №905/2953/17, від 31.07.2019 у справі №904/4566/18, від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, щодо застосування статті 331 ГПК.
4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) наведені відповідачем обставини про наявність заборгованості перед ним його кінцевих споживачів, на яких він не має важелів впливу, враховуючи воєнний стан, та про його важкий фінансовий стан, за змістом статті 331 ГПК не можуть слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів;
(2) відповідач не надав належних та допустимих доказів тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК;
(3) ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача;
(4) надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми) та істотно порушує майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі, враховуючі стрімкі інфляційні процеси;
(5) відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором, затримка розрахунку станом на дату ухвалення рішення складала більше 22 місяців, в свою чергу, надаючи відповідачу відстрочку виконання рішення суду, останній фактично збільшив затримку такого розрахунку до 29 місяців (більше 2 років);
(6) надаючи відповідачу відстрочку виконання рішення суду, останній не дотримався балансу інтересів сторін та не врахував, що - сторони у справі перебувають в рівних умовах; - на відміну від відповідача, частина контрагентів-боржників позивача також перебуває на тимчасово окупованих територіях, що взагалі унеможливлює будь-яке стягнення заборгованості з таких осіб; - позивач забезпечує галузі національної економіки природним газом; - дебіторська заборгованість позивача постійно зростає через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів;
(7) ані відповідач, ані суди попередніх інстанцій взагалі не обґрунтували строк відстрочки та не зазначили, чому саме з 01.03.2025 відповідач зможе виконати рішення суду.
4.4.ТОВ "Краматорськтеплоенерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
4.5.За твердженнями відповідача:
(1) посилання позивача на судову практику заслуговують на увагу з однією лише поправкою - ця судова практика сформована до 2022 року, тобто без врахування об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією рф, яка стала основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем;
(2) відстрочка виконання рішення для відповідача в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідач лише намагався через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем;
(3) примусове стягнення боргу призвело б до арешту рахунків відповідача, повного блокування роботи підприємства, зриву опалювального сезону 2024-2025 років, унеможливило б повний та своєчасний розрахунок підприємства з його працівниками, що в результаті призвело б до банкрутства відповідача та відсутності опалення у м. Краматорськ взагалі;
(4) суди попередніх інстанцій врахували можливі негативні наслідки як для боржника при негайному виконанні рішення, так і для стягувача при затримці виконання рішення, тому надання відстрочення лише на вісім місяців не є надмірним.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2.Предметом цього спору є вимоги позивача про стягнення 356 902 162,98 грн заборгованості за договором постачання природного газу від 29.06.2021 №4412-НГТ-6.
5.3.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в частині відстрочення виконання рішення суду про стягнення 356 902 162,98 грн заборгованості до 01.03.2025.
5.4.Отже, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині відстрочення виконання рішення суду до 01.03.2025. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК в касаційному порядку не переглядаються.
5.5.Відповідно до частин першої, п`ятої статті 331 ГПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
5.6.Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статті 331 ГПК).
5.7.З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
5.8.Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
5.9.При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
5.10.Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
5.11.Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
5.12.Для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
5.13.Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
5.14.Як встановили суди попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення у цій справі відповідач посилався на скрутний фінансовий стан та виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану, вказуючи на те, що:
(1) ТОВ "Краматорськтеплоенерго" є ліцензіатом з виробництва, транспортування і постачання електричної та теплової енергії відповідно до зазначених ним ліцензій;
(2) підприємство здійснює господарську діяльність на виробничих потужностях Краматорської теплоелектроцентралі та використовує у своїй господарсько-виробничій діяльності у якості палива природний газ та кам`яне вугілля;
(3) у зв`язку з військовою агресією рф в Україні введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення судового рішення;
(4) наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 встановлено, що Краматорська міська територіальна громада (Краматорський район, Донецька область) відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії (територія можливих бойових дій);
(5) наказами Міністерства енергетики України від 15.03.2023 №91 та від 16.01.2024 №15 ТОВ "Краматорськтеплоенерго" визнано підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76;
(6) місцезнаходження ТОВ "Краматорськтеплоенерго": Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 8-Д;
(7) відповідач знаходиться на території можливих бойових дій та продовжує виконувати соціально значущу роль забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
(8) господарська діяльність відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою;
(9) відповідно до балансу збитки ТОВ "Краматорськтеплоенерго" на початок 2022 року становили 4 494 080 грн, станом на 31.12.2022 - 8 763 730 грн, а станом на 31.12.2023 - 12 877 260 грн;
(10) дебіторська заборгованість населення, яке є основним споживачем послуг, станом на 01.03.2024 складає 454 263 750 грн, що підтверджується довідкою про фінансовий стан від 14.03.2024 №07/246. Втім, законодавством заборонено стягнення штрафних санкцій, а після 24.02.2022 також і реальної заборгованості;
(11) стягнення одночасно всієї суми боргу заблокує фінансову діяльність підприємства, призведе до виникнення заборгованості з заробітної плати працівників, що залишились та підтримують роботу ТЕЦ, через що підготовка станції до майбутнього опалювального сезону Краматорської міської територіальної громаді у період 2024/2025 буде неможливою;
(12) відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству почати опалювальний сезон 2024/2025 та безперебійно за можливості продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану, накопичити кошти протягом опалювального сезону та повністю виконати судове рішення у цій справі.
5.15.Врахувавши вищенаведені обставини в сукупності та зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі до 01.03.2025.
5.16.Водночас апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду в цій частині, зазначив, що відстрочення виконання рішення суду у справі не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося на території проведення можливих бойових дій, в той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, при цьому, позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем. Військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони спору, проте відповідач свою заяву про відстрочення обґрунтовував, зокрема, тим, що він тривалий час здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні можливих бойових дій.
5.17.Апеляційний суд вважав, що відповідач надав достатні докази та навів переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності. Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
5.18.Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, так як відстрочення виконання рішення суду першої інстанції від 21.05.2024 у цій справі №905/271/24 до 01.03.2025 узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
5.19.Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Hornsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
5.20.На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).
5.21.Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
5.22.У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
5.23.Верховний Суд не вбачає порушення судами балансу інтересів сторін у їх висновках про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду від 21.05.2024 у цій справі до 01.03.2025, адже такі (висновки) з огляду на те, що відповідач просив відстрочити виконання рішення на 12 місяців з дати ухвалення відповідного рішення суду (максимальний строк, встановлений статтею 331 ГПК), очевидно свідчать про врахування наведених позивачем заперечень, а отже його інтересів, як сторони спору, на користь якої ухвалено рішення, хоча суди й не відобрази відповідного в оскаржуваних судових рішеннях.
5.24.З огляду на наведене та враховуючи, що надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, Суд вважає, що у цьому випадку, використавши свої повноваження, передбачені статтею 331 ГПК на надання відстрочки виконання рішення суду до 01.03.2025, що відповідає нормам цієї статті, так як строк відстрочки не перевищує одного року з дня ухвалення рішення суду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не допустив порушення норм процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень суду.
5.25.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі №905/2953/17, від 31.07.2019 у справі №904/4566/18, від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, правові висновки в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, Суд встановив, що судові рішення у цій справі не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
5.26.Як вбачається з тексту касаційної скарги, посилання на вказані постанови Верховного Суду скаржник наводить не в контексті прямого застосування 331 ГПК щодо відстрочення виконання рішення суду, а в контексті того, що (1) питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, а також з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявної загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, (2) затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
5.27.У постановах від 20.09.2018 у справі №905/2953/17, від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про зменшення періоду відстрочення до одного та шести місяців відповідно задля дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи при цьому, що відстрочення виконання рішення строком на один рік може призвести до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу.
5.28.У постанові від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, залишаючи без змін рішення судів про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду строком на 5 місяців (на підставі статті 121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку як доводам боржника, так і доводам кредитора у цій справі, врахували фінансовий стан обох сторін, які мають стратегічне значення для забезпечення споживачів газом, і правильно зазначили, що надання відстрочки виконання рішення суду строком на 5 місяців порушить принцип збалансованості інтересів сторін. З огляду на враховані судами матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, Верховний Суд вважав, що наведені заявником обставини не є винятковими, а отже суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.
5.29.У зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного підходу до вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду, зокрема, щодо необхідності дотримання балансу інтересів та порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав та інтересів позивача затримкою виконання рішення суду. Вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення суду з урахування балансу інтересів сторін та визначення періоду такого відстрочення (у справі №905/2953/17 на один, у справі №904/4566/18 на шість місяців), а також відмова у наданні відстрочки у справі №910/15430/16 очевидно залежали виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.
5.31.Доводи скаржника, які стосуються з`ясування обставин справи не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, а отже, знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, зокрема щодо перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм статті 331 щодо реалізації судом повноважень на надання відстрочки виконання рішення суду з урахуванням балансу інтересів сторін, принципів справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.